Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Навчила верховинців сортувати сміття. Як завдяки Яніні Лучейко очищується карпатське село

Опубліковано

Карпати – наймальовничіша частинка України, куди приїжджають тисячі туристів щороку, щоб помилуватись дивовижною природою. Одна з них – Яніна Лучейко. Дівчина часто їздила відпочивати в Карпати, а згодом вирішила переїхати разом з чоловіком у Верховину, подалі від мегаполісів. Тут Яніна хотіла займатись туризмом та насолоджуватись природою, але жахнулась від того, скільки сміття в річках та лісах Карпат. Миритись з таким дівчина не захотіла, тому зібрала однодумців і почала навчати жителів Верховини сортувати сміття. Для цього встановили спеціальні майданчики, а також місце для компостування. Крім того, Яніна взялась навчати дітей екологічному способу життя і створила для них школу сортування, а також екокнижечку.

Про те, як Яніна разом з однодумцями очищає гірське селище від сміття – читайте в нашому матеріалі.

Хотіли переїхати ближче до природи, а побачили суцільне сміття

Ми з моїм чоловіком туристи, дуже любимо подорожувати і часто їздили в Карпати. В якийсь момент зрозуміли, що тут проводимо більше вільного часу, ніж в Києві. Та й мегаполіс з’їдає людину, тут якийсь постійний поспіх і метушня. А коли вже народилась дитина, ми остаточно вирішили переїхати зі столиці ближче до природи.

До зміни місця нашого проживання готувались два роки. Спочатку були налаштовані на Закарпаття. Але коли дивишся на місцевість з точки зору туриста і постійного мешканця – це зовсім різні речі. Тому ми вирішили поїхати в Верховину, там звели будинок, який назвали “Сонячна садиба”. Ми хотіли створити місце для сільського туризму, адже це унікальна можливість неспішного життя, гармонії з собою, природою та життям. Бо рух в Києві дуже виснажує і якось так хотілось жити для себе, а не для міста.

Коли ми ще тільки планували переїжджати в Карпати, то хотіли насолоджуватись тут природою. Але що побачили натомість? Тут люди викидають своє сміття просто у річки, не приховуючи цього. Це для них звичайне рішення позбутись зайвого. Ще традиційно вважалось, що “вода забере все”.

Річки та ліси Карпат потерпають від величезної кількості сміття. Сюди приїжджають туристи, тому забруднень тільки більше. Я не хотіла з цим миритись, тому разом з однодумцями взялась за очищення природи Карпат.

Ходили по сусідах і говорили про сортування

Боротьбу зі сміттям ми почали зі свого району. Збили зі старих дощок ящик для скла, зробили сітку для пластику і встановили таблички. Посортоване сміття відвозили на комунальне підприємство. Тоді ж організували прибирання біля гори, а після цього загорілись запровадити це у всій Верховині.

Читайте також: Сумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Ми почали говорити про сортування сміття з людьми, ходили по сусідах. Ми об’єднались, почали проводити різні акції з прибирання, про які оголошували у Фейсбуці. Для нас це мало зміст не тільки в тому, щоб зробити якусь локацію чистою, а й познайомитись з іншими людьми, яким не байдуже. Бо насправді таких багато. Дуже багато доводиться витрачати власного ресурсу для збереження довкілля, але результату одразу не видно. І це одна з причин, чому людям важко об’єднуватись навколо прибирання і чистого довкілля. Але все одно люди змінюються, змінюють себе і своє оточення.

Команда, з якої все почалося – Яніна Лучейко, Людмила Максімова та Світлана Копитко-Ілійчук

Тому місцеві жителі активно почали долучатись до нашої ініціативи. Ми встановили перші контейнери для сортування пластика і скла, а також домовились про безплатне вивезення залишкового сміття зі всіх будинків, які є в мікрорайоні. Раніше комунгосп обслуговував всього кілька дворів, тому поруч були стихійні звалища у лісах та річках. Зараз у Верховині є 25 сортувальних майданчиків, де є по три контейнери – для пластику, скла і залишкового сміття.

“Я писала в газеті про сміття, щоб долучити до прибирання місцевих”

Щоб донести інформацію до людей, я пішла у місцеву газету і писала статті про сміття, його спалювання і наслідки для здоров’я. Але в якийсь момент наша наполегливість сильно зросла і нам сказали, що дуже багато нашої інформації розміщується на сторінках газети. Хоча ми бачили в цьому величезний потенціал, адже є багато ракурсів в яких можна говорити про сміття. Але через те, що в газеті нам відмовили, а говорити хотілось, то ми створили свою сторінку у соціальних мережах в рамках ініціативи “Верховина сортує сміття”. І тут ми вже могли писати як хотіли, і скільки хотіли. Крім того, ми розробили плакати про спалювання сміття і його шкоду, які розвісили по всім людним місцях. 

Читайте також: Сміття, що рятує: як краєзнавець з Сумщини відновлює пам’ятку ХІХ сторіччя

Люди почали долучатись, адже дуже важко залишатись осторонь проблем з екологією. Сміття є всюди, куди б ми не поїхали – на зупинці, біля магазину, у лісі чи на туристичній стежці на Говерлу. Тому багато хто підтримує ініціативи очищення довкілля, адже всім хочеться жити в чистому середовищі. Нас багато людей підтримало і багато хто сортує сміття. Знаєте, от ми часто чуємо від влади, що українці не готові сортувати сміття, не вміють чи ще щось. Але насправді вся проблема в тому, що немає можливостей. Якби у кожному селі були можливості для цивілізованого сортування, то не було б стільки забруднень.

Саме тому ми намагались своїми діями показати місцевій владі, що люди хочуть і можуть сортувати. Щоб знайти порозуміння нам знадобилось пів року. Влада побачила результати і вирішила, що це потрібно запровадити всюди. Тому допомогли нам встановити контейнери не тільки для пластику й скла, а й для інших відходів. 

Не пали – компостуй

У своєму домі, який ми назвали “Сонячна садиба”, ми взялись також і за компостування. У нас є кілька компостних майданчиків, куди можна викидати органічні відходи. В одній скрині готова земля, яку я вже почала використовувати для квітів і підживлення, а в іншій ґрунт ще готується. Наші компостні майданчики ми наповнюємо повністю харчовими відходами з кухні, саду чи городу, а потім закриваємо їх, і за рік там все перегниває. За цей час у контейнерах створюється своя мікрофлора, комашки і черв’ячки активно працюють, щоб створити корисний біогумус.

Я дуже зраділа, коли дізналась про ініціативу від ПРООН “Не пали – компостуй”. Це такий інформаційний проєкт, який об’єднав багато громад і сіл для того, щоб підпалів опалого листя чи інших харчових відходів стало набагато менше. Від ПРООН ми брали участь у вебінарах, де ділились своїм досвідом і проблемами, адже разом легше їх вирішувати.

Читайте також: Екологія в Інстаграм: шість українських екоблогерів

І тому у своєму селі ми почали запроваджувати компостування. Нашими контейнерами у “Сонячній садибі” може скористатись кожен гість. Насправді у компостуванні немає нічого складного – просто свої органічні відходи потрібно залишити в одному місці, яке ви для нього виділите. Можна придбати спеціальний контейнер з дірочками, щоб був доступ до кисню. Люди припускаються величезної помилки, коли роблять компостну яму, а потім розчаровуються в цьому процесі, бо там все гниє, заводиться грибок і з’являється неприємний запах. А все тому, що в цих ямах не відбувається компостування, адже для цього процесу потрібен кисень з усіх боків. 

Компостними контейнерами у “Сонячній садибі” може скористатись кожен гість

Завдяки компостуванню значно зменшується кількість відходів, і це помічають верховинці. Залишається тільки те, що не підлягає розкладанню – папірчики від цукерок чи ламіноване упакування. А компостувати дуже легко, навіть не потрібно нічого вивозити. Бо відходи стають землею, яку ви потім зможете використати у себе на присадибних ділянках.

Розказуємо дітям про сміття, щоб вони росли в чистій країні

Коли ми почали проводити просвітницьку діяльність у Верховині, то одразу пішли у школи, щоб розповідати дітям про важливість сортування. Бо саме з малечею найлегше і найцікавіше працювати, від них найбільша віддача. Вони не кажуть, що це все пусте чи нічого не вийде, ти їм даєш інформацію, а вони сприймають. Та й взагалі все це робиться для того, щоб наші діти не розгрібали в майбутньому те, що ми залишаємо їм сьогодні. Потрібно починати діяти вже зараз, бо мені хочеться, щоб мій син ріс і розвивався і чистій країні. 

У Верховині часто проводять екопікніки для дітей, де розказують про сміття і що з ним робити

Тому на початку ми створили Школу сортування на базі місцевого Комбінату комунальних підприємств. У холі влаштували інтерактивну зону з плакатами, вивісками і ілюстраціями. Хотіли наочно показати і дітям, і дорослим, щоб відбувається зі сміттям у довкіллі. Сюди приводили дітей на заняття, але через карантин діяльність школи призупинилась.

Щоб донести інформацію для дітей, ми створили екокнижечку “Врятуй світ! Все починається з тебе”. Спочатку ми хотіли пошукати щось схоже в мережі, але не знайшли нічого. Тому створили таку інтерактивну книжечку, яка складається в основному з малюнків. Там є логічні завдання для дітей, наприклад, знайти що зайве є у лісі. Там можна пошукати батарейки, лампочки, пляшки. Це такий корисний посібник, який можуть використовувати люди з різних регіонів, щоб розповісти дітям про екологію. Для того, щоб створити книгу , я збирала гроші серед аудиторії у Фейсбуці, односельців, друзів та знайомих. В результаті змогли видати 4500 екземплярів.

Книга є повністю безплатною. Але, напевно, це було не зовсім правильним рішенням, бо що безплатне – то не цінується. Але найголовніше завдання донести інформацію діткам. Зараз книга доступна онлайн. Усі охочі можуть самі її завантажити, роздрукувати й показати дітям.

Економія на сортуванні втричі та лавки з корків в центрі міста

В Карпати щороку приїжджають тисячі туристів, тому дуже важливо долучити до сортування сміття заклади харчування і готелі. Адже там завжди дуже багато відходів. Ми почали проводити для них зустрічі та навчання. В планах хочемо створити базу готелів, які сортують сміття, а також зробити перелік пунктів приймання вторсировини. Насправді, бізнес дуже сильно може економити на сортуванні. Наприклад, одному закладу вдалось втричі зменшити платіж за вивезення сміття, завдяки сортуванню та компостуванню. Якщо раніше вони платили 10 000 гривень в місяць, то зараз – 2000 гривень. Адже вторсировину забирають безплатно, а компостування відбувається на місці.

Ми проводимо багато акцій, тренінгів та різноманітних подій, які присвячені проблемі сміття. Наприклад, організували збір коштів на переробку батарейок. Також разом з організацією “Україна без сміття” проводили велике прибирання. Ми зібрали дуже багато корків, а потім з них одеське підприємство зробило лавки.  Їх встановили в центрі селища. Це такий чудовий приклад того, як можна використати речі, які зазвичай вважають непотребом.

Ми намагаємось не зациклюватись на тому, що сміття – це проблема. Адже в українців і так багато проблем, тому часто цю інформацію наша свідомість просто не сприймає. Ми говоримо про рішення, ділимось позитивним досвідом і розказуємо про те, що робити зі сміттям. Важливо знайти щось хороше, в чому можна шукати натхнення. Дуже багато людей просять поділись досвідом, розповісти як нам вдалось у Верховині налагодити сортування. Я хочу створити невеликий сайт і описати там все. Бо коли ти читаєш чийсь досвід, то розумієш, що ти не сам і так набагато легше рухатись вперед. Важливо нічого не боятись і якщо на шляху трапляються перешкоди, то це так треба. Якщо нам відмовляють у чомусь, ми дивимось навколо і бачимо інші класні можливості. 

Суспільство

«Натівські куратори» в драмтеатрі Чернігова: як білорусь відбілює російські злочини

Опубліковано

«Там були НАТОвські куратори!» — таке й інші виправдовування обстрілу чернігівського драмтеатру чула Таліна. Вона родом з прикордоння Чернігівщини, з дитинства була оточена білоруською пропагандою. Дівчина мріяла навчатися в Гомелі, бо, окрім вірити побрехенькам про легендарну білоруську молочну продукцію, була певна, що білорусь, на відміну від України — країна можливостей.

Її погляди змінила смерть односельця в АТО. Тепер Таліна працює журналісткою в Чернігові й від початку повномасштабного вторгнення висвітлює російські воєнні злочини. Вона нині на власні очі бачить, як білорусь допомагає росії на усіх «фронтах», зокрема, пропагандистському.

Про те, як білоруська пропаганда відбілює цинічні злочини рф проти України, дивіться в новому епізоді проєкту «Мій персональний фейк».

Історія Таліни Тарасенко

Десь хтось сказав, що Лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область. І от що було б круто, якби ми відійшли.

Мене звати Таліна Тарасенко, мені 21 рік. Я з населеного пункту Стольне, це Чернігівщина. Я не можу точно виділити період, коли в моєму житті з’явилось судження, що росія, білорусь – це суперкруті країни. Але я точно пам’ятаю, що увесь свій свідомий вік, підлітковий вік, мені дуже імпонувала ідея того, що я там, коли закінчу навчання в школі, поїду вчитись в Білорусь. Я планувала вступати в Гоміль.

Думки про вступ та пропаганда

Фейки та маніпуляції виводять людей на емоції та збирають лайки. Але водночас можуть підступно красти спокій, дорогоцінний час та навіть близьких. Це зброя шахраїв і пропагандистів, яка допомагає їм впливати на ваші рішення і переконання. Ця пропаганда безпосередньо надзвичайно сильно впливала на мою дитячу підліткову свідомість.

На території Чернігівщини білорусько-російська пропаганда ніколи не була прямою, по типу інформаційних вкидів. Але здебільшого акцентувалися саме на тому, щоб зайти всередину родини. Ми сиділи на кухні з бабусею, і вона мені говорить, що десь хтось сказав, що лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область, і що було б круто, якби ми відійшли. Мене надзвичайно сильно вразив момент, коли один з моїх односельців, який знаходився в зоні АТО, він загинув на фасаді оцієї школи, яка фактично уособлює безтурботність мене як дитини. Там з’являється оця чорна іменна табличка, і навпроти цієї таблички стоїть матір, яка плаче. І ти розумієш, що стоп, щось тут не так.

Читати також: Фермерка з Полтавщини розводить безрогих кіз та варить сири

Обстріл Чернігівського драмтеатру

Після завершення навчання я повернулася в відносно рідне місто Чернігів. Я працюю тут журналісткою вже протягом двох років. Обстріл Чернігівського драмтеатру — це було 19 серпня. За кілька хвилин всі інформаційні пабліки Чернігова почали писати, що приліт в місті.

І в цей момент приходить усвідомлення того, що це вихідний день, це релігійне свято. І, тобто, швидше за все, в цей момент в центрі знаходилось надзвичайно багато людей. Вони говорили про те, що тут в той момент перебували якісь елітні офіцери НАТО, що вони тут всі зібрались для того, аби прогнозувати, як би завдати нових ударів по росії. І це була чисто безпекова операція для того, аби всі, хто перебував у приміщенні драмтеатру, вони там не змогли надалі працювати на боці українських військових.

Те, про що говорили на російських пропагандистських каналах, затранслювали і білоруські підвладні режиму, новиннє видання, ресурси. Вони намагаються виправдати це тим, що тут була виставка дронів. Фактично, жодним чином стосуватись, що відбувається в нашій країні, їх немає. Ми абсолютно окрема країна. Я спілкувалась з рідними загиблих, і я знаю їх історії. І це просто були люди, які того дня з тих чи інших причин знаходились в центрі Чернігова. І всі, хто знаходився в драмтеатрі, вони живі.

Загинули люди, які знаходились навколо, які просто гуляли по місту, повертались з церкви, тому що, знову ж таки, це було релігійне свято.

Замість висновку

Влада цих країн фактично діє воєдино, тому що існувати інакше в сучасних реаліях, як на мене, вони не можуть. Мені доволі складно відокремити білоруську і російську пропаганду, тому що фактично я можу назвати це одним цілим.

росія-білорусь – це одне-єдине терористичне ціле, яке діє в рамках знищення України. Дуже утопічне судження, що всі українці мають знати правила інформаційної безпеки, бути медіаграмотними. Звісно, я усвідомлюю, що це неможливо. Намагайтесь говорити з людьми, які навколо вас, вивчати їх позицію. І якщо в цьому є потреба, якщо ви відчуваєте в собі всередині можливість, то можливо допомогти.

Нагадаємо, що з Києва до Сум запустили додатковий потяг.

Також ми повідомляли, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.

Читати далі

Суспільство

Фермерка з Полтавщини розводить безрогих кіз та варить сири

Опубліковано

Свою першу козу Людмила купила заради доньки з хворим серцем. На вимогу родини знайшла породу без ріг та з молоком без запаху. А тепер має власне стадо та перетворює своє село на маленьку Швейцарію.

Історія власної справи

Людмила Приходько змалку мріяла про ферму в памʼять про розкуркуленого діда.

“Мрія і, мабуть, щось генетично на підсвідомості було, що оце – моє”, – каже жінка.

Коханий чоловік пообіцяв втілити мрію про ферму.

“Кажу: “Людо, ти за мене заміж вийдеш?”.
А вона каже: “Ні, не вийду!”.
“Так я ж тобі, — кажу, – зроблю, щоб і кури з поїлочок пили”, і вона повірила”
, – розповідає чоловік Людмили.

Читати також: В КиївЦифровому запустили нове опитування щодо назви парків та провулку

Фермерувати почали у 2006 році – вирощували овочі на продаж. Невдовзі в доньки Приходьків лікарі виявили ваду серця. Людмила купила козу-нубійку, бо її молоко багате на калій для серця.

“Перша моя коза з’явилася не просто так у нашій родині – вона зʼявилась для підтримки здоровʼя нашої Іринки”, – згадує Людмила.

Повномасштабне вторгнення

Смачне молоко розпробувала не лише Ірина, але й усі сусіди. Людмила завезла також зааненських кіз і джерсейських корів. На початок 2022 року її рогатий молокозавод налічував більше 50 тварин. Коли почалося вторгнення, Людмила думала вести худобу в ліс.

“У всіх на слуху було, як окупанти знущалися саме з тварин: винищували ферми, мінували тварин. Я цього не переживу, бо я їх настільки люблю. Здригалися стіни в сараї, і кози дуже боялись, полохались попервах. Я до них балакала, як до людей, казала: “Дівчата, потерпіть…”, – розповідає Людмила.

Від стресу в Олександра стався серцевий напад, чоловік потрапив в операційну. Людмила сама лишилася на господарстві й почала думати, як утримати бізнес.

“Я вже перестала боятись, перестала в сарай заходити з острахом, а тільки думала, що зробити, щоб покращити свою продукцію, як придбати ще тварин”, – каже жінка.

Отримання гранту та відновлення

Жінка подала заявку на конкурс грантів “Курс на Незалежність” і виграла. Завдяки гранту отримала професійне обладнання для варіння сиру.

Олександр, який більше не може поратися біля худоби, тепер працює в сироварні. Приходьки вже мають кілька видів напівтвердих сирів, а перші тверді ще дозрівають. Ціни принципово тримають нижчими, ніж у магазині.

“Щоб люди мали доступ до цього всього, щоб могли купити всі за доступною ціною”, – відзначають фермери.

Продукцію також безкоштовно передають захисникам у шпиталі та на передову. Запуск сироварні підсилив родинний бізнес і дав нові робочі місця.

А улюблені кози віщують Людмилі ще й омріяну Перемогу!

Нагадаємо, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.

Читати далі

Суспільство

В КиївЦифровому запустили нове опитування щодо назви парків та провулку

Опубліковано

У мобільному додатку “Київ Цифровий” розпочалася нова ініціатива щодо проведення опитування щодо потенційних назв для скверів та провулків у міському парку.

Які саме зміни пропонують

Один із скверів у серці Києва можуть назвати на честь “Українського радіо”, що святкує своє століття з моменту першого ефіру у 2024 році.

Читати також: В Одесі відкрилась виставка унікальних місцевих орнаментів на рушниках

Щодо парку “Юність”, запропоновано перейменувати його на честь Гамбурга, оскільки у місті вже існують два парки з назвою “Юність”. А провулок між вулицями Васильківська і Здановської можуть перейменувати на честь Любомира Бордуна.

Список обʼєктів, які перейменують:

  • провулок між вулицями Васильківська і Здановської пропонують перейменувати на честь Любомира Бордуна;
  • сквер на розі вулиць Прорізної та Євгена Чикаленка пропонують назвати на честь Маґтимґули Пираги;
  • сквер на вулиці Прорізній пропонують дати назву на честь “Українського радіо”;
  • сквер на вулиці Мостицькій пропонують назвати на честь Сергія Васильчука;
  • сквер на розі вулиць Солом’янська та Кочура пропонують назвати на честь Андрія Жованика;
  • сквер “Слава танкістам” на проспекті Берестейському пропонують перейменвати на честь Артема Соханя;
  • парк “Юність” у Святошинському районі пропонують перейменувати на парк “Гамбурзький”.

Взяти участь у голосуванні можна до 24 травня включно у розділі “Електронна демократія” — “Опитування” застосунку “Київ Цифровий”.

Нагадаємо, що активісти обговорюють розвиток Житнього ринку: як долучитися.

Таож ми повідомляли, що на український ринок виходить німецький бренд сільськогосподарської техніки Eisen Löwe.

Фото: з вільних мереж

Читати далі