Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Щотижня допомагаємо 10 тисячам людей». Як «Київська полуниця» підтримує українців у прифронтових містах

Опубліковано

Благодійна організація з жартівливою назвою «Київська полуниця» вже три місяці допомагає населенню, яке перебуває в гарячих точках із ризиком гуманітарної катастрофи. У команді зібралися професіонали з різних сфер, які успішно застосовують досвід зі свого «минулого життя», що різко змінилося 24 лютого.

Один зі співзасновників і виконавчий директор «Київської полуниці» Олександр Григораш розповів ШоТам, як їм вдається надавати гуманітарну допомогу на найважчих напрямах, чому разом з медикаментами організація розвозила в лікарні квіти та про що мріють після перемоги.

Олександр Григораш

Співзасновник та виконавчий директор «Київської полуниці»

Повернувся до Києва і заснував волонтерський центр

У перші дні після повномасштабного вторгнення я був неподалік від Києва. Пробувши там кілька днів, зрозумів, що не дуже комфортно бути осторонь, і зв’язався зі своїм другом Владом Болсуном. Він розповів про ініціативу створити волонтерський центр, до якої долучилися його друзі. Вони, як і багато інших людей, у перші дні хапалися за все, що могли. Починали з того, що власним коштом купували продукти й розвозили їх у відділення Збройних сил України, які потребували допомоги. Влад сказав: «Ми завтра будемо створювати штаб, приїжджай». І я повернувся до Києва.

Ми почали думати, чим саме займатися, який напрям обрати. У волонтерстві на той момент було багато різних варіантів: гуманітарна допомога, амуніція, евакуація з гарячих точок тощо. Ми зупинилися на гуманітарному напрямі, а згодом вибрали ще більш цільовий – допомога людям, які переживають гуманітарну кризу. Так я і став одним із трьох співзасновників «Київської полуниці».

Придумали назву, щоб порадувати людей

Коли ми почали думати про назву для нашої ініціативи, тоді, ще на самому початку нового етапу війни, вийшов репортаж на якомусь російському телеканалі про «паляницю», яку росіянам складно виговорити та яку переклали як «клубника». Це стало гучним і смішним інфопривідом для нас, і ми його використали. У часи, коли багато негативних новин і доводиться приймати безліч непростих рішень, ми через назву хотіли передати людям хоч якусь нотку позитиву.

Спочатку в нашому колективі було приблизно 30-40 людей. Була велика команда з водіїв, і кожен ранок починався з того, що вони їздили по супермаркетах за продуктами. Тоді на прилавках майже нічого не було, доводилося вишукувати крупи й консерви. Ми зв’язувалися з оптовими базами. Згодом це масштабувалося на всю Україну: друзі та знайомі, які виїжджали в інші міста, теж долучалися до пошуку продуктів. Так з’явилася нова категорія задач, де потрібно було організовувати логістику, тому в нас одразу з’явився відповідний відділ і координатор усіх водіїв як всередині Києва, так і по всій країні. Крок за кроком, з кожним днем ми ставали дедалі організованішими.

Даємо зворотний зв’язок на всі запити

Заявки на допомогу ми отримуємо через Google Форму, яку люди заповнюють на нашому сайті. Будь-хто може скласти запит, описавши суть потреби: продукти, засоби гігієни, дитяче харчування, підгузки, одяг, ліки. У нас вийшов повний спектр гуманітарної допомоги, яку ми можемо надавати. Після цього наш менеджер, який обробляє заявки, зв’язується з кожним контактом і верифікує його. 

У нас є внутрішнє правило: навіть якщо ми бачимо, що не можемо обробити заявку, то все одно даємо зворотний зв’язок людині. У будь-якому разі ми зв’язуємося з нею та намагаємося їй допомогти або своїми силами, або перенаправляємо на партнерів чи знайомих, які можуть закрити цей запит. Важливо, щоб людина в будь-якому разі не залишалася без уваги.

Гарячі точки й небезпечні напрями

Наша організація фокусується на наданні допомоги людям у гарячих точках, як цивільним, так і військовим. На початку діяльності у нас були такі пріоритетні напрями: Чернігівська, Херсонська та Київська області. Нині ми активно працюємо за іншими трьома напрямами: Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Це самий «передок», не так багато водіїв, готових туди їхати. У нас є партнери, разом з якими ми вантажимо машини з їжею, одягом і відправляємо туди.

Ми зв’язуємося з водіями, які є в базах низки логістичних компаній, пояснюємо їм суть задачі, і якщо вони готові її виконати, то беруться за неї. Наше завдання – повністю описати, які там дороги, де можна їхати, а де – краще не потрібно. Найнебезпечніші напрями координуються урядом. У такому разі водії доїжджають з гуманітарною допомогою до транспортного хабу, а звідти її забирають або військові, або цивільні.

Відкрили пункт видачі допомоги для переселенців

Також ми допомагаємо людям, які перебували на окупованих територіях, а тепер, після звільнення, стикаються з гуманітарною кризою. До нас надходить багато запитів від невеликих селищних рад, де вони говорять, що їм потрібно хоча б щось. Це постійна динамічна історія. Наприклад, коли звільнили населені пункти в Київській області, то, звісно, насамперед потрібно було надавати допомогу туди. Тепер, з плином часу, там уже все набагато краще, ніж було спочатку. Тож ми змінюємо фокус і спрямовуємо зусилля на людей, які більше потребують нашої підтримки.

«Київська полуниця» отримує запити не тільки від селищних рад і військових частин, а й від приватних осіб. Зважаючи на це, ми знайшли таке рішення: минулого тижня в Києві відкрили пункт видачі гуманітарної допомоги для переселенців у The Naked Room на Рейтарській. Тепер двічі на тиждень люди приїжджають туди й забирають продуктові набори.

У перші місяці від «Київської полуниці» допомогу отримували щодня приблизно 30 тисяч осіб, тепер допомагаємо приблизно 10 тисячам людей на тиждень. Наша команда передає продукти, ліки й товари першої необхідності в інтернати, пологові будинки, лікарні, будинки для літніх людей. Якось, окрім медикаментів, ми забезпечили лікарні й квітами. Це було на 8 Березня. Ми зв’язалися з людьми, які займалися продажем квітів, і вони виділили нам кілька десятків букетів. Ми розвозили тюльпани лікаркам, щоб підбадьорити їх і зробити для них цей день трохи яскравішим і приємнішим.

Кожен робить те, що вміє та що подобається

Один з моїх прямих обов’язків у нашій благодійній організації – працювати над тим, щоб у команді завжди була хороша атмосфера, щоб усі рухалися як єдиний організм для максимальної ефективності. У нас справді так і виходить. На початку нашої діяльності всі дуже органічно знаходили собі місце в колективі. Зрозуміло, що робота в нас не відбувалася за правилами звичайної компанії, де ти надсилаєш резюме, проходиш співбесіду, знаєш, на якій позиції працюєш, і виконуєш певні прописані функціональні обов’язки.

У нас була величезна кількість задач, які сипалися із самого ранку. Протягом дня кожен з команди проявляв ініціативу та щось робив. Так і виокремилися окремі позиції. Хтось почав працювати з логістикою, хтось – пошуком закордонних партнерів, готових надати гуманітарну допомогу та фінансування, а  хтось мав попередній досвід у маркетингу та почав розвивати в організації цей напрям. Кожен займається тим, чим вміє, і тим, чим подобається. Головне, що нас усіх об’єднує спільна мета – допомога іншим людям, своїй країні. Це все і є запорукою легкості всередині команди й водночас продуктивності. 

90% мого часу – розвиток «Київської полуниці»

До 24 лютого у моїх планах на життя абсолютно не було всього того, чим займаюся тепер. До повномасштабного наступу в мене була компанія з імпорту та дистрибуції дитячого та дорослого одягу з Європи, де я був співзасновником і займався операційною діяльністю. Також я активно навчався коучингу та практикував, надавав консалтингові послуги з управління командою та підвищення її ефективності. Ці всі види діяльності з мого минулого життя поставлені на паузу. Деякі з них, можливо, вже остаточно зупинені. Тепер 90% мого часу – розвиток благодійної організації та управління нею, а 10% відводжу на плавний вихід із попередніх бізнесів.

Нині одна з головних задач – знайти фінансування на команду. Ще два місяці тому ми прогнозували, що найближчим часом станеться хвиля закриття волонтерських центрів через відсутність фінансування. Так і трапилося. Однак у нашій команді працюють досвідчені бізнесмени та керівники, і це одна з причин, чому ми перетворилися з волонтерського центру на благодійний фонд і продовжуємо розвиватися далі. Хоч ні в кого з нас і не було досвіду управління благодійними проєктами, але все-таки попередній досвід став у пригоді.

Ми всі граємо в довгу, тому потрібно відпочивати

Спочатку ніхто в нашій команді навіть не порушував питання кількості робочих годин і вихідних. Усі працювали щодня. Однак через місяць-півтора, коли ми вже налагодили процеси, сформували команду зі зрозумілими задачами, у нас з’явилося трохи вихідних. Це час для себе, щоб хоч якось повернутися в нормальний, наскільки можна це слово використовувати тепер, ритм життя. Додати в повсякдення не тільки читання новин і обробку заявок, але й спорт і книги, щоб тримати свій емоційний, психічний стан у нормі.

Я бачу це так: ми всі граємо в довгу, бігти спринтом немає сенсу, щоб згоріти через місяць-два. Невідомо, коли це все закінчиться, тому ми бережемо нашу команду і ледь не в примусовому порядку говоримо, щоб люди відпочивали, тому що це важливо.

Створюємо Україну майбутнього

Гасло «Київської полуниці» – «Створюємо Україну майбутнього спільно з вами». Цей слоган народився, коли ми думали про майбутнє організації. Він відображає те, що ми не збираємося обмежуватися гуманітарним проєктом. Наша ціль – активна участь у відновленні України, зокрема культурних об’єктів, просуванні української культури загалом. У нас уже є ідеї з реконструкції шкіл, зруйнованих культурних будівель. 

Коли Україна переможе, я міцно обійму кожну людину, яка буде поряд у ту мить. Мабуть, після цього почнуться нескінченні мрії про Україну майбутнього – ту країну, яку хочеться побачити зі щасливими людьми, по-справжньому вільними й незалежними, які можуть обирати будь-який вектор їхнього розвитку та руху.

Підтримати благодійну організацію «Київська полуниця» можна тут.

Суспільство

Укрпошта випустить марку, присвячену оборонцям Чернігова

Опубліковано

“Укрпошта” анонсувала перепродаж поштового блоку “Міста героїв” на честь Чернігівщини, до якого ввійшли чотири марки. Це вже сьомий випуск серії.

Про це повідомляє поштовий маркет.

Історія Міста героя

Понад місяць, від 24 лютого 2022 року, ворог намагався окупувати територію Чернігівської області, щоб якомога ближче підступитися до столиці. Попри небезпеку, місцеві мешканці чинили активний спротив: облаштовували штучні перешкоди для просування ворожої техніки на дорогах, відстежували її рух та передавали інформацію Збройним Силам України, тобто робили усе, аби оборонці стримали наступ.

Українські військові відчайдушно боролися за кожен метр рідної землі та вже до 3 квітня 2022 року витіснили російського агресора з усієї території області. Зі звільненням спокій не повернувся до краю, адже близькість кордону з рф дозволяє ворогу здійснювати постійні ракетні атаки, націлені на населені пункти регіону. 

Читати також: Укрзалізниця запустила оновлені електропоїзди: яким маршрутом курсуватимуть

Але це не стало на заваді активному відновленню після російської навали. Чернігівщина вистояла та відбудовується, а її жителі, за свою активну боротьбу, заслуговують на найщирішу повагу.

Про марку

Поштовий випуск, що є продовженням серії «Міста Герої», присвячено Чернігову, Ніжину, с. Ягідному, с. Семенівці. Ескізи розроблені креативною агенцією I AM IDEA.

Тираж блоку – 150 000, а вартість – 120 гривень.

Передзамовити марки можна за посиланням.

Нагадаємо, що в Україні випробували сенсорну технологію пошуку мін з дронів.

Читати далі

Суспільство

«Люди квасять огірки, а я — лопухи». Це сімейна гончарна майстерня на Прикарпатті, де виготовляють посуд з відбитками рослин

Опубліковано

«Сама собі керамістка» — так називає себе Лілія з Франківщини у власному блозі в Instagram, де її читають майже 70 000 підписників. У дописах блогу — різнокольорові горнятка й тарілки з лавандою, виліпленими пташками чи у вигляді лимонів — суцільне естетичне задоволення. «Ці яскраві горнятка ніби наповнені життям і легкістю», — ділиться майстриня. А ще в блозі час від часу з’являється пані Орися — матір Лілії. У свої 70 ця багатодітна мама й бабуся вміло стоїть на голові та допомагає дочці створювати посуд. 

Leaf Ceramics — це не лише естетичний блог з різнокольоровим посудом ручної роботи. Це сімейна справа багатодітної родини, яка забезпечує та допомагає проявити свою творчість. Історія сімейної майстерні — в новому матеріалі на ШоТам.

Ідея створити майстерню виникла в декреті

Лілія Шкреметка — мама чотирьох дітей, що живе в селі Чернятин на Прикарпатті. За фахом жінка — інженерка-землевпорядниця. Вона працювала в цій сфері 5 років, але в декреті вирішила робити те, що дуже подобається. Так 8 років тому Лілія спробувала працювати з глиною, навчилася створювати вироби з відео в інтернеті, а потім деякий час працювала в майстерні кераміки в районному центрі. А у 2018 Лілія з чоловіком наважилися створити власну майстерню зі створення кераміки. 

Подружжя придбало піч, аби випалювати керамічні вироби при високих температурах. Лілія каже, що тоді дуже підтримала її мама Орися, яка повернулася з заробітків і допомогла з коштами для старту. До повномасштабного вторгнення керамічну масу для виробів замовляли від Слов’янського керамічного заводу, який продавав її за доступними цінами. Зараз усі заготовки купують за кордоном, зокрема, в Німеччині. 

Щодня в пошуках ідеальних рослин для крафтового посуду

Лілія отримує готові керамічні брикети, які вже готові до ліпки. З мокрої глини виліплює виріб, який сохне тиждень, аби волога повністю випарувалася. Далі відбувається лощення та шліфування, а після цього — перший випал виробу в печі. Наприкінці Лілія займається глазуруванням — наносить на вироби поливу, і тому вони стають різнокольоровими. 

Керамічна тарілка з відбитками рослин від бренду. Фото надала Лілія

У середньому виріб виготовляють три тижні — тоді відбувається ліпка, підсушення, випали. Лілія каже, що створення виробів — це тривалий та клопіткий процес, який потребує терплячості й уважності: «На самому натхненні в такій справі далеко не заїдеш».

Родзинкою бренду є те, що Лілія протягом усього року, навіть взимку відтискає на виробах справжні рослини: «Люди взимку квасять огірки, а я — лопухи»

Процес відтискання рослин на майбутній тарілці. Фото з соцмереж бренду Leaf Ceramics

Першими виготовили горнятка й тарілки. «Коли тільки почали роботу та відбили перші рослини, то постійно хотіла пробувати ще й думала, що б то ще таке створити. З часом я вже зрозуміла, яка рослина може відбитися добре, а яка ні. Я завжди шукаю ідеальні для себе рослини за формою та товщиною», — розповідає майстриня.

Яскравий посуд, що наповнений життям

Лілії дуже подобається, коли в майстерні вдається створити щось нове. Наприклад, нещодавно зʼявилася нова серія акварельних горняток, які дуже подобаються клієнтам, адже їх часто замовляють. Ідею Лілія підгледіла в іноземних керамістів, але каже, що ці горнята — особливі, бо в них є і втілення власних ідей. 

Серія горняток з патріотичною символікою від бренду Leaf Ceramics. Фото надала Лілія

А ще майстрині дуже подобаються горнятка у вигляді апельсинів і лимонів. «Ця кольорова серія мені дуже подобається, бо ці яскраві горнята ніби наповнені життям і легкістю», — каже жінка.

Хітом серед клієнтів є горнята з лавандою та пташками, які регулярно замовляють протягом трьох років. Майстриня обожнює маленькі теплі деталі, тому вручну виліплює пташок чи бджілок. Найбільше клієнтів — з Києва та Львова, але замовляють посуд і з-за кордону. Лілія також має магазин на міжнародній платформі хендмейд-виробів Etsy.

Керамічні горнятка з лавандою та пташками, які протягом трьох років замовляють клієнти. Фото надала Лілія

Кожен у сім’ї робить щось для майстерні 

«До роботи я надихаюся іншими людьми та виробами, а також природою, тому де б я не була, завжди дивлюся під ноги та шукаю цікаві рослини. Іноді клієнти самі рекомендують, що б вони хотіли придбати, а ще підписники пишуть свої ідеї. Тому задуми для виробів є завжди, з цим ніколи не буває проблем», — каже майстриня.

Лілія розповідає, що майстерня забезпечує всю сім’ю — це можливість розвивати власну справу та добре заробляти в селі. Жінка створює вироби, її чоловік-відеограф фотографує їх для соцмереж і створює контент. Сестра Лілії — таргетологиня, тому просуває кераміку в соцмережах. «Можна робити багато гарних виробів, але якщо їх ніхто не побачить, то користі немає. Тому соціальні мережі та реклама дуже важливі у власному бізнесі», — переконує майстриня.

Мама Лілії пані Орися допомагає жінці в майстерні. Фото надала Лілія

Дуже допомагає й пані Орися, яка також виготовляє посуд у майстерні та допомагає з найменшою дитиною, коли Лілія працює. У свої 70 років жінка заряджає до життя, а у вільний час любить постояти на голові. «Вона енергійна та життєрадісна. Я набираюся від неї оптимізму для життя», — каже Лілія.

МІж дочкою та матір’ю сильний зв’язок і взаємопідтримка. А ще Лілія також є мамою чотирьох дітей, як і пані Орися. Жартома керамістка називає свою маму «бабусею», та й ще солідною, адже жінка вже має десять онуків. 

Лілія з матір’ю, яка надихає її своєю енергією до життя. Фото надала Лілія 

Сімейна майстерня — як п’ята дитина

Лілія каже, що в житті все насправді не так, як в Instagram. Поєднувати материнство й роботу в майстерні складно, проте її у всьому підтримують найближчі люди. Майстриня каже, що пишається тим, як попри пандемію та повномасштабне вторгнення їм вдалося зберегти сімейну справу. 

Тарілки з відбитими рослинами. Фото надала Лілія

«Я дуже довго думала про те, чи створювати цю майстерню, але тепер вона для мене як ще одна дитина, яку я розвиваю та доглядаю. Тут я проявляю свою творчість і те, що є в моєму внутрішньому світі. 

Я дуже хочу, щоб завершилася війна, і мої діти жили в щасливій сім’ї, щасливій країні. І щоб все було так, як має бути. Знаю, що працюватиму багато й старанно, тому з того обов’язково буде результат», — підсумовує Лілія Шкреметка.

Читати далі

Суспільство

Оголошені переможці премії Jager Music Awards 2024

Опубліковано

Музична премія Jager Music Awards повернулася на початку 2024 року після двох років перерви, вперше з початку повномасштабного вторгнення й оголосила своїх цьогорічних лауреатів.

Про це повідомляється в прямій трансляції премії на YouTube.

фото: ANDRII BARMALII . Суспільне Культура/Юлія Ткачук

Переможці премії

Лауреатами 2024 року стали:

  • “Артист року” – OTOY;
  • “Трек року” – Стасік, “Герої вмирають”;
  • “Відео року” – ANDRII BARMALII, “Я нормально”;
  • “Колаба року” – NAZVA, альбом “ГУРМА”;
  • “Явище року” – Василь Байдак, креативні музичні збори;
  • “Лейбл року” – КONTRABASS PROMO;
  • “Журналіст року” – Олексій Бондаренко, головний редактор та засновник медіа “Лірум”;
  • “Майданчик року” – !FESTREPUBLIC;
  • YOUNG BLOOD:
    People’s Choice – OKAZIA, YAD BAND, ANGELA VERÁ;
    Jägermeister Choice – ALEZJAZZ, RENIE CARES, A04F feat. JorDee;
    Jury’s Choice: SOPHIÈME, YARIMA, Drum&Tuba Band;
фото: Юля Юріна на Jager Music Awards. Суспільне Культура/Юлія Ткачук
  • “Майстерність: сучасні пісні” – ANTON KRAMER, “Знаєш, як болить” (LAMA);
  • “Майстерність: народні пісні” – “Щука-Риба”, BUNHT, YEVHEN PUHACHOV, “То не ластовка”.

Читати також: “Doc Kyiv Fest”: в Україні стартував фестиваль документального кіно

До шортліста номінації YOUNG BLOOD потрапило одразу 56 молодих виконавців, які гучно заявили про себе цьогоріч.

Медіа “Ти.Київ” окремо нагородило ANGELA VERÁ — вони отримали інтерв’ю у виданні.

Фото: Гурт NAZVA “Колаба року” за альбом “ГУРМА”. Суспільне Культура/Юлія Ткачук

Про премію

Jager Music Awards — перша премія української незалежної музики, яка підтримує представників альтернативної сцени з 2018 року. У 2023 році вона не проводилася, замість цього у рамках ініціативи #SupportUkrainianCreators організатори підтримали 56 українських артистів і креативників мінігрантами на загальну суму 840 000 гривень.

Нагадаємо, що у Мілані відкрили читальну залу в памʼять про Вікторію Амеліну.

Фото: Jager Music Awards

Читати далі