Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>
11 помилок тайм-менеджменту 11 помилок тайм-менеджменту

Суспільство

“Я нічого не встигаю”: 11 помилок тайм-менеджменту, які роблять усі

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Ви відчуваєте, що працюєте весь час, але це не дає бажаних результатів? Ви не один такий. Американський підприємець Джон Ремптон для Entrepreneur розповів, як же подолати проблему управління часом. Уникайте цих 11 помилок тайм-менеджменту, у які потрапляє більшість підприємців, дізнайтесь, як впоратись з невмілим використанням часу і позбудьтесь нарешті цього головного болю. І може після цього вже не будете використовувати відмазки: “я нічого не встигаю”.

 Джон Ремптон

Джон Ремптон

Американський підприємець, інвестор. Створив календар продуктивності та є засновником інтернет-платіжної компанії Due. 

1. Заперечування проблем із тайм-менеджментом

Час від часу я запитував себе: “Якби я мав більше часу, я міг би виділити його на  те, те і те”. Звичайно, ми маємо лише 24 години на день, тож навіщо витрачати свою розумову енергію на міркування над цим питанням?

“Нарікання на те, що ви нічого не встигаєте, ніколи не додасть більше часу. Це просто на хвилину покращить ваше самопочуття, –  написав Джон Машні у статті для Medium. Але це вам дуже шкодить. Скарги на брак часу заважають вам зіштовхнутись з реальністю: щось зламалось”. 

Припиніть говорити, що у вас немає часу на виконання справ. Натомість визнайте, що потрібно впорядкувати свій час і почніть експериментувати з техніками, які допоможуть досягти поставлених цілей.

2. Нехтування плануванням свого дня

“Для максимальної ефективності важливо планувати свій день. Не обов’язково знати, що будете робити щохвилини, але намагайтесь встановити щоденні цілі і розставити завдання в порядку важливості”, – пропонує Шонке Меддокс, експерт з управління часом. 

Ввечері приділіть кілька хвилин на те, щоб викласти собі одяг і приготувати їжу на завтра. Перегляд календаря загартує вас ментально, заощадить час вранці та зменшить втому від прийняття рішень. Незалежно від того, чи використовуєте ви мобільний додаток з календарем чи від руки записуєте детальний список справ – планування дасть певну структуру вашого дня. 

3. Дозволяти “терміновому” брати верх над “важливим”

Відрізняти “термінове” від “важливого” є проблемою для більшості підприємців. Як можна гасити пожежу, коли ви збираєтесь на зустріч з інвесторами?

Візьміть всі свої завдання та розставте їх у чотири квадранти:

  • Зробити першим. Це найважливіші завдання, які потрібно виконати сьогодні-завтра.
  • Планувати. Ті важливі завдання, що не є нагальними, ви можете розмістити в своєму графіку в календарі.
  • Делегувати. Якщо є базові справи, але не надто важливі, ви можете передати їх комусь іншому. 
  • Не робити. Які з завдань є не важливими чи не нагальними? Видаліть їх зі своїх записів і додайте до списку: “я це зроблю, якщо матиму таку можливість”.

4. Неправильне делегування

Підприємці пишаються тим, що є майстрами на всі руки, але вам не потрібно бути залученим у кожний аспект свого бізнесу. Будьте в курсі того, що відбувається, залишайте своє его за дверима і делегуйте правильні завдання відповідним людям.

Якщо у вас немає персоналу, то доручіть роботу спеціалістам-фрілансерам.

5. Ранній підйом

Прочитайте інші статті з управління часом. Там ви знайдете одну з найпоширеніших порад – рано прокидатись. Як людина, яка це практикує, я цілком розумію, що це слушно. Скажімо, ви прокидаєтесь на годину раніше. Цей час можна використати для перегляду календаря чи пошти, фізичних вправ, здорового сніданку, читання тощо.

Але встановити будильник на 4 ранку – це ще не все, що потрібно для тайм-менеджменту. Важливо працювати у пік продуктивності та зосереджуватись на своїх пріоритетах. Якщо ви сова, то почуватиметесь нещасним, коли почнете прокидатись в якусь неймовірну для вас годину. 

Плануйте свої дні так, аби найважливіші справи приходились на час, коли у вас найбільше енергії і ви найбільш зосереджені. Якщо ваш пік на заході сонця, то саме тоді потрібно виконувати найважливіші завдання. Це куди краща стратегія, ніж боротись з внутрішнім годинником власного тіла.

6. Негнучкість

Незалежно від того, наскільки добре спланований ваш день – щось може піти не так. Ось чому дуже важливо, щоб ваш календар мав певну гнучкість. Якось одного дня в мене все йшло за планом, аж поки якраз після ланчу високопоставлений клієнт не повідомив про деякі технічні проблеми з нашим програмним забезпеченням.

Ми з командою змушені були зупинитись працювати над тим, що робили, але, на щастя, я завжди залишаю одну годину після ланчу відкритою — і вона завжди заповнюється. Найчастіше тим, що я перевіряю робочі листи, спілкуюсь з командою чи розглядаю важливого клієнта, який не був у планах.

7. Прагнення до досконалості

Ми всі хочемо якісно виконувати роботу, але постійно прагнути до ідеалу нереально. Часто тиск, якого ми завдаємо собі в прагненні “бути ідеальними”, приводить до тиску на інших людей щодо їхніх справ. І це того не варто.

Візьміть за приклад Стіва Джобса. У той час, коли його перфекціонізм  привів його до створення деяких найбільш культових продуктів нашого часу — він також подовжував час, відведений на розробку цих продуктів, і це створювало напруження у відносинах з працівниками.

8. Пере- чи недопрацювання

Ми схильні прораховувати, скільки часу потрібно на виконання того чи іншого завдання. Ми вважаємо, що це займе лише годину, а насправді – дві і більше. Іноді буває і навпаки, але це теж збиває весь наш графік.

Не завжди легко визначити, скільки часу знадобиться, щоб виконати завдання. Найкраща ідея – вести журнал часу не менше ніж тиждень, аби побачити, як ви проводите свій день. Ви можете робити це вручну в блокноті чи за допомогою мобільних додатків.

9. Прибирання свого робочого місця щодня

Чи маю я на увазі, що вам слід залишати обгортки від їжі на своєму столі? Та ні. Чи потрібно захопити файл чи інструмент і ніколи не повертати його на належне місце?  Звичайно, ні. Розкидати обгортки — негігієнічно, а не повертання предметів на їх місця обійдеться вам у купу часу, що піде на пошуки того, що зникло.

Невеликий безлад на робочому столі – це допустимо. Одне дослідження показало, що це може навіть запалити творчість.  Тож якщо ви не маєте часу, немає потреби заганяти себе в стрес через невеликий безлад. Особисто я виділяю собі останню годину в п’ятницю ввечері, щоб прибрати та облаштувати своє робоче місце. Це завдання допомагає мені закінчити тиждень на високій ноті. 

10. Робота нон-стоп

Багато підприємців пишаються тим, що шалену кількість годин відводять на свій стартап. Наприклад, Ілон Маск, як відомо, працює 80 годин на тиждень. Але кожному потрібні перерви, щоб переорієнтуватись та поповнити ресурси. 

Ваша перерва може бути не більше, ніж 10-хвилинна прогулянка, але намагайтесь не думати про роботу. Серйозно, змусьте себе зробити перерву та відключіться від мережі.

11. Постійні пошуки системи тайм-менеджменту, яка працює на вас

Стратегій та лайфхаків не бракує, але універсального підходу до цінування часу немає. Що працює добре для однієї людини, для іншої може бути не достатнім.

Експериментуйте з різними методами управління часом, поки не знайдете систему, яка найкраще підходить для вас.  Це буде шлях певних проб та помилок, але, поки не навчитесь тайм-менеджменту, битва з годинником не закінчиться.

Підтримай ШоТам

Суспільство

В Україні запускають 3D-друк на заводі з виготовлення титанового порошку (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Компанія «ТитанЕра» запускає лінію 3D-друку на пілотному заводі у Новомосковську Дніпропетровської області.

Про це повідомили у пресслужбі компанії.

У компанії відзначають, що цей промисловий актив є унікальним для світу, бо спирається на українську запатентовану технологію отримання «зеленого» титану — TitanEra process.

У січні на заводі встановили перший принтер для 3D-друку марки Alfa-150 D української компанії «Адитивні лазерні технології України». Тоді успішно надрукували тестовий виріб та приватне замовлення медичного призначення. У першій ітерації компанія використала класичний титановий порошок. Наразі проводяться тести власного «зеленого» титанового порошку для старту виробництва.

Читайте також: «Виробництво почали з сараю й 170$». Як ветеран із Харкова знайомить світ з українськими ножами та новим видом спорту

«Розширюючи спектр методів виготовлення кінцевих продуктів, ми отримуємо масив даних, що дозволяє нам бути гнучкими та працювати з будь-якими сферами використання титану. Світова кон’юнктура примушує нас звернути більше уваги на роботу з клієнтами у оборонній та космічній сферах», — йдеться у повідомленні.

Відомо, що 3D-друк доповнив лінійку інших технологій порошкового пресування та прокату компанії.

Нагадаємо, новий сміттєпереробний завод у Житомирі почне роботу вже у лютому.

Фото: facebook.com/TitanEraLLC.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

«Виробництво почали з сараю й 170$». Як ветеран із Харкова знайомить світ з українськими ножами та новим видом спорту

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Харків’янин Олександр Воробєй з дитинства живе пліч-о-пліч із бойовими мистецтвами та спортом. Якось він замислився, чи зможе захиститися від нападника з ножем. Саме з цього почалося створення нового для світу, але поки що не визнаного державою виду спорту – ножового бою. Сьогодні клубу Blade Brothers вже понад 14 років. Його команда складається із ветеранів та людей з принциповою патріотичною позицією, а серед учнів – військові та поліцейські. А ще Олександр створює унікальний бренд ножів, історія якого почалася зі звичайного сараю та 170 доларів.

Олександр Воробєй

Харків’янин, засновник і головний інструктор клубу спортивного ножового бою Blade Brothers

Голова ВГО «Федерація ножового бою та збройових бойових мистецтв», засновник бренду Blade Brothers Knives, учасник російсько-української війни

Аби захиститися від ножа, треба знати, як ним битимуть

Я все життя захоплююся східними єдиноборствами. У дитинстві займався вільною боротьбою, підлітком – карате. Власне, ще малим батьки вигнали мене з хати на різні секції, тому зі спортом я практично не розлучався. За першою освітою – економіст міжнародних відносин, згодом отримав і ступінь MBA (Master of Business Administration). Після навчання працював на різних заводах, а згодом – на взуттєвій фабриці. Я був безпосередньо на виробництві: спочатку у відділах зовнішньоекономічної діяльності, а потім опікувався постачаннями продукції.

Якось мені стало цікаво, чи вистачить у мене, як у спортсмена та бійця, навичок для захисту від нападника з ножем. Я довго над цим думав, і 2007 року я списався на форумі з кількома людьми. Ми зрозуміли, що жодних професійних секцій такого спрямування у Харкові немає, і вирішили зібратися з трьома однодумцями (незнайомими на той момент людьми) і спробувати ножові бої.

Для того, щоб зрозуміти, як захищатися від ножа, треба знати, як ним можуть бити. Тому ми зустрілися вперше в парку і спробували одне одного побити пластиковими пляшками. Ножами пробувати було страшно, навіть дерев’яними. Натомість обране нами «спорядження» було м’яким. І все ж вже після першого тренування я побачив, що рука, якою я бив, вся червона – від кисті й до плеча. Було зрозуміло, що ні в кого з нас немає необхідних навичок. Це звучало як виклик: якщо не виходить, то треба вчитися.

Ножовий бій – це про самозахист, а не напад

Люди, які цікавляться бойовими мистецтвами чи самозахистом, розуміють, що ніж буває і на вулиці. Тому треба вміти від нього захиститися, а для цього – багато тренуватися. Натомість пересічні громадяни, які зі спортом не пов’язані, коли чують «ножовий бій», одразу кажуть: «Ого, страшно! Це ви там вчитеся різати та вбивати?». Я завжди відповідаю: аби вбити людину, штрикнувши в неї ножа, взагалі не треба вчитися. На жаль, це може зробити навіть п’ятирічна дитина. Натомість, якщо ви хочете, щоб цей ніж нікуди не поцілив, необхідно тренуватися.

Фото: «Федерація ножового бою України» / Facebook

Зрештою ми з хлопцями зосередилися на техніці ножового бою у спортивному форматі. Нам був цікавий саме поєдинок, двобій. Ми спарингувалися нетравматичними макетами ножів. І так потроху це все розвивалося й переросло у власну техніку. Усе, що можна було десь прочитати (від середньовічних трактатів з фехтування до методичок американської армії та НКВД), ми знали та перевіряли на практиці. Що працювало – залишали, решту викидали. Свій харківський клуб ножового бою назвали Blade Brothers.

Познайомили Україну з новим видом бою 

Коли ми почали перші спаринги з незнайомими партнерами, то побачили, що перемагаємо. Наші методики, техніка й система підготовки виявилися ефективними. Загалом за 10 років існування клубу ми зайняли декілька десятків призових місць на численних турнірах, що проводилися за різними правилами.

Фото: «Федерація ножового бою України» / Facebook

У 2017 році всі топові клуби, в тому числі Blade Brothers, об’єдналися у  Федерацію. Голови цих клубів обрали мене президентом її президентом. Зараз Федерація об’єднує приблизно 500 учасників. Ми представлені як у великих містах, так і, наприклад, у Броварах, Переяславі та Боярці. У «доковідні» часи ми організовували великі змагання з аматорського спорту на сотні людей.

Зараз ми співпрацюємо зі Збройними силами, Національною гвардією та Службою безпеки. Мабуть, немає таких установ чи держорганів, які, маючи силові підрозділи, не відправляли б до нас групу на навчання. Але тут вже йдеться не про спортивні техніки, а про адаптовані до бойових дій або службових ситуацій, які виникають у військових.

Половина наших інструкторів – ветерани війни

Наприкінці 2019 року ми зрозуміли, що поступово спортивно-ножовий бій в Україні досяг такого рівня, що вже не має аналогів у світі. І ми вирішили транслювати свої знання у світ під брендом Ukrainian knife fighting («Український ножовий бій»). Запустили сторінку у Facebook і поширюємо там англомовні відео про нашу діяльність. Ролики почали доволі швидко розходитися світом.

Щось схоже було в Росії, але з початком війни проти України все прикрила ФСБ. Вочевидь, там якось намагаються це контролювати. А в Україні, навпаки, – все розквітло. У нас половина інструкторів воювали на сході, ми співпрацюємо з усіма силовиками. Загалом у членів нашої Федерації дуже жорстка патріотична позиція.

Читайте також: З війни – у бізнес. Історії українських ветеранів, які відкрили власну справу після повернення з фронту

Ukrainian knife fighting дуже популярний зараз на заході. Так вдало почали – і раптом пандемія. А ми саме планували на травень 2020 року міжнародний інструкторський курс. Планували участь 15 людей із різних країн Європи, які були готові в нас навчатися, аби отримати кваліфікацію інструктора першого рівня і почати тренувати інших у себе на батьківщині. Досі не можемо це все запустити, бо як не «Дельта», то «Омікрон». Натомість поки що я веду онлайн-тренування для закордонних спортсменів.

В Україні склалися ідеальні умови для розвитку ножового бою

На базі спортивного бою інструктори Blade Brothers розробили свою методику роботи з ножем. Вона підходить для армійського застосування і цивільного самозахисту. У мене є книжка «Основи спортивно-ножового бою», яку я переклав англійською. Вона продалася вже, мабуть, на всі континенти, крім Антарктиди.

Фото: bbknives.com

Цю книгу я написав для людей, яким так само цікавий спортивний ножовий бій – цей мужній повноконтактний збройовий спорт. Я набив багато шишок (в прямому і переносному сенсі), розробляючи методики тренувань. Тепер пропоную основи, які дозволять пройти той самий шлях, уникаючи травм і розчарувань. Кожна техніка супроводжується докладним описом, фото і відео.

Наш досвід важливий для світу. В Україні з середини 2000-х років і до сьогодні склалися ідеальні умови для розвитку ножового бою. У нас були вуличні протистояння, Майдани, різні сутички та бойові дії. Тобто маємо досвід військовий, спортивних змагань і вуличних конфліктів.

Потрапив на Донбас попри «білий квиток»

Я взагалі не військова людина. Ба більше, у 18 років через дитячі травми я отримав «білий квиток». Тобто міг не хвилюватися, що в цьому сенсі мене хтось колись турбуватиме. Але на початку березня 2014 року побачив, що наші ЗСУ трохи не готові воювати, і їм потрібно допомогти. Відповідно, я вирішив це зробити, хоча й не мав жодного військового вишколу.

Тоді у всіх батальйонах вимагали військовий квиток, якого в мене не було. Намагався повторно пройти медкомісію, але мене все одно «забракували» в військкоматі. Казав: «Я ж спортсмен! Я фізично розвинений, у мене є призові місця». А мені відповідали, що це нічого не означає. Вочевидь, ніхто не хотів брати на себе відповідальність за моє життя. Після довгих пошуків я потрапив добровольцем у батальйон «Шахтарськ», в якому на той момент, окрім паспорта, нічого не вимагали.

Відтак 24 липня ми звільняли селище Піски під Донецьком, і там мене сильно поранило – з ніг повиривало шматки м’яса розміром з кулак. На цьому моя війна закінчилася. Місяць я лежав у госпіталі в Дніпрі, потім ще десь пів року шкутильгав на милицях вдома. Повністю відновитися після травми я вже не зможу ніколи. Я ходжу, можу навіть бігати й стрибати, але не так, як до війни.

Не знайшли потрібний ніж – і створили власний

Зараз ми ще маємо власне виробництво ножів – бренд Blade Brothers Knives. Вперше я про це задумався ще у 2008-2009 роках, коли вже мав певний досвід тренувань. У нас специфічна техніка з силовими рублячими ударами ножем. Відповідно, хотілося мати клинок, який міг би реалізувати саме ці особливості. 

Фото: Blade Brothers Knives / Facebook

У Харкові є великий ринок на станції метро імені Академіка Барабашова, і там були величезні ряди з ножами. Ми обходили їх повністю, але не знайшли ножа, який би підійшов. Тому власноруч спроєктували й накреслили модель, замовили у майстра, протестували та були вражені результатами.

Фотографію свого клинка виклали в інтернет, після чого отримали багато відгуків: «Я теж такий хочу». Відтак я замовив у майстра першу невелику партію – штук 10. Виявилося, що в Україні реально багато майстрів, які можуть зробити один класний ніж, але з партією вже виникали складнощі – якість була не найкращою. Тому від цієї ідеї я тоді відмовився.

Виготовляти ножі почали в сараї

Перед тим, як піти на війну, я розповідав своєму другу Олексію, що хотів би займатися виробництвом ножів, але не маю, де їх замовляти. А він мені каже: «Так я вмію робити». Ми вирішили об’єднатися після мого повернення зі сходу. 

На початку осені 2014 року я повернувся додому на милицях і зрозумів: щонайменше пів року не зможу повноцінно працювати. Я сказав Олексію: «Починаймо. Ти виготовляй, а я продаватиму». За 5 тисяч гривень ми придбали найпримітивніше обладнання, і він у себе в сараї почав робити ножі. Потроху ми росли, все це розвивалося. Наразі друг перейшов працювати у сферу IT, а я продовжую нашу справу.

Фото: «Накипело»

Зараз ми маємо досить велике приміщення, де офіційно працюють люди. Ми створюємо різні види ножів, пристосовані для своєї манери фехтування й умов застосування. Маємо міські (для щоденного носіння), армійські (для бойового застосування і кемпінгу), тактичні (добре зарекомендували себе і в місті, і в лісі). Усі види клинків пройшли практичні випробування і відмінно показали себе як в умовах звичайного життя, так і в туризмі й під час бойових дій.

І від нападника відбитися, і м’ясо на шашлик нарізати

Особливість Blade Brothers Knives у тому, що ми спочатку навчилися користуватися ножами, а вже потім почали їх створювати. Ми так і кажемо: знаємо, як користуватися, відповідно, розуміємо, який ніж і для чого знадобиться. Спочатку зробили їх для себе, а потім почали пропонувати іншим. Кожен ніж має документ експертизи МВС про те, що він не є холодною зброєю. Також робимо до них зручні чохли.

Усі ножі ми тестуємо у кілька етапів – можна подивитися на Youtube-каналі BB Knives. Перший етап – на палку прив’язуємо шматок м’яса, обмотуємо якоюсь футболкою, імітуючи руку в динаміці, й ріжемо. У такий спосіб ми моделюємо вуличний конфлікт. Потім цей шматочок м’яса кладемо на дощечку і нарізаємо на шашлик – тестуємо властивості ножа як побутового предмета. Продаємо ножі через сайт та низку магазинів по Україні, відправляємо навіть за кордон. Цінова категорія – 1000-1600 гривень.

Фото: Blade Brothers Knives / Facebook

Крім того, ми впроваджуємо соціальну ініціативу для охочих допомогти бійцям на сході України. Кожен може придбати у нас ніж і подарувати військовому, який перебуває на передовій. Якщо ви не знаєте тих, кому ваш подарунок може бути корисним, ми знайдемо їх для вас і передамо на фронт від вашого імені або анонімно.

Мріємо познайомити світ з українським ножовим боєм

Дуже хочеться, аби силовики та правоохоронці взяли наші методики на озброєння у повному обсязі. Ми намагалися досягти цього через командування, однак наразі його це не цікавить. Тож поки що до нас приходять рядові бійці та напряму зв’язуються з різних підрозділів. 

Працюємо над тим, щоб держава нарешті визнала спортивний ножовий бій видом спорту, чим він фактично і є. Усі змагання, які ми проводимо, вважаються просто громадськими заходами. А нашим інструкторам не можуть присвоювати жодні кваліфікації чи категорії, як от «майстер спорту». 

Також, щойно послабиться карантин, хочемо вийти за кордон. Ми ведемо переговори, аби почати вести інструкторські курси. Поїдемо знайомити світ з «Українським ножовим боєм».

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Українські науковці презентували новий високоврожайний сорт картоплі (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Науковці Національної академії аграрних наук України презентували новий високоврожайний сорт картоплі.

Про це повідомили на сайті академії.

Новий сорт назвали «Містерія». Сорт приємний на смак і дає високий врожай.

За словами директора Інституту картоплярства. картопля справді трохи «містична». Вона має фіолетове забарвлення шкірки та жовту м’якоть. Її врожайність становить 80 тонн/га, вміст крохмалю 15,5-16%, а споживчі якості оцінюються у 8,4 бала.

Читайте також: Дати перцю. Як у Великій Доброні на Закарпатті всім селом виготовляють паприку

Відомо, що різні сорти картоплі мають період фізіологічного спокою, а потім через 40 днів картопля починає проростати. Натомість, у «Містерії» цей показник складає 80 днів, а якщо її зберігати за температури 7-8°C, то вона не проростатиме перед посадкою.

Читайте також: Як створювалась одна з найбільших органічних ферм в Україні (ВІДЕО)

Новий сорт картоплі здатний вирощуватися як у піщаних, так і глинистих ґрунтах, ідеально підходить на двоурожайну культуру.

«Сорт дуже смачний. Хоч він і новий, але господині його полюблять», – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, Україна стала найбільшим експортером картоплі до Білорусі.

Фото: naas.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі