ЄС та ПРООН відкрили оновлені медичні колцентри на сході України

У селі Спастке Запорізької області працює органічна ферма «Ліхтенфельд», власники якої Христина Черномаз і Володимир Мінко виготовляють сири за унікальними рецептами.

Про це на фейсбук-сторінці пише Проєкт USAID «Економічна підтримка Східної України».

Власники захопилися виготовленням сирів два роки тому. Подружжя жило у Мелітополі, але відвідавши сироварню на Одещині, закохалися у процес сироваріння та почали самі експериментувати.

Родина залишила місто і переїхала до села Спаське Мелітопольського району Запорізької області. Там і започаткували власний бренд.

«Ми тиждень провели на фермі у сировара Олександра Доброжанського в Одеській області, навчилися у нього азів сироваріння та повернувшись додому вирішили переїхати в село та почати варити сир», – розповідає родинну історію Володимир.

Читайте також: «Лавандовий кум» у квітах і «П’яний кум» у вині: на Житомирщині сироварня створює унікальні сири

До того часу родина не мала досвіду фермерства. Володимир – військовий, учасник АТО, Христина працювала завідувачкою соціальних гуртожитків для переселенців.

Працювати вирішили під торговою маркою «Органічна ферма “Ліхтенфельд”». Із німецької це слово перекладається як ясне поле.

Перші пів року ми вчилися, постійно експериментували, поки дійшли до такого смаку, який подобається нам, нашим друзям та покупцям.

Починали з невеликих об’ємів – щодня переробляли до 60 літрів молока. Зараз – 100 літрів молока щоденно.

Родина пропонує покупцям шість різновидів твердих сирів та три м’яких з пліснявою. Це сири з коров’ячого молока, яке сировари купують у місцевих селян. Усі сири – авторські, в основі яких європейські стародавні рецепти, зокрема кальвіністів зі Швейцарії. Сировари доопрацювали їх, так отримали нові сирні смаки.

Свою смачну продукцію фермери продають онлайн. У серпні скуштувати їх сири та познайомитися особисто могли відвідувачі Local Farmer Fest у Бердянську. Фестиваль відбувся за сприяння Проєкту USAID “Економічна підтримка Східної України” (Проєкт USAID).

Читайте також: Як виникла унікальна ініціатива фермерів «Смак Українських Карпат» (ВІДЕО)

«Усі наші сири – натуральні, з коров’ячого молока. Продаємо їх усі за ціною 370 гривень за кілограм. Деякі з них витримані у домашньому вині кілька місяців, мають чудову скоринку та насичений аромат. У нас є сир, якому один рік – це Вайнекаас. Це сир, у якому є суміш білої та синьої плісняви, має дуже насичений смак, пів року визріває, потім купається два тижні у червоному сухому вині. На фестивалі у Бердянську ми продали кілька голівок, поціновувачі такого сиру питали саме його. Сир Рамзес має вісім місяців витримки, пів року він визріває, потім два тижні коптимо його на вишневих та яблуневих гілках, виходить дуже яскравий смак та красива скоринка», – розповідає технологиня Христина Черномаз.

Нагадаємо, «Терра Фуд» запустила виробництво крафтових італійських сирів.

Як ми повідомляли раніше, на Рівненщині крафтова сироварня стала частиною «Дороги гурманів».

Усі фото: facebook.com/ERAUkraine.

Хвиля масштабних пожеж знищила сотні гектарів лісу на Луганщині.

Вогонь зруйнував не тільки дерева і будинки, а й забрав людські життя.

«Торік перша пожежа сталася велика близько селища Смолянинове. Це було 7 липня 2020 року. Тоді масштабна пожежа накрила велику кількість гектару лісу хвойного. Були теж великі буревії, було палюче сонце, давно не було дощів і цим самим це спровокувало велику пожежу, яка понівечила і зруйнувала близько 30 будинків, загинуло 7 людей. Дуже велика кількість будинків залишилась частково зруйнована», – згадує координаторка Сєвєродонецького офісу благодійного фонду «Восток-SOS» Олександра Ворошилова.

За її словами, через декілька місяців, у ніч на 1 жовтня, відбулася ще одна стихійна масова пожежа, яка накрила велику кількість селищ. Це селища Сиротине, Воронове, Осколонівка, Муратове. Ця пожежа зруйнувала понад 300 будинків, зруйнувала теж хвойні ліси великою площею.

Фонд «Восток-SOS» від початку пожеж організував роботу штабу цілодобової допомоги.

Як допомагали?

Волонтери збирали та розподіляли гуманітарну допомогу та речі першої необхідності.

Читайте також: Одеська «Жіноча майстерня меблів»: про запуск бізнесу з боргами, сексизм і роботу «душевненько»

«Я як координаторка офісу і взагалі як людина, яка працює в гуманітарній організації, відразу відреагувала: треба допомагати, треба їхати, не треба нічого боятись. Бо люди, які там знаходяться в тому пеклі – вони бояться», – каже Олександра Ворошилова.

І волонтери поїхали допомагати.

«Ну і все, і поїхали допомагати. Це просто. Коли ти вже їдеш, коли ти працюєш з людьми, своїми очима ти бачиш, що їм потрібно. Їм потрібен зараз одяг, або дітям потрібно, що мати дала їм поїсти. Такі потреби закрити. Ми почали їхати, по декілька разів на день виїжджали. Телефони наші обривалися, тому що гарячі лінії працювали. Всі телефонували, питали, що потрібно – зі всієї України. З Європи телефонували. З Європи присилали гроші», – розповідає координаторка Сєвєродонецького офісу благодійного фонду «Восток-SOS» Олександра Ворошилова.

Долучились понад 200 волонтерів – зі всієї України приїжджали, зі всієї області. Вони За всі дві пожежі зібрали більш як мільйон гривень.

«Ці всі люди, які загинули, – це дуже велика трагедія для їхніх сімей і для нашої області. Тому що ніхто не знав, що так може статись. А ще велика трагедія – що загинуло багато лісів, які вже не відновляться ніколи. І можна сказати, що зараз пів області знаходиться з чагарниками чорними, які треба, на жаль, вирубувати, і треба відновлювати. Самі ці дерева не відновляться. І ті піски, ці буревії – можуть спричинити пожежі. Треба швидше працювати в цьому напрямку, тому що якщо не буде цих лісів, і ці території залишаться голими, пустинними – це може призвести до великих наслідків і надалі для області», – впевнена Олександра Ворошилова.

За її словами, можливі наслідки – це буревії і затоплення.

Шляхи вирішення

«Зарадити цій проблемі можливо було декількома варіантами. По-перше, це якщо б в нас був такий план реагування у всіх, не тільки в організацій та волонтерів, а взагалі у області. І якщо б був цей план, і була б техніка, була б організація цієї техніки, то в принципі це можна було б зробити. А так як все починалось десь з глухого лісу, з поля – ніхто не бачив, що пожежа йде, ніхто не хотів цим займатись, а коли воно вже розрослося до великих масштабів, там навіть ця техніка, яка була, вона вже не справлялась. Друге – це те, що в нас, на жаль, не можна було авіацією погасити все. Я думаю, якби в першу пожежу ми б запустили авіацію, могли б ці наслідки вже не повторитись. І ще один приклад, це нам казали пожежники, коли ми з ними працювали, що ці ліси, які були штучно висаджені, вони посаджені дуже близько до населених пунктів та до дороги», – додає Олександра Ворошилова.

Читайте також: Екоспоживання: як працює «ремонтне кафе» в Івано-Франківську (ВІДЕО)

«У нас стартував великий такий проект, який буде в 2022 році запроваджений, протягом усього року – «Лісопожежна школа для волонтерів Луганщини». Це такий базовий цикл тренінгів для активістів, волонтерів, які готові допомагати ДСНСникам, пожежникам, місцевій владі, або навіть обласній владі в питаннях надзвичайних ситуацій. Тому що минулорічні пожежі стали новим викликом для наших людей, для нашої громади», – каже Олександра Ворошилова.

«Ми маємо надію, що надалі будемо розбиратися з цією проблемою. Вже запрацювала кампанія з висадки дерев. Вже було висаджено хвойні ліси, які нам передавали з Львівщини, з усього заходу країни. Ми дуже дякуємо людям. Також працювала місцева волонтерська ініціатива з приводу насаджень. Ми маємо надію, що ця трагедія буде великим уроком для нас всіх», – впевнена координаторка Сєвєродонецького офісу благодійного фонду «Восток-SOS» Олександра Ворошилова.

Зараз «Восток-SOS» спільно з іншими еко-активістами працює над Схід Ekomap.

Цей сервіс фіксує екологічні проблеми східних регіонів та способи їх вирішення.

Про проєкт 

Cxiд Ekomap – це інтерактивний атлас, присвячений актуальному стану навколишнього середовища Донецької та Луганської областей. 

Проєкт розроблений громадською організацією «Криголам» за підтримки посольства Чехії в рамках Transition Promotion Program.

Збройний конфлікт на сході країни заподіяв катастрофічної шкоди довкіллю, порушилась система моніторингу навколишнього середовища. На інтерактивній мапі зібрані екологічні проблеми регіону – затоплення шахт, сміттєві полігони, лісові пожежі, тліючі терикони, просідання грунтів та інші. 

Натиснувши на кожну проблему користувачі мають можливість ознайомитись з нею завдяки відеоролику, а також дізнатись про інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці. 

Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета Cxiд Ekomap – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу. 

Нагадаємо, оголосили конкурс стартапів на запровадження «чистих» технологій.

Працюють «душевненько», але зіштовхуються із сексизмом. В Одесі вже третій рік працює «Жіноча майстерня меблів», яку заснувала дизайнерка інтер’єру Ольга Лаптєва. Довгий час вона була директоркою одного з салонів «під інвесторами», після чого захотіла відкрити щось своє. І почала не «з нуля», а з мінуса, адже замість коштів на старт були лише борги. Зараз її студія успішно працює, пропонуючи клієнтам одночасно створення дизайну інтер’єру і виготовлення меблів. Ольга розповіла нам про жіночий підхід у роботі, боротьбу зі стереотипами та готовність ділитися досвідом.

Ольга Лаптєва

засновниця та директорка «Жіночої майстерні меблів» в Одесі
Закінчила Південноукраїнський педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». З 2013 року працювала на керівних посадах меблевих салонів та студій

Перший салон інтер’єру відкривала не для себе

Я закінчила в Одесі факультет живопису, але не уявляла свого життя в ролі художниці. Тодішні 90-і – це були дуже голодні роки. Заробити на життя малюванням було неможливо. Коли ми вчилися створювати інтер’єри, я почала заглядатися на дизайн. Залишивши стіни університету, я зрозуміла, що мені потрібне спілкування, якийсь драйв, щоб кожен день кудись іти й щось робити. Не могла я просто зачинитися в майстерні й писати картини. Та й на той час вони нікому не були потрібні.

Одна з одеських прогресивних компаній у 2014 році взяла мене до себе відкривати новий салон інтер’єру «з нуля». При чому я не знала, як це робити, але вони мене запевнили: «Та ми ж з тобою, в тебе є дослід, ти така класна». Вони повірили в мене більше, ніж, напевно, я сама. А на той момент я вже дійсно досить довго працювала у цій сфері. Інвестори дали мені велику суму грошей, сказали, щоб я потім принесла чеки. Я написала бізнес-план, і вони були вражені. Тому що попередній директор, якого вони хотіли брати, написав його десь на 20 тисяч доларів дорожчий.

Починала справу не з нуля, а з мінуса

Ще коли я там працювала, у моїй церкві запустили освітню програму від Католицького університету. Там я пів року безкоштовно навчалася принципів створення бізнесу, зокрема соціально орієнтованого. Закінчила навчання і зрозуміла: мені 39 років, і або зараз, або ніколи. Було страшно починати, я не могла спати ночами. Коли ти з інвесторами щось починаєш, в тебе є бухгалтер, гроші, і на них ти все робиш. А я ж була зовсім одна, та ще й через те, що саме в той час розмитнювала свою машину, в мене був борг у дві тисячі доларів. Тобто, бізнес я почала не з нуля, а з мінуса. Й от я дістала свої конспекти з навчання і по них починала все робити. Грошей не було, але була репутація. На рекламі, створенні сайту вдалося заощадити завдяки знайомствам.

Перша моя інвестиція була у дві тисячі гривень: на них я тоді замовила рекламу в газетах та на дошках оголошень у місті. Написала, що роблю дизайн інтер’єру й виготовляю меблі. Першою моєю студією був орендований офіс, який я знімала спільно з колишньою колегою. Там було тіснувато, тож клієнтів брала харизмою. Люди приходили, дивилися на те приміщення, бачили, як щось у коробках лежить, а зразків меблів зовсім мало. І я розуміла, які в них думки. Пояснювала, що я класний профі, але початківець: «От назбираю гроші, і тоді знайду щось краще».

У роботі поєднали важко поєднуване

За рік такої роботи я назбирала п’ять тисяч доларів і відкрила свою студію «Жіноча майстерня меблів». Вона у нас невелика – 35 метрів. Раніше на цьому місці був меблевий магазин. Оренда була дешевою, але приміщення було в жахливому стані.  Довелося за свій кошт робити ремонт.

Я розуміла, що якщо це студія дизайну, то мені треба показати, що я вмію. Зараз ми тут одночасно робимо дизайн інтер’єрів і виготовляємо меблі. Я жодної фірми не знаю в Одесі, яка б об’єднувала ці дві сфери. Дизайнерів я набираю таких, що можуть і те, й те робити – «універсальні бійці».

Говоримо з клієнтами про презервативи та безшумні спальні

Свою студію, яку відкрила у кінці 2018 року, я назвала «Жіноча майстерня меблів». На моїй попередній роботі всі директори були чоловіками, а я одна була жінка. І наша студія дуже відрізнялася від інших. Приходили наші інвестори й казали: «У нас в усіх студіях бізнес по-чоловічому директори ведуть й одна ти по-жіночому». Я запитувала, як це відчувається. І вони відповідали: «Чоловіки такі дуже аналітичні, вибудовують схеми продажів. А в тебе все емоційно, але все виходить». Ба більше, мені завжди грамоти видавали, бо ми показували найкращий результат. В інших студіях у колективах часто були конфлікти, а в нас не було. Я їх відчувала задовго до того, як вони почнуться.

І я зрозуміла, що бізнес по-жіночому в нашій сфері – це актуально й класно, тому що жінка може додати до цього процесу багато нового. До наших дизайнерів людина приходить як до гінеколога: ми говоримо про те, де вона буде зберігати труси та презервативи. Або як зробити спальню безшумною, щоб діти не чули, як батьки займаються сексом. Якщо дизайнер нормально робить проєкт, він повинен знати досконально, як родина веде життя.

Ми навіть запитували у клієнтів, чи хочуть вони змінити щось у харчуванні, наприклад, сісти на дієту. Тоді робимо таке перепланування, щоб кухня була окремо, не було нічого яскравого для апетиту, а холодильник не стояв у двох метрах від телевізора. Одна наша замовниця каже, що коли нас розшукувала, то попросила подругу: «Дай мені мебельників, які попрацюють зі мною душевненько». І от так за нами закріпилась така репутація, що ми робимо «душевненько». 

Клієнти просять установниць меблів у бікіні

Я багато бачила жіночого бізнесу, але в таких напрямках як, наприклад, б’юті-індустрія. Жіночий бізнес у головах українців — це якась кондитерська, салон краси, магазин одягу. А ось в індустрії меблів їх зустрінеш не часто. Я не знаю жодної жінки, яка б самостійно започаткувала дизайн-студію чи меблеву майстерню. 

Але є й інша сторона медалі. Коли я працювала директоркою салону, відчувала чимало сексизму від усіх. Коли наш власник дзвонив до вантажників, то вони нормально з ним розмовляли. А коли телефонувала я і казала, що в цю вантажівку поміститься чотири комплекти, бо я все прорахувала, то чула у відповідь: «Та що ти в цьому розумієш? Якщо ти така розумна, то йди вантаж сама». І починалися далі такі образи як от «Як з тобою чоловік живе? Ти ж така нудна». Не знаю жодного директора-чоловіка, якому б сказали: «Як з тобою жінка живе?». І хоча я регулярно з цим зіштовхувалася, я не плакала і просто йшла вперед.

Зараз наші дівчата у майстерні теж іноді зіштовхуються з сексизмом. Клієнти є всякі: хтось з гумором, хтось серйозно. Бувало таке, що казали: «Ви тут, напевне, всі такі феміністки». Розверталися і йшли від нас. Був випадок, коли чоловік каже: «А в бікіні до мене приїдете кухню ставити?». Схоже, він подумав, що ми не меблі робимо, а завуальовано надаємо якісь ескорт-послуги. Багато людей дзвонять і з гумором починають з питання: «А чому саме “Жіноча майстерня меблів”?». І ми, жартуючи, відповідаємо: «А що ви проти дівчат маєте?». Підтримуємо у розмові цю нотку, яку задав клієнт. Це завжди привід вибудувати з ним більш розкуті відносини.

Установники прийдуть до вас із капцями та пилотягом

У нас невелике виробництво: в команді є конструкторка, начальниця виробництва, є люди, які збирають і встановлюють меблі, та два водії. Переважно в нас працюють жінки, але фізично важку роботу виконують хлопці, як, наприклад, виготовлення меблів. З нами вже більш як два роки працює й мій чоловік. Він займається доставленням, прийманням товару – технічними речами, які я не можу проконтролювати. Спочатку мені було складно з ним, перші пів року я думала, що ми розлучимось. Але потім навчилися відокремлювати робочий процес від особистого, і вже все гаразд.

Наш сенс навіть не в тому, щоб працювали всі жінки, а в тому, щоб були жіночі цінності: родина, сім’я, будинок. Всі меблі, які ми виготовляємо, приїжджають до клієнта вже зібрані, щоб не залишати сміття. Аби зробити всю «брудну роботу», наші люди виходить на балкони, приходять із пилотягом і прибирають за собою. Тобто, це такі речі, які для жінок дуже важливі, а чоловік навіть не подумав би про таке. У нас майже всі працівники-установники меблів – старшого віку, щоб жінка не боялась якихось молодих і хамовитих людей. Вони беруть із собою капці, щоб перезуваються, у них шкарпетки не мають неприємного запаху. Для тих, хто замовив у нас кухню, ми даруємо мило ручної роботи. Це дрібниці, але так ми хочемо зробити людині щось приємне. Нашим клієнтам має бути комфортно з нами, адже люди, які мають ремонти, й так у постійному стресі. 

Читайте також: Панорамні вікна й сонячні батареї. Як архітектор Алекс Валентіров створив дитсадок, якому дивується світ

Знайдемо для вас меблі під будь-який бюджет

«Жіноча майстерня меблів» розташована в Одесі на вулиці Прохорівська, 14. Ціни в нас – не «київські». Технічна частина (планувальні рішення, зокрема електрика і сантехніка) коштує від 5 до 8 доларів за квадратний метр. А якщо це дизайн з візуалізацією, то тут залежить від оздоблення інтер’єру: від 10 до 15 доларів. Звісно, якщо це якийсь простий дизайн, то це дешевше, а якщо класика, неокласика чи складне декорування, то дорожче.

За останній рік ми протермінували лише одне замовлення, й то на один день. Час виконання проєктів залежить від клієнта, тому що нам, щоб технічно це зробити, потрібно максимум два тижні. Але робота з клієнтом має свою етапність, і ми проробляємо проєкт дуже скрупульозно. Ми не можемо робити план електрики й розеток, якщо покупець не затвердить меблі. А якщо просто намалювати план меблів, то він нічого не зрозуміє. «Жіноча майстерня меблів» робить меблі як сама («лакшері» рівень), так і має асортимент фабричних дешевших меблів. В Одесі дуже часто практикується, коли роблять ремонт у житлі під оренду. Такі клієнти не хочуть витрачати багато грошей, але їм треба, щоб було стильно і красиво. Я не бачила в жодному салоні міста, щоб поєднували дорогі й дешеві меблі. А ми маємо все на будь-який бюджет.

Дизайн інтер’єру – вже не для еліти

Приблизно 7-10 років тому дизайн інтер’єру – це було щось елітарне, «прості смертні» його не замовляли, а робили ремонт на власний розсуд. Зараз все більше людей середнього достатку звертаються до дизайнерів за проєктом, тому що це економія коштів. «Жіноча майстерня меблів» створює візуалізацію, таку собі дорожню карту, після чого клієнт розуміє, що він отримає. Люди часто нівелюють цінністю середовища, в якому живуть, а це дуже сильно впливає на нашу психіку. Ми можемо не усвідомлювати, але якщо в нашій оселі щось невідремонтоване, занадто яскраві кольори, не гармонійний вигляд, то ми можемо відчувати дискомфорт. Особливо це актуально розуміти зараз, в період пандемії, коли багато людей почали працювати вдома.

Нещодавно в межах стипендійної програми від громадської організації «Лібертас» я написала серію тренінгів та семінарів про відкриття соціально орієнтованого бізнесу. Зараз готуюся до представлення: це буде серія вебінарів і семінарів. Сподіваюся, що це навчання допоможе багатьом, як і мені свого часу. Розраховую на широку аудиторію, зокрема на колишніх бійців АТО, матусь у декреті та студентів. Цей тренінг – більше мотиваційний. А ще це як методичка, що треба робити в бізнесі.