Вийшов календар-2020 із українськими воїнами і чотирилапими

1-ша окрема танкова Сіверська бригада отримала оновлену їдальню після капітального ремонту.

Про це повідомили у пресслужбі бригали на Facebook.

Зазначається, що потужна система кондиціювання повітря автоматично підтримує в залі сталу температуру, а посудомийні машини за хвилину очищають тарілки буквально до блиску.

За інформацією, на озброєнні робітників кухні з’явилися:

• парові котли,
• тістомішалки,
• місткі духові,
• розігрівочні шафи.

Читати також: Як виглядають і з чого складаються сухпаї для передової (ВІДЕО)

Як пишуть у пресслужбі, під час ремонту:

• повністю замінили системи водопостачання і водовідведення,
• зробили підвісні стелі,
• повністю переробили систему освітлення,
• зробили відповідний дизайн приміщення.

Величезні, у всю стіну, пластикові вікна в зал подають сонце та надають атмосфері невагомості.

Нагадаємо, із 2020-го всі підрозділи ЗСУ переходять на нову систему харчування.

Як ми писали раніше, солдатські кухні обладнають новітньою технікою за 400 мільйонів гривень.

У Дніпрі намалювали орігінальну настінну картину – легендарну французьку дизайнеку Коко Шанель, яка тримає у руках келих пива і ніби хоче його випити.

Про це пише 49000.com.ua

У виданні припускають, що таким креативним муралом власники закладу, що розташований поряд, хотіли привернути увагу. Адже зовсім недалеко від муралу відкрили пивний бар.

Читайте також: У Луцьку відкрили мурал за мотивами Марії Примаченко

Фреску намалювали на вулиці Старокозацькій. Героїнею зображення стала відома Коко Шанель, яка дивиться на перехожих через темні окуляри, при цьому тримає в руках кухоль пивного напою.

Читайте також: У Херсоні 10 команд митців працюватимуть над арт-об’єктом

Про Коко Шанель

Габріель Бонер Шанель (1883 – 1971) – французька кутюр’є, принесла в жіночу моду приталений жакет і маленьку чорну сукню. Її вплив на високу моду був такий сильний, що її – єдину з історії моди – журнал «Тайм» вніс до списку Топ-100 найвпливовіших людей XX століття.

Нагадаємо, легендарний бельгійський вуличний художник пише мурал у Києві.

2019 року 60% літаків, що надійшли з підприємств Державного концерну «Укроборонпром» до військових частин української армії, пройшли не лише ремонт, а й модернізацію.

Про це пише Слово і Діло з посиланням на Армія Inform.

У командуванні Повітряних сил відзначають, що торік із підприємств «Укроборонпрому» надходили літаки типу:

• МіГ-29,
• МіГ-29УБ,
• Су-27,
• Су-25,
• Су-24М,
• Іл-76 МД,
• Ан-26.

Читайте також: Модернізований український винищувач готують до державних випробувань

Наголошується, що близько 60% з них пройшли не лише ремонт, а й модернізацію.

Окрім того, майже 100% отриманих із авіаційно-ремонтних заводів гелікоптерів типу Мі-8МСБ-В і Мі-2МСБ також були модернізовані.

Нагадаємо, у небі над Говерлою випробували військовий літак Іл-76МД.

Як раніше писав ШоТам, у Миколаєві для Збройних Сил України відновлюють бомбардувальники й унікальний літак-амфібію.

На Харківщині відомий український брейкдансер Максим Тележний вчить школярів з невеличкої школи у райцентрі вуличного хіп-хопу.

Про це повідомили сюжеті Суспільне: Харків.

Мета проєкту

У Вовчанську (це містечко на кордоні з Росією) на 25 тис. жителів, п’ять шкіл, а сучасний футбольний майданчик з’явився тільки рік тому.

Є спортивний комплекс, але бракує тренерів, бо фахівці звідти просто виїжджають.

Максим Тележний виріс у цьому містечку, і знає як важко
досягти успіху дітям депресивних районів. Тож повернувся, аби безкоштовно вчити дітей брейкдансу і в майбутньому діти виросли справжніми лідерами, готовими змінювати своє містечко на краще.

Читайте також: Київські школярі отримали STEM-лабораторії для робототехніки

Щонеділі зірка брейкдансу викладає школярам вуличний хіп-хоп.

Максим 2002-го виїхав з Вовчанська до Харкова, потім були місцеві й міжнародні змагання, поразки й перемоги. А коли закінчив американську школу лідерства, повернувся до України, аби через брейкданс розвивати у дітях лідерські якості.

У містечку на п’ять шкіл лише торік відкрили єдиний сучасний футбольний майданчик, а у спорткомплексі великий дефіцит тренерів.

Читайте також: Стенфордський університет відкрив стипендіальну програму для українців

Учням нудно, вони дивляться фільми про супергероїв і
намагаються відтворити побачене на занедбаних будівлях. Тож привіз сюди ще й викладачів із стритболу і воркауту, щоб діти зрозуміли – аби стати популярним, не потрібно ризикувати життям.

Вихованці щодня виставляють у соцмережі відео з новими танцювальними трюками, а ще пишуть шоумену сотні смс-повідомлень.

Дітям подобаються три правила брейкдансу:

• ні алкоголю,
• ні курінню
• ні нецензурній лайці.

Проект Кругозір покликаний не лише зробити з маленьких брейкдансерів майбутніх лідерів, а й об’єднати громаду.

Нагадаємо, на Донеччині відкрилася школа підприємництва для підлітків.

Раніше ми повідомляли, як на Донеччині колишній айтішник перетворив хобі на успішний бізнес – відкрив стрілецький тир та навчає дітей стрільбі з лука.

Національний проєкт «Книга рекордів України» та найбільший діловий клуб, який об’єднує лідерів українського бізнесу «CEO Club Ukraine» започатковують всеукраїнський проєкт «Озеленення України».

Що це за проєкт?

Як зазначають, мета – привернення уваги до відновлення екосистеми України і планети, а також розвиток екологічної свідомості людей.

 «Через глобальне потепління, яке веде до зростання рівня Світового океану, деякі міста, острови, навіть цілі країни за кілька десятиліть ризикують опинитися під водою або стати непридатними для життя. Людству нині складно навіть передбачити, з якою швидкістю це відбуватиметься – і навіть, де саме. Враховуючи це все, дерева є вкрай важливими: вони можуть затримувати величезні кількості вуглекислого газу, сповільнюючи глобальне потепління. Ми впевнені, що разом із всією небайдужими людьми, дерево за деревом, зробимо свій внесок у порятунок планети», – ділиться засновник бізнес-клубу «CEO Club Ukraine» Сергій Гайдайчук.

Читайте також: У Дніпрі безкоштовно роздають насіння дерева, що протидіє глобальному потеплінню

Які завдання?

Завдання проекту «Озеленення України»:

• Висадити 1 000 000 дерев за 24 години
• Сприяти протягом року у висадженні парків та алей
• Провести загальнодержавну інформаційну кампанію
• Організувати освітні воркшопи в навчальних закладах
• Започаткувати міжнародний флеш-моб «Озеленення України. Озеленення планети!»

Як можна долучитися?

Формати участі у проєкті:

• Волонтери: активна участь у висадженні дерев на локаціях
• Співорганізатори: організація проекту в регіонах, на локаціях
• Партнери: забезпечення організаційної, матеріально-технічної бази реалізації проекту, закупівля дерев
• Інформаційні партнери: висвітлення інформаційних приводів проекту на доступних ресурсах
• Еко-амбасадори: особи, які висадили понад 200 000 дерев; презентують проект серед населення.

Більше деталей:

• Менеджер проєкту: Надія Чистяк, моб.: +380 50 663 01 32, + 380 67 878 80 28.
• Комунікація зі ЗМІ: Юлія Бичай, моб.:  +380 66 993 41 81.

Щоб нічого не пропустити, підписуйтесь на офіційну сторінку проєкту «Озеленення України» у Fb!

– Якось мені сказали, що один мій виріб коштує, як цілий кубічний метр дров. На що я відповів, що я ж і продаю дрова, – жартує Владислав Горбачов. Уже декілька років він виготовляє і продає дерев’яний посуд, який більше схожий на витвори мистецтва, ніж на звичайні столові прибори.  

За словами митця-виробника, клієнти дуже рідко розуміють його витвори. Проте він не полишає своєї місії: виховати у споживачів любов до естетики.

– Ми живемо в такому швидкому світі, де майже нереально помітити щось дійсно цінне, – переконаний митець.

Владислав Горбачов

– взимку 2017-го року заснував Sycamore. Виробництво знаходиться у Закарпатті. Головний акцент автор робить на дерев’яних столових приборах: виделки, ложки, тарілки, піали. Також виготовляє декор для дому.

“Sycamore у наших реаліях – це просто невеличка майстерня, де працюю я, та іноді мені допомагає моя дружина. У назві “сховалося” дерево сімейства фікусових. Має плоди – інжир, росте в теплому кліматі. Увагу привернув той факт, що це дерево давало плоди та укриття від сонця мандрівникам. І звідси така аналогія: ми всі мандруємо по життю і маємо потребу в місці, яке подарує нам затишок та комфорт. От ідею створення такого затишку і відображає назва”.

Вироби знаходять своїх власників від Європи до Аргентини

Цілеспрямовано закордон не продаю. Але так вийшло, що мої вироби живуть в різних країнах Європи, в США, Канаді та Аргентині. Точно не пам’ятаю, де ще. Більшість продажів відбувається в Instagram.

А от матеріали – повністю українські. Люблю локальне дерево: горіх, слива, черешня, абрикос – працюю з усім. Щось знаходжу у власних садах, частину у знайомих, дещо купую у людей. Особливо радію, коли це може принести користь людям. В наш час така послуга, як спилювання дерева коштує грошей. А я роблю це безкоштовно, ще й забираю деревину.

Виделка за 500 грн, але це ще дешево. І ось чому

Вважаю, що ціни дешевші, ніж мають бути. Така робота потребує високої кваліфікації та дуже багато віддачі, щоб підтримувати якість. Хоча з іншого боку самому незручно, коли виводжу на ціннику виделки 500 гривень.

Вони, до речі, одні з найскладніших виробів. Ніколи не буваю впевненим у тому, що із 10 заготовок до фіналу дійдуть хоча б шість.

Найчастіше купують ложки

До прикладу, ложка для спецій з волоського горіха, просякнута лляною олією, коштує 230 гривень. За день можу зробити 5 таких. І це максимум. Але у такому насиченому режимі важко працювати навіть тиждень. Дуже складно. Якщо працювати на повну, зроблю 100 виробів за місяць. Але ніколи не можу бути впевненим, що все вийде з першого разу. 

Найчастіше купують ложки. З ними завжди дефіцит. Скільки б їх не зробив, все одно завжди знаходять свого власника. Взагалі завжди мало виробів в наявності. До прикладу, щоб поїхати на маркет, потрібно, мінімум місяць підготовки.

Філософія бренду: мистецтво + екофрендлі

Для мене дуже важливо зрозуміти, усвідомити та пояснити людям, що я роблю. На глибинному рівні. Але на сьогоднішній день моя місія – просто залишатись самим собою та бути в цьому максимально щирим. Саме тому в Instagram профіль підписаний моїм ім’ям, щоб покупці бачили з ким спілкуються. 

Зараз те, чим я займаюсь максимально просто: роблю дерев’яні речі, котрі вважаю гарними і якісними, та пишу тексти під фото. Намагаюся розмовляти з аудиторією про важливі для мене цінності, про мистецтво та суспільні явища – про все, що мене цікавить.

Шедеври народжуються в тиші

У майстерні маю декілька токарних станків, трошки електроінструменту та звичайного ручного. Останнім часом все більше люблю ручний інструмент. Він дозволяє працювати в тиші. Робота з ним відчувається справжньою та приносить задоволення.

Весь чорний посуд з каталогу – це наслідок обпалення. Все робиться звичайною паяльною лампою. Але процес надзвичайно складний. Потрібно знати яке дерево і як обробляється, вміти контролювати глибину обпалювання.

У бізнесі найдорожче – смак

Складно сказати, скільки потрібно грошей для такого бізнесу. Мені зараз бракує приблизно $20 000, щоб облаштувати майстерню так, як хотілося б. 

Звичайно, починати можна з малого: придбати невеличкий станок, шукати на барахолках ручний інструмент, і торгуватись з продавцями за нього – так я і робив. Але з часом розумієш, що маєш потребу у багатьох інструментах та обладнанні. Тому весь час щось докуповуєш.

Обладнання дороге. Але найдорожче все-таки – смак. Якщо ти не маєш смаку і нічого не розумієш в дизайні, то тобі не варто займатись такою справою.