Суспільство
Як медреформа працює на Закарпатті. Історія лікарки-ФОПа з Ізи
Медреформа кардинально змінила сферу охорони здоров’я в Україні. Тим самим зібрала навколо себе багато неоднозначних коментарів
Медреформа кардинально змінила сферу охорони здоров’я в Україні. Тим самим зібрала навколо себе багато неоднозначних коментарів, адже будь-які зміни майже завжди супроводжуються чималим спротивом. Проте є й ті, хто повірили в медичну реформу. Вони залишили «державну роботу» в лікарнях чи амбулаторіях, щоб стати медиками-підприємцями.
Сімейна лікарка Антоніна Кучеренко розповіла нам, як разом з чоловіком ризикнули і не шкодують. Ми дізнались як подружжю вдалось протистояти старій системі охорони здоров’я та почати успішно працювати на себе, заробляючи 2 млн грн щорічно.
Антоніна Кучеренко,
сімейна лікарка-ФОП
Довідка. Медреформа розпочалася 1 липня 2018 року. На першому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад.
Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.
Пропрацювала в сільській амбулаторії 22 роки та стала підприємцем
— З 1994 року я була сімейною лікаркою в амбулаторії села Копашново Хустського району. Пропрацювала там 22 роки, а потім вирішила стати підприємцем. Я почала власну справу ще до старту медреформи, однак з її появою працювати стало краще, як мінімум надійніше та зрозуміліше.
Повірила, проаналізувала та долучилась до медреформи
— Коли пані Уляна Супрун з командою почали запроваджувати зміни, я майже одразу вирішила долучитись. Навіть поверхневий аналіз змусив повірити у запропоновану реформу. Найкращим мотивом для змін став головний принцип медреформи: гроші ходять за пацієнтом.
Мій чоловік — також сімейний лікар та вже колишній головлікар амбулаторії — роз’яснив, яким чином розподілялися кошти до початку реформи. В нашому випадку система мала декілька інстанцій в різних містах: спочатку гроші отримував Київ, потім Ужгород, далі — Хуст й лише після цього кошти йшли в села. Однак їх розподіл був дуже суб’єктивним та залежав більше від особистих відносин головних лікарів з чиновниками, ніж від результатів чи потреб конкретної лікарні.
Читайте також: Як правильно дезінфікувати одяг та взуття після вулиці
Проте медреформі вдалось розв’язати цю проблему. Тепер кошти надходять напряму до лікарів-ФОПів та залежать безпосередньо лише від їх ефективності.
Медреформа допомогла лікарям стати незалежними
— Лікар-підприємець повинен відповідати конкретним вимогам, щоб отримати ліцензію та мати змогу укласти договір із Національною службою здоров’я України (далі НСЗУ — ред). Саме ця служба оплачує надані послуги пацієнтам, котрі підписали з медиком декларацію. Держава добре оплачує роботу сімейних лікарів, тож такі зобов’язання цілком зрозумілі.
Нам необхідно було орендувати приміщення, оформити фізичну особу підприємця та власним коштом придбати оснащення згідно з табелем МОЗ. Наприклад, окрім всього іншого придбали електрокардіограф та аналізатори крові й сечі.
Пригадую, як у нас зламався кардіограф й були вимушені здати його в ремонт. Однак потрібно було чекати два тижні поки полагодять. Це занадто довго, адже апарат потрібен щодня. Тому ми вирішили придбати новий. І це стосується будь-чого — купуємо все, що нам потрібно для якісної роботи. Гроші ходять за пацієнтами, тому у нас є така можливість. Саме завдяки медреформі ми отримали бажану незалежність — тепер дослухаємось лише до людей з якими уклали договір і до НСЗУ, й більше не залежимо від місцевих чиновників.
Проблем з кількістю пацієнтів не було
— Зараз на двох з чоловіком у нас 3 780 пацієнтів, котрі уклали з нами декларації. Близько 70% людей — з Копашново, решта приїздить з Ізи, Нижнього Селища, Нанкова, Стеблівки, Золотарьова.
Проблем з набором пацієнтів не було. В сільській амбулаторії часто трапляються перебої з аналізами, тож людям доводиться шукати альтернативу і приходять до нас.
Тепер лікарі стали мільйонерами
— Моя минула зарплата була недостойна роботи лікарки — в сільській амбулаторії я заробляла 5 000 грн на місяць. Зараз все змінилось! Заробітна плата — конфіденційна інформація і я не можу назвати конкретну суму свого заробітку. Однак, повірте, вартість моєї роботи зараз значно більша.
Вже два роки поспіль, як приватна лікарка, я отримую майже 2 млн грн щорічно. Звісно, це не чистий прибуток. З цих коштів ми оплачуємо аналізи своїх пацієнтів за гарантованими пакетами, купуємо витратні матеріали, ремонтуємо обладнання та платимо податки.
Про роботу команди та оренду приміщення
— Для роботи орендуємо в амбулаторії вісім кабінетів та кабінет для УЗД-діагностики. Приміщення надала сільська рада Копашново на наше прохання. Серед додаткових плюсів для громади — в селі з’явилось вісім додаткових робочих місць. Крім мене з чоловіком також працюють п’ять медсестер і лікар, який проводить УЗД-діагностику.
Про переваги та недоліки медреформи
— Медреформа — це суцільна перевага і ми дуже задоволені, що долучились. Свої плюси отримала кожна сторона: як пацієнти, так і медпрацівники. Тепер у якісному лікуванні та результатах зацікавлені не лише пацієнт, а й лікар.
Пацієнт самостійно укладає договір з сімейним лікарем, якому довіряє, а не як раніше — вимушений звертатися до того, хто “прикріплений” до певної дільниці. Тож якщо лікар не компетентний або хамовитий, його можна легко замінити. А разом з пацієнтом від лікаря йдуть його гроші. Тому медикам треба не лише якісно працювати, а й бути приємними та лояльними до своїх пацієнтів.
До того ж тепер пацієнт може записатися до лікаря без витрачання часу на отримання талонів і годин очікування під дверима в “живій” черзі. Та й загалом з’явилась можливість отримати рецепт від лікаря телефоном або у Viber чи Telegram. Це дуже зручно, в першу чергу, для пацієнтів.
Що стосується недоліків, то він лише один. Шкода, що медреформа сталася лише зараз, а не на початку незалежності України, коли ми закінчили університети. Тоді наш запал не знав меж і можна було б досягнути більшого.
Під час переходу виникали складнощі з колишніми колегами та чиновниками
— Починати приватну практику було нелегко. Керівництво Центру первинної медико-санітарної допомоги уставляли палиці в колеса. Приватні лікарі стали для них, як кістка у горлі, адже заважали складним корупційним схемам.
В село, навіть, приїзджали районні начальники й намагались відмовити людей підписувати декларації з лікарями-підприємцями. Мовляв, у нас пацієнти не зможуть отримувати лікарняні листки (насправді -— можуть) та розповідали інші нісенітниці. Тоді моєму чоловіку довелось привезти народного депутата, який допоміг нам налагодити роботу.
Читайте також: Як дезінфікувати себе, свій дім та речі, щоб вберегтись від коронавірусу
Боятися нічого, медреформа — працює
— Реформа прозора та зрозуміла. Завдяки їй лікарі відчули свободу та водночас піклуються про якість своєї роботи. Як на мене, це головний плюс як для медпрацівників, так і для пацієнтів загалом. Деяких лікарів лякає, що доводиться вчитися працювати з електронними сервісами та опановувати сучасні технології. Проте боятися нічого!
Сьогодні дійсно приємно бути частиною сфери охорони здоров’я України. Напевно, я можу так сказати, чи не вперше за весь час моєї роботи. Сподіваємось, що надалі ситуація буде лише покращуватися, а нещодавно запропоновані зміни до другого етапу медреформи — не спаплюжать наші напрацювання.
Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.
- Києві,
- Харкові,
- Одесі,
- середмістях Львова та Дніпра.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася
«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.
«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.
Поєднали минуле з сучасним
«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.
Набагато більше, ніж просто будівництво
«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.
Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею
«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош.
«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.
