Культура
Житель Черкащини перетворив бабусину хатинку на скарбницю старовини (ФОТО)
У Білозір’ї Черкаського району Микола Пишний створив «музей дитячих спогадів» прямо у себе на подвір’ї. У маленькому будиночку, де колись жила його бабуся, він зібрав понад двісті старовинних речей: вишиті рушники, глиняний посуд, різьблені ложки, ікони та інші скарби минулого.
Про це повідомляє Суспільне Черкаси.
Будинок, де живе пам’ять
«У цьому будинку пройшло моє дитинство. Тут жила бабуся, і ми часто до неї бігали», — ділиться пан Микола.
Він зберіг інтер’єр хатини майже незмінним, доповнивши його старожитностями. Більшість рушників у музеї вишила його бабуся, інші дарували знайомі.
Головне місце в хаті, як і пів століття тому, займає стіл, вкритий вишитими скатертинами. Над ним — сімейні фото.
Читати також: Документальний фільм про Карпати «Бартка» здобув ґран-прі на міжнародному фестивалі
«Ми на них схожі. Вони нас навчали, ростили, виховували. Хочеться, щоб вони завжди залишалися поруч», — каже господар.
Окрема гордість музею — нова піч, яку господар змурував власноруч:
«Я підважив домкратами стелю, розібрав стару піч і знайшов унікальний проєкт в інтернеті. Зробив усе сам, і тепер вона прикрашає хату».
Територія зустрічей і пам’яті
Музей став місцем, де рідні та друзі збираються, щоб поринути у спогади. Мама Миколи, Любов Пишна, любить приходити сюди, щоб посидіти серед речей свого дитинства: «Це все нагадує про бабусю, про нашу родину. Тут оживають найтепліші моменти».
Для Миколи Пишного цей музей — не просто колекція речей, а спосіб залишити пам’ять про рідних:
«Це музей-спогад про бабусь і дідусів. Щоб усе нагадувало про них і вони завжди були поруч».
Нагадаємо, як у маленькому селі на Закарпатті казкар зберігає місцеві традиції.
Фото: Суспільне Черкаси.
15 квітня Міністерство культури та стратегічних комунікацій України передало стародрук «Октоїх» 1758 року до Вінницького обласного краєзнавчого музею. Видання втратили під час Другої світової війни, і його вдалося повернути завдяки взаємодії державних і міжнародних структур.
Про це повідомили в міністерстві.
Як вдалося повернути книгу
Під час Другої світової війни книгу вивезли з закладу, який нині є Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм, до Німеччини. Пізніше вона потрапила до приватної колекції на території Автономної Республіки Крим, а згодом — до власника, що перебував у країні Європейського Союзу.
Власник надав цифрові копії відбитків штампів книги для експертизи. Дослідження підтвердило наявність овального та квадратного штампів Вінницького музею. Відсутність слідів перевірок НКВС 1947 і 1952 років засвідчує втрату видання саме у роки війни.
«Те, що книга “Октоїх” була втрачена під час Другої світової війни та повернена сьогодні — це відновлення історичної справедливості. Стародрук уніатської доби дає унікальні можливості для науковців — істориків, філологів, богословів. Він містить не лише тексти, а й маркери історичного часу, які можна простежити через стиль, мову, шрифт, орнаменти», — зазначив заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв.
Бєляєв зазначив, що процес повернення культурних цінностей відбувається за участі Служби зовнішньої розвідки, Офісу генерального прокурора, Міністерства закордонних справ України та інших державних і міжнародних правоохоронних структур.
Читайте також: Митники передали три старовинні книги львівській бібліотеці (ФОТО)
Довідка про книгу
«Октоїх» або «Осмогласник» — це богослужбова книга, в якій на кожну неділю подали вісім варіантів церковних співів. Видання надрукували старослов’янською мовою в друкарні Почаївської Свято-Успенської лаври у 1758 році. «Октоїх» містить 380 аркушів, які оформили у дві колонки червоним та чорним чорнилом та прикрасили десятьма гравюрами майстра Йосифа Гочемського.
Палітурку книги оформили тисненням із зображенням Божої Матері з немовлям. Передня частина має рослинний орнамент, зворотна — геометричний.
Друкарську справу в Почаєві започаткували у 1616 році. Постійну друкарню створили в 1732 році за підтримки архимандрита Феодосія Лубенецького-Рудницького після надання привілею польським королем Августом II.
Нагадаємо, що у Києво-Печерській лаврі встановили останній відреставрований хрест (ФОТО).
Фото: сайт МКСК
У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» на Троїцьку надбрамну церкву встановили останній відреставрований хрест. Після цієї події розпочався завершальний етап відновлення одного з найцінніших історичних об’єктів України.
Про це повідомили в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.
Освячення хреста відбулося на Соборній площі під проводом єпископа Авраамія, намісника Лаври від Православної Церкви України.
Троїцька церква, зведена ще в добу Київської Русі, зберегла свій первісний архітектурний вигляд без перебудов. У часи Івана Мазепи її прикрасили елементами українського бароко, зокрема ліпниною та живописом.
Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка
Церква розташована над Святою Брамою — головним входом до Лаври, який історично вважають одним із найшанованіших сакральних місць Києва.
У міністерстві вказали, що повернення хреста не лише символізує прогрес у реставрації, а й уособлює стійкість і збереження духовної спадщини у складні для країни часи.
Нагадаємо, що «Хартія» до Великодня запустила благодійну ініціативу в закладах Києва та інших міст (ВІДЕО).
Фото: сайт МКСК
Український документальний фільм «МІЛІТАНТРОПОС» увійшов до програми «Двотижневик режисерів» Каннського кінофестивалю 2025 року. Це єдина українська повнометражна стрічка, яку покажуть на одному з найпрестижніших кінофорумів світу.
Про це повідомили автори стрічки.
Що відомо про фільм
Назва «МІЛІТАНТРОПОС» — неологізм, що поєднує латинське «milit» (воїн) та грецьке «antropos» (людина). Фільм досліджує трансформацію особистості під впливом війни, коли людина обирає боротьбу як спосіб виживання.
Фільм створило кінооб’єднання TABOR у співпраці з австрійською компанією Mischief Films та французькою Les Valseurs Bordeaux.
Режисерську групу склали Єлизавета Сміт, Аліна Горлова та Семен Мозговий. До команди також приєднався сценарист Максим Наконечний, автор фільму «Бачення метелика», який також представляли у Каннах у 2022 році.
Читайте також: Голос покоління цієї війни: про що фільм «Стрічка часу» Катерини Горностай
«МІЛІТАНТРОПОС» є частиною документального триптиха «Дні, які хочеться забути». Телевізійна версія фільму тривалістю 90 хвилин вийде на європейському телеканалі ARTE у 2026 році.
Про «Двотижневик режисерів»
Програма «Двотижневик режисерів» (Directors’ Fortnight) існує з 1969 року та є незалежною секцією Каннського кінофестивалю, що демонструє найоригінальніші форми сучасного кіно.
У межах цієї програми свої роботи представляли такі режисери: Джордж Лукас, Мартін Скорсезе, Джим Джармуш, Алекс Гарленд та інші. У 2025 році до програми увійшло 18 повнометражних фільмів, серед яких і «МІЛІТАНТРОПОС».
Нагадаємо, що Стівен Фрай озвучив фільм про українських дітей, який безплатно покажуть у Києві (ВІДЕО).
Фото обкладинки: кадр із фільму
Писанкарка з Тернополя продає великодні набори, щоб підтримати чоловіка та його побратимів
Перед Великоднем світло у вікні квартири Ксенії горить до пізньої ночі. Жінка вкладає двох маленьких...
Плете понад 40 років: це майстер з Волині, який робить великодні кошики
«Цього мене навчив батько, якого в селі всі називали майстром, адже він мав золоті руки...
«Навіть якщо є лише одна рука, другою буде моя»: керамістка з Херсона ліпить разом із пораненими військовими
У Василя з позивним Метелик проблеми з моторикою. В нього не вистачає кількох пальців на...
Їй казали: «Ти не зможеш». Підприємиця з інвалідністю отримала 5 грантів і створила косметичний бренд
У 13 років їй діагностували хворобу хребта, виявили вкорочення ноги та ураження центральної нервової системи....