Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Якщо ми не зігріємо себе, то просто не дійдемо до фінішу». Як Володимир Станчишин робить психотерапію ближчою для інших

Опубліковано

Володимир Станчишин — психолог-психотерапевт, який робить терапію популярною та ближчою для інших. Він записує подкаст, проводить відкриті лекції та вже видав три книги, присвячені психотерапії.

Травень – був місяцем обізнаності про ментальне здоровʼя, тому для ШоТам Володимир розповів про те, чому тривога — це нормально, коли варто звертатися по допомогу та чому «треба зігріти себе, щоб дійти до фінішу».

«Нам не обов’язково всім мати психотерапевта, бо це не постійний менеджер, що вестиме нас за ручку все життя. Але якщо складно, то варто звернутися до нього по допомогу, аби стабілізуватися»

Жити з тривожністю — це нормально?

Володимир Станчишин ділиться, що головна мета його першої книги «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» — довести, що не варто боятися тривожності, адже бути тривожною людиною цілком нормально. 

«Нас вчили, що варто бути завжди зібраними та впевненими. Але якщо ми є тривожними, то варто брати з цього максимум. Тривожні люди більш уважні та чутливі, адже є більш виваженими у своїх діях та рішеннях. Люди, які менш тривожні, є більш рішучими та легкими в починаннях. Варто розуміти, що у світі є й такі, і такі люди. Тривожні стани — це норма в житті», — розповідає Володимир.

Якщо в людини є тривожний розлад чи депресія, то варто розуміти, що вона не одна в цілому світі зі своєю проблемою, а ще є ті, хто готовий і може допомогти. 

Володимир Станчишин під час запису подкасту. Фото з соцмереж Володимира

Станчишин каже, що звертатися до психотерапевта варто тоді, коли людина відчуває, що щось їй заважає жити. Якщо вона боїться висоти, але живе на першому поверсі своє щасливе життя, то все гаразд. Але якщо квартира розташована на дев’ятому поверсі, й щодня доводиться проходити через тривогу, задишку і страх, то варто попросити про допомогу та поділитися цим з терапевтом. Якщо ж тривога, депресія чи нагнітання заважають реалізовувати ідеї чи планувати життя, то варто йти до фахівця, який може допомогти. 

«Нам не обов’язково всім мати психотерапевта, бо це не постійний менеджер, що вестиме нас за ручку все життя. Але якщо складно, то варто звернутися до нього по допомогу, аби стабілізуватися», — розповідає Володимир Станчишин.

Варто дати собі та психотерапії більше однієї спроби

Якщо людині не підходить стоматолог чи кардіолог, то вона звертається до іншого — так само має бути з психотерапевтом. «Ми знаємо, що медицина допомагає, але люди вважають, що психотерапевт має довести нам те, що терапія допомагає в житті. Якщо мені не підходить спеціаліст, то це не означає, що не підходить і сфера також. Якщо ми хочемо заховатися за словами “я був у психотерапевта, і мені не допомогло”, то це не вихід. Бо від того, що нам не допоміг стоматолог, зуби не перестануть боліти — треба шукати іншого фахівця. Так само з психотерапією», — переконаний Володимир Станчишин.

Люди можуть розібратися з видами терапії, аби зрозуміти, яка саме їм підходить — поведінкова, когнітивна чи гештальт-терапія. А ще зрозуміти, чи комфортно себе почувають на прийомі у фахівця. 

«Ми відчуваємо людей і чи можемо від них обігрітися. Має бути ідея, що психотерапія працює, і не давати собі лише одну спробу. Часто люди думають, що тільки прийдуть, їм усе по поличках розкладуть, і вони вийдуть уже змінені та наповнені. Це так не працює. 

Якщо людина не може відкритися, то для цього є психотерапевт, який ставить питання і допомагає щось зрозуміти. Деякі речі відкриваються не на першій сесії. Людина розповідає про самоусвідомлення, стосунки зі світом, з батьками, віру в себе й так далі. Дуже рідко це буває коротко», — вважає психотерапевт.

Володимир Станчишин під час публічних лекції про терапію. Фото з соцмереж Володимира

Про деякі травми не можна розказати на першій же зустрічі — треба мати багато довіри до людини, а для цього потрібен час. «Терапія — це стосунок. Не інтимний, не дружній, але це теж обмін довірою та теплом, над яким працюють двоє людей, які відкриваються. Часто люди навіть не знають, які травми ховаються в них, бо вони відкриваються згодом», — стверджує Володимир.

Психотерапевти допомагають з травмами, які здавалися цяточкою

Один зі стоматологів Володимира любить казати про те, що коли люди питають на прийомі, скільки коштуватиме полікувати цяточку карієсу на зубі, то він не може сказати відразу, адже іноді під час буріння за цією цяточкою ховається повністю зруйнований зуб. Так само і в психотерапії — людина може дізнаватися про свої травми, які могли здаватися лише цяточкою. Володимир каже, що тут психотерапевту важливо не нашкодити, так само як і лікарю, добре працювати з проблемою та допомогти людині вийти з тяжкого стану.

На запитання, як терапевти відновлюють ресурс і дають собі раду після того, як радять з проблемами інших, Володимир розповідає, що так само, як усі інші люди, що відпочивають після роботи — йдуть у кіно, п’ють каву, спілкуються з рідними та друзями, слухають музику, читають книжки. 

Володимир Станчишин з власною книгою. Фото з соцмереж Володимира

«Професія психотерапевтів класна, але це професія. Психотерапевти дуже емпатійні, вони переймаються історією людини, яка до них приходить, але ми теж люди, і в нас є своє життя. Терапевт включений в історію та щиро хоче підтримати людину й допомогти їй, але в межах того часу, який для цього виділений», — розповідає фахівець.

Якщо є можливість — подбайте про себе

Психотерапевт каже, що під час війни важливо продовжувати жити це життя. У кожного з нас своя історія, і вона відрізняється у всіх — тих, хто служить у війську, цивільних, які живуть у країні, українців за кордоном або тих, хто проживає втрату близької людини. «Реалії війни в тому, що кожен з нас має свій досвід, і не передбачено, що інша людина може його зрозуміти. Але нам потрібно працювати з тим, аби об’єднати всі ці досвіди в один український народ», — вважає він.

Володимир каже, що аби жити, потрібно приймати реальність такою, як вона є, та зрозуміти, що ми живемо й житимемо у війні. Навіть коли вона завершиться, ми житимемо у післявоєнній країні з наслідками цієї війни. Коли ми це приймаємо, то маємо усвідомити своє місце у війні. І останнє — ухвалити рішення про те, що ми робимо, а далі створюємо план, як це зробити. З часом цей план втілиться в життя, і настане рутина та стабілізація. «Рішення може бути хорошим або поганим, можливо, колись воно зміниться, але ця схема необхідна, аби стабілізувати нашу психіку», — ділиться Володимир Станчишин.

А ще він стверджує, що якщо ми усвідомили, що хочемо бути в цій країні, жити тут, то маємо працювати для перемоги — донатами, волонтерством, поширенням інформації про війну тощо. 

«Це дає відчуття залученості. І де б ми не були та що б не робили, маємо шукати час для себе: прочитати книжку, поїсти круасани, спекти хліб чи поїхати в невелику подорож. Війна довга й холодна, тому якщо ми не зігріємо себе, то просто не дійдемо до фінішу. Якщо є можливість подбати про себе, то варто це зробити, і це не означатиме, що ми забули про війну чи про своє рішення, ким ми є у цій війні», — підсумовує психотерапевт Володимир Станчишин.

Від трудового навчання до власного центру психотерапії

Сам Володимир Станчишин родом з містечка Дрогобич, що на Львівщині. Після завершення школи пішов навчатися в місцевий університет, мав стати вчителем трудового навчання й інформатики. На цьому наполягали батьки, бо хоч тоді вдома не було комп’ютера, але робота з ним вважалася дуже перспективною. Дуже скоро чоловік відчув, що не на своєму місці, але саме під час навчання зрозумів, чим хоче займатися насправді. 

На четвертому курсі Володимира відправили на педагогічну олімпіаду, де він і відкрив для себе велику любов до спілкування та публічних виступів. Тоді й вирішив вступити на психологію в ЛНУ імені Франка. Свою роботу в психології Володимир почав у Центрі «Емаус» у Львові, де консультував батьків дітей з інвалідністю.

З часом у житті чоловіка з’явилися й інші можливості для роботи, а ще він почав вивчати психотерапію в Українському інституті когнітивно-поведінкової терапії. У 2014 році, з початком війни, Володимир працював п’ять років у Центрі психічного здоров’я у Львові в Шпиталі ім. Митрополита Шептицького.

А вже у 2019 році Володимир Станчишин відкрив власний Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін». «Це був зрозумілий крок у роботі з собою, коли багато робиш, а потім розумієш, що хочеш робити це сам. До того треба було дорости», — розповідає Володимир.

Робить психотерапію ближчою для людей

Цьогоріч «Лабораторії змін» виповнюється п’ять років. «За цей час у нас було багато людей, які казали нам “дякую”. В нас працювали багато сильних фахівців і яскравих особистостей. У центрі завжди було багато життя, попри те, що ми існуємо в часи турбулентності — пандемії ковіду та повномасштабної війни. Це класне місце й для тих, хто приходив сюди на консультації, і тих, хто тут працює, адже це можливість проживати своє життя та допомагати його проживати тим, хто до нас звертається», — каже Володимир.

Володимир Станчишин проводить лекції про психотерапію. Фото з соцмереж Володимира

Фахівець проводить відкриті лекції з психотерапії, записує подкаст «Бо любов» з Radio SKOVORODA та видав уже три книги на цю тему: «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією», «Для стосунків потрібні двоє» та «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну».

«Я не сидів і не мав стратегічного плану про те, що маю дуже скоро створити подкаст чи написати кілька книг. Я просто робив свою роботу, а люди вже самі зверталися з пропозиціями», — ділиться Володимир.

У перший рік повномасштабної війни Володимир Станчишин спільно з командою видавництва «Віхола» видав свою третю книжку «Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну». Роботу над нею він називає власною психотерапією, адже тоді війна принесла багато безпорадності та невизначеності, а книга дарувала стабільність і розуміння, що можна робити свою роботу.

Володимир Станчишин під час презентації своїх книг. Фото з соцмереж Володимира

«Ця книга була про той час і відповідь на нього. Аби переживати цей жах, потрібно було творити. У той момент було важливо зафіксувати, що всі ми проживали. Ми хотіли показати, що все, що ми відчуваємо — правильно. Єдине неправильне і ненормальне — це сама страшна війна», — каже Володимир.

Суспільство

ССО знищили новітню російську станцію звʼязку (ВІДЕО)

Опубліковано

Пресслужба Сил спеціальних операцій оприлюднила відео, де українські оператори вперше уражають російську цифрову радіорелейну станцію Р-416ГМ «Гранит-М» на Харківщині за допомогою ударних дронів.

Про це повідомляє ССО.

За інформацією від військових, оператори 3-го полку ССО під час операції на одному з напрямків ідентифікували ворожу ціль та здійснили ураження новітнім ударним дроном, що вже знаходиться на озброєнні ССО. У результаті ефективної атаки станція Р-416ГМ була нейтралізована, що мало на меті перервати зв’язок між командним пунктом і підрозділами ворога.

Читати також: В Одеській області німецька компанія побудує вітроелектростанцію

Військові також вказали на те, що уражена станція належить до російського угрупування, що діє на Харківському напрямку з території Бєлгородщини. Однак, зважаючи на специфіку її використання, не виключено, що удари могли бути нанесені на території рф.

У відео видно інтерфейси розвідувального безпілотника Shark, який відстежував та контролював ціль, а також червоний маркер ударного безпілотника. За допомогою модифікації ударного дрона RAM II українські оператори здійснили точні удари по станції зв’язку.

Нагадаємо, що посвідчення ветерана в Дії: дали відповіді на популярні питання.

Фото: ССО.

Читати далі

Суспільство

UA Comix випустить комікс про 3-тю ОШБр

Опубліковано

Видавництво UA Comix готується до випуску коміксу «Іду на штурм», присвяченого відважним бійцям 3-ої окремої штурмової бригади. У центрі сюжету – історія бійців 2-го штурмового батальйону 3-ї ОШБр, яка насичена українським містицизмом та військовим духом.

Про це повідомляють на сайті видавництва.

фото: UA Comix

Коментуючи ідею створення коміксу, в UA Comix зазначають: «У світовій попкультурі ми знаємо історію Капітана Америки. Історія ж наших бійців набагато крутіша та правдивіша, тому ми маємо закарбувати її, а також створити свою мілітарну попкультуру».

фото: UA Comix

Читати також: 69-річний вчитель пробіг 100 тисяч кілометрів

Комікс планують випустити в липні-серпні 2024 року. Вартість видання становить 200 гривень, а передзамовлення можна зробити за посиланням.

фото: UA Comix

Всі кошти від продажу будуть спрямовані на забезпечення потреб та підтримку бійців 3-ї окремої штурмової бригади.

Нагадаємо, що на ВДНГ проведуть благодійний забіг за участі військових.

Також ми повідомляли, що киян запрошують безкоштовно дізнатись свою групу крові: подробиці.

Фото: UA Comix

Читати далі

Суспільство

Фотографії з Херсону отримали премію Portrait of Humanity

Опубліковано

Серед переможців престижної премії «Портрет людяності» (Portrait of Humanity) у 2024 році опинилася фотографія з України. Журі відзначило роботу британського фотографа Едварда Метьюза, який зобразив жительку Херсона, оточену речами, які постраждали від затоплення її будинку після руйнування дамби в Новій Каховці російськими військовими.

Про це повідомляє The Guardian.

Про виставку

Фотографія Метьюза стала однією з 30 робіт-переможців, які будуть представлені на глобальній виставці. Виставка проходитиме на різних майданчиках, зокрема на Fotofestiwal Łódź у Польщі, в Four Corners у Лондоні та на Індійському фотофестивалі. Усі 200 робіт, внесених до шортлиста, будуть опубліковані у виданні «Портрет людства. Том 6» (Portrait of Humanity Volume 6).

Читати також: На ВДНГ проведуть благодійний забіг за участі військових

Про премію

Премія «Портрет людяності» (Portrait of Humanity), організована Британським журналом фотографії (British Journal of Photography), проводиться вже шостий рік поспіль. Вона має на меті вшанувати різноманітність, спільноту та єдність через фотографію. Організатори зазначають, що ця премія є «закликом до єдності та нагадуванням про спільну боротьбу проти найбільших викликів людства: захист довкілля, вибір власного тіла, право бути й кохати того, кого ми хочемо».

Серед суддів у 2024 році був Максим Горбацький, який минулого року став куратором галереї Open Eye Gallery (OEG) у Ліверпулі, Великобританія. Цього року він разом з Вікторією Бавикіною курував Український павільйон на 60-й Венеційській бієнале.

Нагадаємо, як жінка вийшла на розбитий Антонівський міст, щоб повернутися в Україну.

Також ми повідомляли, що ветеранам безоплатно отримати засоби реабілітації: пояснення.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство4 дні тому

Щоденні обійми, заробіток і козяче щастя: як невістка зі свекрухою вдвох розвивають маленьку ферму на Черкащині

«У нас є сир, налітайте», — з цього повідомлення в соцмережах минулого року почалася історія...

Суспільство6 днів тому

Той, хто створив дизайн ЗСУ. Тарас Іщик про творчу карʼєру в армії

Сотні чоловіків ішли добровольцями, не знаючи, яку роботу будуть виконувати в ЗСУ. Сотні бояться потрапити...

Суспільство1 тиждень тому

Квітучий папір: як бізнес із Київщини змінює правила та вчить інші компанії екологічності

Питаннями екології Артем та Ганна почали цікавитися кілька років тому, поступово дійшли до сортування сміття....

Суспільство1 тиждень тому

Як заробити мільйон на полуниці: досвід фермера з села Маяки на Одещині

Олег Вітрук, фермер із села Маяки Одеської області, вже 12 років успішно вирощує полуницю на...

РЕКЛАМА: