

Суспільство
Волонтерський цех у подруги на кухні: мама воїна згуртувала односелець для допомоги захисникам
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У 67-річної Надії Рубан є власний офіс. Тут проходять наради спілки матерів військовослужбовців та гуртуються односельці-волонтери. Уже 9 років, як підтримка захисників та їхніх родин стала для жінки сенсом життя. Енергійна пенсіонерка з селища Іваничі, що на Волині, встигає і смаколиків напекти для захисників, і організувати прибирання біля пам’ятника героям.
«Я складаю план, що я маю зробити, куди поїхати, кому подзвонити, що привезти, що завезти – і так кожен день. Тоді я не маю часу думати, що мені щось болить», – розповідає жінка.
Як клумба біля пам’ятника героям АТО стала особливим місцем у громаді та як організувати волонтерський кулінарний цех з однієї печі – Надія розповіла ШоТам.

Надія Рубан
голова ГО «Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини» та засновниця волонтерського осередку «Іваничівські господиньки».
У нас вся громада така: хтось шиє труси, хтось сало засолює
Я уже кілька років на пенсії. Зі школи я була така непосидюча, все кудись бігла, щось придумувала. Організовувала якісь заходи, свята. Потім, коли працювала в страховій компанії, теж якісь колективні заходи були на мені. Я вмію і люблю організовувати людей. Мої сини залучені до сил безпеки і оборони, внуки 9 днів у підвалі ховалися – як я можу сидіти, склавши руки?
У місцевій бібліотеці готують порційні перекуси для захисників. Фото надала Надія
Та у нас вся громада така. Хтось вдома шиє спідню білизну для бійців, хтось засолює сало. Хтось сушить овочі та збирає сухі супи. У місцевій бібліотеці люди збираються – плетуть шкарпетки, пакують такі порційні перекуси: сушені фрукти-ягоди, бублики, горішки, цукерки. Так, щоб у кишені можна було носити і трошки щось дзьобати хоч і на ходу. Багато чого робиться, ну а як інакше?
У мене два сини. Старший Артем працює у Державній службі надзвичайних ситуацій в Харкові. Викладає онлайн в університеті. Сам університет евакуювали, але він вирішив лишитися у місті, допомагає організовувати розбір завалів.
Молодший, Володимир, теж колись працював у службі цивільного захисту. Але коли у 2014 році почалася війна, пішов добровольцем у батальйон територіальної оборони «Волинь». Потім служив у лавах у 14-ої бригади імені князя Романа Великого. Із зони АТО він повернувся у 2019 році. Зараз знову на передовій. Саме з допомоги Володимиру і почалося моє волонтерство та громадська діяльність.
Ми згуртувалися, щоб захищати інтереси наших синів
Коли на Донбасі розпочалася антитерористична операція, ми, матері і дружини військовослужбовців, згуртувалися. Почали плести сітки, до нас долучалися також односельці, у кого на той час і не було нікого на війні. Збирали і відправляли якусь допомогу: теплі речі, змінний одяг, продукти.
В той перший рік було дуже важко. Це була зовсім інша армія. Були також бюрократичні моменти з отриманням статусу учасника бойових дій, наприклад. Аби мати можливість колективно захищати інтереси своїх синів і дочок, родин загиблих, ми вирішили зареєструвати громадську організацію.
Надія волонтерить з 2014 року. Фото надала героїня
У березні 2015 року з’явилася ГО «Спілка матерів військовослужбовців Іваничівщини».
Ми влаштовували акції протесту, перекривали дороги з вимогою провести ротацію для тих військовослужбовців, які вже декілька місяців були в АТО. Їздили навіть у Верховну Раду. І таки добилися свого: тоді наші сини вперше за кілька місяців приїхали до рідних. Це якраз було перед новорічними святами.
Селищна рада виділила нашій спілці кімнату у бібліотеці, там мій офіс. Люди знають де мене шукати, приходять порадитися чи обговорити якусь нову ідею щодо волонтерства. Наші захисники, коли приїжджають у відпустку, теж завжди заходять: їм хочеться чимось поділитися, а я з перших вуст дізнаюся, яка допомога потрібна.
Ми боролися за це місце під пам’ятник
В 2017 році наша «Спілка матерів» разом із родинами загиблих захисників виступили з ініціативою до влади та громади про встановлення пам’ятного знака сучасним героям Волині. Над проєктом працював архітектор з Тернополя. З одної сторони на барельєфі – герої Небесної Сотні, з іншої – герої АТО, а над ними журавель, що злітає у вись. Поруч також встановили стенд з портретами наших героїв. До речі, за саме це місце нам теж довелося поборотися, бо нам пропонували ставити пам’ятник поруч із меморіальним комплексом, де перепоховані солдати, які загинули у Другій світовій війні, але ми відмовилися.
Будівництво тривало майже два роки. Кошти виділили сільські ради, районна, допоміг також народний депутат від нашого округу. А вже на облаштування прилеглої території Спілка відкрила благодійний рахунок. Бо місце було трохи занедбане, попрацювали добувачі металу. Я особисто зверталася до наших місцевих фермерів, односельці перераховували кошти – і так ми назбирали 35 000 гривень на облаштування цієї зони в парку: впорядкували алею, ліхтарі, клумби.
Були також благодійники, які давали нам будматеріали: пісок, відсів. І 2019 року, на Покрову, ми уже відкрили цей пам’ятний знак. Він вийшов справді народний, адже це не була вказівка звідкись згори, а бажання людей так вшанувати пам’ять своїх борців за свободу.
Волонтерки дбають, аби на Алеї героїв завжди було красиво та охайно. Фото: ШоТам
Клумби біля пам’ятника теж особливі. Перші кущі троянд закупили та висадили родини загиблих в АТО. Долучилася місцева адміністрація, небайдужі мешканці громади. Тепер тут з весни і до пізньої осені все заквітчане: нарциси, троянди, хризантеми. Щороку додаємо щось нове. Цього року хризантеми садили, заклали ще одну трояндову клумбу. Самі полемо, обробляємо від хвороб, підживлюємо. Допомагати приходять різні люди, у кого є можливість, та незмінні берегині цієї краси – це матері воїнів.
Ми хочемо, аби в Іваничах було гарно. Щоб алейка, яка веде до пам’ятної стели, була вся у квітах. Це наша шана загиблим.
Я одразу впізнала стукіт – син приїхав
Коли почалось повномасштабне вторгнення, мій син Володимир був за кордоном, у Нідерландах. Поїхав з товаришами працювати. А вже 27 лютого я чую такий характерний «стук-стук» у двері, як тільки він робить. Він завжди так стукає. Так і є – приїхав. Я обімліла: «Де ти взявся? Чого? Як? Нащо?», а він мені лиш: «Ну а як, мамо, треба йти».
Спочатку син пішов до місцевих, які організували загін тероборони. Один день побув, підказав їм щось, бо він вже ж мав бойовий досвід, потім разом з другом поїхав у Володимир у військкомат. Спочатку його підрозділ працював у Шацькому районі, охороняли кордони з Білоруссю, а з березня цього року вони уже на Сході, на найгарячіших напрямках.
Лікарня пекла паски, бібліотека збирала продукти
Перший великий збір та передачу для наших захисників з початку вторгнення ми організували до Великодня. Вийшли на волонтерів з Литовежа, які возять допомогу на фронт. Я зверталася до всіх: комунальних організацій, місцевих підприємців, фермерів. Наша лікарня взялася напекти пасок, власниця місцевого магазину віддала нам продукти по собівартості, люди, що мали вдома, зносили у бібліотеку. Вийшла у нас така гарна передача з великодніми гостинцями.
Після того люди почали регулярно зносити продукти до бібліотеки. Я писала у соцмережах, в чому є потреби, а люди приносили, в кого що було. Скоро постало питання, де готувати.
Моя кума Світлана Хорост прихистила наш кулінарний волонтерський осередок на своїй кухні. У неї є піч, там ми з дівчатами печемо пироги. Долучилися сусідки, знайомі, подруги, подруги подруг.
Хто близько живе – сходиться до Світлани. Хто далі – вдома щось робить і потім приносять уже на відправку. На кухні нас стабільно збирається шестеро, а так як всіх взяти, хто допомагає, то усіх разом до 20 буде.
«Іваничівські господиньки» 10 днів передають на фронт посилки з домашніми смаколиками. Фото надала Надія
Ми назвали свій волонтерський осередок «Іваничівські господиньки». Нас всі у селищі знають. Йдеш Іваничами, а тебе кожен питає: «Що цього тижня готуєте? Що треба?». Люди приносять нам молоко, сметану, яйця, овочі, фрукти. Що вже ми тільки не готували: і голубці, і зрази, і вареники, і моркву по-корейськи і навіть олів’є в холодну пору робили. Треба чимось допомагати. Пенсія невелика, дуже не розженешся з донатами. Але що можемо – ми те робимо.
Найбільше ми співпрацюємо з волонтерами з Литовежа. Вони їздять на Схід України, на різні напрямки кожні 10 днів, і ми щоразу з ними передаємо наші «гостинці». Де тільки не їздили наші фірмові пироги: І на Харківський напрямок, і на Херсонський, і На Донецький. Десь 16 різних точок. Пироги з печі – то наш фірмовий гостинець, ми з дівчатами віримо, що саме ось такі рідні, наче з дому смаколики, підбадьорюють найдужче.
Буває, що мені дня не вистачає на всі справи, але я цим живу
Продукти потрібні постійно. Я сама про себе жартую, що як тільки прокинусь і йду по Іваничах «драйкати» – випрошувати. Йду через ринок – питаю, хто капусти дасть, далі йду з тією капустою по своїх дівчатах: «Наквасиш?». І так щоразу.
Жінки обирають рецепти по сезону: нині пора готувати капустяні вітамінні салати. Фото: ШоТам.
Мій ранок як пенсіонерки-волонтерки виглядає так: я складаю план, що я маю зробити, куди я маю піти, куди поїхати, кому подзвонити, що привезти, що завезти – і так кожен день. Іноді буває так, що мені дня не вистачає на той план. Але я тим живу, я тоді не маю часу думати, що мені щось болить.
Онучка нещодавно мені переслала свій твір, який написала у школі. Про бабусю-волонтерку. Це так було приємно, до сліз. Найбільше мене тримає, що я не одна, що всі мої подруги допомагають, годинами стоять біля тієї печі. У більшості з них нікого зараз нема на фронті, але вони допомагають чужим дітям, печуть і варять для них. Бо тільки так ми переможемо.
Публікація підготовлена за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи слова та гідності людини в усіх сферах суспільства.

Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У центрі Києва художники створили мурал на підтримку полонених захисників «Азовсталі».
Про це повідомили в Асоціації родин захисників «Азовсталі».
У центрі Києва, біля сходів нижнього ярусу Подільської набережної на метро Поштова площа, поряд з графіті «АзовСталь», зʼявилося нове графіті на підтримку полонених захисників «Азовсталі».
Створення муралу ініціювали дружини військовополонених з бригади «Азов» з метою нагадати про те, що їхні мужні чоловіки вже майже 19 місяці в жахливих умовах знаходяться в російському полоні.

Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
Основою муралу став малюнок ілюстраторки Ганни Біляєвої – дружини азовця, який досі перебуває в неволі. Втілили проєкт в життя фанати «Динамо Київ» та небайдужі волонтери з obolon_nets.
Читайте також: «Не можу залишатися осторонь». Історія художника Нікіти Тітова, чиї роботи стали символом боротьби за Україну
«Асоціація родин захисників «Азовсталі» дякує всім причетним за створення муралу! Спільними зусиллями маємо робити все, щоб наші героїчні захисники Маріуполя не були забуті та нарешті повернулися додому! Разом – сила!», — йдеться у повідомленні.
Нагадаємо, американські волонтери створили нові мурали на пошкоджених будинках Бучі.
Також у Києві на фасаді Mad Heads Coffee Roasters з’явився мурал на підтримку захисників «Азовсталі».
Окрім того, у Києві створили мурал бійцю Азова «Оджосу».
Фото: facebook.com/AzovstalFamilies.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Бійці Нацгвардії знищили російський зенітно-ракетний комплекс «Витязь» на Херсонщині. Це новітній російський ЗРК малої та середньої дальності, призначений для точкового захисту від літаків, балістичних ракет, дронів та високоточних атак.
Про це повідомив у своєму Telegram-каналі Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.
Загалом за ці кілька днів, зазначив очільник МВС, операторами БпЛА військових частин Національної гвардії України на цьому напрямку знищено:
- 8 одиниць легкового автомобільного транспорту військ рф;
- 1 вантажний автомобль військового призначення;
- 1 зенітно-ракетний комплекс середньої дальності нового покоління С-350 «Витязь»;
- 1 автоматизований військовий зенітно-ракетний комплекс «ОСА» 10;
- 3 антени РЕБ.
Читайте також: «Я мріяла пожити в горах, але за інших обставин». Як активістка з Донеччини адаптує переселенців у Ворохті
Відзначимо, що Національна гвардія — військове формування з правоохоронними функціями. Призначене для виконання завдань із захисту та охорони життя громадян України. Загальна кількість — до 60 тисяч військовослужбовців.
Нагадаємо, бойова група К2 знищила ворожий блокпост на напрямку Соледар-Сіверськ.
Крім того, на Херсонщині нацгвардійці знищили російську спостережну станцію.
Також одеські гвардійці виявили спостережний комплекс «Муром-М», встановлений окупаційними військами на вежі.
Фото: facebook.com/NGUmainpage.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українська столиця отримала нову партію допомоги від німецьких партнерів. Зокрема – нові сучасні карети швидкої допомоги, пожежний автомобіль, комунальну техніку, мікроавтобус та 20-тонну вантажівку гуманітарної допомоги.
Про це повідомили на поорталі КМДА.
Зазначається, що вже з наступного тижня отримані автівки працюватимуть для киян. Київ прийняв допомогу від землі Баварія та від району Шарлоттенбург міста Берліна.
Баварія передала українській столиці 20-тонну вантажівку гуманітарної допомоги та 6 автомобілів. Зокрема, 3 нових сучасних машини швидкої допомоги Renault, мікроавтобус Ford, пожежний Mercedes та автомобіль Iveco.
Читайте також: «Вони бачать моїми очима». Як описати жести, міміку і колір? Історія коментатора театральних вистав

Шарлоттенбург передав 2 вантажних автомобілі – MAN та Mersedes і багатофункціональний комунальний агрегат Bobcat. А також 2 генератори та електроінструмент. Автомобілі та агрегат будуть працювати в одному з районів столиці. А генератори та електроінструмент отримає керуюча компанія району.

Загалом від початку широкомасштабної війни Київ залучив та отримав як допомогу від європейських партнерів і благодійників загалом 55 пожежних авто. З них 14 – нових, найсучасніших, з можливістю піногасіння (два таких авто Київ передав Харкову). А також отримали 50 сучасних карет швидкої допомоги та 82 міських автобуси.
Нагадаємо, Буча отримала два автобуси від німецького міста-побратима.
Окрім того, Німеччина виділила 10 млн євро на створення в Україні центрів передових досліджень.
Фото: kyivcity.gov.ua.