Суспільство
«Замість руїн – будинки у скандинавському стилі». Як відбудувати громаду після окупації? Кейс Новобасанської ТГ на Чернігівщині
Новобасанська громада на Чернігівщині потрапила під російську окупацію 27 лютого 2022 року. Усього за місяць загарбники зруйнували пів тисячі приватних будинків, розікрали місцеві магазини та домівки селян. Утім навіть це не змусило українців опустити руки.
Сьогодні на місці зруйнованих домівок у громаді зводять дерев’яні будинки в скандинавському стилі барнхаус, а місцева влада запрошує до Нової Басані переселенців. Про 33 дні під окупацією, полон і показові «розстріли», деокупацію та відбудову громади команді ШоТам розповів Микола Дяченко.
Микола Дяченко
Голова Новобасанської територіальної громади
33 дні під окупацією, шпигування за ворожою технікою та полон
Як і для більшості цивільного населення, початок повномасштабної війни був для нас неочікуваним. Можливо, військові й розуміли, що незабаром має щось початися. Проте ми були відверто далекі від цієї справи. А тому новий наступ росіян став для нас цілковитою несподіванкою.
Про ракетні обстріли Києва я дізнався вже о п’ятій ранку 24 лютого. Вирішив дочекатися восьмої години, аби прийти на роботу, зустрітися з колегами та розробити план дій. Утім вже за три дні, 27 лютого, наша громада потрапила під окупацію. Того дня росіяни зайшли у Новобиківський старостинський округ. Ми вже знали, що вони поруч. А 28 лютого російські війська зайняли центральну садибу Нової Басані.
На той момент зі мною був мій заступник – Валерій Миколайович. Він жив неподалік, та оскільки наші сапери підірвали міст у Старому Бикові, повернутися додому вже не міг. Власне, ми вирішили залишитися у мене вдома й перебували там до 5 березня.
Ми жили неподалік сільської ради, поруч із церквою. Звідти було дуже зручно спостерігати за пересуванням російської військової техніки. Тож ми з колегою вирішили робити облік та передавати всю цю інформацію Збройним силам та Службі безпеки України.
Загалом нам вдалося нарахувати близько 850 одиниць військової техніки, що пройшла через Нову Басань. А вже за кілька днів, 5 березня, ми потрапили в полон російських окупантів.
«Выходи, будем расстреливать»
Росіян насамперед цікавила наша територіальна оборона. Вони постійно запитували, де ж наші військові облаштували сховище зі зброєю. Думали, що ми маємо нею скористатися. На щастя, фізичні катування нас оминули, проте росіяни постійно намагалися нас залякати, здійснювали психологічний тиск та всіляко знущалися.
Зокрема нас постійно перевозили з місця на місце, зі зв’язаними руками та закритими очима. Бувало, виводили по одному й стріляли просто над головою. Що вони хотіли цим сказати? Важко відповісти. Найімовірніше, це була частина того самого психологічного тиску. Але тоді, із зав’язаними очима, ти цього не розумів. Ти банально не знав, чи вбили вони людину поруч, чи ні. Повне відчуття невідомості, нерозуміння того, що може статися з тобою вже наступної хвилини.
Загалом окупація Новобасанської громади тривала з 27 лютого до 31 березня 2022 року. Понад 30 днів. Як-то кажуть, «руський мір» хотів принести нам «руську вєсну». Але насправді вони приносили дещо інше. Усі вони – передусім мародери, гвалтівники та вбивці. Вривалися до місцевих магазинів, крали речі з будинків у приватному секторі. Виносили все, навіть матраци.
Перший виклик – продукти, за ним – відбудова
Коли наші Збройні сили прогнали російські війська, ми зіткнулися із першим та найбільш терміновим викликом – дефіцитом продуктів харчування. Це питання потребувало негайного реагування. І лише після того, як завдяки допомозі благодійних організацій нав вдалося закрити цей запит, ми почали рухатися далі – до відбудови та відновлення.
Найбільше на території Новобасанської громади постраждали Новобиківський старостинський округ та центральна садиба в Новій Басані. Станом на липень 2023 року у нас складено понад 500 актів руйнувань, спричинених діями російських загарбників. І, на жаль, 69 із них – це оселі, знищені вщент. Відбудувати їх вже не вийде, лише зводити все «з нуля».
Та, на щастя, наша громада не обмежена увагою обласної адміністрації, волонтерських організацій та благодійних фондів. Завдяки цій всесторонній допомозі нам вдалося запустити процес відбудови Новобасанської ТГ, і робота закипіла.
Замість руїн та згарищ – домівки в скандинавському стилі
Усе було зроблено доволі оперативно. Ми звернулися по допомогу до благодійної організації #PolandFirstToHelp, яка придбала та доставила нам модульне містечко. Туди ми заселили людей, які втратили житло внаслідок російської агресії, а також робітників, які залучені до відбудови громади.
Важливо, що допомога від міжнародних фондів та благодійних організацій дозволила не залучати до робіт саме бюджетні кошти. І, знову ж, за це ми дуже вдячні благодійній організації Help та проєкту «Район #1», які разом побудували для нас вже 26 дерев’яних каркасних будинків у скандинавському стилі барнхаус.
Ці будинки ми розділили навпіл. Половина – це домівки приватного призначення для місцевих мешканців, які втратили житло, ще 13 – будиночки для переселенців у Новобиківському старостинському окрузі. Туди вже підведені всі необхідні комунікації, наразі доставляють меблі. Гадаю, орієнтовно за місяць ми зможемо прийняти перших вимушених переселенців.
Сподіваємося, що можемо запросити ВПО зі спеціальностями, яких найбільше бракує нашій громаді – медиків, вчителів, механіків та юристів. Звісно, найбільше нас цікавлять саме сімейні лікарі, адже ми маємо повноцінну амбулаторію, але відчуваємо дефіцит спеціалістів. Тобто всі ці переселенці, які заїдуть до нових будинків, точно будуть працевлаштовані.
Підкреслю, що впродовж усього першого етапу відбудови наша громада тісно співпрацювала із волонтерами та зверталася до низки благодійних фондів. Але й вони не стояли осторонь. Саме завдяки цьому процес зрештою запустився, і сьогодні ми маємо конкретні результати. При чому, доволі непогані.
Відбудовуємо будинок для родини нашого захисника
Також наша громада відбудовує житло для військовослужбовця Збройних сил України. Це молодий хлопчина, який втратив домівку, а сьогодні перебуває на службі. Він має сім’ю, маленьку родину. І фактично через окупантів родина просто не має, куди повертатися.
Тому наша громада знову звернулася до організації «Район #1», які наразі запустили збір коштів для цього проєкту. Наразі нам вдалося повністю прибрати руїни та згарище, тож чекаємо на майбутню відбудову будинку нашого захисника. А паралельно працюємо над розмінуванням території та облаштуванням укриттів у місцевих школах.
Місцевий бізнес теж не стоїть осторонь. Скажімо, у Новій Басані розташоване товариство з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро». Це настільки потужна організація, що вони самостійно справляються з усіма своїми викликами та питаннями. І при цьому встигають допомагати нам, уявляєте? Наприклад, ми планували завезти 4,5 тис. тонн щебеню для підсипки доріг, і третину взяло на себе це підприємство.
Словом, всі працюють, стараються. І маленький бізнес, і середній, і агропромисловий комплекс. Один приклад: ще торік, одразу після деокупації, у нас була засіяна вся земля. До того ж відновили роботу магазини, розкрадені та розбиті російськими військами.
Головна порада – будьте відкритими до тих, хто хоче вам допомогти
Насправді в такій ситуації ми щиро раді будь-якій допомозі. І абсолютно всі фонди, організації, які нас підтримали, варті подяки. Незалежно від обсягів переданої допомоги. Кожен внесок у відбудову має важливе значення.
Та й взагалі це вкрай позитивна тенденція, що благодійні організації так сприймають проблеми звичайних громад, поділяють наш біль і часто самі пропонують допомогу.
А тому маю одну просто пораду для громад, які також зіткнулися з жахом війни та працюють над відбудовою, – візьміть цю тенденцію на озброєння. Варто плідно співпрацювати з усіма організаціями, максимально їм сприяти, допомагати з підготовкою документації тощо.
Які плани на майбутнє в нашої громади? Тут все просто. Ми маємо 503 акти про пошкодження, тож працювати точно є над чим. І це стосується приватного сектору. А війна, на жаль, принесла й інші втрати. Наприклад, наш дитячий садок знищено на 70%, відновити його неможливо. Тобто йдеться про повністю нове будівництво. Але я впевнений, що ми впораємося.
Новобасанська громада готова ділитися досвідом відбудови з іншими регіонами! Якщо ви потребуєте поради або консультації, сміливо телефонуйте Миколі Дяченку – +38(067)405-30-88.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
