Я шукаю сировину на… смітниках. Айтівець перетворює старі меблі на музичні інструменти і заробляє на цьому

Говорячи про ресайклинг ми, як правило, уявляємо речі з переробленого пластику. А як щодо другого життя для деревини? Уявіть, із викинутих на смітник дощечок та меблів можна створити… справжню гітару!

Киянин Богдан Тодчук створює музичні інструменти з речей, які будь-хто інший просто викинув би на смітник. Чи можуть такі гітари «потягатися» з магазинними? Звісно! А ще вони дають значно крутіше звучання. Свою історію Богдан розповів команді ШоТам.

Богдан Тодчук

Киянин родом із Умані, розробник програмного забезпечення. Створює музичні інструменти

Зробив гітару власноруч, бо коштів на нову не було

Мені завжди подобалися технології. Я розбирався у різних штуках, а в підлітковому віці захопився ще й музикою. Вчився грати на братовій гітарі, але коли він поїхав на навчання, я залишився без інструменту. Коштів на нову гітару в мене не було. І, може, це й на краще. Інакше б я ніколи не дізнався, що можу створити її власноруч.

Власне, я почав шукати картинки й різні інструкції. Перший інструмент, виготовлений ще у шкільному віці, був безголовою специфічною гітарою. Вона була доволі примітивною та з радянським грифом. А ще, якщо чесно, вийшла дещо кривою. Але це був мій перший інструмент, на якому справді можна було грати.

Випадкові дощечки перетворилися на гітару

Вже під час навчання у профтехучилищі я проаналізував усі свої помилки й вирішив зробити гітару якіснішою. Крім того, хотілося виготовити інструмент із більшою кількістю струн. Я вже чув про семиструнні інструменти, але щоб вісім – це було чимось незвичним. Думав, було б добре чути нижчі звуки. І ось, коли я проходив практику на заводі, знайшов дощечку, яка теоретично підходила для музичного інструменту. Забрав її додому, спробував – і все вийшло. Перші шість струн купив на фабриці, а дві інші зробив власноруч: знайшов покинутий трос, розділив його на жилки та намотав його на трос.

Я часто знаходжу якісь нестандартні шляхи розв’язання проблем. Коли ти маєш якесь обмеження, це змушує думати більш творчо. Це своєрідний челендж. Наприклад, нещодавно я переїхав у квартиру без стола. І що б ви думали? Я знайшов дубові сходинки та вигадав, як склеїти їх так, аби не було щілин. І вийшов саморобний стіл. 

Так, можливо, такий підхід у дечому нераціональний. Скажімо, я можу витратити купу часу на навчання з програмування замість того, щоб попросити когось про допомогу. Але, з іншого боку, з часом це допоможе мені ще краще орієнтуватися в певній темі.

Вдало поєднав творчість та ресайклінг

Згодом я вирішив додати до своїх виробів трохи ресайклінгу. Хотілося бути корисним для соціуму. Тоді якраз переміг Майдан, країна змінювалася, і я волів почати щось хороше. За освітою я фізик, а до науковців завжди є закиди – щось типу «відповідальності дослідника». Умовно, є ядерна бомба. Фізики розробили її, щоб використовувати енергетику. Але хтось розцінив це як інструмент ураження. У моїй справі так само. Коли я щось роблю, на мене покладається відповідальність. Тож почав думати, як відійти від використання деревини.

До того ж я завжди хотів знизити рівень технологічного забруднення. Експансія людини на природу триває вже не перше десятиліття, і ми часто не зважаємо на ризики та наслідки. А щоб жити чистіше та ефективніше, кожен має робити бодай щось у напрямку екології.

Тому матеріалами для моїх гітар стало те, що валялося прямо під ногами. Найчастіше я просто йду вулицею і дивлюся, чи не винесли на смітник якісь меблі. Якщо так – забираю. З часом люди навіть почали писати мені: «Ми зібрали дерев’яшки, забирай». Приїжджаю, розбираю їхні, скажімо, стільці і везу до майстерні. Крім того, з деревом допомагає один із київських центрів збору вторинної сировини.

Екосвідомість допомагає заощаджувати

Повторне використання деревини дозволяє мені не витрачати зайві кошти на замовлення з-за кордону якогось шматка клену за $300. Старі меблі з гарного дерева можна отримати абсолютно безкоштовно. Фактично я витрачаю гроші лише на фурнітуру.

Для інструменту можна використовувати деревину, висушену в домашніх умовах. В ідеалі, вологість постійно має бути приблизно однаковою, а температура сушіння – 18-20 градусів. Цього достатньо, адже вдома дерево не піддається зовнішнім атмосферним впливам. Утім різноманітність дерева, яке можна знайти в меблях, звісно, не надто велика. Здебільшого це бук, дуб та береза. Якщо пощастить, можна «вполювати» горіх, ясен чи клен.

Майстерня коштує мені… смажених крилець

Колись мене запросили на мейкерський фестиваль. Виявляється, в Україні є цілий рух людей, які роблять щось власноруч. Але я, чесно кажучи, недостатньо підготувався. Треба було прийти зі своїми виробами, презентувати їх перед потенційними клієнтами. Я ж мав стіл, ноутбук, три гітари та маленький підсилювач, аби всі охочі могли пограти в навушниках. Це було досить смішно: я сиджу з інструментами, а люди підходять до інших столиків і беруть візитки. У мене їх навіть не було.

Саме там до мене підійшов один хлопець – Вова – і сказав: «А хочеш робити інструменти нормально: в майстерні, а не вдома?». «Так, можна було б», – відповів я. І він покликав мене до себе! На питання, що я за це винний, він відповів: «Нічого». Звучало дуже дивно, я шукав якийсь підступ. Але потім подумав: чому б і ні? І пішов працювати в його майстерню. Тепер розраховуюсь із Вовою смаженими крильцями – він їх дуже любить. (сміється)

У майстерні першим інструментом на замовлення стала шестиструнна гітара для колеги. Вона була трохи довшою за стандартні, аби додати «жирніший» тембр. Клієнту сподобалося.

У театрі «ДАХ» – моя душа

На один інструмент я витрачаю щонайменше кілька місяців – займаюсь цим у вільний від програмування час. Поки що це своєрідне хобі. Попри це мені вдалося виготовити вже 15 різних інструментів, і серед них – не лише гітари.

Читайте також: Netflix та Megogo? А як щодо підписки на… їжу? Це проєкт «Катран», який щомісяця відкриває українцям нові смаки Закарпаття

Крім того, я займаюся ремонтом інструментів. Якось скролив стрічку фейсуку та натрапив на допис Ігоря Димова – актора з театру «ДАХ». Він шукав струбцини. Ми поспілкувалися й виявилося, що Ігор має повністю розвалений контрабас. Я дуже поважаю «ДАХ», а тому запропонував безкоштовно відреставрувати інструмент. Зараз у Ігоря вже інший контрабас, але «мій» він також зберігає. Каже: «У ньому твоя душа, я його ніколи не кину». Приємно чути таке від богемної людини.

А якось звернувся хлопець, який хотів собі компактну тревел-гітару. Я взявся за замовлення й власноруч розробив концепцію інструменту. У нас вийшов десептикон зі знімними боковими частинами. Це зручно, адже полегшує перевезення гітари під час подорожі. 

Поруч із нашою майстернею поцілила російська ракета

З початком повномасштабної війни я тимчасово втратив основну роботу. А тому вже з літа почав частіше відвідувати майстерню, мав більше часу на створення крутих інструментів.

23 листопада, під час чергового масованого обстрілу Києва, одна з ракет влучила прямо біля майстерні. Це історія фантастичного везіння, адже в цей момент я був на новій роботі, а власник приміщення поїхав купувати генератор. У будівлі були лише коти та двоє працівників, які не постраждали.

А ось майстерні частково дісталося. Постраждав фуганок, посікло проводку, вибило всі вікна, вивернуло двері. Пощастило, що вижили мої заготівлі – ударна хвиля пройшлася над ними. Згодом власник вирішив відновити майстерню, а я йому з цим трохи допоміг.

За минулий рік я маю три завершені проєкти. Один із них – двострунний інструмент – вирушив до знайомого музиканта в Німеччину. Цьогоріч я встиг виконати ще два замовлення: для свого вчителя музики та його друга.

Ритуально спалив свою першу гітару

Звук кожної гітари – унікальний. Але, думаю, мої інструменти звучать дійсно краще магазинних. Із кожним новим замовленням я все більше розвиваюся, а мої вироби наближаються до певного ідеалу. В одній з останніх гітар – це був семиструнний баритон – мені дуже сподобався і звук, і дизайн. А все, крім накладки грифу, було виконано з переробленої деревини. Повірте, такий соковитий, жирний звук треба ще пошукати.

Не так давно я ритуально спалив свій перший інструмент. Усі питають: «Ну навіщо?». А я просто не хотів більше до нього не повертатися. Цю гітару можна було зробити краще, але замість реставрації я просто виготовив нову. На щастя, інструменти, які створюються зараз, вже точно не доведеться палити. Я враховую в них усі нюанси, а після будь-якої невдачі проводжу роботу над помилками.

У чому перевага моїх інструментів? Це ресайклінг, наскрізний гриф, красива форма та класний звук. Мені не дуже цікаво виготовляти щось банальне. Оформити замовлення можна через фейсбук, одна гітара коштує від 800 доларів. 

Навіщо це все мені? Напевно, для відчуття, що створюю щось дуже круте. Аби потім Ігор Димов сказав, що «у цього інструменту – твоя душа». Чи це не марнославство? Хіба що трішки.

Фото передані героєм та з його соцмереж