Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Економіка і бізнес

Як зробити бізнес із того, що було під ногами? Ця родина варить каву з жолудів у селі на Харківщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з OLX про історії бізнесів, дауншифтерів та переселенців, які перебрались в село з великих міст.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше


Ми розповідаємо про те, як люди з великих міст почали життя в сільських умовах, відремонтували будинки і створили сільський затишок, та навіть змогли розвивати власний бізнес чи інші проєкти.

Ольга Глушко вирішила відмовитись від кави кілька років тому. Пробувала пити напій з цикорію, чай, але їй бракувало саме того дразливого аромату з гірчинкою. 

Коли вони разом з чоловіком оселилися в селі поруч з дубовим лісом, то вирішили спробувати приготувати каву… з жолудів. У результаті кількамісячних експериментів розробили власний замінник кави — «ЖоКаву».

Як під час війни знайшли нових клієнтів на OLX та чи є попит на каву з жолудів, Ольга розповіла ШоТам.

Ольга Глушко

крафтярка, співзасновниця бренду екопродуктів «Озаріння»

Локдаун підштовхнув до здійснення мрії

Я взагалі кримчанка — до Харкова приїхала в 17 років навчатися й тут згодом зустріла свого чоловіка Максима. За освітою я екологиня, а за покликанням — кулінарка. Я працювала шеф-кухаркою в різних кафе, а потім спеціалізувалася на вегетаріанських закладах, бо сама вже 9 років є вегетаріанкою.

Ольга Глушко називає себе кулінаркою за покликанням. Фото зі сторінки Ольги в інстаграмі

Справа, якою ми зараз займаємося з моїм чоловіком, якраз і поєднала все, що для мене важливе: любов до природи, розробка нових рецептур, популяризація корисних продуктів.

Ми переїхали в село Верхня Озеряна у 2020 році. У Максима давно була мрія жити ближче до природи, і ковід прискорив рух до цієї мрії. 

У чоловіка був бізнес із виготовлення навісів і тентів для ресторанів. Під час локдауну всі кафе були зачинені, тож ми залишилися без роботи. До того ж, на карантині ми гостро відчули, як нам не подобається жити у квартирі.

На щастя, все склалося, як ми хотіли — ми продали квартиру в Харкові, а натомість Максим знайшов нам гарний будинок у селі за 30 км від Харкова. 

Одразу думали, як будемо заробляти в селі

У нас є така мрія — створити екопоселення. Навіть назву вже придумали —  «Озаріння». Тобто ми не те що хочемо жити автономно від соціуму, ні, а просто прагнемо створювати своє безпечне, екологічне, чисте життя поруч з однодумцями.

І тому для нас дуже важливо було заробляти там, де ми живемо, й оцю економіку будувати з самого початку. Тож коли ми ще перевозили речі, почали думати, як будемо заробляти, живучи в селі. 

Їздити до міста на роботу ми не хотіли. Оскільки в мене вже був досвід та інтерес до кухарства, вирішили, що будемо виготовляти щось смачне та корисне з того, що в нас росте.

Почали з фруктової пастили, бо наш дім стоїть посеред старого саду. Того року, коли ми переїхали, було дуже багато яблук, тож одразу почали готувати яблучну пастилу.

Свято для дітей у селі Верхня Озеряна, яке організували Максим та Ольга. Фото надала Ольга Глушко

У перший рік не знайшли жодного жолудя

Село Верхня Озеряна з трьох боків оточене лісом, де росте багато дубів. І ось ми пішли туди прогулятись, бо Максим мріяв приготувати каву з жолудів — колись його пригостили такою, і йому тоді дуже той напій сподобався: і смак, і навіть тонізуючий ефект.

Але того року ми жодного жолудя не знайшли. Пізніше дізналися, що дуб, виявляється, плодоносить не щороку — це залежить від того, яка була зима, чи було достатньо вологи тощо.

Уже наступного 2021 року ми назбирали восени трохи жолудів. Спробували приготувати з них каву, як ми це собі уявляли.

Максим та Ольга тримають у долонях щойно зібрані жолуді — основу їхнього родинного бізнесу. Фото: ШоТам

Першу «ЖоКаву» пити було неможливо 

І я, і Максим свого часу були затятими кавоманами. Хоч обоє відмовилися від кави, але дуже хотіли знайти їй якусь заміну. Першої спроби нам не сподобався ні смак, ні аромат — надто гірке, терпке і зовсім не схоже на каву. Я пам’ятаю, як сказала Максимові, що це дурня, нічого не вийде. Але він наполіг, аби ми продовжили експерименти. 

Десь місяців за три спроб з різними методами смаження та приготування ми вийшли на смак, який нам обом сподобався. Потім пригостили друзів — їм теж зайшло. Хтось сказав, що залюбки купував би таку.

Ми почали заготовляти жолуді та переробляти їх уже для продажу. Свій продукт назвали «ЖоКава» від двох слів — «жолуді» та «кава». 

Максим Чукалін та Ольга Глушко смакують свіжозаварену каву з жолудів. Фото: ШоТам

Звісно, у нас є свої виробничі секрети, які ми не розповсюджуємо — це й нюанси сушіння, підготовки, і які жолуді треба брати, бо не всі підходять для приготування напою.

Смажені жолуді пахнуть кондитеркою

«ЖоКава» — це напій з жолудів, який за смаком дуже схожий на каву, але з такими ніжними нотками печива й горішків. Коли ми смажимо жолуді, то навколо пахне, наче ти в кондитерському магазині. З 1 кг жолудів виходить десь 250 г «ЖоКави».

Це не просто заміна кави — «ЖоКава» смакуватиме й тим, хто каву ніколи не любив. І ще це корисний напій — для нас дуже важливо, аби те, що ми виробляємо, приносило користь людям.

Смак та ефект від кави з жолудів залежить від способу заварювання. Якщо просто окропом залити, як чай, то тонізуючого ефекту не буде, а якщо зварити в турці чи витримати в термосі, то буде легкий збадьорливий ефект і насиченіший смак.

У нас з’явилися постійні замовники, ми продавали нашу каву з жолудів у крафтових крамничках друзів у Харкові.

Постійні клієнти роз’їхались, і ми знайшли нових через OLX

З початком повномасштабного вторгнення більшість наших клієнтів залишили Харків через постійні обстріли. Багато друзів і знайомих виїхали за кордон. Ми ж нікуди не хотіли їхати зі свого дому, але нам треба було думати, як утримати бізнес і знайти клієнтів для свого продукту. У нас є сторінка в інстаграмі, але звідти було небагато замовлень.

Максим уже років 10 як зареєстрований на OLX — ми там час від часу щось для себе купували, щось продавали зі своїх речей. Тож ми вирішили придбати бізнес-акаунт на OLX і просувати «ЖоКаву» там.

Бізнес-акаунт дозволяє піднімати наші товари в рейтингу та пошуку. Тепер наша сторінка виглядає більш вагомо — це наче такий онлайн-магазин.

«ЖоКава» у фірмовому пакованні тепер продається на OLX. Фото Ольги Глушко

Коли ми розмістили «ЖоКаву» на OLX, нам почали надходити замовлення з інших міст і містечок України — не лише з Харківщини.

Ракети летять, а ми саджаємо дуби

Ми не лише збираємо плоди дубів — ми хочемо дбати про те, аби цих чудових дерев (і не лише цих) ставало в Україні все більше.

Ми почали висаджувати дерева, ще коли жили в Харкові, — це було таке наше хобі. Збиралися з нашими друзями та небайдужими харків’янами й садили дерева понад річками, аби сповільнити їхнє пересихання, чи десь у посадках, де бачили «залисини». 

Коли ми оселились у Верхній Озеряні, то облаштували свій власний розплідник для саджанців, щоб садити дерева і для власного саду, і навколо. Коли почалося вторгнення, ми не перестали цього робити.

Було таке, що над нами ракети летять, а ми саджаємо дерева — бо вже люди зібралися заради цього, бо їм і нам це важливо.

Коли ми збираємо жолуді в лісі, частину закопуємо на узліссі чи на тих ділянках, де була вирубка, аби там росли нові дубки.

Максим Чукалін та Ольга Глушко висаджують жолуді в селі Верхня Озеряна. Фото: ШоТам

Будемо будувати цех для виробництва кави з жолудів

За два роки обсяги виробництва «ЖоКави» виросли увосьмеро. Минулого року ми заготовили близько 800 кг жолудів, і цьогоріч хочемо ще більше, але побачимо, скільки встигнемо зібрати до сильних дощів і морозів. А потім же все це ще треба вчасно посушити й переробити. Чистити жолуді нам допомагають дві родини вимушених переселенців, які через війну приїхали в село.

Подрібнені жолуді на деку. Наступний етап — смаження. Фото: ШоТам

Не всі сорти жолудів підходять для приготування напою, а з тих, які підходять, треба відібрати прілі та червиві. Тож це кропітка ручна робота.

Цього року в Харківській області вродило дуже багато жолудів, тому ми купуємо в місцевих — вони збирають їх у себе на ділянках чи в лісі та здають нам. А перед цим у нашому регіоні був неврожайний рік, і ми купляли жолуді з Карпат.

Ми вже не встигаємо переробляти таку кількість вручну — нам потрібне обладнання. Сподіваємося невдовзі запустити цех з автоматизацією хоча б частини процесів.

Ольга готує улюблену «ЖоКаву» на сухому кокосовому молоці. Фото: ШоТам

Мріємо, що наша кава з жолудів з’являтиметься на кухнях усе більшої кількості українських родин. Бо це цілющий напій — він увібрав силу цього особливого для українців дерева, могутність нашої землі.

Ми з чоловіком віримо, що, живучи в гармонії з природою, виробляючи щось корисне без шкоди для землі, на якій воно виросло, ми робимо наш світ кращим, а людей, які п’ють нашу «ЖоКаву», трошки здоровішими та щасливішими.

Економіка і бізнес

Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю від редакції ШоТам з проєкту «Куркулятор» про українські бізнеси
Чому ми його робимо? Більше
Українські крафтярі — неймовірні. Ці бізнеси дивують своєю незвичністю і мотивують діяти.
Крафтовий бізнес
Чому ми його робимо?

Читайте про сучасних підприємців, що впроваджують свої ідеї попри війну.

Коли втрачаєш роботу під час війни, а навколо — вибухи, сирени й постійна тривога, то легко опустити руки. Але подружжя Губарів обрало інше — вони почали вирощувати квіти.

У Глухові, що за десять кілометрів від кордону з росією, Лариса й Ігор Губарі на другому поверсі будинку облаштували теплицю. Їхній тюльпановий бізнес — це не лише про красу, а й про віру в те, що життя має продовжуватись.

ШоТам дізнався, як любов до квітів стала порятунком у час війни.

Лариса Губар

засновниця тюльпанового бізнесу «Флора від Лори»

Усе почалося з букета на 8 березня

Моє життя завжди було пов’язане з творчістю. У свій час я була ведучою на заходах, тоді хореографкою. Уже 16 років є майстринею манікюру. Тоді мало хто вмів гарно малювати дизайни, через це до мене йшли багато людей. Мій батько був художником, і мені це теж легко давалося. 

Згодом я ще й вирішила стати весільною декораторкою — скоро буде 10 років, як із чоловіком почали цим займатися. Ми перші зайняли цю нішу в місті. Коли стало менше весіль через коронавірус, а пізніше — через повномасштабне вторгнення (тоді замовлень зовсім не було), мені все одно хотілося працювати з квітами. 

Лариса Губар у своїй тюльпановій теплиці. Фото надала Лариса

Якраз три роки тому діти мені подарували на 8 березня великий букет тюльпанів. Я його сфотографувала й почала шукати, який це сорт, бо раніше такого не бачила. Виявилось, це Columbus, — такий піоновидний тюльпан. Під фото одразу був опис, як його вирощувати. Коли прочитала про вирощування тюльпанів, мені воно саме відгукнулося — наче послання, що це моє, і треба цим займатися. 

Чоловік спочатку вагався, адже потрібно починати новий бізнес і вкладати туди гроші під час війни.

Але я все одно шукала, де купити цибулини. Думала посадити 2 тисячі, але, порадившись з оптовиком, зрозуміла, що можна більше. Я замовила більше 6 тисяч цибулин 12 сортів тюльпанів і знову запропонувала чоловікові ідею з бізнесом. Він мене підтримав — діватись було нікуди, бо я вже замовила цибулини. 

Думали, що вже нічого не вийде

Ми вирішили садити квіти в літній кухні, але спершу потрібно було підготувати приміщення й усе необхідне для вирощування. Їздили копати торф на болотах — раніше в нас були гарні торф’яники ближче, але там усе заміновано.

Чоловік косив кропиву на болотах, ми в рукавицях висмикували коріння й копали на глибину десь 50–70 см. Наша машинка 5-6 разів їздила туди-сюди, щоб завантажити всі мішки. Таким чином наносили собі хорошого ґрунту. 

Подружжя Губарів разом розвивають свій бізнес. Фото надала героїня 

Далі робили суміш ґрунт + річковий пісок. Другий інгредієнт замовляли з Києва, бо там був такий, як нам треба. Це вийшло дорого, тому що сама доставка удвічі дорожча, ніж той пісок. 

Якраз у цей час померла свекруха, і ми взагалі вже не думали про тюльпани. Після цього ще й чоловік сильно захворів. Тому садили квіти не в кінці жовтня чи на початку листопада, а 16 грудня. 

Я боялася, що вони не встигнуть вирости. Але все вийшло — корінці пустилися й добре все вкорінилося. Уже третій рік вирощуємо тюльпани та продаємо через соцмережі як «Флора від Лори».

Головне — не проґавити шанс

Перший раз замовляла цибулини з західної частини України. Та потім дивилася виставки тюльпанів, одна з яких проходила в Нідерландах, і там дівчина розповідала про тюльпани трьома мовами. Мені стало цікаво, чи вона з України, — я знайшла її у фейсбуці й виявилося, що вона з мого міста. 

Я вірю, що Бог чи Всесвіт дає шанс і скеровує людину. Так повинно було статись, щоб саме я на неї вийшла. Їхня фірма з Нідерландів не хотіла брати нових покупців. Я її вмовила, але мінімальне замовлення мало бути великим, і мені потрібно було думати, як збути решту цибулин, які не зможу посадити. Ще було одне «але» — самостійно знайти перевізника та розмитнити товар. 

Як ділова жінка, яка в молодості пропрацювала майже 15 років на ринку, я зіштовхувалася з багатьма випадками й часто їздила за кордон. Сказала їй, що впораюсь і з цим. 

Ми з чоловіком переживали, що не зможемо продати квіти. Коли все вже привезли додому, виявилося, що в інших постачальників не вистачає цибулини. Так вийшло, що в мене якраз були ті сорти, які вони шукали. Я собі залишила на вирощування тюльпани, а зайві продала.

Квітами себе заспокоюю від обстрілів

Ми зробили тюльпанову теплицю на другому поверсі нашого недобудованого будинку. Цього року почали вирощувати квіти на воді з сумішшю добрив: кожні три дні треба міняти цю речовину й шість літрів з ящика зливати та наново заливати. Це дуже тяжка праця, тому що ящиків близько 70, і все треба робити вручну. В теплиці ще немає гарячої води, тому я кип’ячу воду внизу, розбавляю її, ношу відра нагору й поливаю все. 

Тюльпанова теплиця на другому поверсі будинку подружжя Губарів. Фото: Лариса Губар 

Тюльпани — ніжні квіти, і в їхньому вирощуванні багато нюансів. Наприклад, важливо вимірювати кількість солей у воді, бо якщо переборщити, то добриво буде обпалювати корінці, і цибулинка пропаде. А якщо не додати добрив, квітка буде маленька. 

Також для тюльпанів повинно бути світло, як у природі: у цей час навесні десь о 6 ранку починає світати й уже десь о 18 темніє. Якщо світла не вистачатиме, тюльпанчики покрутяться. 

У нас цілодобово працюють три вентилятори з трьох боків, аби не було застою повітря. Ми одразу купили інвертор, бо під час відключення світла квіти б не вижили.

Крім цього, опалюємо будинок дровами, щоб постійно підтримувати потрібну температуру. Одного разу не ввімкнули другий камін, і стовбур тюльпана від перепадів температури пересох. 

Ігор Губар працює в теплиці. Фото надала героїня

Незважаючи на всі нюанси, тюльпановий бізнес — це про задоволення. Ми живемо на краю міста, за нами одразу поля, а тоді села й уже росія. У нас постійно гучно від обстрілів, тож квітами я себе заспокоюю. 

Квіти оточують мене цілий рік: коли закінчуються тюльпани, починаються петунії, а за ними бегонії. Я без квітів уже не можу. Кажуть, якщо ти раз спробувала купити насіння й щось виростити, то далі від цього не можеш відмовитись — отак і в мене.

Букети, які прикрашають оселю подружжя. Фото: Лариса Губар

Я вже замовила насіння інших квітів, які теж буду вирощувати на продаж у теплиці. Далі, можливо, і розсадою займуся. Мені це сподобалось, хоча раніше я була байдужа — чоловік допомагав моїй мамі обробляти землю, садив разом з нею, а моє діло було робити манікюри. А зараз можу відмовити деяким клієнтам, бо знаю, що треба підживлювати квіти. 

Не вагайтеся пробувати щось нове

Я багато разів починала нову справу й люблю ризикувати. Чоловік вже лякається, коли я кажу: «У мене є ідея». Вони з донькою відповідають: «Давай за два дні нам розкажеш, бо ми ще не готові слухати твої ідеї»

Хочу порадити людям, які бояться ризикувати, що краще зробити й шкодувати, ніж не спробувати. Коли щось зробила, і в тебе не вийшло — ти спокійна, бо спробувала. Можеш іти далі, шукати себе в чомусь іншому. Але якщо не спробуєш, тебе буде всередині крутити, мучити думка: «А що, якби я зробила, і в мене б вийшло?». Тому не вагайтеся пробувати щось нове — навіть за десять кілометрів від кордону з росією.

Читати далі

Економіка і бізнес

Японія надасть Україні 3 млрд доларів коштом російських активів

Опубліковано

Міністр фінансів України Сергій Марченко та надзвичайний і повноважний посол Японії в Україні Масаші Накаґоме 18 квітня підписали угоду щодо надання Україні близько 3 мільярдів доларів кредиту. Цю суму покриватимуть прибутки від російських активів.

Про це повідомили в Міністерстві фінансів України.

Кошти надають в межах механізму Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA) країн G7. Фінансування передбачили на 30 років, а його обслуговування та погашення здійснюватиметься коштом майбутніх прибутків від знерухомлених російських активів.

Отримані гроші спрямують на забезпечення пріоритетних бюджетних потреб, відбудову та розвиток України.

Читайте також: Канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО)

«Японія є яскравим прикладом міжнародної солідарності, ставши одним із провідних партнерів України в часи нашої боротьби за свободу та гідність.  Підписання сьогоднішньої угоди не лише сприятиме забезпеченню наших нагальних бюджетних потреб, але й стане черговим підтвердженням щирої відданості Японії спільним цінностям, які обʼєднують наші країни», — зазначив Сергій Марченко.

Міністр додав, що загальний обсяг бюджетної підтримки від Японії з 2022 року вже перевищив 8,5 мільярда доларів.

Фото: сайт Мінфіну

Нагадаємо, що ЗСУ використовують далекобійне озброєння, створене завдяки інвестиціям Литви.

Також ми писали, що Україна відкрила свій павільйон на EXPO 2025 в Японії (ФОТО).

Фото обкладинки: Pixabay

Читати далі

Економіка і бізнес

У Львові проведуть масштабний SUP DAY FORUM для підприємців: як долучитися

Опубліковано

25 квітня Львів прийматиме SUP DAY FORUM LVIV 2025 — платформу для українських підприємців, яка об’єднає понад 200 гостей та 25 провідних спікерів. Учасники обговорюватимуть стратегії розвитку бізнесу, трансформацію клієнтського досвіду, нові ринки та роль «українськості» як унікальної бізнес-цінності.

Про це повідомили організатори зі Спілки українських підприємців.

Програма форуму

Основна частина форуму відбудеться 25 квітня з 10:00 до 19:00. Програма передбачає виступи засновників і керівників провідних компаній, панельні дискусії, бізнес-кейси та інтенсивний нетворкінг.

Під час заходу виступлять такі спікери:

  • Володимир Поперешнюк («Нова пошта»);
  • Дмитро Ковальчук (Alterra Group);
  • Ростислав Вовк (Kormotech);
  • Софія Опацька (бізнес-школа УКУ);
  • Катерина Глазкова (СУП);
  • Дмитро Дубровський;
  • Мирослав Маринович;
  • Валерія Гузема (Guzema) та інші лідери українського ринку.

Увечері 24 квітня, напередодні форуму, організатори проведуть VIP-вечерю — закриту зустріч із топспікерами. Це можливість для учасників форуму поспілкуватися з лідерами думок у неформальній атмосфері, розширити ділове коло та отримати інсайти з перших вуст. Вартість квитка на вечерю — 4000 гривень.

Реєстрація на подію

Зареєструватися на SUP DAY FORUM LVIV 2025 можна за посиланням.
Контактна особа для реєстрації на VIP-вечерю — менеджерка Марія: +380 67 630 88 32.
Деталі події можна дізнатися у менеджерки Катерини за телефоном +380 95 046 97 40.

Організатором заходу виступає Спілка українських підприємців (СУП). Усі учасники, які дізналися про подію з цього анонсу, можуть скористатися промокодом SDFL25 та отримати знижку 25% на квиток.

Нагадаємо, що на залізничному вокзалі у Києві військовий відкрив пекарню мережі Lviv Croissants (ФОТО).

Фото обкладинки: сайт Спілки українських підприємців

Читати далі