Суспільство
Врятувати 1909 пляшок. Як на Закарпатті артисти створили Lay Bottle – майстерню посуду з використаних пляшок
Закарпатські артисти Василь Полажинець та Вероніка Вітерець створили власну майстерню посуду з використаних пляшок. Тепер замість того, аби засмічувати Карпати й залишатися на узбіччях, пляшки отримують нове життя від Lay Bottle та розлітаються по всьому світу: від США до Австралії.
«Спершу в селі думали, що ми пияки. Але потім передумали. Адже Василь жодного разу не був помічений на “зустрічах місцевого бомонду” біля крамнички», – Вероніка коментує цілу батарею порожніх пляшок на ґанку, яку бачимо на шляху до майстерні в затишному селі Дубриничі у передгір’ї Карпат (30 км від Ужгорода).
Вони перебралися сюди з початком карантину. Весь час нас супроводжує кіт Лулу, якого називають «генеральним директором Lay Bottle» й котрий дуже любить бувати в майстерні. Тим паче, що піч для скла добре зігріває приміщення.
Врятувати пляшки і трохи – Карпати
Якщо ж усерйоз, сьогодні у Lay Bottle наближують число, як самі кажуть, «врятованих» пляшок до двох тисяч. Саме стільки – 1909 станом на 22 листопада – скляних пляшок не потрапило на смітник або ж просто не залишилося на узбіччях, в лісах, на схилах Карпат чи не попливло річками, як це, на жаль, часто буває.
Це була спонтанна і дещо вимушена ідея – перетворювати звичайні пляшки на красиві ужиткові речі. Василь Полажинець і Вероніка Вітерець – артисти із Закарпаття. Він грає і співає в гурті «Чаламада», вона – засновниця Дому середньовічного танцю «Тартан», і виступи та фестивалі – їхня стихія.
Але сталися пандемія і карантин. І відтак сталася Lay Bottle: майстерня, де Василь продовжив свою працю як художник по склу, а Вероніка взялася за маркетинг – освоювати продажі через соцмережі.
Для Lay Bottle важлива екологічна спрямованість. Сьогодні це вже не просто ідея, але й бренд. Однією з родзинок є пакування: винятково дружні до довкілля матеріали, як-от перероблений папір, квіти, трави і сухоцвіти як оздоба, сіно як ущільнювач, а для відправок за кордон – дерев’яна стружка.
«Найбільш далеко ми продали наші пляшки в Австралію. Майже одразу почали продавати в США, в інші країни. Ведемо перемовини з Японією. На Закарпатті були гості звідти, і вони зацікавилися нашими виробами. А в Україні часто знаходимо нові замовлення на ярмарках – ну, тепер, коли вони нарешті знову відбуваються. Цей жовтень у нас, певно, рекордний місяць: ми врятували 186 пляшок», – розповідає Вероніка.
Василь додає: часом буває таке, що люди не просто замовляють виріб, а надсилають матеріал: просять дати нове життя пам’ятній пляшці, наприклад, напій із якої супроводжував дуже особливий вечір, і так прагнуть зберегти емоції.
Камінь, який можна перетворити
Василь дружить зі склом чи не стільки ж, скільки себе пам’ятає. «Я давно роблю вітражі, мав у Хусті свою майстерню, виготовляв у різній техніці. З початком карантину замовлень стало геть мало. Й тоді ми з Веронікою придумали цей проєкт – Lay Bottle – який би ніс соціальну, екологічну складову й став би нашою справою.
А склом захоплююся з дитинства. Зростав у Хусті, часто гуляв на березі річки, де траплялися великі брили скла із заводу, що колись працював неподалік. І дивувався цим гладким «каменюкам», обточеним водою, які так красиво переливалися на сонці.
Для мене скло – це такий собі особливий камінь, який людина може перетворити на щось інше, доклавши своїх зусиль. Скло – справді цікава субстанція. Так, я бачив, як саме роблять скло, це захопливо. Сам працюю з готовим, але хотів би долучитися й до такого магічного процесу», – розповідає майстер.
Сьогодні в нього дві печі, які випікають скло. А ще чимало ідей для нових виробів. Василь також робить гравіювання, відтак робота стає унікальною, ба навіть мистецьким витвором.
Загалом Lay Bottle – це не тільки пляшко-тарілки. Вази, навіть люстри, келихи, склянки для аромасвічок, інший декор… Одна із «зірок» в асортименті Lay Bottle – світильник «з обличчям»: «маску» з пляшки Василь робить за власною технологією на власноруч створеній формі. І якщо тарілочки з пляшок – поширений виріб, то новорічні іграшки й писанки у ф’юзинговій техніці є власною ідеєю і авторськими роботами Lay Bottle.
Як і годинник з різнокольорового скла – один такий висить у майстерні. Василь має в планах працювати з такими виробами далі, але наразі бракує часу, бо зосереджений на замовленнях. Яких, до слова, побільшало після відвідин фестивалів вина в різних містах України, де також зав’язують співпрацю з виноробнями.
Сир, шовдарь, медяник та інші
«О, так, чого тільки не побувало на наших тарілочках! Я намагаюся не просто постійно показувати наші вироби, а й щоразу робити це по-різному. Тому на наших lay bottle не лише сирна нарізка. А, скажімо, і прикраси, суші, канапки, закарпатські м’ясні делікатеси, як-от знаменитий шовдарь, або ж сирники, які я сама готую і ділюся рецептом, публікуючи фото.
Що було на тарілочках найоригінальнішого? Певно, медяник, такий красивий смаколик з Рахівщини (унікальна випічка Гуцульщини, прикрашена створеним вручну візерунком, що нагадує вишивку – авт.)», – розповідає Вероніка.
«Про що ми мріємо? Доробити майстерню. Цієї осені дах зробив нам не дуже приємний сюрприз, коли вже думали, що завершуємо ремонт. І зробити її затишним куточком, осередком усяких хороших і цікавих справ. Проводити зустрічі, майстер-класи… Про це ж сортування сміття. Влаштувати еко-кемп, та навіть фестиваль тут можна зробити!
Звісно, мріємо, аби Lay Bottle став класним відомим брендом. Вигадувати щось нове та залучати до майстерні людей. Так, ми хочемо масштабуватися. Однозначно – прагнемо розвитку і все для цього зробимо! А про особисті мрії – хочемо об’їздити весь світ!», – кажуть Вероніка і Василь.
Якщо ж і ви бажаєте врятувати пляшку та мати особливий виріб, створений теплом не тільки печі, а й рук артистів із Закарпаття, – звертайтеся в Instagram Lay Bottle, вам точно будуть раді.
Фото – Сергій Гудак та Lay Bottle
Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
Суспільство
Про відбудову
Що планують зробити?
- кабінети лікарів;
- приміщення для щеплень;
- зону реабілітації.
Коментарі
Суспільство
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Фото: ютуб-канал ШоТам
Коментарі
Суспільство
- англійською;
- польською;
- німецькою;
- французькою;
- іспанською.
Коментарі