На 16-річного Артема з Маріуполя та його друзів росіяни прицільно скинули снаряд із дрона, прямо на стадіоні в місті.
“Летить міна прямо на мене. У цю мить за дві секунди я дуже-дуже швидко побіг, у мене було стільки думок: що буде? Що буде зараз? Одна мить — прилітає, і все, я вже на підлозі”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Артем пережив втрату ноги, загибель друга, тиск російських пропагандистів. Але не здався. Той день 2 березня був першим від початку великого вторгнення, коли в середмісті зранку не було обстрілів.
Артем вирішив зустрітися з друзями на стадіоні — вони були футболістами, грали в юнацькій збірній Маріуполя. Аж раптом прямо над собою хлопці побачили дрон. Але навіть не думали, що дрон буде стріляти.
“Ми думали, що це знімають Маріуполь, і все, так пролітає він. І тут він зупиняється, мій друг бачить це і говорить: «Треба бігти, хлопці»”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Окупанти бачили, що на стадіоні стоять беззбройні діти, і випустили снаряд прямо на них.
“Мене трохи оглушило. Бачу, що ліва нога зовсім уся в уламках, та права нога також. І бачу, що живіт у мене теж в осколках. Бачу, що багато крові витікає”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Найкращий друг Артема 15-річний Ілля отримав ще важчі поранення…
“Бачу, що мій друг лежить, і в нього відірвало дві ноги. Він кричав, і я не розумів, що робити. Я беру його за руку, намагаюсь щось робити, але розумію, що це дуже-дуже важка травма”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Читайте також: «Хочемо об’єднати активістів, бізнес та владу». У Кам’янці-Подільському запустили соціально-освітній хаб для ГО. Що це і як працює
Друга Артема намагався врятувати медик швидкої Сергій Чорнобривець. Це той самий медик, який через півтора року стане героєм документальної стрічки “20 днів у Маріуполі”.
“Мені було дуже шкода, що мій друг загинув ні за що. Просто загинув, і все. Йому 15 років, і він помер футболістом. Це для мене було дуже-дуже боляче”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Артем вижив, але йому довелося ампутувати ногу. Це означало — з футболом покінчено…
“Я плакав дуже сильно. Тому що я присвячував цьому все життя, весь свій час. І тут в одну мить цього немає — все, я більше не зможу ніколи цього зробити”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Майже три тижні Артем пробув у лікарні Маріуполя, доки росіяни не вивезли їх із мамою в Донецьк. Це був єдиний шлях з окупованого Маріуполя, звідки на той час виїхали майже всі лікарі.
У Донецьку за Артема взялися російські журналісти.
“Хоча я нічого не говорив, вони так з лікарем поспілкувалися, лікар їм щось розказав. Розповів щось не так, і вони так записували. І підписували на своєму каналі у новинах, що це українці скинули на мене [міну]. І що це українці винні в усьому”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
На щастя, про Артема дізналася британська волонтерка та вивезла його з мамою до Німеччини. А потім завдяки фонду Protez Foundation хлопець поїхав на протезування до Америки.
“Мені зробили протезування лівої ноги та артезування правої ноги зараз роблять. Коли я встав перший раз на ноги, я відчув себе вільніше. Що я такий мужній, великий такий”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Зараз Артем старанно вчиться ходити на протезі. До нього повернулася надія знову підкинути м’яча.
“Я розумію, що насправді наші герої незламні. І те, що Україна переможе. Насправді переможе. І я вірю в це і я дуже люблю Україну”, – Артем Свергун, вчиться ходити на протезі.
Нагадаємо, український військовий станцював балет на протезах у Каліфорнії.
Також у центрі Незламні захисник після поранення мріє зіграти у баскетбол протезованою рукою.
Дивіться відео від ШОТАМ: 19-річна Незламна Руся з Одеси мотивує поранених
