Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Я поверну своє обличчя»: чому психологічна реабілітація після травми є важливою та як її отримати

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.


Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.

Обличчя Тетяни з Київщини було посічене осколками через вибух у її власному будинку у 2022 році. Вона пройшла довгий шлях лікування та реабілітації та знає, що психологічна допомога не менш важлива, ніж хірургічні операції. ШоТам розповідає історію дівчини та разом з фахівчинею пояснює, чому реабілітація не завершується в лікарняній палаті.

Лікарі та родина забороняли дивитися на себе в дзеркало 

Тетяна Хоменко з села Небелиця на Київщині потрапила під обстріл російськими збройними силами у своєму будинку. Дівчина пригадує, що 28 лютого вийшла з родиною з підвалу, аби поснідати.

Тетяна отримала поранення лівої частини обличчя, а її голова була посічена осколками. Українські військові, які приїхали на місце обстрілу, відвезли дівчину до Брусилівської лікарні в Житомирській області – там їй надали першу допомогу.  

Тетяна пригадує, що медсестра, імені якої не пам’ятає, подзвонила своїй родичці:

«А в тої син – асистент пластичного хірурга. Тож Андрій Васильєв прийшов на допомогу місцевому хірургу Кручинському Олександру Володимировичу мене оперувати». 

Поранення в Тетяни були важкі. 

Тетяна Хоменко в процесі лікування. Фото надала героїня

«Пластичні хірурги мені дали надію, що можна виправити це й без якихось дуже сильних втручань і зберегти саме моє обличчя, а не змінювати його. Спочатку мені зашивали відкриті рани. Друге втручання – видаляли осколок біля ока», – каже дівчина.

Але фізичні поранення внаслідок війни – це не все, з чим зіткнулася Тетяна.

«Перший раз, аби себе побачити, зробила селфі на телефон. Бо мені забороняли дивитися на себе в дзеркало й лікарі, і моя родина. Я тоді подумала, що зі мною ніхто спілкуватися не буде – я сама всіх від себе відсічу, допоки не відновлю своє обличчя», – пригадує Тетяна Хоменко.

 Лікар підбадьорював Тетяну:

«Він мені казав: «Ти красуня. Ти нею була, ти нею і залишишся» і дав надію рухатися вперед. Я зрозуміла, що, попри шрами, поверну своє обличчя, чого б це мені не коштувало».

Жити з новим образом тіла

Керівниця центру психологічної реабілітації в Superhumans Світлана Куценко каже, що психологічна реабілітація при мінно-вибухових травмах необхідна навіть під час лікування, бо це доволі тривалий процес. 

«У людини, яка отримала мінно-вибухову травму, є ознаки психотравматизації, але все залежить не від самої травми – що ушкоджене конкретно, – а від того, як людина це переживає. Тож коли ми говоримо про реабілітацію таких людей, треба орієнтуватися на їхній індивідуальний досвід травми», – пояснює Світлана Куценко. 

На кожному етапі лікування та реабілітації зачіпають різні психологічні питання. Спочатку це допомога людині прийняти те, що з нею сталося, емоційно саморегулюватися. Далі потрібно працювати над тим, щоб відновити образ тіла, навіть власну ідентичність – уже нового себе. А тоді це завдання, які стосуються інтеграції людини в суспільство.

Світлана зауважує: що триваліший процес лікування, то довший і процес психологічної реабілітації, і психологічний супровід.

«Буквально одразу, як людина прокинулася після операції, вона вже якось мусить жити з новим образом тіла – з тим, чого вона не планувала й до чого вона не звикла. Тож цей психологічний супровід мусить тривати на всіх етапах, і часто він важливий і після того, як людина виписується з клінік і реабілітаційних центрів. Чому? Бо пацієнт повертається в суспільство, в сім’ю. Потрібно буде повністю все по-новому починати».

Катерина Єгорова, гештальт-терапевтка, співзасновниця благодійного фонду «Крила для України», проєкт  якого підтримала Програма розвитку ООН в Україні, вважає, що звертатися по психологічну допомогу потрібно якнайраніше, адже наслідки травми складно передбачити:

«Результати мінно-вибухової травми можуть проявитись відразу: людина фізично починає гірше бачити, чути, на будь-який звук хочеться кинутись на підлогу. Але можуть бути і неочевидними: за два, три або чотири місяці наче все нормально. Але людина може зірватися на близьких — і це теж буде реакція стресу. Кожна людина унікальна і реакція теж унікальна, передбачити її неможливо. Але з цим точно можна щось зробити і чим раніше почати, тим краще. Не прикласти подорожник до рани і вважати, що колись все буде добре, а починати робити щось відразу».

Вирішила стати психологом та опорою для інших

Та коли Тетяна лікувалася та відновлювалася, в неї не було психолога, а психологічна підтримка їй була дуже потрібна.

«У такій ситуації ти просто дуже сильно морально падаєш. Тобі треба хоч якась просто підтримка людини, яка може тебе вислухати, допомогти. У мене, на жаль, не було такої можливості», – каже дівчина. 

На першому фото – Тетяна Хоменко в процесі відновлення, на другому фото – як дівчина виглядає зараз. Світлини надала героїня

Тетяна вважає, що мінно-вибухові травми дуже сильно впливають на ментальний стан, адже людина починає закриватися в собі, її думки про все змінюються, зростає страх. Дівчина це знає з власного досвіду, тож це стало поштовхом для неї здобути фах психолога: 

«Я хочу закінчити своє навчання й почати працювати в цій сфері. Згодом відкрити свій кабінет, де люди зможуть до мене звертатися в будь-який час. Хочу віддати себе повністю людям і бути їхньою опорою».

Каже, спочатку було складно, але бажання допомагати людям і віра сильніші за те, що пережила Тетяна. У дівчини попереду ще одна операція на шиї, бо там лишився рубець – потрібно накласти пластичні шви, щоб зменшити шрам.

Як отримати психологічну допомогу від держави

Через бойові дії в Україні з’явилося багато приватних і державних ініціатив щодо ментального здоров’я українців. У жовтні 2022 року Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) повідомило, що вводить посади психотерапевта й клінічного психолога, щоб «підсилити мультидисциплінарні команди, що надають реабілітаційну та медичну, зокрема, паліативну допомогу».

Звернутися за допомогою українці можуть до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Фахівець може надати базову психологічну допомогу, а за потреби спрямувати до потрібного спеціаліста.

Читайте також: Як отримати психологічну допомогу в сімейного лікаря

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі