Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як змінилась українська ІТ-сфера під час війни: досвід релокації харківської компанії AltexSoft

Опубліковано

AltexSoft – технологічна консалтингова компанія, яка вже 15 років створює унікальні IT-рішення для бізнесів. До повномасштабного вторгнення компанія об’єднувала понад триста співробітників у семи країнах світу. 

Наразі в AltexSoft п’ять центрів розробки. Перший офіс з’явився в Харкові. Саме звідти після повномасштабного вторгнення команда евакуйовувалася до Івано-Франківська та інших областей на заході країни. Про релокацію, формати роботи, підготовку до зими та зміни в сфері ІТ ШоТам розповіла Vice President of Operations компанії Ольга Гусарова.

Цьогоріч AltexSoft відсвяткувала п’ятнадцятирічний ювілей

Компанію AltexSoft створив в Харкові наш СEO Олександр Медовой. Це був приватний бізнес, що спершу існував у форматі компанії «сімейного типу»: Олександр сам наймав людей, сам проводив співбесіди. Поступово компанія розширилася до понад трьохсот осіб. Сьогодні у нас працюють експерти у сферах Travel Tech, Data Science, UI/UX, Business Analysis та Software Engineering. 

В Україні ми маємо офіси в Харкові, Кременчуці та Львові, але значна частина людей сьогодні працює віддалено з різних куточків країни та з-за кордону. Зокрема маємо працівників в Європі, Азії, США та Австралії. Один із наших найбільших закордонних офісів розташований у Тбілісі. 

Ми – консалтингова компанія з найглибшою експертизою у travel, аналізуємо запит клієнта та надаємо комплексне рішення. Наші клієнти  локалізовані у країнах Західної Європи та Близького Сходу, Австралії, Японії та США.  Спеціалісти AltexSoft відіграють значну роль у поточних трансформаційних проєктах компаній, а також допомагають створювати нові софтверні продукти цілковито на основі власного досвіду.

Пишаємось, що причетні до проєктів, що розвивають ІТ-сферу

Вісім років тому ми організували конференцію зі штучного інтелекту AI Ukraine. Вона стала місцем зустрічі та осередком обміну досвідом для спеціалістів цього напрямку. Масштабність заходу швидко зростала і на п’ятому році існування ми зібрали понад 1000 учасників. 

Кілька років ми організовували цю подію в Києві, адже в Харкові просто не було приміщення, яке могло вмістити всіх охочих. Торік ми проводили AI Ukraine в онлайн-форматі, а цьогоріч, на жаль, довелося все скасувати через війну. Ця конференція – наша гордість, адже вона дає великий поштовх в розвитку AI-напрямку в Україні. 

Охоче ділимося досвідом та навчаємо новачків

Ми вирішили навчати новачків, щоб згодом долучати їх до роботи в компанії. А тому створили курс AltexSoft Lab в Кременчуці. Ми шукали людей, які були зацікавлені в навчанні, проводили для них вступну співбесіду з англійської мови та оцінювали технічний рівень. Навчання тривало кілька місяців, залежно від напрямку. Після цього ми проводили інтерв’ю і брали на роботу студентів, які добре засвоїли навчальний матеріал. З кожного випуску до нашої команди стабільно долучалися близько 10 осіб від кожного напрямку – Frontend, QA, .Net. 

Коли почалась пандемія, ми почали проводити курси онлайн і долучати до них студентів з усієї України. А після того, як провели дослідження та впевнились в потребі на ринку, ми відкрили офіс у Тбілісі й паралельно запустили міжнародний AltexSoft Lab.

Цьогоріч курс AltexSoft Lab відбувався вже в зовсім новому форматі – набирали більш досвідчених людей, ментори організували індивідуальний підхід, після співбесіди давали поради, що людині потрібно довчити самостійно. Після успішного тестування нових учасників долучали до тренувального, а згодом – комерційного проєктів.

Ми готувались до війни, хоча не хотіли в це вірити

Ми піклуємось про наших співробітників, тому комунікували з людьми та заздалегідь оновили план можливої евакуації. Ми вже користувалися ним у 2014 році, коли  евакуювали офіс у Сєвєродонецьку, тому подібний сумний досвід у нас вже був. У січні провели опитування серед колег щодо їхніх планів у разі загострення на фронті. Тож мали чіткі списки охочих виїхати з небезпечних місць і заплановані локації. 

24 лютого ми просто реалізували наш план. Зателефонували співробітникам, знайшли автобуси і спакували офісну техніку. Виїхати мали наступного ранку, тому багато працівників лишились ночувати в приміщенні офісу: там товсті бетонні стіни та цокольне приміщення, є велика конференц-зала з кухнею. Колеги приходили з дітьми, батьками, іншими родичами, приносили ковдри й каремати. 

Читайте також: Конвертують ґвару в допомогу. Релоковані айтівці створили застосунок, що дозволяє донатити на ЗСУ без грошей

Вранці додалися колеги на авто. І десь о сьомій ранку ми централізованою колоною рушили в кременчуцький офіс, який зробили перевалочним пунктом, аби поїсти і поспати. Усі наші офіси облаштували всім необхідним для ночівлі колег, їхніх сімей та друзів (купили спальники, каремати, засоби гігієни, їжу тощо). Приймали всіх, не зважаючи на те, чи це родичі наших працівників, чи просто сторонні люди. Через певний час такими ж колонами вивозили людей до Івано-Франківська та Львова.

Паралельно з автобусною евакуацією ми організовували виїзди колон машин за маршрутами, які прокладали залежно від ситуації на дорогах – враховували безпеку, наявність нових руйнувань, можливість заправитися, затори тощо. 

Такими способами вивезли не тільки наших співробітників та їх рідних, а усіх, хто потребував допомоги. Люди охоче доєднувалися, адже було страшно вирушати у невідомість поодинці. Приблизно за місяць з початку вторгнення нам вдалося евакуювати близько двох тисяч людей.

Іноді наші колеги були змушені виїжджати самостійно з дуже небезпечних місць. Наприклад, Олег в перший день повномасштабної війни поїхав до родичів в Куп’янськ – і вже через два дні опинився в окупації. З ним не було зв’язку два тижні, ми дуже хвилювались, а потім він зателефонував і розповів як довелося рятуватися. 

Нас врятувала мобільність та налагоджена комунікація

Під час пандемії ми перевели всю нашу інфраструктуру і сервіси у хмару та налагодили роботу в ремоут-форматі. Ми були мобільними й це дуже допомогло вижити зараз, адже змогли відновити свою операційну діяльність вже через 3 дні після повномасштабного вторгнення. Усі домовленості перед нашими клієнтами ми чесно виконали без затримок.

Бути на зв’язку з колегами нам допоміг внутрішній телеграм-канал «Тільки нікому». Там ми публікували всі наші новини, доносили найважливішу інформацію. Вже декілька років цей канал – голос компанії, де ми вітаємо колег з днем народження, знайомимося ближче одне з одним, розповідаємо про здобутки тощо. 

Після початку повномасштабної війни ми започаткували нову рубрику – «Як ти». Там ми запитуємо в працівників, як вони виїхали, де зупинились, як облаштувались і як зараз почуваються. Наш канал дуже допоміг в перші дні, бо там ми тримали людей в курсі всього, що відбувається. 

Раз на місяць ми організовуємо зустрічі з нашим СЕО Олександром Медовим під назвою Ask the СEO, де він розповідає про справи в компанії, вітає новачків чи розповідає про важливі зміни. Після вторгнення він робив ці зустрічі майже щодня – розповідав, що ми зробили впродовж дня, скількох людей вивезли, де облаштувались тощо. Це дуже підтримувало людей.

Ми активно працюємо в соціальній сфері

AltexSoft є одним з основних донорів волонтерської організації «Вулик», яку створив наш Employer Branding & Communications Director Євген Рисов. З перших днів він керував евакуацією колег з Харкова й допомагав виїхати друзям та рідним, а згодом став надавати гуманітарну допомогу тим, хто її потребував – переважно літнім людям. Зараз члени команди «Вулик» продовжують евакуацію з Харкова, привозять їжу та ліки місцевим.

На п’ятнадцятиріччя нашої компанії ми провели благодійний аукціон, на якому серед лотів були вишиті та мальовані картини, посуд ручної роботи, що створили  наші колеги. Навіть марки від Укрпошти, які підготували спеціально до ювілею. Серед цікавих лотів також були речі, які нам передали військові з 17-ї танкової бригади, яку ми постійно підтримуємо з забезпеченням. Зокрема прапор з їхніми підписами. 

Найбільш емоційним моментом аукціону для мене став вчинок нашого колеги з Азербайджану. Він купив марки від Укрпошти і надіслав їх нашому СЕО Олександру Медовому. Хлопець засудив дії росіян та попрохав Олександра відправити йому листа з цією маркою, сповіщаючи про перемогу. Мріємо всією командою, щоб це сталося якнайшвидше.

Усі кошти, отримані з аукціону, ми переказали на потреби військових, зокрема добровольчого підрозділу «Хартія», в якому служить харківський художник Гамлет Зіньківський. А також на рахунок організації «Вулик» та на потреби постраждалим від війни тваринам через службу UAnimals.

У Франківську нас гостинно прийняли на «Промприладі»

Спочатку ми планували поїхати до Львова, бо там вже був офіс ще з 2014 року. Проте розуміли, що всі разом розміститися у Львові не зможемо. Наші дівчата-рекрутерки шукали житло і побачили, що у Франківську з цим дещо краща ситуація. Згодом один з наших співробітників допоміг знайти офісне приміщення в місцевому закладі «Промприлад.Реновація». 

Тут нам виділили приміщення, щоб люди могли зупинитись на кілька днів, поки не знайдуть нове житло. Це приміщення стало нашим хабом на певний час. Поступово люди роз’їхались, знайшли собі постійне житло, а тому на «Промприладі» ми залишили лише невеличкий коворкінг. Переважно всі працюють віддалено, проте ми все одно облаштовуємо офіси, бо ситуації бувають різними.

Розуміємо, що зима буде важкою, тому готуємось 

Ми знайшли новий коворкінг з усім необхідним в Івано-Франківську. Львівський, кременчуцький та київський хаби облаштували генераторами, купили старлінки, там є ковдри і вода, тож можна працювати. 

Зрозуміло, що людей в компанії багато, і ці три приміщення не вирішать всіх потреб, але ми над цим працюємо. У нас є колеги, які переїхали у віддалені села на заході країни. Вдома вони вже все підготували для роботи – мають і старлінки, і акумулятори з авто, тому діляться з нами своїм досвідом. Зараз ми закликаємо людей бути свідомими і підстраховувати себе. Ми також готуємо списки коворкінгів, де є генератори, аби мати на увазі, в яких містах зможемо продовжувати якісно працювати в екстреній ситуації.

Вражає єдність наших людей в таких умовах

Звісно, усім стало важче, і ІТ-сфера не є винятком. Мене дуже захоплює наша єдність і я щиро пишаюсь нашими людьми. Коли хтось з працівників пише в чат, що збирає кошти для когось з рідних чи знайомих на фронт, то такі запити закриваються до кінця того самого дня.

Наш керівник жартує, що деякі члени команди на такі збори надсилають навіть більше, ніж заробляють самі. Це дуже класно, що наші люди багато працюють і розуміють, що ці гроші можна спрямувати на перемогу. Кожен із нас має робити свій вклад, і лише так ми переможемо. Та найбільша подяка – нашій армії, а ми в тилу маємо підтримати її всіма способами.

Нашій компанії дуже допомогла чесність. Ми тримали наших клієнтів в курсі всього, що відбувається. Писали про всі кроки та плани, тому нам довіряли. Звісно, хтось відмовився від співпраці, але багато хто лишився і дуже нас підтримав цим рішенням. Якщо ми казали, що вивеземо працівників і швидко відновимо роботу – нам вірили, хоча мали підстави цього не робити.

Нам також допомогло те, що співробітники підстраховували одне одного. Були випадки, коли працювали навіть в дорозі чи вночі, бо хтось не встигав зробити свою частину. Якщо я в безпеці і маю таку можливість, то роблю і свою роботу, і роботу свого колеги. Це дуже допомогло, бо ми таким способом виконали всі зобов’язання перед клієнтами.

Плани після перемоги 

Ми хочемо зберегти наш бізнес в Україні та прагнемо зберегти робочі місця для тих, хто зараз тут. З перших днів компанія виплатила додаткову допомогу працівникам, які того потребували. Плануємо і далі допомагати нашій армії та брати участь в інших проєктах, які працюють для нашої перемоги. Наприклад, спільно з компанією «ІТ Cluster» ми купували машини швидкої допомоги на Харківщину. 

Коли ми переможемо, я впевнена, що долучатимемось до проєктів відбудови країни. Для нас це дуже важливо. Хочемо і далі розвивати мережу офісів, адже до повномасштабної війни планували більше розвивати видимість нашої компанії на міжнародному ринку.

З початком пандемії ми почали практикувати віддалений формат роботи. Коли ситуація трішки налагодилась – запровадили змішаний варіант, і от він був для всіх дуже зручним. Багатьом людям сподобалось працювати дистанційно та збиратися в офісі на тімдні. Після Перемоги ми будемо враховувати всі побажання та обставини й, найвірогідніше, будемо комбінувати різні формати роботи. Розуміємо, що хтось з працівників переїхав та осів в новому місці. Усім, хто переїхав саме до Івано-Франківська, а це близько тридцяти людей, дуже сподобалось це місто. Воно компактне, є дуже красиве озеро та парки для прогулянок, поруч гори. 

На благодійному аукціоні на честь ювілею наш СЕО придбав картину сучасного харківського художника Гамлета Зіньківського. Олександр сказав, що ця картина для нашого харківського офісу, тож висітиме там після перемоги України.

Суспільство

Посуд і декор для дому: 8 ідей щоб підготуватися до Великодня

Опубліковано

Великдень — це весняне свято, що у багатьох асоціюється із надією і теплом. Тому ШоТам підібрав для вас українські бренди декору для домівок та посуду, які допоможуть прикрасити дім та стіл до свята.

Підставки, посуд

Tati Soltes ceramics

Ціни: від 600 гривень
Де купити: інстаграм

Це сімейна майстерня кераміки, тут можна знайти горнятка, тарілки, підсвічники, декоративні керамічні речі. До Великодня підготували ніжну колекцію: підсвічник з рослинними мотивами за 1200 грн, лоточки з квітами на 6 яєць (580 гривень) і  10 яєць (650 гривень). А також великодню тарілку, де поміститься і паска, і писанки — за 1600 грн.

Naturwood

Ціни: від 100 гривень
Де купити: інстаграм, сайт

Ця майстерня дерев’яних виробів пропонує посуд і декор: різноманітні рамки для фото, ящики, кухонні дошки тощо. А у великодній колекції створили підставку для паски та яєць за 350 гривень, дерев’яні «лотки» для 8 яєць за 265 гривень та одинарні у формі зайчика та півника по 99 гривень.

Lebet

Ціни: від 450 гривень
Де купити: інстаграм, сайт

Ужгородський бренд посуду й декору до Великодня підготував дещо особливе: підсвічники, тарілки, підставки під яйця. Наприклад, кругла керамічна тарілка у білому кольорі із золотим декором за 1650 гривень, підставка під паску «Золотий терен» за 3200 гривень чи підставка під яйце пісочного кольору за 450 гривень

Home form

Ціни: від 800 гривень
Де купити: інстаграм

Цей магазинчик прикрас та кераміки випустив ніжну великодню колекцію: тарілочки ручної роботи з написами та крихітними крашанками можна придбати за 850 гривень, а тарілочку із двома зайчиками та рослинними елементами — за 800 гривень. Боул з вушками обійдеться у 900 гривень.

Декор для дому

The Dry Flo

Ціни: від 450 гривень
Де купити: інстаграм

Цей бренд із Житомирщини пропонує прикрасити свою домівку до Великодня вербовими котиками. Наприклад, можна придбати вінок із вербових гілочок за 800 гривень чи букетик за 450 гривень. Або ж екологічний віночок з трави та верби за 650 грн.

BARVY

Ціни: від 450 гривень
Де купити: інстаграм

Називають себе мануфактурою реквізиту та декору, відроджують українське. До Великодня підготували вінок з лози, прикрашений традиційною українською крайкою за 900 гривень, а також із лози, лимонника, евкаліпту і ковили за 700 гривень.

Щось цікаве

Ціни: від 500 гривень
Де купити: інстаграм, сайт

Це крамниця художніх виробів: тут можна знайти прикраси, посуд і декор для дому. Наприклад, невеличкі керамічні розписані вручну ікони коштують від 500 до 840 гривень, залежно від розміру. 

Сніп соломи

Ціни: від 1500 гривень
Де купити: інстаграм

Майстерня виготовляє різдвяний павуків та зірки з соломи, але до Великодня їм теж є що запропонувати. Виявляється, солом’яний павук міг висіти в українських оселях від Різдва і до весни, а перед Пасхою його прикрашали писанками. Тож можна придбати набір для самостійного виготовлення великоднього павука за 1500 гривень, у комплекті соломинки, голка, інструкція і дві писанки. 

Читати далі

Суспільство

Українки організували благодійний ярмарок в Афінах: фото

Опубліковано

Спільнота Ukrainian Women in Greece / Українки в Греції організувала в Афінах благодійний ярмарок «Ольвія», гості якого мали можливість придбати унікальні вироби ручної роботи, створені українськими митцями.

Про це у Facebook повідомило посольство України у Греції.

Захід було проведено за підтримки посольства України в Грецькій Республіці та мерії м. Вула-Варі-Вуліагмені.

Читайте також: В Києві пройде фестиваль українських писанок: коли саме

Під час ярмарку також були представлені традиційні українські страви – від борщу та вареників до пиріжків та київського торта. Вони прийшлися до смаку, як українським, так і грецьким гостям, а також всім друзям України.

Маленькі та юні українці, зокрема учні Української суботньої школи при культурно-освітньому центрі «Берегиня» виконали танок та заспівали українські народні та сучасні пісні, нагадуючи кожному українцю про домівку, наче повертаючи на мить до рідного краю.

«Благодійний ярмарок «Ольвія» став не тільки святом української культури, а й свідченням нашої єдності та сили у вирішальний для України час», – додали у диппредставництві.

Нагадаємо, батьки випустили пісню загиблих від ракети музиканток із Запоріжжя.

Читати далі

Суспільство

10 фото Марка Залізняка, які розкривають злочини “совєтів” проти українців: від розкуркулення до Голодомору

Опубліковано

Фотограф з Донеччини відмовився працювати на НКВС і продовжив фіксувати злочини радянської влади — від розкуркулення та колективізації до Голодомору та насильницького переселення українців у Сибір. В об’єктив фотографа Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: “Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією”… І сьогодні його світлини дійсно стали історією. Історією, яку тепер неможливо замовчати!

Редакція ШоТам створила добірку фотографій Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк, фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив неперемінний фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Марко Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як “Миттєвість нашого життя”, “Симфонія Донбасу”, “Голодомор” та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

“Що сьогодні є рядовий знімок, то завтра буде історією”

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 30-ті роки

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Бійці Брест Литовського полку на привалі під час Першої світової війни, Галичина, 1914-1916 роки

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Члени археологічної експедиції під керівництвом Дмитра Яворницького та їхні помічники прямують на розкопки, 1920-і роки

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

9. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

10. Збирання зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Читати далі