Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як працює медреформа на Дніпропетровщині? Сільський лікар заробляє близько 20 тисяч гривень на місяць

До старту першого етапу медреформи сімейний лікар Дмитро Чорновол працював в селі Карпівка і заробляв 3-5 тисяч гривень на місяць.

Коментарі

Опубліковано

До старту першого етапу медреформи сімейний лікар Дмитро Чорновол працював в селі Карпівка і заробляв 3-5 тисяч гривень на місяць. Зараз він працює в тому ж селі, в тій же амбулаторії, але має штат з трьох людей і отримує чи не вчетверо більше. 

Тепер він — і лікар, і приватний підприємець. 

Дмитро погодився розповісти ШоТам, як перехід на приватну практику працює для самого медика та пацієнтів. 

Спойлер: труднощі є, але чого Дмитро не розуміє, так це того, чому ще не всі його колеги стали ФОПами.  

Дмитро Чорновол

Дмитро Чорновол

сімейний лікар, має приватну практику в селі Карпівка Широківського району Дніпропетровської області

Перший на Дніпропетровщині став лікарем-ФОПом. До рішення укласти договір з Національною службою здоров’я працював у Карпівській сільській амбулаторії — спочатку сімейним лікарем, потім завідувачем. Сьогодні до нього за консультацією приїздять люди з сусідніх областей, а він збирається відкрити ще один кабінет — в Кривому Розі, що сусідить з Широківським районом.

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. 

Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

До реформи заробляв близько чотирьох тисяч гривень

У Карпівській амбулаторії я почав працювати відразу після того, як закінчив інтернатуру — спершу сімейним лікарем, потім завідувачем. 

Приватну ж практику вирішив відкрити у 2018 році. Щойно стартувала медреформа, відразу ж почав оформляти всі ліцензії, щоб стати її учасником.

Звичайно, страшно було. Тому що довелося брати великий кредит на обладнання кабінету — щоби все згідно зі списком табеля оснащення від МОЗ. 

У 2018 році зарплата медичного працівника по Дніпропетровській області в середньому становила близько 6000 гривень. Це на 2800 гривень менше, ніж середня зарплата по області.

Ризикувати було заради чого: сільські лікарі й зараз отримують найменшу зарплату серед колег, а до реформи це були взагалі копійки.

Я, наприклад, до приватної практики отримував від 3 до 5 тисяч гривень на місяць. Тепер — близько 20 тисяч гривень, щомісяця ця сума виходить різною.

Спершу набрав кредитів, а колеги не вірили в успіх

Мені вдалось орендувати для приватної практики приміщення в тій же амбулаторії, де я працював до рішення оформити ФОП. Сьогодні працюю біч-о-біч з моїми колегами з комунального закладу.

За табелем оснащення надавача первинної медичної допомоги довелось самостійно купувати все обладнання.

Перший кредит взяв в розмірі 50-60 тисяч гривень — на обладнання і медикаменти. Залазити в боргову яму не хотілося, але, як-то кажуть, хто не ризикує, той не п’є шампанського.

Спочатку грошей вистачало лише на те, щоб придбати вживану медтехніку за табелем оснащення: від електрокардіографів до тонометрів. 

А в ході роботи, коли вже подужав перші кредити, брав наступні — щоб продати оте вживане обладнання і купити нове. 

Читайте також: Медична реформа на Кіровоградщині. Як лікар-ФОП змінив медицину в Світловодську і заробляє $1000

Тепер мої пацієнти проходять обстеження за допомогою нового сучасного обладнання.

Колеги з комунальних підприємств спершу не вірили, що в мене може вийти. А коли все вдалось, їм не подобалося вже те, що з’явився конкурент.

Але ми всі робимо одну справу, тому зараз, здається, таких розбіжностей не виникає.

Один приватний лікар на 22 села

Сьогодні я винаймаю три кабінети в приміщенні амбулаторії, на мене працює троє людей: лікарка та дві медсестри. Ми охоплюємо 22 села Карпівської ОТГ, а на ФОП підписані 1926 пацієнтів.

Мої пацієнти не тільки з ОТГ: зі мною декларації уклали близько 200 людей з Кривого Рогу, і навіть люди з інших областей — Херсонської та Миколаївської. 

Почасти так вийшло тому, що наша ОТГ — на самому кордоні Дніпропетровської області. Ну, і без сарафанного радіо не обійшлось — пацієнти, які задоволені нашими послугами, радять нас друзям, рідним. 

Сьогодні в команді Дмитра – 4 людини, які працюють на
22 села і три області. Фото Дніпропетровської ОДА

З потоком пацієнтів справляємося, без допомоги у нас не залишається ніхто. У докарантинні часи до нас на прийом приходило в середньому 20-30 людей за день. Бувало й по 50 пацієнтів щодня — особливо в міжсезоння, коли вирує грип. А влітку, в сезон городів, в нас буває близько 10 осіб щоденно. 

У період пандемії ж людей приходить мало, частіше я на виклики їжджу.

Дзвонять і о другій ночі, і на вихідних

Я вважаю, що приватному лікарю потрібно бути готовим поступатися своїм особистим часом, щоб проконсультувати пацієнтів.

У кожного пацієнта є мій особистий номер телефону, а дзвонити можуть і о другій ночі, і о п’ятій ранку.

Я на зв’язку щодня, у вихідні дні теж. За потреби навіть приїду на машині.

Можна отримувати зарплату 30-40 тисяч — і нічого не робити

Я — підприємець і всі витрати погашаю самостійно. А статті витрат значні: потрібно заплатити громаді за оренду офісу, податки, зарплату, премії співробітникам тощо.

Якщо це місяці, коли я віддаю кредити, урізаю собі зарплату. Зараз от відкладаю зі своїх на новий кабінет — потрібно близько 200 тисяч гривень.

Щомісяця моя зарплата різна і дуже залежить від поточних витрат та потреб амбулаторії. В середньому це близько 20 тисяч гривень.

Можна, звичайно, нічого не робити, просто відкритися й отримувати 30-40 тисяч гривень зарплати. Проте це не мій варіант, хочу розвиватися і рости далі.

На графіку – щомісячні дані щодо оплати НСЗУ роботи приватної амбулаторії Дмитра Чорновола. Кошти звідси йдуть на відшкодування безкоштовних для пацієнтів послуг сімейного лікаря, а також на оренду, витратні матеріали й, звісно ж, зарплати для чотирьох людей

Труднощі трапляються: не з пацієнтами, а в законодавстві

З пацієнтами за два роки роботи мого ФОПа все проходить гладенько — я ось навіть зараз по дереву на всякий випадок постукаю, щоб не наврочити. Але факт в тому, що за весь цей час на мене немає жодної скарги.

Але труднощі є і вони періодично виникають через прогалини в законодавстві.

Рік тому це виливалося в те, що у лікарів приватної практики не було права видавати лікарняні листки. Через це люди не підписували з нами декларації. Зараз питання вирішене, все працює.

Сьогодні є інша проблема — з випискою приватним лікарем довідки про смерть. Родичам померлих ми не можемо видати довідку № 106, тому що в наказі МОЗ приватників немає в списках установ, які мають право ці довідки видавати. 

Через колізію трапляються ситуації, довідки треба отримувати в колег з комунальних установ і тут вже все залежить від людського фактору. Тож зараз ця частина моєї роботи будується на контактах з колегами з комунальних підприємств.

Читайте також: Як працює медреформа на Львівщині: приватна клініка може бути безкоштовною. Приклад Сколе

Періодично пишу листи з проханнями врегулювати ситуацію й на Міністерство охорони здоров’я, і на обласний департамент. “Робота ведеться, повинні найближчим часом питання вирішити”, — відповідають мені.

ФОП або комунальне підприємство?

Як тільки ви вирішили перейти в приватну практику, то стали приватним підприємцем. А вони, як відомо, витрачають на свою справу набагато більше часу, ніж наймані працівники. До того ж, всі ризики — тепер також на вас.

Тому потрібно бути готовим в буквальному сенсі побудувати своє підприємство і витратити багато особистого часу і ресурсів на власну справу.

У своїй амбулаторії я сам організовую роботу команди, розподіляю завдання. Я безпосередньо зацікавлений, щоб люди, за здоров’я яких я відповідаю, були задоволені й добре почувались. Адже люди до нас йдуть в селах через циганське радіо. 

Тут також важлива і співпраця з місцевою владою. Те, чи знайдете ви спільну мову з головою села чи ОТГ, позначиться, в першу чергу, на пацієнтах.

Коли мене тільки-но призначили завідувачем, я прийшов знайомитися до глави ОТГ, і поділився проблемою: в приміщенні амбулаторії вікна продуваються всіма вітрами, а з дверей — такі протяги, що неможливо перебувати на території. 

Буквально за місяць після нашої розмови почалася робота по заміні вікон в амбулаторії, а протягом наступних пів року всі вікна-двері поміняли на нові — енергоощадні.

Сьогодні в моїй ОТГ є всі умови для якісного надання допомоги місцевому населенню.

У планах — відкрити кабінет в Кривому Розі

Я планував розширити приватну практику на Кривий Ріг, відкривши там кабінет приватної практики цьогоріч, ближче до осені.

Можливо, реакція колег з комунальних установ Кривого Рогу на такі мої дії буде негативною. Але ж всі ми робимо одну справу, тому, вважаю, проблем виникнути не повинно.

Стати приватним підприємцем — це величезна можливість для сільських лікарів. Не розумію, чому мої колеги з сіл ще сумніваються, і вважаю, що треба нею скористатися. Однозначно!

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі