З бізнесу – у волонтерство. Історія підприємиці з Луганщини, яка допомагає переселенцям з Кремінної

Олеся Ізуіта – підприємиця з Луганської області, яка через російську агресію двічі ставала переселенкою. У 2014 році вона покинула рідний Луганськ та переїхала до Кремінної. А з початком повномасштабного вторгнення жінка вдруге зібрала речі та виїхала до Вінниці.

А ще змінила бізнес на волонтерство: тепер Олеся допомагає кремінянам-переселенцям та організовує для них гуманітарну допомогу. Адже як ніхто знає, чого саме потребують евакуйовані.

Створила перший розважальний центр для дітей у Кремінній

Уперше Олеся залишила рідну домівку у 2014 році, коли до Луганська прийшла війна. На той момент Олеся – акторка за освітою – працювала артдиректоркою розважального центру та мала групу аніматорів. Разом із родиною жінка переїхала з обласного центру до містечка Кремінна і почала шукати, як заробляти на життя. У невеликому місті не було жодного розважального центру для дітей. Тому Олеся вирішила, що ця ідея може бути перспективною.

У 2019 році за грантової підтримки міжнародних донорів переселенка створила дитячий розважальний центр «Мозаїка». Він став першим подібним центром у невеликому містечку. Сюди потяглися діти – грати в аерохокей, святкувати дні народження, стрибати на батутах серед яскравих кульок. 

Разом із Олесею працювала ціла команда аніматорів. Поступово біля дверей центру стали збиратися підлітки, яким нікуди було піти. Вони бачили, що у закладі кипить життя, хоча там розважалися діти меншого віку. Олеся вирішила організувати щось і для підлітків та створила молодіжну організацію «Чарівний пендель». Так у тінейджерів також з’явилося активне життя – волонтерство, екотабори, тренінги та поїздки. Усі разом вони готувалися відкрити перший у місті хаб. 

Замість відкриття хабу – евакуація до Вінниці

Однак це все призупинилося 24 лютого, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. У березні Олеся з родиною виїхала з Кремінної. Усе обладнання залишилося у її центрі. Так підриємиця вдруге стала переселенкою.

«Я жалкую, що не вивезла обладнання з центру, адже у мене була можливість це зробити. Тоді я думала: кому потрібні дитячі розваги, якщо війна в Україні. Зараз на Луганщину страшно їхати, Кремінна окупована, я не знаю, що з моїм центром», – розповідає Олеся.

Читайте також: «Щотижня допомагаємо 10 тисячам людей». Як «Київська полуниця» підтримує українців у прифронтових містах

Опинившись у Вінниці, вона вирішила не сидіти, склавши руки, а допомагати людям. Так Олеся тимчасово покинула бізнес і стала волонтеркою.

«У перші дні війни я написала заявку на невеликий грант від Данської ради у справах біженців. Як писати такі заявки, я знала – оскільки вже мала досвід спілкування з донорами. Мою заявку на надання допомоги жителям Донецької та Луганської областей погодили», – каже Олеся.

Знаходила для переселенців справді потрібні речі

Поки виділили гроші за цим грантом, Кремінна вже була в окупації. Тож підприємиця почала закуповувати продукти та розвозити їх до місць, де компактно оселилися креміняни. 

«Я бачила, що багато людей виїхали з-під обстрілів, у них не було речей першої необхідності. Багато хто потребував подушок, чайника, засобів гігієни. Я бачила ситуацію, коли люди жили у гуртожитку, а там був один електрочайник на увесь поверх, у якому гріли воду і на чай, і на те, щоб помитися. При цьому людям роздавали щодня макарони та крупи, але насправді часто вони потребували зовсім не цього», – згадує волонтерка.

Створили телеграм-канал, аби об’єднати переселенців з Кремінної

Команда підлітків, які ходили до Олесі в центр, створила телеграм-канал, який об’єднав жителів Кремінної, які вимушено залишили свої домівки. Його створив 17-річний Микита Горбатенко, аби згуртувати жителів Кремінної у різних областях та містах. Зараз креміняни проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Рівненській, Черкаській та інших областях. Долучитися до каналу можна за цим посиланням.

«Завдяки цьому каналу ми об’єднали людей, які роз’їхалися Україною, обрали координаторів у кожному місті, вивчаємо потреби, спілкуємося, намагаємося допомогти. Людям пенсійного віку потрібні продукти та ліки, а тим, кому 40 років – знання. Це те, що озвучують переселенці. Мене надихає, що люди готові працювати, навчатися, пристосовуватися до життя на новому місці», – додає Олеся Ізуіта.

Бути корисною в тому, що можеш робити тут і зараз

За кілька місяців вона навчилася їздити на новому транспорті, зокрема вантажному, дізналася, де є гуртові бази, як домовитися про знижку у супермаркетах, коли закуповуєш продукти для гуманітарної допомоги та як підтримати своїх же переселенців зі сходу, які шиють постільну білизну. 

«Це зовсім не те, що я звикла робити вдома, але якщо зараз я можу бути у цьому корисною, буду робити це», – запевняє волонтерка.

Читайте також: Тьотя Суп із «Азовсталі». Як мешканка Маріуполя два місяці годувала людей у підвалах заводу-фортеці

Сьогодні Олеся шукає можливість для відкриття у Вінниці центру раннього розвитку дитини, куди зможуть прийти шестирічні діти, аби підготуватися до навчання у школі. Волонтерка вірить, що незабаром її затишна зелена Кремінна буде знову під українським прапором, а вона повернеться до свого центру, щоб разом з дітьми розвивати своє невелике містечко на Луганщині.