800 мешканців громади тепер знають, як врятувати життя. На Житомирщині жінки за грант заснували освітній проєкт

«Там були НАТОвські куратори!» — таке й інші виправдовування обстрілу чернігівського драмтеатру чула Таліна. Вона родом з прикордоння Чернігівщини, з дитинства була оточена білоруською пропагандою. Дівчина мріяла навчатися в Гомелі, бо, окрім вірити побрехенькам про легендарну білоруську молочну продукцію, була певна, що білорусь, на відміну від України — країна можливостей.

Її погляди змінила смерть односельця в АТО. Тепер Таліна працює журналісткою в Чернігові й від початку повномасштабного вторгнення висвітлює російські воєнні злочини. Вона нині на власні очі бачить, як білорусь допомагає росії на усіх «фронтах», зокрема, пропагандистському.

Про те, як білоруська пропаганда відбілює цинічні злочини рф проти України, дивіться в новому епізоді проєкту «Мій персональний фейк».

Історія Таліни Тарасенко

Десь хтось сказав, що Лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область. І от що було б круто, якби ми відійшли.

Мене звати Таліна Тарасенко, мені 21 рік. Я з населеного пункту Стольне, це Чернігівщина. Я не можу точно виділити період, коли в моєму житті з’явилось судження, що росія, білорусь – це суперкруті країни. Але я точно пам’ятаю, що увесь свій свідомий вік, підлітковий вік, мені дуже імпонувала ідея того, що я там, коли закінчу навчання в школі, поїду вчитись в Білорусь. Я планувала вступати в Гоміль.

Думки про вступ та пропаганда

Фейки та маніпуляції виводять людей на емоції та збирають лайки. Але водночас можуть підступно красти спокій, дорогоцінний час та навіть близьких. Це зброя шахраїв і пропагандистів, яка допомагає їм впливати на ваші рішення і переконання. Ця пропаганда безпосередньо надзвичайно сильно впливала на мою дитячу підліткову свідомість.

На території Чернігівщини білорусько-російська пропаганда ніколи не була прямою, по типу інформаційних вкидів. Але здебільшого акцентувалися саме на тому, щоб зайти всередину родини. Ми сиділи на кухні з бабусею, і вона мені говорить, що десь хтось сказав, що лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область, і що було б круто, якби ми відійшли. Мене надзвичайно сильно вразив момент, коли один з моїх односельців, який знаходився в зоні АТО, він загинув на фасаді оцієї школи, яка фактично уособлює безтурботність мене як дитини. Там з’являється оця чорна іменна табличка, і навпроти цієї таблички стоїть матір, яка плаче. І ти розумієш, що стоп, щось тут не так.

Читати також: Фермерка з Полтавщини розводить безрогих кіз та варить сири

Обстріл Чернігівського драмтеатру

Після завершення навчання я повернулася в відносно рідне місто Чернігів. Я працюю тут журналісткою вже протягом двох років. Обстріл Чернігівського драмтеатру — це було 19 серпня. За кілька хвилин всі інформаційні пабліки Чернігова почали писати, що приліт в місті.

І в цей момент приходить усвідомлення того, що це вихідний день, це релігійне свято. І, тобто, швидше за все, в цей момент в центрі знаходилось надзвичайно багато людей. Вони говорили про те, що тут в той момент перебували якісь елітні офіцери НАТО, що вони тут всі зібрались для того, аби прогнозувати, як би завдати нових ударів по росії. І це була чисто безпекова операція для того, аби всі, хто перебував у приміщенні драмтеатру, вони там не змогли надалі працювати на боці українських військових.

Те, про що говорили на російських пропагандистських каналах, затранслювали і білоруські підвладні режиму, новиннє видання, ресурси. Вони намагаються виправдати це тим, що тут була виставка дронів. Фактично, жодним чином стосуватись, що відбувається в нашій країні, їх немає. Ми абсолютно окрема країна. Я спілкувалась з рідними загиблих, і я знаю їх історії. І це просто були люди, які того дня з тих чи інших причин знаходились в центрі Чернігова. І всі, хто знаходився в драмтеатрі, вони живі.

Загинули люди, які знаходились навколо, які просто гуляли по місту, повертались з церкви, тому що, знову ж таки, це було релігійне свято.

Замість висновку

Влада цих країн фактично діє воєдино, тому що існувати інакше в сучасних реаліях, як на мене, вони не можуть. Мені доволі складно відокремити білоруську і російську пропаганду, тому що фактично я можу назвати це одним цілим.

росія-білорусь – це одне-єдине терористичне ціле, яке діє в рамках знищення України. Дуже утопічне судження, що всі українці мають знати правила інформаційної безпеки, бути медіаграмотними. Звісно, я усвідомлюю, що це неможливо. Намагайтесь говорити з людьми, які навколо вас, вивчати їх позицію. І якщо в цьому є потреба, якщо ви відчуваєте в собі всередині можливість, то можливо допомогти.

Нагадаємо, що з Києва до Сум запустили додатковий потяг.

Також ми повідомляли, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.

Свою першу козу Людмила купила заради доньки з хворим серцем. На вимогу родини знайшла породу без ріг та з молоком без запаху. А тепер має власне стадо та перетворює своє село на маленьку Швейцарію.

Історія власної справи

Людмила Приходько змалку мріяла про ферму в памʼять про розкуркуленого діда.

“Мрія і, мабуть, щось генетично на підсвідомості було, що оце – моє”, – каже жінка.

Коханий чоловік пообіцяв втілити мрію про ферму.

“Кажу: “Людо, ти за мене заміж вийдеш?”.
А вона каже: “Ні, не вийду!”.
“Так я ж тобі, — кажу, – зроблю, щоб і кури з поїлочок пили”, і вона повірила”, – розповідає чоловік Людмили.

Читати також: В КиївЦифровому запустили нове опитування щодо назви парків та провулку

Фермерувати почали у 2006 році – вирощували овочі на продаж. Невдовзі в доньки Приходьків лікарі виявили ваду серця. Людмила купила козу-нубійку, бо її молоко багате на калій для серця.

“Перша моя коза з’явилася не просто так у нашій родині – вона зʼявилась для підтримки здоровʼя нашої Іринки”, – згадує Людмила.

Повномасштабне вторгнення

Смачне молоко розпробувала не лише Ірина, але й усі сусіди. Людмила завезла також зааненських кіз і джерсейських корів. На початок 2022 року її рогатий молокозавод налічував більше 50 тварин. Коли почалося вторгнення, Людмила думала вести худобу в ліс.

“У всіх на слуху було, як окупанти знущалися саме з тварин: винищували ферми, мінували тварин. Я цього не переживу, бо я їх настільки люблю. Здригалися стіни в сараї, і кози дуже боялись, полохались попервах. Я до них балакала, як до людей, казала: “Дівчата, потерпіть…”, – розповідає Людмила.

Від стресу в Олександра стався серцевий напад, чоловік потрапив в операційну. Людмила сама лишилася на господарстві й почала думати, як утримати бізнес.

“Я вже перестала боятись, перестала в сарай заходити з острахом, а тільки думала, що зробити, щоб покращити свою продукцію, як придбати ще тварин”, – каже жінка.

Отримання гранту та відновлення

Жінка подала заявку на конкурс грантів “Курс на Незалежність” і виграла. Завдяки гранту отримала професійне обладнання для варіння сиру.

Олександр, який більше не може поратися біля худоби, тепер працює в сироварні. Приходьки вже мають кілька видів напівтвердих сирів, а перші тверді ще дозрівають. Ціни принципово тримають нижчими, ніж у магазині.

“Щоб люди мали доступ до цього всього, щоб могли купити всі за доступною ціною”, – відзначають фермери.

Продукцію також безкоштовно передають захисникам у шпиталі та на передову. Запуск сироварні підсилив родинний бізнес і дав нові робочі місця.

А улюблені кози віщують Людмилі ще й омріяну Перемогу!

Нагадаємо, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.

У мобільному додатку “Київ Цифровий” розпочалася нова ініціатива щодо проведення опитування щодо потенційних назв для скверів та провулків у міському парку.

Які саме зміни пропонують

Один із скверів у серці Києва можуть назвати на честь “Українського радіо”, що святкує своє століття з моменту першого ефіру у 2024 році.

Читати також: В Одесі відкрилась виставка унікальних місцевих орнаментів на рушниках

Щодо парку “Юність”, запропоновано перейменувати його на честь Гамбурга, оскільки у місті вже існують два парки з назвою “Юність”. А провулок між вулицями Васильківська і Здановської можуть перейменувати на честь Любомира Бордуна.

Список обʼєктів, які перейменують:

• провулок між вулицями Васильківська і Здановської пропонують перейменувати на честь Любомира Бордуна;
• сквер на розі вулиць Прорізної та Євгена Чикаленка пропонують назвати на честь Маґтимґули Пираги;
• сквер на вулиці Прорізній пропонують дати назву на честь “Українського радіо”;
• сквер на вулиці Мостицькій пропонують назвати на честь Сергія Васильчука;
• сквер на розі вулиць Солом’янська та Кочура пропонують назвати на честь Андрія Жованика;
• сквер “Слава танкістам” на проспекті Берестейському пропонують перейменвати на честь Артема Соханя;
• парк “Юність” у Святошинському районі пропонують перейменувати на парк “Гамбурзький”.

Взяти участь у голосуванні можна до 24 травня включно у розділі “Електронна демократія” — “Опитування” застосунку “Київ Цифровий”.

Нагадаємо, що активісти обговорюють розвиток Житнього ринку: як долучитися.

Таож ми повідомляли, що на український ринок виходить німецький бренд сільськогосподарської техніки Eisen Löwe.

Фото: з вільних мереж