Суспільство
Як українка стала першою жінкою-офіцером у світі (ВІДЕО)
Європейці захоплювались її відвагою, а росіяни ненавиділи. Пів століття вона билася за незалежність України, разом із січовими стрільцями ганяла ворогів по Карпатах у часи Першої світової. А ще — потрапляла на перші шпальти європейських газет, поштові марки та, подейкують, навіть у серце тодішнього прем’єра Польщі. Про героїчну Олену Степанів розповідає ШоТам.
Ця українка стала сенсацією в Європі, а росіяни її боялися і ненавиділи. Галичанка Олена Степанів – перша в світі жінка-офіцер і легенда січових стрільців. Саме її загін у Першу світову змусив росіян зробити «жест доброї волі» із Карпат.
Українка-воїн вразила європейців, її фото були на перших шпальтах усіх видань. На честь Олени Степанів тоді навіть випустили поштову марку. Подейкують, навіть прем’єр Польщі Юзеф Пілсудський мав до Олени почуття.
Але в її житті була не лише слава, а й жорстокість, російський полон і тюрми…
Здобула звання офіцерки у часи Першої світової
Олена Степанів народилася 7 грудня 1892 року в селі Вешнівчик на Львівщині. Отримала вищу освіту та брала участь у січово-стрілецькому русі.
Із початком Першої світової росіяни швидко рухались до Галичини, і Олена вирішила долучитися до оборони краю. У ті часи жінок до армії не брали, але Олена добилася дозволу стати в стрій.
Вона воювала так завзято, що незабаром отримала звання офіцера. Уперше в історії. Її загін змусив росіян відступити з Карпат, але це не вбрегело Олену від полону. Коли імперці побачили, що їм дала відсіч жінка, були шоковані, а потім зненавиділи. Знецінювали її бойові заслуги, визнаючи лише «миле обличчя і хорошу фігуру».
У таборах Олена важко захворіла, але врятувала популярність – її визволили з полону. Повернення Олени популяризувало ідею української незалежності. І в 1919 році Олена була вже серед дипломатів ЗУНР.
Читайте також: «Ми не селяни, не землероби. Ми – нація воїнів», – парамедикиня «Госпітальєрів» Катерина Галушка
У той час вона одружується з січовим стрільцем Романом Дашкевичем, народжує сина. Аж тут Друга світова. Роман змушений тікати на захід, а Олена обирає залишитися. І вдруге потрапляє до таборів: після завершення війни її запроторили туди разом із сином.
Ув’язнили на 10 років за «антирадянську» діяльність і зберігання українських книжок. Олена вийшла на волю в 1956, після смерті Сталіна.
Через 6 років її не стало. На її похороні лунали залпи з рушниць та стрілецький реквієм «Чуєш, брате мій». А в часи незалежності в Україні з’явилися вулиці Олени Степанів у Львові та Києві.
Нагадаємо, матір трьох дітей нищить окупантів у складі тероборони на Харківщині.
Окрім того, працівниця ломбарду стала воїном і керує розрахунком гранатомета.
Також ШоТам розповідав, як 19-річна кулеметниця з Франківська захищає Україну на передовій.
Суспільство
- Києві,
- Харкові,
- Одесі,
- середмістях Львова та Дніпра.
Суспільство
Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася
«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.
«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.
Поєднали минуле з сучасним
«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.
Набагато більше, ніж просто будівництво
«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.
Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею
«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош.
«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.