Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Зараз – найкращий час». Історії людей, які перейшли на українську у відповідь на напад РФ

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Російськомовні українці масово почали переходити на державну мову. Поштовхом до цього спочатку стала промова президента Росії, в якій він говорив про визнання «Л/ДНР», а потім – повномасштабний наступ на Україну. Ті, хто вирішив перейти на українську, кажуть, що не хочуть асоціюватися з агресором та прагнуть підтримати країну в складні часи. Вони розповіли ШоТам, чому тривалий час спілкувалися російською та як вдалося перелаштуватися на державну мову.

Ярослава Кравченко

Телеведуча, радіоведуча, громадська діячка

Засновниця та директорка «Дикого Театру», співведуча YouTube-шоу «Ебаут», ведуча «Телебачення Торонто», амбасадорка руху за гендерну рівність HeForShe в Україні

Вивчила російську, щоб вижити

Російську мову мені довелося вивчити у 2000 році, щоб вижити. Коли мені було 13, я приїхала в Київ з міста Умань Черкаської області, щира й українськомовна. У той час українська вважалася «сільською і забитою» мовою. Говорити можна було, але для цього потрібні були сили. Київ у той час був суворим, сил у мене не було. Тому я як дитина пристосовувалася до оточення. Брала уроки у викладачки, і практикувала з подружкою Дашою з Донецька. Я її вчила українській, а вона мене – російській. Так я майже на 15 років стала російськомовною.

Усвідомлення важливості рідної мови як невіддільної частини особистості повернулися до мене під час Революції Гідності. Досі дико, коли виринають дописи чи відео, де я говорю російською. Відтоді я спілкувалася українською з мамою та у всіх своїх проєктах, етерах, інтерв’ю, з таксистами та в магазинах. Але інколи використовувала російську в спілкуванні з друзями.

Фото: Ярослава Кравченко / Facebook

Українська – в нас у крові, треба лиш згадати

Відтепер російською не спілкуюсь. Напередодні нового етапу війни український архітектор Слава Балбек запустив хвилю, що масово покотилася в Instagram. Він написав, що переходить на українську. Сотні перепостів і постів: «Я теж!».

Приєднуйтесь і ви до позиції свідомих. Вам може бути страшно виглядати кумедно, але всі роблять помилки, коли вчаться. Скажу більше: доволі багато гостей, які приходили до нас у проєкт «Ебаут», хвилювалися, що не знають української. Але коли вони починали говорити – виявлялося, що все навпаки. Українська у нас в крові, треба тільки нагадати. І зараз для цього найкращий час.

Тамара Х’юман

Активістка, очільниця громадської організації «Кожна Тварина»

Перехід на українську почала з лекцій і письма

Я веганка та активістка за права тварин, займаюся просвітницькою діяльністю та очолюю веганську громадську організацію «Кожна Тварина». Народилася та живу у Києві. З дитинства і все життя розмовляла російською. Виросла у переважно російськомовній родині й ніколи не вважала, що ця мова належить Росії. Більшість моїх друзів теж  спілкуються російською.

Читайте також: «На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

Вже давно я думала над тим, аби повністю перейти на державну мову. Торік почала читати лекції українською замість російської, але у побуті мені перехід все ще давався дуже складно. Казала собі, що тут просто потрібні час і практика. Це не відбудеться одразу, але відбудеться. Починала з письмової та робочої комунікації.

Фото: Tamara Human / Facebook

Вірю, що російськомовна родина мене підтримає 

Приблизно за тиждень до вторгнення я вирішила це зробити – повністю перейти на українську. Відчувала, що більше не можу і не хочу спілкуватися російською. Сьогодні як ніколи важливо, щоб у нашій країні лунала державна мова. Мені не хочеться бодай якось асоціюватися з Росією. Намагаюся перейти на українську в усіх сферах.

Сподіваюся й на підтримку своїх підписників у соцмережах та терпіння моїх помилок. А всім, хто все ще говорить російською, хочу сказати наступне: хай це буде ваше рішення. Якщо відчуваєте, що пора це змінювати, – дійте!

Анна Арфєєва

Радіоведуча в етері KissFM, блогерка, засновниця кондитерської Macarena Macarons

Не хочу асоціюватися з Росією

Я виросла у російськомовній родині. Українську почала вивчати приблизно у п’ятому класі, але мені це давалася важко. Постійно працювала з репетиторами. Більшість моїх друзів знають, що я спілкувалася зазвичай російською. Але я все частіше почала помічати, що говорю українською, і це класна тенденція. Із сином ми говоримо 50 на 50: повільно, але впевнено.

Нещодавно я таки наважилася: перехожу на українську. Сталося це після промови одної «недолюдини» 21 лютого, який своїми указами відбирає у нас нашу землю. Брудно й безцеремонно! Я не хочу, щоб мене асоціювали із росіянами та Росією. Я – українка, живу в Україні, і не втомлююся пояснювати це іноземним громадянам.

Фото: «Дядя Жора Company»

Я спробую! Свій перехід на українську почала з Facebook. Тож тепер – тільки красиві українськомовні дописи. Про це рішення я повідомила своїх підписників. Судячи з кількості реакцій і коментарів, таке відчуття, наче там не допис про мову, а оголене фото. Тим, хто лише наважується перейти на українську, раджу робити це поступово. Спершу спробувати спілкуватися так в одній соцмережі, потім – в іншій. Частіше говоріть виключно українською, наприклад, у магазині, а потім і звикнете.

Максим Щербаков

Спортивний журналіст

Триколори в Україні розцінював як зрадництво

Я народився в місті Старобільськ, що на Луганщині. Вже з дитинства був патріотом – це якось мені передалося, чи що. Але всі мої друзі були російськомовними. У нас на Слобожанщині, особливо в моєму дитинстві, ніколи взагалі не підіймалися питання типу: «Ти за Росію чи за Україну?». Але коли я подорослішав, то вже почав помічати насаджування саме російської по телебаченню.

Коли я переїхав до Луганська вчитися в університеті, то вступив на спеціальність «Українська мова, література та журналістика». І там я побачив, чим пахне. Помічав плакати «русский мир», триколори, які чомусь висіли на стінах. І в той час певні люди почали протиставляли себе Україні, пропагуючи російське. Я не розумів, як в Україні можна так себе поводити. Я це розцінював як зрадництво.

Фото: Maksym Shcherbakov / Facebook

Ловив себе на тому, що переходив на мову співрозмовника

Взагалі я двомовний. В останні роки розмовляв з російськомовними російською через повагу до людини. Можу й англійською з кимось трішки поспілкуватися. Але зараз я бачу, що не одному мені захотілося перейти повністю на українську мову. Це відповідь на узурпацію України цим «уйлом». Я вирішив місяць розмовляти винятково українською, а далі буде видно. Тут немає якихось агресивних моментів «проти чогось», а навпаки – за українську. Це сталося зненацька, як якийсь душевний порив. Я відчув, що маю показати свою позицію. І я її показав.

За перші кілька днів спілкування державною мовою я помітив, що це все більше мене захоплює й поповнює мій словниковий запас. Мені це реально подобається, аж кайфую. Моє оточення у Києві, де я зараз мешкаю, 50 на 50 російськомовне й україномовне. З-поміж них ніхто взагалі нічого не запитав у мене в контексті переходу на українську.

Після рішення про перехід на українську спочатку я часто ловив себе на думці, що коли мене питають щось російською, я відповідав тією ж мовою. Але одразу ж зупиняв себе і такий: «Так, стоп! Що ти зробив?». Навіть з друзями я намагаюся спілкуватися винятково українською, і мені це зовсім не в тягар, а вже звично.

Відео дня

Суспільство

Спецпризначенці ЗСУ підбили ворожі САУ і танк під Лисичанськом (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна знищили зі «Стугни» самохідну артилерійську установку і танк російських окупантів.

Відео опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Наш бойовий розрахунок «Валькірія» підбив черговий танк і САУ фашистів на сході України. Акт денацифікаціі стався під Лисичанськом…», — повідомили наші захисники.

Читайте такожСєвєродонецьк – моє серце і душа. Аріф Багіров про волонтерство під обстрілами та 70 км велосипедом до Бахмута

Про бригаду

1-ша Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна належить до 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна. Це формування Національної гвардії України. Частину сформовано на базі спецпідрозділу «Ягуар» Внутрішніх військ України.

Полк названо на честь Івана Богуна — українського полковника, військового і державного діяча часів Хмельниччини.

Нагадаємо, спецпризначенці ЗСУ спалили плавучий бронетранспортер окупантів.

Як ми повідомляли раніше, ССО України знищили ворожі «Гради», що обстрілювали Сєвєродонецьк.

Фото: фейсбук-сторінка Перша Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна.

Відео дня
Читати далі

Суспільство

Колишня депутатка Норвегії захищає Україну на передовій (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Ексдепутатка Норвегії захищає Україну.

Сандра Андерсен Ейра стала першому жінкою в Інтернаціональному легіоні і тепер виконує бойові завдання як парамедикиня.

35-річна Сандра звикла до нестандартної роботи. Ще 5 років тому вона керувала власним риболовецьким судном. А згодом стала членкинею саамського парламенту Норвегії.

Жінка ніколи раніше не була в Україні. Та у березні цього року не змогла залишитися осторонь російської агресії.

«Я європейка. Ви європейці. Якщо ми не зупинимо їх зараз, в якій країні ми їх зупинимо? Хто наступний?», — Сандра Андерсен Ейра, захисниця України.

Сандра воює пліч-о-пліч з колишніми спецназівцями США та Великої Британії. Іноземний легіон брав участь у визволенні Бучі та Ірпеня.

А зараз захищає кордони України на сході. Час від часу Сандра показує в соцмережах подарунки від місцевих жителів.

Та планує залишатися в Україні до перемоги.

«Я поїду тоді, коли тут для мене більше не буде роботи. Ось тоді я поїду додому», — Сандра Андерсен Ейра, захисниця України.

Читайте також: Український полярник повернувся з Антарктиди і став на захист рідної землі

Відео дня
Читати далі

Суспільство

На Закарпатті організовують марафон на Лавандовій горі для підтримки бійців ТРО

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На Лавандовій Горі місті Перечин на Закарпатті пройде благодійний забіг на підтримку 68 окремого батальйону територіальної оборони.

Про це повідомили організатори події на фейсбук-сторінці.

Де і коли?

  • Початок забігу 8 липня о 19:00.
  • Дистанція: ~4 км.
  • Кількість учасників обмежена.

Для участі у забігу необхідно реєструватися та оплатити благодійний внесок. Всі запитання та пропозиції можна надсилати на електронну пошту: [email protected]

Читайте також: «Привітання» на снарядах, тату та десант фіалколюбів. Як українці креативлять, аби зібрати гроші на ЗСУ

Учасникам забігу гарантовано:

  • Ексклюзивна локація.
  • Світлини із забігу.
  • Інші приємні сюрпризи від партнерів..

Зазначається, що для забігу краще підійде трейлове взуття. Дорога не включені у базову вартість.

Нагадаємо, на Львівщині діти зібрали гроші на два бронежилети для ЗСУ.

Як ми повідомляли раніше, на Закарпатті митці створюють фронтові печі для військових.

Фото: mukachevo.net.

Відео дня
Читати далі