Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Опубліковано

В українського бренду “Клямра” ви не знайдете китайських підробок “аля Гуччі” чи якихось гламурних аксесуарів. Адже цей виробник “вливає” душу у свої латунні пряжки, ремені, свічники та інші унікальні вироби. “Клямра” – це український бренд, який відтворює у своїх роботах давнє гуцульське мистецтво – мосяжництво. Але не тільки це робить цього виробника особливим. Пряжки “Клямри” просякнуті патріотизмом – від часів Київської Русі та періоду козацької доби – і до сучасності. А ще український бренд полюбили й іноземці, які збирають навіть цілі колекції виробів.

Андрій Левицький

Андрій Левицький

Закінчив художнє училище. Навчався у Національному університеті “Львівська політехніка” в інституті дизайну. Після закінчення навчання працював графічним дизайнером. У 2007 році подався у ресторанний бізнес – відкрив кав’ярню у Львові. А у 2014 році познайомився з ливарною справою і вирішив започаткували власний бренд “Клямра”.

Відновлюємо давнє гуцульське мистецтво

У своїх виробах, ми відновлюємо давнє гуцульське мистецтво – мосяжництво. Мосяжем на Гуцульщині називали сплав міді, олова та сурми. Саме ремесло мало трохи ширше поняття –  тут мається на увазі як ливарна справа, так і інші роботи, пов’язані з обробкою мосяжу. Ще наші предки робили з латуні різні побутові речі: люльки, горіходавки, свічники, пряжки, оздоби ножів, деталі кінної збруї. Це мистецтво має давнє коріння ще з Київської Русі, проте прижилось у карпатському краї і набуло там популярності. Мосяжництво поширювалось у багатьох селах Гуцульщини – не потрібно було ніякого виробництва і обладнання, а тільки невелика пічка.

Процес виготовлення пряжки

Для початку з дерева вирізався “фірмак” –  дерев’яний прототип майбутнього виробу. Опісля робилися дві земляні форми, в які по черзі вдавлювали ліву та праву сторони “фірмака” та прорізали борони для заливки металу. Опісля форми зводили в купу, міцно скручували та заливали топлену латунь. Виріб з такої форми виходив грубим та кострубатим, тому потребував вмілої обробки інструментом.

Вже коли виріб набував рис та ставав придатним до використання, його прикрашали карбуванням, як правило, набивали пуансонами геометричний орнамент, чи прорізали штихелями, створюючи неповторні художні композиції.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Сьогодні ми намагаємось відтворювати гуцульські традиції, але з нотками сучасних технологій. Ми виготовляємо не банальні сувеніри, а речі, які будуть корисними людям у вжитку: ремені, пряжки, свічники, темпери, браслети.

Оновили технологію виробництва

З самого початку ми зосередились на технології лиття в землю. Але згодом побачили, що це обмежує творчість та не дозволяє робити складні об’ємні рельєфи і детальні зображення. Нам хотілось чогось більшого, тому ми частково перейшли на литво по восковим моделям. Ця технологія використовується і у ювелірній праці.

Для того, щоб зробити пряжку, спочатку ми малюємо ескіз, доводимо його до досконалості в комп’ютерній моделі, а потім вже на 3-д принтері друкуємо пластикову форму. У майстерні на основі цього взірця готують форму для лиття. Після відливу свій виріб удосконалюємо вручну. Його потрібно відполірувати, зробити дірки, відчистити від напилення і покрити патиною.Спочатку я всі ескізи робив сам. Але зараз маємо вже трьох скульпторів. 

Читайте також: Покутська кераміка: як гончарі просувають ідею “українське – це круто”

Робота займає багато часу. Одна пряжка може виготовлятись 15 робочих днів. Беремо в роботу одразу 10 виробів. Іноді і більше, якщо розробляємо корпоративні пряжки для компаній. Наприклад, вже три байкерських клуби замовляли для себе ремені. 

Пряжки з латуні як витвори мистецтва

Перехід на нову технологію лиття дав змогу зробити наші пряжки не тільки індивідуальними, а й особливими. Тобто вони є двосторонніми – зображення на звороті відрізняється та доповнює основний малюнок. Там є і цілі сюжети, тому люди розглядають їх, як картини. Наприклад, на  пряжці “Бандерштат” зображена пляшка з коктейлем Молотова, а на звороті розібрана бруківка. Це такий посил до Майдану і вільного міста. Є ще пряжка “Вільний птах”. На ній зображені два символи України: атакуючий сокіл та стяг. Найдавніший символ України захищає один з найновіших. І ця пряжка є також двостороння – частина крила переходить на зворот, де вилитий скелястий фон.

Ми постійно робимо пряжки, які пов’язані з Україною. Приємно, коли є клієнти за кордоном і вони вносять часточку української історії і самобутності. Крім того, у нас є велика лінійка пряжок за інтересами. Наприклад, є вироби для рибалок, на яких зображений короп, а на звороті – частина ставка. Такі ремені є цілим мистецтвом.

Ми робимо багато речей, як для себе. Саме тому у нас багато виробів, які направлені на чоловічу аудиторію. У нашому колективі всі хлопці, тільки одна дівчина менеджер. Вона і стала рушієм того, щоб ми почали робити більше речей для жінок. Проте, жіноча аудиторія і так була задоволена, бо є виробник, у якого можна підібрати класний ексклюзивний подарунок для чоловіка. Та й ціни у нас не такі високі. Ремені з унікальними пряжками з телячої шкіри коштують, в середньому, 600 гривень.

Ремені для Сил спеціальних операцій

Від більшості наших виробів віє патріотизмом та символікою України. Окремо пишаємося серією ременів для підтримки нової символіки українського війська. Кілька років тому українська армія почала змінювати знаки, щоб відрізнятись від ворога. Бо як це так: ми воюємо, а знаки у нас однакові?

Тому активісти створили громадський актив, куди долучились дизайнери і художники, які шукали ідеї, малювали ескізи. Це все було на волонтерських засадах. Тоді виникла проблема з погодженням знаку для Сил Спеціальних Операцій і нам запропонували долучились до того і зробити ремінь. Символіка ССО наголошує, що бійці спеціальних сил є спадкоємцями кращих воїнів, що коли-небудь існували на землях України. В її основі 2000 років збройного захисту рідної землі. Головний символ – могутній воїн-вовк, вовкулака, сіроманець. Девізом Сил спеціальних операцій ЗСУ пропонувалось обрати гордий войовничий клич, бойове гасло князя Святослава Хороброго – “ІДУ НА ВИ”.

Ми також зробили ремні і для інших військ: “Кара Небес” – Десантно-штурмові війська, “Залізний кулак” – танкові війська, а для розвідки зробили пряжку з їхнім гаслом.

Пряжка створена за мотивами нового символу Головного управління розвідки України. Основним елементом є пугач і слоган «Мудрість панує над зірками».

Потрібно створювати якісний кежуал для військових, як це є в цілому світі. Щоб звичайні люди могли носити такі речі, тим самим, підтримуючи українську армію. Громадські активісти, які робили ескізи і малюнки, також підтримували цю символіку у побутових речах. Хтось робив горнятка, хтось посвідчення учасників бойових дій, а ми – ремені.

Справжній метал для справжніх людей

Своїх клієнтів ми уявляємо так: люди років 30-ти, які є самодостатні, креативні. Якщо хтось любить купувати ремінці “Гуччі” із замінника шкіри і на китайській пряжці – це не наш клієнт. Бо він не близький нам по духу. Справжній метал призначений для справжніх людей.

Наші вироби полюбили не тільки в Україні, а й за кордоном. Є навіть ті, хто колекціонує ремені і має їх близько 10-ти. За кордоном людям цікаво, що це творча річ, яка зроблена в Україні. Але також клієнтів приваблює і довговічність, адже пряжку зламати майже нереально, вона не ржавіє, а сам пасок можна завжди замінити. Тому такі ремені можуть стати справжньою реліквією і передаватись з покоління в покоління. Замовляють і з Америки, і з Європи, і з Австралії, і з Китаю. Пряжки дуже поширені за кордоном, а про наші пишуть, що розглядають їх як картини.

Основним каналом продажів є саме Фейсбук – маємо понад 60 тис. підписників. За кордон продаємо через платформи Amazon, Ebey, Etsy. Остання нам ближче, бо там аудиторія розуміє, в чому цінність лиття латуні. 

Я б порадив хендмейдерам-початківцям не боятись і не лінуватись. На такі сайти легко самим потрапити і не залучати спеціалістів. Найскладніше – продати перші вироби, а далі вже грає роль ваша репутація як виробника, і як продавця.

А ще за кордоном дуже популярні темпери – інструмент, який бариста використовують для формування кавової таблетки в кошику холдера, коли готують еспресо. У нас в арсеналі є багато цікавих варіантів. Зазвичай темпер зроблений з алюмінію і дерев’яної ручки. А я й подумав, що наші кавовари заслуговують на щось краще. Подумав та й зробив.


Темпер застосовується для трамбування меленої кави в фільтрі холдера кавомашини.

Бізнес починався як хобі

Історія “Клямри” почалась саме з пряжок. Перші три я зробив для себе і друзів, а вже потім вирішив продавати.

Проте до цього я займався зовсім іншим – був власником однієї з львівських кав’ярень. Але дизайнер всередині не давав мені спокою, тому у закладі активно займався саме інтер’єром. Також мені довелось виготовляти стилізовані дверні ручки чи засуви. І у 2014 році я вперше познайомився з ливарною справою. Тоді зрозумів, що це ж можна робити оригінальні пряжки. Спробував виготовити перші варіанти. І в мене вийшло.

Читайте також: Мечі, щити, обладунки: як “Кузня фантазій” робить зброю для українського кіно

Спочатку ливарна справа була для мене як хобі. Але потім почала подобатись все більше і більше. І тоді я разом з напарником заснував бренд “Клямра”. Згодом ми створили сайт і почали їздити на різні виставки, де представляли свої вироби.

І сьогодні це перетворилось у бренд, який полюбили українські захисники, знаменитості, звичайні українці, та іноземці. І це не може не надихати.



Коментарі

Суспільство

Укрзалізниця пришвидшить 38 рейсів та додасть вісім нових: які зміни чекати

Опубліковано

З 15 грудня українці зможуть їздити у гори п’ятьма новими маршрутами, а до Харкова створять три нових рейси. Укрзалізниця також зменшить час у дорозі для 38 потягів.

Про це повідомили в компанії.

Нові рейси до Карпат

Як повідомили у пресслужбі Укрзалізниці, до українських гір з’являться нові маршрути, серед яких:

  • поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
  • поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
  • поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
  • поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям.
  • поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів.
  • поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.

Читайте також: Прапор України в космосі: у перший туристичний вихід взяли синьо-жовтий стяг (ФОТО)

Потяги до Харкова

Компанія додасть потяг № 823/824 Харків – Дніпро: цей рейс стане новим способом доїзду між двома містами.

Поїзд № 165/166 Харків — Черкаси (через день): сполучення створили для пасажирів із Харкова, Дніпра, Черкас та низки інших станцій нового маршруту.

Маршрут поїзда № 105/106 (205/206) Одеса — Київ можуть продовжувати до Харкова у пікові періоди.

Читайте також: Урбаністичний трилер з Гордієнком та Вітовською-Ванца: вийшов трейлер «Дому за склом» (ВІДЕО)

Покращення маршрутів

Поїзд № 39/40 Запоріжжя — Солотвино відправлятиметься із Запоріжжя о 16:17, раніше він починав рух о 7:12.

«Це дозволить мешканцям міста проводити більше часу в дорозі вночі, вивільняючи день для інших важливих задач», — написали в Укрзалізниці.

Тепер потяг №113/114 Львів — Харків їздитиме щоденно. Також його продовжуватимуть у пікові періоди до Івано-Франківська.

Поїзд № 133/134 Київ — Рахів також курсуватиме щоденно.

Скорочення рейсів

Завдяки ремонтам залізниці, компанія пришвидшить такі потяги:

  • Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
  • Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
  • Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
  • Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
  • Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.

Нагадаємо, що Укрзалізниця запускає пряме щоденне сполучення Київ — Будапешт: графік руху.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Укрзалізниці

Коментарі

Читати далі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі