Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як поєднати діджей-сети, табір для дорослих та відбудову? Це волонтери Repair Together, які відновлюють житло на Чернігівщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Київ. Ранок суботи. На парковці біля метро Палац Спорту стоять великі автобуси. Сюди приходять люди з рюкзаками, наметами, карематами. Хтось плавно підіймається з метро, а хтось проспав і мчить на таксі. Одні жваво обговорюють минулі поїздки, інші – розгублено складають речі. Видно, що прийшли сюди вперше. Автобуси заповнені й вирушають у село Лукашівка на Чернігівщині, роблячи по дорозі ще одну зупинку за пасажирами на станції Лісова. 

Це волонтери Repair Together. Про новий вид корисного відпочинку для молоді та вдячність мешканців громади, читайте у новому матеріалі ШоТам.

100+ людей на вихідних та 30+ волонтерів по буднях

Зазвичай у Лукашівку Іванівської громади їде людей 100, а буває і 150 чи навіть 200. Вони їдуть на толоки, де за бажанням розділяються на групи. Одні розчищають ділянки для будівництва – близько 30-50 людей за вихідні розбирають до фундаменту те, що залишилось від будинку після обстрілів. Інші – долучаються до будівництва нових домівок. 

Це не лише допомога жителям деокупованих сіл. Після праці волонтери купаються в озері, танцюють під техно, співають пісень у багаття, дивляться фільми під зоряним небом і багато-багато спілкуються. 

Та є люди, які готові залучатись більше, ніж на вихідні. Це волонтери інтернаціонального табору, або по-простому – інбут. Крім українців, сюди приїжджають волонтери з Австралії, Польщі, США, Німеччини та інших країн. Це близько 30-40 постійних волонтерів, які живуть у наметовому містечку. 

Координаторка Світлана любʼязно показує нам й новачкам всі принади табору. Тут все облаштовано для комфортного життя: душові з гарячою водою та пральня, кухня та чайний будиночок, місце для посиденьок за багаттям, проєкт для кіновечорів та навіть сцена для діджей-сетів. Щоб волонтери завжди були на звʼязку, тут є Starlink та генератори. А якщо забажаєте кудись поїхати, тут є і власний транспорт – велосипеди. 

Спочатку у Лукашівку приїжджали розбирати завали, а зараз у наметовому містечку живуть близько 30-40 постійних волонтерів. Фото: ШоТам.

Місцеві жінки частують волонтерів борщиком та оладками

Поки волонтери працюють на відбудові, Тамара Кривопал, власниця будинку у Лукашівці, нарізає картоплю на обід та говорить: «Хоча б раз у день хочемо дати дітям гарячу домашню їжу. А то чим вони тут харчуються? Все ж магазинне. І тут все своє, все з городу: бурячок, морква, помідори. А я от картопельки начищу, борщика наварю, салат накришу. З волонтерами ми стали вже як родина. Приїжджають здебільшого одні й ті самі люди. Тепер ми тільки вихідних і чекаємо. Бо що ми можемо з дідом самі? Щось прибираємо, складаємо, а так основна робота на молодих».

Згадувати окупацію Тамарі складно. Російськими обстрілами зруйновано їхній родинний дім, поки сімʼя з дітьми ховались у підвалі. Місця трьох прильотів показує дід Олексій, який прожив тут сорок років. 

«Як війна почалась, до нас діти з Чернігова приїхали – думали, що в селі буде безпечніше. – продовжує пані Тамара. – 8 березня було ще тихо, а 9-го на подвірʼя приїхали танки. Десятого почали розбивати хати, по нашій вгатили 12-го березня. Кажу їм: “Хто мені хату поставить? путін ваш?” Вони засміялись: “Це не ми, це все ваші”.  

Росіяни зруйнували родинний дім Тамари. Фото: ШоТам.

Ще одна мешканка села – Надія Іванівна. Вона народилась і всі 64 роки прожила у Лукашівці. Знає всіх і памʼятає всю історію села, тільки окупацію згадувати боляче. Ракети не потрапили в її будинок, та зруйнували сараї для птиці, а від вибухової хвилі дім залишився без вікон та дверей: «9 березня у наш двір заїхав БТР. Перетворив подвірʼя на майдан, а там за домом приїжджав бензовоз і заправлявся. 

Я вийшла з погребу, де з дітьми ховались, і кажу: “Чого ви прийшли? Я пенсіонерка, а ви мені от забор навіщо розбили?”. А росіянці кажуть: “Ми вас пришли асвабождать от нацистов”. Та яких нацистів? Де в нас є нацисти? “От прийдет наша власть и будет у вас работа, будуть большие пенсии”. Та у нас і так все було добре, без них». 

Пані Надія знайома з Repair Together з перших днів роботи: «Все вони зробили, з усім допомогли. Поремонтували будинок, поставили сараї, що я там могла курочок, уточок розводить. А зараз от і ворота встановили! Кажуть: “Баба Надя, скільки вам треба грошей? Хай зять заказує ворота, а ми зберемо і скинемо вам на карточку”. Я їм дуже-дуже вдячна. Без цих дітей я не знаю, скільки б ще ми ото возились». 

Пані Надія готує для волонтерів. Фото: ШоТам.

Натомість жінка готує смаколики для волонтерів: «Оладочок напечу, вареничків наліплю. І от кожен день їду до них у табір. Бо я їм дуже вдячна, і  поки матиму сили, буду благодарить, буду пекти і помогать». 


Олександр Кучинський

співзасновник та креативний директор Repair Together.

Ми з друзями просто хотіли допомогти, а тепер у нас в роботі 25 будинків

Одразу після деокупації Чернігівщини ми з друзями хотіли якось допомогти людям та приїхали сюди розбирати завали. Це була абсолютно низова ініціатива, що швидко набирала обертів: до нас долучались нові люди, друзі наших друзів, а інформація поширювалась сарафанним радіо. Як тільки ми створили сторінку в Інстаграмі, вона швидко та природно розкрутилась. Після проходу розміновувачів, ми розчищаємо руїни, прибираємо та готуємо ділянки для нового житла.

Влітку ми запустили будівництво. Прямо зараз тривають роботи на 10 обʼєктах, кожен з яких на різному ступені готовності: десь тільки залитий фундамент, а десь вже зведені стіни чи навіть вже перекритий дах. Всього в нашій роботі за час існування табору близько 25 будинків.

Волонтери стараються робити якісно, наче для себе. Фото: ШоТам.

З будівельними матеріалами нам допомагають декілька міжнародних організацій.

Це німецький фонд Help, Польська Акція Гуманітарна, чеський Коридор UA і ще декілька. Кошти на організацію культурних подій нам надають USAID.

Всі роботи виконують волонтери під пильним керівництвом нашого виконроба Оуена. Він приїхав з Ірландії на своєму джипі спеціально щоб будувати нове житло для українців. Оуен працює з самого початку табору нон-стоп, буквально 24/7. Щоранку він оновлює плани на всіх обʼєктах, розподіляє задачі по волонтерах та по суті вчить, як і що робити. 

Фінал нашої роботи – це повернення сімʼї до власного дому. В один будинок вже заселились люди, а ще два на фінальній стадії – і буквально за місяць хочемо все завершити. 

Сергій

волонтер Repair Together.

Приїхав на вихідні й повертатимусь, поки не добудуємо дім

З середини квітня я їжджу волонтерити суто вихідними. Нас було пʼятеро разом з Сергієм – професійним будівельником, а з фронту робіт був лише залитий основний фундамент. Ми настільки захопились працею, що вирішили в команді таке: будемо їздити, допоки не добудуємо будинок до кінця. 

З часом команда розрослась і зараз стабільно приїжджає 15-17 людей на допомогу. І хоча ми не професійні будівельники, ми всі стараємось робити якісно, наче для себе. Вже зведені з піноблоків стіни, накритий та утеплений дах, встановлені вікна та залита підлога – все це результат нашої роботи. 

Зараз ми робимо внутрішні роботи. Розвели всю електрику під освітлення та розетки. Проклали труби для сантехніки, бойлеру та котлу. В одній кімнаті будемо штукатурити. На кухні волонтери завершують роботи і кластимуть плитку. 

Взимку для волонтерів планують поставити буржуйку та працювати над внутрішніми роботами. Фото: ШоТам.

Ми хочемо закінчити все якнайшвидше, аби люди повернулись вже повноцінно у свій дім. Та щоб сімʼя не жила у сараї, ми завершили чорнові роботи та пофарбували стіни в одній з кімнат. Може власники захочуть згодом шпалери поклеїти чи зробити фактурну штукатурку, але жити можна вже і так. 


Роботи ще багато

В Іванівській громаді ще дуже багато руйнувань, та ні місцева влада, ні волонтери руки не опускають. Більш того, Олександр з командою обережно будують плани на зимовий та наступний теплий сезон:

«Ми хочемо організувати роботу для волонтерів і взимку. Поки це лише концепція, та може ми займемось відновленням хоча б одного соціально-важливого об’єкта в громаді як от школа чи лікарня. Там, де ми можемо поставити буржуйку та працювати над внутрішніми роботами. А волонтерів поселяти у хати до людей»

Ще більш грандіозні плани – на наступний сезон. Крім вже напрацьованого місця на Чернігівщині, організатори Repair Together мріють створювати осередки на Харківщині та Херсонщині: «Це складно організувати логістично, але ми відчуваємо, що люди готові їхати. Тому і думаємо, як допомогти волонтерам допомагати людям».

Розклад майбутніх заїздів можна подивитися в Інстаграмі волонтерів.

Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. 

Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі