Врятувати Свидовець, або Чому нам не потрібен другий Буковель

Я почав перейматися проблемою забудови Свидовця одразу, як про це стало відомо. Тоді мої друзі готувалися до акції протесту? і я їх підтримав. Не тому, що це мої друзі, а тому, що я вже давно писав про проблему висихання витоків Тиси як унікального культурного та природного надбання кількох народів. А Свидовець є саме тим місцем, де витоки Тиси беруть початок. А потім почалася активна боротьба, і я приєднався до хлопців.

Я брав участь у всіх акціях руху Free Svydovets, а як президент Закарпатської туристичної організації говорив до людей про альтернативи мегакурорту, бо вони справді є. Їх чимало, і вони прибуткові та безпечні. Кожен регіон України неповторний, не треба будувати все однакове. Навіщо будувати ще один Буковель, якщо він уже є, а його ліжкомісця – постійно незаповнені? Там дотепер не організовано водовідведення, стічна каналізація, залученість місцевого населення до роботи. 

А Свидовець – унікальне, недоторкане місце. Чому б не подумати про геотуризм, пішохідний, гірський, ягідний, екотуризм, бердвочинг, духовний туризм (люди могли б сюди приїжджати, медитувати і платити за це гроші), збиральництво, крафтове виробництво арт-речей, проведення творчих пленерів, зустрічей екологів, представників заповідних територій світу? 

Я намагаюся пояснювати місцевим жителям, що в цьому регіоні мого Закарпаття треба організовувати різні види туризму: трошки зеленого туризму, трошки екотуризму, трошки геотуризму. Такий шлях дозволяє подумати, як працювати, що саме запускати, дозволяє змінити рішення і спробувати щось інше. Модель з мегакурортом означає, що буде один власник, який вирішуватиме, як, що і хто працюватиме. 

Cтарі дерева, якийсь природний хаос, льодовикові озера, справжня полонинська дикість – це і є досконалість.

До речі, місцеві там однозначно не працюватимуть на високооплачуваних роботах (як професор національного університету та туризмознавець – можу про це говорити компетентно). Залучати будуть тих, хто має якісну освіту з туристичної чи готельно-ресторанної галузі. Стане непотрібною і продукція місцевих: не буде сенсу закуповувати 50 чи 100 кг бринзи в місцевих, дешевше буде купити в Польщі одну чи десять тонн. На місцях навіть екскурсоводів – одиниці, хоча влітку потреба величезна. Тому побудова мегакурорту принесе гроші тільки конкретним людям, які мають доступ до землі і до її розподілу.

Але проблема Свидовця – це, звісно, не питання туризму. Це питання заробітку грошей на землі та рубках цінних порід деревини. Ніхто не буде цікавитися після того, як продасть землю, що з цією землею буде відбуватися. А для мене це принципово. Бо те лайно, яке будуть скидувати в річки, – це буде отрута, яку я буду пити в Ужгороді. Це моє здоров’я, моїх дітей. Чого мої діти та діти інших закарпатців мають платити за діяння людей, які продадуть ту землю та втечуть за кордон (як показує практика)?

Це наша спільна земля, не лише їхня, не лише їхніх дідів. Я теж, як і всі мої предки, народився на Закарпатті. Природа, яка оточує мене з дитинства, надає мені натхнення, я не хочу бачити, як її знищать. Я вважаю, що Свидовець – це насправді досконале місце, створене природою. Уже 27 років я викладаю філософію в Ужгородському національному університеті. І якщо підійти до цього питання «по-філософськи», можна сказати, що недосконалість тамтешньої природи – старі дерева, якийсь природний хаос, льодовикові озера, справжня полонинська дикість – це і є досконалість. 

Досконалість природи Свидовця в тому, що вона майже не зазнала людського впливу. Я б хотів, щоб мені і довкола мене було комфортно. Але комфорт вимагає певної конфліктності як прогрес. 

За що я воюю? Напевно, за свою Батьківщину, де не буде такого явища, як знищення Свидовця.

Тому на прикладі проблеми Свидовця: перед тим, як говорити про щось аморфне, зробіть каналізацію в селі Ясіня чи Усть-Чорна, зробіть дорогу в Чорну Тису чи ліквідуйте стихійне сміттєзвалище в Лазіщині і Німецькій Мокрій. Сміття валяється по річках, лісах, придорожній зоні… Про який мегакурорт можна говорити? Покажіть щось на прикладі уже діючої інфраструктури.

Зараз, як почалася війна, я боєць Збройних сил України, молодший сержант. За що я воюю? Напевно, за свою Батьківщину, де не буде такого чисто корупційно-хабарницького явища, яке зараз відбувається зі Свидовцем. Де не буде такого явища, як знищення Свидовця. За Батьківщину, де не буде корупції. І ми будемо 20-ий раз на майдани ходити, 50-ий раз воювати з росіянами, ми доб’ємося! Щоб перемогти в справі Свидовця, нам усім треба бути громадянами своєї Батьківщини.

Аби взяти участь у боротьбі за захист Свидовця, можна підписати петицію на сайті громадської ініціативи Free Svydovets.

---

Колонки – це авторські матеріали. Думка редакції може не збігатися з думками авторів.

Фото: Сергій Гудак.