Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Волонтерський цех у подруги на кухні: мама воїна згуртувала односелець для допомоги захисникам

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

У 67-річної Надії Рубан є власний офіс. Тут проходять наради спілки матерів військовослужбовців та гуртуються односельці-волонтери. Уже 9 років, як підтримка захисників та їхніх родин стала для жінки сенсом життя. Енергійна пенсіонерка з селища Іваничі, що на Волині, встигає і смаколиків напекти для захисників, і організувати прибирання біля пам’ятника героям.

«Я складаю план, що я маю зробити, куди поїхати, кому подзвонити, що привезти, що завезти – і так кожен день. Тоді я не маю часу думати, що мені щось болить», – розповідає жінка.

Як клумба біля пам’ятника героям АТО стала особливим місцем у громаді та як організувати волонтерський кулінарний цех з однієї печі – Надія розповіла ШоТам.

Надія Рубан

голова ГО «Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини» та засновниця волонтерського осередку «Іваничівські господиньки».

У нас вся громада така: хтось шиє труси, хтось сало засолює

Я уже кілька років на пенсії. Зі школи я була така непосидюча, все кудись бігла, щось придумувала. Організовувала якісь заходи, свята. Потім, коли працювала в страховій компанії, теж якісь колективні заходи були на мені. Я вмію і люблю організовувати людей. Мої сини залучені до сил безпеки і оборони, внуки 9 днів у підвалі ховалися – як я можу сидіти, склавши руки?

У місцевій бібліотеці готують порційні перекуси для захисників. Фото надала Надія

Та у нас вся громада така. Хтось вдома шиє спідню білизну для бійців, хтось засолює сало. Хтось сушить овочі та збирає сухі супи. У місцевій бібліотеці люди збираються – плетуть шкарпетки, пакують такі порційні перекуси: сушені фрукти-ягоди, бублики, горішки, цукерки. Так, щоб у кишені можна було носити і трошки щось дзьобати хоч і на ходу. Багато чого робиться, ну а як інакше?

У мене два сини. Старший Артем працює у Державній службі надзвичайних ситуацій в Харкові. Викладає онлайн в університеті. Сам університет евакуювали, але він вирішив лишитися у місті, допомагає організовувати розбір завалів.

Молодший, Володимир, теж колись працював у службі цивільного захисту. Але коли у 2014 році почалася війна, пішов добровольцем у батальйон територіальної оборони «Волинь». Потім служив у лавах у 14-ої бригади імені князя Романа Великого. Із зони АТО він повернувся у 2019 році. Зараз знову на передовій. Саме з допомоги Володимиру і почалося моє волонтерство та громадська діяльність.

Ми згуртувалися, щоб захищати інтереси наших синів

Коли на Донбасі розпочалася антитерористична операція, ми, матері і дружини військовослужбовців, згуртувалися. Почали плести сітки, до нас долучалися також односельці, у кого на той час і не було нікого на війні. Збирали і відправляли якусь допомогу: теплі речі, змінний одяг, продукти.

В той перший рік було дуже важко. Це була зовсім інша армія. Були також бюрократичні моменти з отриманням статусу учасника бойових дій, наприклад. Аби мати можливість колективно захищати інтереси своїх синів і дочок, родин загиблих, ми вирішили зареєструвати громадську організацію. 

Надія волонтерить з 2014 року. Фото надала героїня 

У березні 2015 року з’явилася ГО «Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини».

Ми влаштовували акції протесту, перекривали дороги з вимогою провести ротацію для тих військовослужбовців, які вже декілька місяців були в АТО. Їздили навіть у Верховну Раду. І таки добилися свого: тоді наші сини вперше за кілька місяців приїхали до рідних. Це якраз було перед новорічними святами.

Селищна рада виділила нашій спілці кімнату у бібліотеці, там мій офіс. Люди знають де мене шукати, приходять порадитися чи обговорити якусь нову ідею щодо волонтерства. Наші захисники, коли приїжджають у відпустку, теж завжди заходять: їм хочеться чимось поділитися, а я з перших вуст дізнаюся, яка допомога потрібна.

Ми боролися за це місце під пам’ятник

В 2017 році наша «Спілка матерів» разом із родинами загиблих захисників виступили з ініціативою до влади та громади про встановлення пам’ятного знака сучасним героям Волині. Над проєктом працював архітектор з Тернополя. З одної сторони на барельєфі – герої Небесної Сотні, з іншої – герої АТО, а над ними журавель, що злітає у вись. Поруч також встановили стенд з портретами наших героїв. До речі, за саме це місце нам теж довелося поборотися, бо нам пропонували ставити пам’ятник поруч із меморіальним комплексом, де перепоховані солдати, які загинули у Другій світовій війні, але ми відмовилися.

Будівництво тривало майже два роки. Кошти виділили сільські ради, районна, допоміг також народний депутат від нашого округу. А вже на облаштування прилеглої території Спілка відкрила благодійний рахунок. Бо місце було трохи занедбане, попрацювали добувачі металу. Я особисто зверталася до наших місцевих фермерів, односельці перераховували кошти – і так ми назбирали 35 000 гривень на облаштування цієї зони в парку: впорядкували алею, ліхтарі, клумби.

Були також благодійники, які давали нам будматеріали: пісок, відсів. І 2019 року, на Покрову, ми уже відкрили цей пам’ятний знак. Він вийшов справді народний, адже це не була вказівка звідкись згори, а бажання людей так вшанувати пам’ять своїх борців за свободу.

Волонтерки дбають, аби на Алеї героїв завжди було красиво та охайно. Фото: ШоТам 

Клумби біля пам’ятника теж особливі. Перші кущі троянд закупили та висадили родини загиблих в АТО. Долучилася місцева адміністрація, небайдужі мешканці громади. Тепер тут з весни і до пізньої осені все заквітчане: нарциси, троянди, хризантеми. Щороку додаємо щось нове. Цього року хризантеми садили, заклали ще одну трояндову клумбу. Самі полемо, обробляємо від хвороб, підживлюємо. Допомагати приходять різні люди, у кого є можливість, та незмінні берегині цієї краси – це матері воїнів.

Ми хочемо, аби в Іваничах було гарно. Щоб алейка, яка веде до пам’ятної стели, була вся у квітах. Це наша шана загиблим.

Я одразу впізнала стукіт – син приїхав

Коли почалось повномасштабне вторгнення, мій син Володимир був за кордоном, у Нідерландах. Поїхав з товаришами працювати. А вже 27 лютого я чую такий характерний «стук-стук» у двері, як тільки він робить. Він завжди так стукає. Так і є – приїхав. Я обімліла: «Де ти взявся? Чого? Як? Нащо?», а він мені лиш: «Ну а як, мамо, треба йти».

Спочатку син пішов до місцевих, які організували загін тероборони. Один день побув, підказав їм щось, бо він вже ж мав бойовий досвід, потім разом з другом поїхав у Володимир у військкомат. Спочатку його підрозділ працював у Шацькому районі, охороняли кордони з Білоруссю, а з березня цього року вони уже на Сході, на найгарячіших напрямках.

Лікарня пекла паски, бібліотека збирала продукти

Перший великий збір та передачу для наших захисників з початку вторгнення ми організували до Великодня. Вийшли на волонтерів з Литовежа, які возять допомогу на фронт. Я зверталася до всіх: комунальних організацій, місцевих підприємців, фермерів. Наша лікарня взялася напекти пасок, власниця місцевого магазину віддала нам продукти по собівартості, люди, що мали вдома, зносили у бібліотеку. Вийшла у нас така гарна передача з великодніми гостинцями.

Після того люди почали регулярно зносити продукти до бібліотеки. Я писала у соцмережах, в чому є потреби, а люди приносили, в кого що було. Скоро постало питання, де готувати. 

Моя кума Світлана Хорост прихистила наш кулінарний волонтерський осередок на своїй кухні. У неї є піч, там ми з дівчатами печемо пироги. Долучилися сусідки, знайомі, подруги, подруги подруг.

Хто близько живе – сходиться до Світлани. Хто далі – вдома щось робить і потім приносять уже на відправку. На кухні нас стабільно збирається шестеро, а так як всіх взяти, хто допомагає, то усіх разом до 20 буде. 

«Іваничівські господиньки» 10 днів передають на фронт посилки з домашніми смаколиками. Фото надала Надія 

Ми назвали свій волонтерський осередок «Іваничівські господиньки». Нас всі у селищі знають. Йдеш Іваничами, а тебе кожен питає: «Що цього тижня готуєте? Що треба?». Люди приносять нам молоко, сметану, яйця, овочі, фрукти. Що вже ми тільки не готували: і голубці, і зрази, і вареники, і моркву по-корейськи і навіть олів’є в холодну пору робили. Треба чимось допомагати. Пенсія невелика, дуже не розженешся з донатами. Але що можемо – ми те робимо.

Найбільше ми співпрацюємо з волонтерами з Литовежа. Вони їздять на Схід України, на різні напрямки кожні 10 днів, і ми щоразу з ними передаємо наші «гостинці». Де тільки не їздили наші фірмові пироги: І на Харківський напрямок, і на Херсонський, і На Донецький. Десь 16 різних точок. Пироги з печі – то наш фірмовий гостинець, ми з дівчатами віримо, що саме ось такі рідні, наче з дому смаколики, підбадьорюють найдужче.

Буває, що мені дня не вистачає на всі справи, але я цим живу

Продукти потрібні постійно. Я сама про себе жартую, що як тільки прокинусь і йду по Іваничах «драйкати» – випрошувати. Йду через ринок – питаю, хто капусти дасть, далі йду з тією капустою по своїх дівчатах: «Наквасиш?». І так щоразу.

Жінки обирають рецепти по сезону: нині пора готувати капустяні вітамінні салати. Фото: ШоТам. 

Мій ранок як пенсіонерки-волонтерки виглядає так: я складаю план, що я маю зробити, куди я маю піти, куди поїхати, кому подзвонити, що привезти, що завезти – і так кожен день. Іноді буває так, що мені дня не вистачає на той план. Але я тим живу, я тоді не маю часу думати, що мені щось болить.

Онучка нещодавно мені переслала свій твір, який написала у школі. Про бабусю-волонтерку. Це так було приємно, до сліз. Найбільше мене тримає, що я не одна, що всі мої подруги допомагають, годинами стоять біля тієї печі. У більшості з них нікого зараз нема на фронті, але вони допомагають чужим дітям, печуть і варять для них. Бо тільки так ми переможемо. 

Публікація підготовлена за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи слова та гідності людини в усіх сферах суспільства.

Суспільство

З окупації врятували юнака, якому загрожувала мобілізація в армію рф

Опубліковано

У межах ініціативи Bring Kids Back UA вдалося повернути з окупації 21-річного хлопця, якому погрожували примусовою мобілізацією до російської армії.

Про це повідомила операційна директорка Bring Kids Back UA Дарія Зарівна.

Історія хлопця

Юнак залишався на окупованій території лише зі свідоцтвом про народження. Кілька місяців тому йому зателефонували з російського військкомату з вимогою з’явитися для вручення повістки. Згодом прозвучала й пряма погроза — забрати його силоміць. Перебуваючи в постійному страху, що його відправлять на війну, хлопець звернувся по допомогу.

Завдяки зусиллям сестри та організації Helping to Leave, йому вдалося отримати документи й перетнути лінію розмежування, повернувшись на підконтрольну Україні територію.

Читайте також: У містах на Луганщині активісти розповсюдили проукраїнську символіку (ФОТО)

Bring Kids Back UA — державна ініціатива, спрямована на повернення українських дітей та молоді з окупації або росії. Команда Helping to Leave є одним із партнерів проєкту, що надає практичну допомогу українцям у складних умовах окупації.

Нагадаємо, українська художниця та Rescue Now запустили ініціативу для допомоги дітям у Харкові.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Save Ukraine

Читати далі

Суспільство

«Укрпошта» випустила марку, присвячену сторічному партнерству України й Британії (ФОТО)

Опубліковано

24 квітня «Укрпошта» презентувала поштовий випуск «Британія та Україна: 100 років партнерства». Його створили в межах проєкту «Власна марка» до 100 днів з моменту підписання угоди про сторічне партнерство між країнами.

Про це повідомили в компанії.

Угоду уклали 16 січня 2025 року під час візиту Прем’єр-міністра Великої Британії до Києва. Це перший документ такого масштабу для України, що охоплює ключові сфери співпраці — від безпеки й економіки до культури та спорту.

Дизайн марки створили на основі офіційної айдентики партнерства, розробленої британськими дизайнерами.

Церемонія спецпогашення відбулася у Головпоштамті у Києві за участі тимчасової повіреної у справах Великої Британії в Україні Шарлотти Сюрен, заступника міністра закордонних справ України Олександра Міщенка та генерального директора «Укрпошти» Ігоря Смілянського.

Особливою частиною події стала участь школярів із київської школи №219. Вони підписали листівки, які надішлють до учнів партнерської школи у Ліверпулі, а також до прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера і міністра закордонних справ Девіда Ламмі.

Читайте також: Режисер кліпів Nirvana та Metallica відвідав Україну, аби створити фільм про боротьбу українців (ФОТО)

Нагадаємо, що учні 100 українських та британських шкіл долучаться до нового спільного проєкту.

Фото: «Укрпошта»

Читати далі

Суспільство

UNITED24 отримала анонімний донат у мільйон доларів на розмінування

Опубліковано

Фандрейзингова платформа UNITED24 отримала анонімний благодійний внесок у мільйон доларів США. Кошти направлять на гуманітарне розмінування в межах кампанії «Крок за кроком», що охоплює три області України.

Про це повідомили в UNITED24.

Цей донат став одним із найбільших приватних внесків на розмінування з початку повномасштабного вторгнення. Загалом UNITED24 вже зібрала понад 1,4 мільярда гривень на цей напрям, з яких понад 64% надійшло з США.

Мета поточного збору — 1,5 мільйона доларів. Кошти підуть на очищення таких об’єктів:

  • Високопільська лікарня (Херсонська область);
  • Феневицьке та Макарівське лісництва (Київська область);
  • школа, садок, парк та дитячі майданчики в селі Гракове (Харківська область), яке після деокупації виявилося замінованим на 90%.

Читайте також: Режисер кліпів Nirvana та Metallica відвідав Україну, аби створити фільм про боротьбу українців (ФОТО)

Про фонд UNITED24

UNITED24 — це офіційна фандрейзингова платформа України. За весь час діяльності через платформу зібрали понад 1,4 мільярда доларів. Завдяки цьому проєкту можна задонатити за п’ятьма напрямками:

  • «Оборона»;
  • «Гуманітарне розмінування»;
  • «Медична допомога»;
  • «Відбудова України»;
  • «Освіта та наука».

Нагадаємо, що 11-річний хлопчик із Данії зібрав понад 8 000 доларів на допомогу українським дітям.

Фото обкладинки: сайт Міноборони

Читати далі