Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Тепер інші розуміють, що каже дитина. Як на Київщині реабілітують дітей з інвалідністю

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Маленька дівчинка сидить на кріслі колісному та посміхається, коли її мама показує на мапі, як улюблений ведмедик мандрує містами України. Це Дарія, їй 9 років. З дитинства в дівчинки діагностували ДЦП (дитячий церебральний параліч) через затримку дихання при народженні.

Уже два роки дівчинка з мамою відвідує заняття в Бучанському інклюзивно-ресурсному центрі. «У дитини була затримка мовлення. Її зовсім не розуміли інші люди, а тепер розуміють краще. У неї покращився фізичний стан, а ще ми знайшли тут нових друзів», — ділиться мама Дарії Ольга Вигоняйло.

ШоТам розповідає, як у Бучанській громаді під час війни проходить реабілітація дітей з інвалідністю та які це дає результати.

«Намагаюся допомогти своїй дитині все її життя»

Цьогоріч Дарія закінчила перший клас Бучанського ліцею №3 на Київщині. Від народження батьки возили дівчинку по різних реабілітаційних центрах. 

«Я намагаюся допомогти своїй дитині все її життя. Ми постійно в пошуку реабілітологів, логопедів і психологів», — каже Ольга.

Мама і донька біля дерев'яної карти України у центрі на реабілітації дітей з інвалідністю
Ольга розповідає доньці про міста й області України. Фото: ШоТам

Жінка ділиться, що через це жила з донькою в різних містах, але саме коли переїхала до Бучі перед повномасштабним вторгненням, відчула допомогу своїй дитині від громади. Там Ольга познайомилася з логопединею, яка скерувала Дарію до директорки інклюзивно-ресурсного центру Альони Комінко. 

Директорка центру розповідає, що заклад створений для того, аби допомогти дітям з особливими освітніми потребами й інвалідністю отримати дошкільну й шкільну освіту та супровід під час подальшого навчання. 

Читайте також: Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Понад 600 дітей з інвалідністю в громаді

Бучанський міський інклюзивно-ресурсний центр створила міська рада в приміщенні ліцею №3 у 2017 році. Заклад постійно співпрацює з відділом освіти. Зараз центр відвідують 643 дитини. 

Задля реабілітації дітей з інвалідністю в центрі проводять корекційно-розвиткові заняття. Серед фахівців — практичні психологи, дефектологи, логопеди та реабілітологи. 

Реабілітація дітей з інвалідністю в кімнаті інклюзивно-ресурсного центру
Заняття Дарії з реабілітологом в інклюзивно-ресурсному центрі. Фото: ШоТам

Спочатку за допомогою ігор і завдань тут проводять оцінку стану дитини в діагностичному кабінеті. Фахівці центру дають рекомендації та складають інклюзивний навчальний план у школі чи садочку.

«Але це не лише окрема робота кожного фахівця. Психолог доповнює роботу логопеда, інші так само. Усі тісно комунікують між собою та працюють, щоб мати якісний результат. Ми намагаємося робити для цих дітей усе, що в наших силах і відповідає нашому фаху», — каже Альона Комінко.

У центрі є сенсорна кімната, аби розвивати органи чуття — зір, слух, дотик. В іншій кімнаті з дітьми займаються лікувальною фізкультурою.

Фахівці планують заняття з дитиною завдяки підказкам батьків

На початку повномасштабної війни росіяни жили в приміщенні центру й поруйнували його — тут були вибиті всі вікна. Після деокупації Бучі влада відремонтувала приміщення, а наприкінці травня повернулися всі фахівці й відновили заняття. З того часу вже протягом двох років Дарія Вигоняйло стабільно кілька разів на тиждень відвідує центр.

Директорка Альона Комінко ділиться, що крім особистих труднощів, які були в дітей, тепер треба приділяти більше уваги їхньому психологічному стану. Багато з них пережили окупацію та болісно реагують на війну, бояться повітряних тривог. 

«Ми займаємося корекцією фізичного стану дітей, але й враховуємо їхнє ментальне здоров’я, яке значно погіршилося за цей період», — зауважує директорка.

Реабілітація дітей з інвалідністю за допомогою м'яча в кімнаті інклюзивно-ресурсного центру
Завдяки лікувальній фізкультурі Дарія може впіймати м’ячик з кількох спроб. Фото: ШоТам

Тому батьки завжди діляться з фахівцями, як дитина поводилася вдома та на що треба звернути увагу. Мама Дарії каже, що завжди розповідає, який у дитини настрій, що вона хотіла робити, про що говорила вдома. Завдяки цьому логопед чи реабілітолог може краще спланувати свою роботу на занятті з дівчинкою.

А після кожного заняття фахівці розповідають, як пройшли заняття, та рекомендують, що варто робити вдома, аби закріпити результат.

Поки діти на заняттях, з батьками спілкуються психологи

Минулого літа при інклюзивно-ресурсному центрі працювала група вихідного дня, і деякі батьки взагалі вперше змогли залишити своїх дітей гратися з їхніми товаришами під наглядом фахівців.

«Для матерів це був своєрідний терапевтичний досвід. Мами почали знайомитися, спілкуватися між собою та зрозуміли, що навколо є світ можливостей. І завдяки підтримці таких же мам вони розуміють, що не самі. Так їм легше долати труднощі», — каже Альона Комінко.

Крім цього, в центрі влаштовують спільні тренінги для дітей і батьків. Поки фахівці реабілітують дітей з інвалідністю, психологи можуть поспілкуватися з їхніми батьками.

Дві жінки говорять на вулиці
Мама Ольга Вигоняйло спілкується з директоркою центру Альоною Комінко про стан доньки Дарії. Фото: ШоТам

Читайте також: У Бучі відкрили сучасну інклюзивну амбулаторію

«Ольга була однією з тих мам, які насторожено ставилися до роботи центрів і фахівців, бо й досі в нашому суспільстві ідея інклюзивності та безбар’єрності працює не на повну. Але з часом спільної роботи ця настороженість потроху зникала. Ми стали однодумцями та друзями. Батьки Дарії знають, що можуть звернутися до нас», — стверджує директорка центру.

Не лише заняття, але й спілкування з новими друзями

Мама Дарії ділиться:

«Протягом двох років було багато маленьких змін, які могла помітити лише я чи педагог. У дитини була затримка мовлення. Її зовсім не розуміли інші люди, а тепер розуміють краще. Зараз Дарія йде більше на контакт з іншими людьми, відкривається їм. 

А ще з нами працює гарний реабілітолог, який знайшов до неї підхід, тому я бачу, що в дитини покращився фізичний стан. Але відвідування центру важливе для нас не лише через заняття — тут ми знаходимо нових друзів»

Мама і донька на вулиці. Дівчинка з інвалідністю тримає помаранчевого кота
Дарія показує свого улюбленого ведмедика знімальній групі та посміхається. Фото: ШоТам

Альона Комінко пригадує, що під час однієї з нарад дефектологиня центру сказала, що мріє залишитися без роботи — вона хоче, аби діти не потребували такої складної реабілітації, а завжди почувалися добре. 

«Проте, на жаль, усе більше дітей потребують такої допомоги. Тому в Бучанській громаді є ідея зосередити в одному місці роботу з дітьми з особливими освітніми потребами й інвалідністю та створити окремий центр реабілітації для дітей з інвалідністю», — підсумовує Альона Комінко.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі