Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як працює медреформа на Львівщині: приватна клініка може бути безкоштовною. Приклад Сколе

Уявіть як це, коли ви приходите у новісінький, щойно відремонтований кабінет сімейного лікаря.

Коментарі

Опубліковано

Уявіть як це, коли ви приходите у новісінький, щойно відремонтований кабінет сімейного лікаря. Як це, коли на прийом до медика можна записатись попередньо без довжелезних черг, сварок і постійного “я тільки запитати”. Як це, коли після походу до клініки гаманець залишається повним, адже більшість послуг є безкоштовними. Якщо ви ще не встигли відчути на собі всі переваги першого етапу медреформи, то жителі невеликого містечка Сколе, що на Львівщині, живуть так вже майже два роки. Все завдяки Наталії Феденко – одній з перших сімейних лікарок області, яка оформила статус підприємця і успішно конкурує з місцевою поліклінікою.

Ми розпитали у Наталі про те, як їй допомогла медреформа, чому вона проміняла Німеччину на Сколе та як бути лікарем-підприємцем у невеликому містечку.

Наталія Феденко

Наталія Феденко

Лікар приватної практики у Сколе, сімейна лікарка вищої категорії

У 1998 році закінчила Львівський медичний університет, у 1999 році — інтернатуру з терапії. Але, попри здобуті знання, безперервно продовжувала навчатися. В 2000 році, працюючи у Верхньосиньовидненській лікарській амбулаторії, стажувалася на курсах УЗД. Практикувала в приватній клініці”Діагноз”. У 2004 році розпочала роботу терапевтом Сколівської ЦРЛ, через рік стала сімейним лікарем.

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Раніше держава видавала лікарням гроші не за кількість пацієнтів і якість їхнього лікування, а за кількість ліжкомісць. Чим більше ліжок у лікарні – тим більше фінансування. І байдуже, чи лежить хтось на цих ліжках, чи ні. Тепер – через створену в часи реформи Національну службу здоров’я України – оплачуватиме надані медзакладом послуги за фактом їх виконання. Тобто: є пацієнт – є гроші, нема пацієнта – нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни – близько 500 гривень на рік для пацієнта. А всі фінансові потреби медичного закладу – тепер у віданні керівників місцевих рад.
Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря – підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

“Не ний та не кисни – відкривай свій кабінет”

17 років свого життя я віддала місцевій поліклініці. Але після стількох виснажливих років роботи, постійних стресів і низької зарплати вирішила – досить. І постала перед вибором: їхати до Німеччини, як і планувала ще 17 років тому, або залишитися тут і щось змінювати.

У цей час моя коліжанка відкрила власний кабінет сімейного лікаря. І тоді я побачила: люди готові платити, приходити за записом і користуватись послугами приватних лікарів.

А коліжанка сказала: “слухай, не ний та не кисни, а давай щось теж роби”. І знаєте, я так ризикнула – і в мене вийшло.

Для мене величезним плюсом було те, що я тепер самостійно можу вирішувати, як та з чим мені працювати. Ще в поліклініці хотіла бути фахівцем УЗД, але можливостей не було.

У 2017 році відкрила власний кабінет. Але мій апарат УЗД зламався ще у перші дні роботи. Довелось позичати кошти на новий.

Я була ще на старті і достеменно не знала, чи вийде в мене. Але тут заговорили про медреформу. Знаєте, ми тоді з ще моєю коліжанкою дивувались — наче вся країна розвернулась, щоб допомогти нам вижити. Медреформа мені дуже допомогла. У 2018 році я вже підписала угоду з НСЗУ (Національною службою здоров’я України, – ред.). Отримані кошти дозволили працювати більш ефективно і комфортно.

Пацієнти надсилають фото висипів у вайбері

Майже рік я працювала одна, через деякий час долучився мій чоловік – він досвідчений сімейний лікар з великою кількістю пацієнтів.  Ще додатково запросила на роботу вісім медпрацівників – два педіатри, три сімейних лікарі та три медсестри. На днях запросили ще одну лікарку. Вона працювала в терапевтичному відділенні, каже, що не витримала “атмосфери” на вторинці.

Читайте також: Медична реформа на Кіровоградщині. Як лікар-ФОП змінив медицину в Світловодську і заробляє $1000

Тому зараз є 6 лікарів, які мене підтримують. Вони повірили в мене і медреформу. Бо ще на початку у поліклініці не дуже добре поставились до організації такого бізнесу. Та й самій було страшно.

Зараз нам довіряють майже 6000 пацієнтів не тільки зі Сколе, а й з цілого району. Звісно, нам краще коли наші пацієнти в місті, щоб можна було приїхати до них без проблем, подивитись, обговорити.

Ще з пацієнтами спілкуємось по телефону та у соціальних мережах. 

Люди постійно пишуть: хтось надсилає фотографії своїх висипів, хтось телефонує з проблемами. На період карантину від смартфону взагалі не відходимо. Навіть пенсіонери зв’язуються з нами через телефон – хтось самостійно, хтось просить допомоги сусідів.

Є у нас пацієнти з села, яке знаходиться за 12 км. Там немає навіть фельдшера і зв’язок поганий. Люди  виходять на одну гору, де ловить мережа і телефонують до нас. Ми маємо адміністратора, яка допомагає пацієнтам вирішувати загальні питання, що дає можливість лікарям концентруватися на консультаціях. 

По договору співпрацюємо з бухгалтером і фахівцем, який відповідає за інформаційні справи. Бо лікарю просто не реально з такою кількістю пацієнтів ще і з бухгалтерією розбиратись.

Всі пацієнти до нас приходять по запису. Звісно, люди бувають різні. Деяким не поясниш, що таке запис і приймання у лікаря. А ще vip-персони, які звикли до “особливого ставлення”. 

Наші пацієнти мають можливість отримати безкоштовну консультацію лікаря, зробити кардіограму, здати загальний аналіз крові, сечі, виміряти рівень цукру крові, загального холестерину. При потребі – отримати рецепт на безоплатні ліки за державною програмою, листок непрацездатності, скерування на МСЕК. Маємо експрес-тести на інфаркт міокарда, гепатитів В і С; СНІД і вагітність; активно проводимо вакцінацію діток та дорослих.

Ми можемо надавати будь-які послуги, які є на первинці. Хтось хоче пройти медогляд для дитячої установи чи школи — будь ласка. Робимо все швидко і на місці. 

Медсестри задоволені, бо зарплата удвічі більша

Я вже давно не підписую декларації з пацієнтами, бо можливість запису обмежена. Зараз набирають пацієнтів нові лікарі. Сімейний лікар може підписати 1800 декларацій з пацієнтами, педіатр – 900, а терапевт – до 2000.

З грудня 2018-го практика має від НСЗУ 2,5 млн грн. Кожного місяця ми отримуємо певну суму коштів на пацієнта. Вони розподіляються на податки, зарплати, оренду, розхідні медичні матеріали, оплату послуг діагностичних лабораторій та, безумовно, на розвиток. Нещодавно придбали новий кардіограф, мріємо про новий апарат ультразвукової діагностики, то маємо розраховувати й на це кошти.

Також ми постійно розвиваємось, навчаємось та інвестуємо у майбутні проекти. От наша педіатр-невролог хоче теж освоїти ультразвук, але цільові курси є не дешеві. Тому намагаємось якось допомогти їй у цьому. Крім цього, постійно облаштовуємо новинками клініку і робимо все, щоб пацієнти були задоволені. Бо для нас це — головне.

Коли я ще працювала сама, то десь кожного місяця медична практика отримувала 100 000 гривень. Майже всі кошти йшли на забезпечення робочого процесу. Якщо лікарі хочуть стати ФОПами, то мають розуміти, що ці кошти не можна повністю забрати собі, бо клініку чи приватний кабінет необхідно постійно облаштовувати.

А часто потрібно ще віддавати борги – коли я тільки відкривала клініку, то позичала $6000 на апарат ультразвукової діагностики. Спочатку мені залишалось 10 000 тисяч, зараз приблизно 30 000 тисяч зарплатні.

Наші лікарі і медсестри щасливі від такої роботи. От уявіть, у клініці раніше вони заробляли близько 5000 гривень, а деякі і менше, а зараз у два рази більше. Лікарі можуть мати зарплату більше 20 000 гривень. Все залежить від кількості пацієнтів.

Міфи про лікарів ФОПів

Зараз так багато міфів ходить як про саму медреформу, так і про лікарів-ФОПІВ. Є абсолютно абсурдні твердження. 

Міф №1. Приватна клініка – це дуже дорого

Для пацієнтів, які підписали декларацію з нашими лікарями більшість послуг є безкоштовними. Платна лише УЗД. Згідно з законодавством, лікарі-ФОПИ мають надавати певний перелік послуг абсолютно безоплатно. Кошти ми отримуємо від Національної служби здоров’я України за кожного пацієнта. Крім цього, до нас приходять пацієнти, які не підписали декларацію. Для них вже послуги платні.

Коли я тільки починала, то мусила ставити ціну за прийом, щоб хоча б якось платити оренду. І якщо приходила бабця, то вона давала вже хоча б ті 50 гривень. І коли вже вступила в дію медреформа і я кажу їй, що не треба грошей і вже все безкоштовно – ви б бачили, яка вона була щаслива. Та й більшість населення задоволені, бо стільки переваг бачать для себе.

Міф №2. Лікарі ФОПи не підписують лікарняні

Це не правда. І лікарняні виписуємо, і довідки про смерть. Останніх, на щастя, небагато. Лікарі-ФОПИ, які отримали ліцензію, такі самі лікарі, які й у поліклініках. Тому мають право виписувати довідки.

Міф №3. Приватних лікарів неможливо викликати додому

Звісно, що ми їздимо додому до пацієнтів. А як без цього? Раз в місяць стабільно їдемо у віддалені села на власному транспорті, щоб тримати все під контролем. Ми знаємо своїх пацієнтів, їх хвороби скарги і симптоми, тому розуміємо, коли потрібен візит додому, а коли ні. При виписці породіллі з пологового будинку здійснюємо також патронаж новонароджених.

Міф №4. Неможлива консультація вузьких спеціалістів

Вузькі спеціалісти району та області безкоштовно консультують пацієнтів за направленням від сімейного лікаря, терапевта чи педіатра, в тому числі й від лікаря-ФОПа.

Міф №5. Вакцини всі платні

Ні. Кожний пацієнт має свій календар щеплень. Ми отримуємо вакцину безкоштовно і наші пацієнти вакцинуються безкоштовно. Але щеплення, які не фінансує держава, наприклад ,Тетраксим чи Пентаксим, пацієнт оплачує самостійно. Але сама послуга безкоштовна.

Поліклініка vs приватна лікарня

“На годиннику вже 15:00, а я чекаю вас у черзі з 9-ї ранку”, – саме так мені казали пацієнти, ще коли я працювала в поліклініці. А як мені? Ви сидите з 9-ї ранку, а я з 9-ї ранку приймаю пацієнтів потоком. Це не нормально працювати в такому режимі, така робота дуже виснажує. А у приватній клініці лікар знає, що сьогодні у нього, наприклад, 10 пацієнтів і всі по запису. 

Це і є найважливішою перевагою медичної реформи. Ти маєш змогу працювати лікарем, але так як ти це бачиш, як ти хочеш. Тебе пацієнт обирає сам, ніхто його не змушує і ти маєш з ним особливий контакт і довіру. А у поліклініці ти не маєш вибору ні в чому.

Приватним лікарям складніше. Наприклад – заклад платить немалі кошти за оренду. Пояснюємо владі, що є такими ж надавачами послуг, як і районна поліклініка. Але вони платять за оренду 1 гривню, а ми майже 20 000 тис. на місяць. От про це районна влада могла б подумати і якось підтримати лікаря.

Ми можемо надавати будь-які послуги, які є на первинці. Хтось хоче пройти медогляд — будь ласка. Робимо все швидко і в одному кабінеті.

А не так як поліклініка: “йдіть зважтесь на перший поверх, поміряйтесь на другий поверх, а потім приходьте до нас на третій поверх”. І при цьому у всіх трьох кабінетах величезні черги!

Зараз всі переживають за вторинку через скорочення. Ми сподіваємося, що досвід первинної ланки стане в нагоді лікарям вторинної ланки. 

Проміняла Німеччину на Сколе і… не жалкую

До того, як наважитись відкрити власний кабінет, я хотіла поїхати працювати в Німеччину. Але потім вийшла заміж, народила дітей і все це з переїздом ніяк не складалось. Та й коли закінчила університет у 1998 році, то вірила, що в Україні буде справжня якісна медицина.

Читайте також: Як медреформа працює на Закарпатті. Історія лікарки-ФОПа з Ізи

Ще молодими ми з чоловіком працювали сімейними лікарями у клініці. А потім наші родичі відкрили приватну клініку. Там я працювала 5 років. Роботи було багато, але коштів заробляла мало. І з чоловіком через мою постійну відсутність мала проблеми. Тому звільнилась. Проте це був такий перший досвід приватної медицини. Тоді й пройшла курси ультразвукової діагностики.

У 2004 році я влаштувалась у поліклініку. Але робота там мене не влаштовувала. Так, ти як лікар реалізований і люди тебе потребують, але, слухайте, такі зарплати й стільки сил. Ні, з мене того вистачило.

Відтоді, коли стала працювати на себе, відчуваю себе наповненою і щасливою. Звісно, ця робота теж виснажує, але я задоволена. За кордоном бачила приклади приватної медицини і будувала тут щось подібне.

Ми маємо пацієнтів і з Італії, Іспанії, Португалії, Ісландії. Це люди зі Сколе, які працюють за кордоном, але тут підписали декларації з нами. Вони постійно до нас телефонують, спілкуються. І ми щасливі від того, що задоволені наші пацієнти. І, знаєте, якби у місті відкривались ще такі приватні клініки, я була б тільки за! Країна повинна змінюватись, а здорова конкуренція іде лише на користь фахівцям і пацієнтам.

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

Коментарі

Суспільство

Психологічна підтримка для переселенців: в Україні запустили новий проєкт

Опубліковано

Проєкт для психологічної підтримки ВПО із Донецької області запрацював у трьох центрах: у Рівному, Тернополі та Івано-Франківську.

Про це повідомили в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Ініціативу запустив благодійний фонд «ЯМаріуполь». Організатори вказують, що у межах проєкту люди зможуть покращити свій психологічний та емоційний стан і краще адаптуватися у нових регіонах.

У центрах переселенці зможуть відвідувати групові сесії, заняття з арттерапії та музикотерапії, а також приєднуватися до виїздів на природу.

Читайте також: Психологічна підтримка в ЗСУ: Міноборони оголосило про впровадження нової програми

Разом із тим фахівці проводитимуть культурні й освітні заходи для ВПО, а також майстер-класи з технік саморегуляції та розвитку емоційної стійкості.

Організатори очікують, що проєкт може охопити понад десять тисяч людей різного віку.

Ініціативу реалізує БФ «ЯМаріуполь» у межах проєкту «Допомога ВПО в Західному регіоні через місцеві партнерства» спільно з БФ «Крила надії» й за підтримки Міністерства внутрішніх справ Чехії та програми «Допомога на місці».

Раніше ми писали про те, що «Громади зобов’язані допомагати переселенцям»: як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім.

Фото обкладинки: Freepik

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Український трилер «БожеВільні» зібрав понад 4 мільйони гривень за три тижні прокату

Опубліковано

Дебютний трилер Дениса Тарасова «БожеВільні» продовжує привертати увагу глядачів. За три тижні прокату стрічка зібрала понад 4,1 млн грн, а її подивилися більше ніж 26 тисяч людей.

Про це повідомили у Державному агентстві з питань кіно.

Про що фільм?

«БожеВільні» занурює глядачів у похмуру реальність каральної психіатрії в СРСР 1970-х років.
Головний герой, Андрій, потрапляє до психіатричної лікарні через захоплення забороненою західною рок-музикою. Перед ним стоїть непростий вибір: співпрацювати з КДБ чи розкрити правду про тортури, які переживають ув’язнені.

Відео: FILM.UA Group

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: фільм «БожеВільні».

Коментарі

Читати далі

Суспільство

«Громади зобов’язані допомагати переселенцям». Як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

У Бобровицькій громаді на Чернігівщині зараз живуть понад 2 тисячі переселенців. Крім житла, роботи, гуманітарки та допомоги з документами, ці люди потребують психологічної підтримки, тому влада у співпраці з благодійниками створила для них безкоштовний соціально-психологічний простір.

Як це реалізували, розповідає ШоТам.

Михайло Ділок

директор центру надання соціальних послуг Бобровицької сільської ради.

Уся допомога є безкоштовною

Наш соціально-психологічний простір створений на базі місцевого центру надання соціальних послуг. З втіленням цього проєкту нам допомогла благодійна організація «Право на захист». Усі послуги простору безкоштовні.

Крім як по психологічну допомогу, переселенці приходять до нас із різними питаннями. От днями чоловік з інвалідністю із Запорізької області звертався щодо ремонту електрики в будинку, куди його заселили. Інша сім’я живе в будинку, де немає газу, тому потрібно допомогти з дровами, адже стало холодніше. Ми стараємося всім допомогти, чим можемо — надаємо продукти, постіль, теплий одяг, через благодійників дістаємо ліки, допомагаємо оформити документи.

Центр соціальних послуг Бобровицької сільської ради. Фото: ШоТам

Геннадій Іванюк

виконувач обов’язків голови Бобровицької міської ради Чернігівської області 

«Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно»

Наша Бобровицька громада має значну допомогу від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» — матеріальну підтримку, а також тренінги для фахівців. Нам допомагають відновитися після бойових дій, адже росіяни окупували 9 сіл громади та знищили понад 160 будівель. 

Проєкт виділив нам багато необхідної техніки: пересувні фари для роботи вночі, екскаватор для ремонту доріг, а також чотири дробарки для переробки деревини. Тепер ми безкоштовно забезпечуємо переселенців дровами, аби вони могли опалити своє нове житло. 

Їхні діти навчатимуться у відновленій опорній школі, адже «ГОВЕРЛА» фінансує там ремонт і допомагає створити бомбосховище. Проте не менш важливим є й моральний стан переселенців, тому ми створили для них соціально-психологічний простір. У майбутньому хочемо виділити під нього окреме приміщення та найняти на роботу більше фахівців.

Геннадій Іванюк і Михайло Ділок спілкуються про розвиток соціально-психологічного простору. Фото: ШоТам

Вважаю, що громади зобов’язані допомагати переселенцям знайти житло та роботу, адже ці люди втратили свій дім. Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно, і щоб вони не мусили їздити по інших містах у пошуках житла.

Марина Бушеленко

психологиня соціально-психологічного простору у Бобровицькій громаді

Люди часто бояться психологів, але ми хочемо допомогти

Я — дружина загиблого воїна, мама та психологиня, яка щось робить, аби допомогти іншим. Коли люди покидають свій дім і переїжджають у нове середовище, вони не знають, що на них чекає. 

Ми зустрічаємося з клієнтами індивідуально раз на тиждень, сеанс триває 45 хвилин. Часто до мене звертаються молоді мами з дітьми, які стають розгубленими на новому місці.

От нещодавно до мене приходила жінка з Сум, у якої там залишилися батьки. Через це вона відчуває постійну тривогу, тому я стараюся допомогти їй зібратися та навчитися боротися з тривогою, аби не переносити її на свою дитину. 

Часто люди бояться психологів, але ми хочемо допомогти. Я не даю порад, не засуджую, а слухаю та намагаюся допомогти розібратися з хаосом в голові, скерувати людину в правильному напрямку. Тоді на душі стає легше, адже зі мною можна поплакати та бути собою.

Переселенка Лариса Бабій на прийомі в психологині Марини Бушеленко. Фото: ШоТам

Після нашої роботи вони завжди дякують і зазначають, що бачать зміни: діти адаптуються в садочках, налагоджують сон і свій емоційний стан. Я допомагаю жінкам звернути увагу на власні бажання та згадати про свої базові потреби.

Я завжди раджу планувати своє майбутнє, бо якщо ви знаєте, чого прагнете, то відволікаєтеся від стресу. Насамперед це потрібно дорослим, але я працюю також з дітьми та підлітками. Перші сеанси ми проводимо за присутності їхніх батьків, а далі вже самі.

Марина Бушеленко біля будівлі соціально-психологічного простору для переселенців Бобровицької громади. Фото: ШоТам

Зараз ми починаємо співпрацювати з психологами з інших центрів, а ще плануємо проводити для переселенців у місті різноманітні тренінги. Наступного літа хочемо відкрити інклюзивну кімнату для дітей з інвалідністю та загалом завдяки психологічним технікам допомагати людям жити краще.

Коментарі

Читати далі