Воїн-рекордсмен із протезом боронить Україну на Харківщині (ВІДЕО)

У Києві завершили будівництво нової – вже третьої – ділянки Великої Кільцевої дороги. Почали будувати ці нові ділянки з 2016 року.

Про це повідомив очільник Києва Віталій Кличко.

У вівторок відкрили нову частину Великої Кільцевої від вул. Богатирської до Оболонського проспекту. Місто взяло на себе зобов’язання зробити під’їзну дорогу до тунелю під річкою Дніпро. Який сполучатиме лівий і правий береги і виходитиме на Троєщину.

Тунель — це проєкт Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури. І агенство має його побудувати.

«І відсьогодні вже зменшаться затори на вулиці Богатирській, бо частина транспорту піде вже новою ділянкою. Зокрема, на Оболонський проспект», — йдеться у повідомленні.

Наголошується, що будівництво трьох нових ділянок Великої Кільцевої дороги, є дуже важливим, бо так підводять дорогу до майбутнього тунелю.

Загальна протяжність побудованих містом трьох нових ділянок – 3 км. Зокрема ж тієї, що відкрили сьогодні, — 1, 1 км.

Фото: t.me/vitaliy_klitschko.

Словенія виділила Україні 1,5 млн євро на гуманітарне розмінування. Відповідну угоду підписали в Любляні.

Про це повідомили у пресслужбі Мінекономіки.

За умовами угоди, кошти будуть надані ще цього року на безповоротній основі.

Гроші допоможуть забезпечити саперів Державної служби з надзвичайних ситуацій та Державної спеціальної служби транспорту необхідним індивідуальним захистом, обладнанням та технікою для розмінування. Також вони допоможуть пришвидшити очищення території від вибухівки та збережуть життя й здоров’я багатьох українців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 20 років працювала «на когось», а тепер має власне ательє за грант: досвід швачки з Дніпропетровщини

Наголошується, що Україна прагне у тісній співпраці та діалозі з партнерами розробити довгострокові рішення та започаткувати проєкти, які не лише задовольнять нагальні потреби, але й закладуть основу для тривалого співробітництва в цій сфері.

Військова та гуманітарна допомога від Словенії

У 2022 році Словенія передала Україні 28 модернізованих танків M-55S.

Також Словенія заявляла, що допоможе Україні відбудувати Харків.

У грудні 2022 року Словенія передала Україні вантаж з енергетичним обладнанням.

Окрім того, Україна отримала від Словенії два реанімобілі в межах нової партії гуманітарної допомоги.

Фото: Мінекономіки.

«Чи є вас щось, заради чого хочеться вставати рано-вранці чи зовсім не лягати спати? Щось, що надихає зсередини? Для мене це мої діти та власне виробництво натуральних продуктів», — каже підприємиця з Полтавщини Світлана Киричко. 

Жінка ще 10 років тому почала з виготовлення лляних хлібців та олійки. Зараз після багаторічної паузи вона знову закотила рукава, розпочавши бізнес у розпал війни. Про підприємицю, що поєднує материнство та справу життя, читайте в новому матеріалі ШоТам.

Світлана Киричко

підприємниця із села Глинське, Полтавська область

У традиціях криється не лише історія, а й секрети здоровʼя 

Я сама родом з Полтавської області, та більше ніж 15 років прожила в місті. Скільки себе памʼятаю, теми екології, здорового способу життя та харчування завжди були в моєму житті, а коли зʼявилися діти, то все стала відчувати ще гостріше. 

Десять років тому я разом з чоловіком почала виготовляти хлібці з лляного борошна без високої термічної обробки. По суті це відтиснуте насіння, перемелене в блендері, але не просмажене, а сире, тобто зі збереженими поживними речовинами. Крім того, ми додаємо до хлібців пророщені льон та гречку, а далі висушуємо при низькій температурі — до 45 градусів. Так у продукті зберігається максимальна кількість корисних елементів.

Що більше я дізнавалася про здорове харчування й українські традиції, то більше експериментувала в домашніх умовах. Так невдовзі спробувала ще виготовляти олійку на холодному віджимі, тобто без нагрівання, аби зберегти всі принади цього продукту для організму. Так робили наші предки з давніх-давен, і на це були свої причини.

Олію віджимали деревʼяним пресом у дубових бочках. І це важливо, бо якщо використовувати металеве обладнання, то відбувається окиснення, змінюються смак і якість. Також важливою є температура — при нагріванні олію виготовляти простіше і її виходить більше, однак це також окислює речовину, а при неправильній технології навіть додається гіркота.

На таких окислених оліях, які в народі називали «олифою», готували фарби для вуличних робіт. Такі речовини матимуть щільну захисну плівку та довший термін зберігання, однак користі для організму з цього мало. 

Вимушена була зробити паузу через материнство, а потім через війну

Найбільшим викликом на початку було заохотити людей купувати здорові продукти як наша олія та хлібці. Я постійно їздила на ринки, розповідала, показувала, друкувала книжечки про льон, коноплі й амарант. Пробували робити ще козинаки — пророщений льон із сухофруктами. 

Однак у 2012-2013 роках менше звертали увагу. Багато хто не розумів, навіщо потрібні такі «правильні» продукти, коли можна купити дешевші, хоч і бозна з чого зроблені. Лише років за 4-5 люди почали цікавитися темою та самостійно нас шукати.

Так працювала кілька років, але коли народився четвертий синочок, то вимушена була зробити паузу. Тоді ж наша сімʼя переїхала в село, а там були вже інші справи. Так сталося, що протягом шести чи навіть семи років я не виготовляла нічого взагалі, а сушарка слугувала в побуті, хіба що я робила хлібці для сімʼї, знайомих і час від часу на малі замовлення.

Лише коли найменшому виповнилося 7 років, я відчула, що мої руки знову вільні до роботи. Та й діти вже дорослі — старшій донечці вже 23 — всі потрошку допомагають. Спочатку їм ця справа була незрозумілою, та з часом вони заглиблювалися в тему, і вона ставала для них цікавішою. Тоді я почала відновлювати знання з виробництва й цікавитись новинами у сфері натуральної переробки.

Але на перешкоді стала війна. Ще до повномасштабного вторгнення ми опинились у селі, де я планувала бізнес: уже знаходила потрібних людей, дізнавалася необхідну інформацію для розвитку. Розуміла, що я саме на тому шляху, куди хочу рухатися. 

З великою війною життя ніби зупинилось на три місяці, а може й більше. Лише коли я змогла опанувати свій внутрішній страх, коли усвідомила, що виїжджати я точно не хочу, що хочу жити й працювати тут, розвивати дітей та справу на своїй землі, тільки тоді змогла поступово повернутися до роботи.

Друзі постійно питали: «Коли вже запустишся?»

Нині планів більше, ніж ми можемо подужати. Тим паче, що багато ідей було випробувано на власному досвіді протягом років паузи в бізнесі. Щось готували для себе, вдосконалювали рецепти — тепер їх можна брати в роботу. Та наважитися розпочати знову свою справу мені допомогла підтримка дітей і друзів — останні постійно питали, коли можна буде придбати олійку.

Аби повноцінно запуститись, я мала й оновити знання, і закупити нове обладнання. У нагоді стала програма для підприємців-початківців від Естонської ради в справах біженців в Україні. 

Я завершила їхній курс навчання для стартапів. Нам викладали фінанси та бухоблік, надавали юридичні консультації, розповідали про маркетинг і продажі — пройшлися по всіх напрямах, що стосуються бізнесу новачків. Це допомогло не боятись, адже було з ким порадитися та в кого спитати. Там я проконсультувалася щодо технологій і навіть екологічності пакування.

Після цього, у квітні 2023 року, я отримала грант від Естонської ради на 100 тисяч гривень. На ці кошти для нас закупили різне необхідне обладнання: гідравлічний прес, сушарку, блендер, виробничий стіл, бак для води та вакуумні пакети для зберігання сухих сумішей. Уже в середині осені ми отримали наше обладнання для роботи.

Я одразу відновила виробництво. Поки асортимент невеликий: олійка, хлібці, на підході гранола. Ще я тестую рецепти сухих супів, аби наступного року вже повноцінно займатися грядками та запустити ще й таке виробництво. 

Продажі ми відновили завдяки співпраці з полтавським магазином Живо Життя. Олійку, наприклад, продаємо від 390 гривень за 500 мл. Водночас я збираю матеріали, щоб запустити власні сторінки в інстаграмі та фейсбуці, а також зайнялася брендингом: зробила етикетки та логотип «Ековсесвіт» як відображення всіх направлень, що хочеться вмістити в проєкт.

Усе має бути якісним, безпечним та екологічним

Сировину я замовляю оптом, але це не так просто, як може здаватися. Наприклад, я не можу придбати тонну борошна — мені нема де його зберігати, бо в приміщенні ще триває ремонт, а за менші партії вища ціна. Крім того, щоб знайти найкращу вартість, треба зважати на якість. 

Одного разу мені навіть довелося повернути товар, бо віддавав гіркотою. Чому так — не знаю: може, десь на морозі постояв, а може, він торішній — у будь-якому випадку, з такою сировиною добру олійку я не зроблю. Тож довелося шукати далі — в Одесі, в Запоріжжі.

Ще одним важливим для мене аспектом є екологічне паковання. Від самого початку робити я відмовилася від одноразових посудин, натомість розливала олійку в скло. Тобто людина купувала товар, а баночки приносила на обмін. Я щойно уявляю величезне сміттєзвалище, то аж сльози навертаються!

Коли ми купили будинок, я складала сміття в одну купу й сама перебирала. У якийсь день проводили акцію «Чисте село».

Сусід запропонував здати й моє сміття. Каже: «ОТГ дає трактор, а ми все сміття із села збираємо та вивозимо». «А куди?» — питаю. «Ну як? У ліс! А там загребуть». Я сіла й заплакала. Так і не віддала — не хочу, щоб моє сміття ще ліс псувало.

Ця робота — наче ще одна моя дитина

Якщо я відволічусь і приділю менше часу, то проєкт занепадатиме. Хоч наразі ця робота не дозволяє повністю забезпечувати фінансові потреби сімʼї, але я розумію, що це лише початок. До того ж, діти вже підросли й стали моєю підтримкою та допомогою в бізнесі.

Ми маємо план і готуємось до сезону. Вже отримали одну сушарку, та цього може бути замало, адже за короткий період потрібно буде насушити багато різного: помідорів, перцю, інших овочів. 

Тож зараз все в роботі, все кипить. Я вірю, що якщо щодня робити щось для своєї мрії, тоді вам відкриються нові можливості.