Суспільство
Вкрадений Малевич. Як український геній авангарду отримав «російську прописку»? (ТЕСТ)
Колоніальна політика Росії щодо України триває століттями й не обмежується захопленням територій. Росіяни прагнуть привласнити собі абсолютно все українське, зокрема і митців. Так сталося і з генієм українського авангарду Казимиром Малевичем.
«Сусіди» зробили все можливе, аби автор легендарного «Чорного квадрату» вважався їхнім. Але не вийшло. У новому тесті розповідаємо, як український митець спершу потерпав від радянської влади, а згодом – отримав «російську прописку».
Дитинство Малевич провів на Поділлі, Харківщині та Чернігівщині. Мистецтвознавці вважають, що саме у цей період сформувалося його художнє бачення світу. Що найбільше цьому сприяло?
Будинок у Києві, в якому народився Малевич.
Так-так, саме українське село сформувало у Малевича художнє бачення світу. Згодом він напише: «Селяни вміло зображали півнів, коників та квіти. Спробував і я цю культуру перенести на комини в своєму будинку, але нічого не виходило. Казали, що я тільки базґраю печі. Тоді почав братися до парканів, стін, повіток тощо».
У дитинстві, крім живопису, Малевич мав й інше захоплення. Вгадаєте, яке саме?
Дівчата в полі, 1932
Саме так, вишивання і в’язання! Опинившись у селі, майбутній геній українського авангарду захопився вишиванням і в’язанням. Власне, саме строгі чорні й червоні лінії тих візерунків і стали прототипом безпредметного живопису Малевича, який пізніше скаже: «Я знищив лінію горизонту і увійшов до сфери предметів».
А хто навчив 17-річного Казимира Малевича малювати вже не на аматорському, а професійному рівні?
Перший вчитель Малевича.
Вчителем для Малевича став відомий український живописець Микола Пимоненко.
Згодом родина Малевича переїхала до Курська. З цього почався «російський» період художника. Ким ідентифікував себе митець у ті часи?
Звісно ж, українцем! Згадуючи у своїй автобіографії художника Лева Квачевського, Малевич пише: «Говорили про Україну. Він та я були українці.»
Засновником якого напряму вважають Казимира Малевича?
Чорний квадрат, 1913.
1913 року Малевич написав картину «Чорний квадрат», фактично заснувавши новий напрям живопису – супрематизм (у перекладі з польської – «зверхність»). Про «наступ» супрематизму Малевич «офіційно оголосив» 19 грудня 1915 року на останній футуристичній виставці картин «0,10».
Мистецтвознавці зазначають, що геометричні фігури, які Малевич поєднував у своїх роботах, нагадують…
Єдине збережене фото виставки «0,10» у 1915 році.
На думку мистецтвознавців, геометричні фігури в роботах Малевича нагадують візерунки подільських хат, які художник бачив в Україні. Звідси й основні кольори: білий, червоний та чорний.
Із яким художником часто порівнюють Казимира Малевича?
Спортсмени, 1931
Ба більше, одне з «прізвиськ» митця – «Леонардо да Вінчі сучасного мистецтва». Як да Вінчі перейшов від однієї епохи в мистецтві до іншої, так і Малевич до певної міри відкриває епоху сучасного мистецтва. Власне, все сучасне мистецтво так чи інакше оглядається на Малевича і відштовхується від його робіт або ж заперечує певні тези митця.
Під час репресій української інтелігенції радянська влада арештувала і Малевича. Що йому закидали?
Автопортрет, 1908 або 1910-1911
Так, з початком репресій «совєти» побачили в Малевичі шпигуна. Чи то німецького, чи то польського. Його допитували й не зважали на жодні аргументи художника. А для того, аби «вибити» зізнання у шпигунстві, навіть тортували. Відпустили митця лише через 3 місяці – виснаженим та із підірваним здоров’ям.
Яка тема, табуйована радянською владою, з’явилася на роботах Малевича після ув’язнення?
Саме так, Казимир Малевич – єдиний із тогочасних українських художників, хто на своїх картинах зобразив Голодомор 1932-33-го років, від якого загинули близько 4-х мільйонів українців. Після звільнення з ув’язнення він малює три людські фігури. Замість рис обличчя у них – серп і молот, хрест та труна.
У 70-х роках радянська влада викупила «Чорний квадрат» у родини Малевича фактично за безцінь. У скільки «совєти» оцінили роботу українського митця?
Малевич за роботою.
«Чорний квадрат» обійшовся радянській владі всього в 300 рублів. А ось самого митця – просто «вкрали», вкотре привласнивши собі те, що ніколи не належало ані СРСР, ані Росії.
Сьогодні Росія має найбільшу колекцію робіт Казимира Малевича. Утім кілька робіт збереглися в Україні. Скільки саме?
Так, уявіть, всього дві картини. А виставки, що проходять в українських галереях, – репродукції. Адже абсолютну більшість робіт митця нахабно викрала й привласнила радянська (а згодом – російська) влада.
До речі, в Росії Казимира Малевича нахабно називають «творцем російського авангарду». У чому абсурдність такої зухвалості?
Так, росіяни привласнюють навіть те, що до цього забороняли. Із середини 20-х років авангард у СРСР стає офіційно неприйнятним. Проте це не завадило «сусідам» згодом вкрасти одного з найяскравіших представників цього напряму, який, вкотре нагадаємо, був українцем.
Поділіться своїми результатами:
- Консультування;
- Короткотермінове проживання;
- Денний догляд дітей з інвалідністю;
- Представництво інтересів;
- Соціальну адаптацію;
- Кризове екстрене втручання;
- Соціальну інтеграцію та реінтеграцію;
- Соціальний супровід родин, у яких виховуються діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування.
- «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка
- «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» Володимира Станчишина
- «Для стосунків потрібні двоє» Володимира Станчишина
- «Танці з кістками» Андрія Сем’янківа
- «Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка» Тімоті Снайдера
Суспільство
- вул. Академіка Гнатюка, 20;
- вул. Під Дубом, 2-А
- вул. С. Бандери, 15;
- вул. С. Бандери, 24;
- вул. С. Бандери, 32;
- вул. Ф. Ліста, 1;
- пл. Є. Маланюка – вул.М. Скорика, 17;
- вул. Стрийська, 38;
- пл. Є. Петрушевича, 3;
- просп. Т. Шевченка, 2;
- просп. Т. Шевченка, 15;
- вул. І. Виговського, 34;
- вул. Т. Шевченка, 25
- вул. Жасминова, 5-Б
- вул. К. Левицького, 67;
- вул. Пекарська, 7;
- вул.І .Мечникова, 8;
- вул. Зелена, 281-А
- вул. Луганська, 18;
- вул. В.Навроцького, 23:
- вул.Стрийська, 45-А;
- просп. Червоної Калини, 2-А;
- просп. Червоної Калини, 36;
- просп. Червоної Калини, 66;
- вул. Володимира Великого, 10;
- вул. С.Єфремова, 37
- вул. Генерала Чупринки, 85;
- вул. Київська, 10;
- вул. Наукова, 2-Б;
- вул.Т. Масарика, 2;
- вул. Ю. Федьковича, 6;
- вул. В. Липинського, 11;
- просп. В. Чорновола, 95;
- просп. В. Чорновола – вул. Торф’яна.
- вул. Миколайчука, 9;
- вул. П.Орлика, 4;
- вул. Реміснича, 16-Г;
- вул. Б.Хмельницького, 271;
- вул. Т. Шевченка, 120
- смт. Брюховичі, вул. В.Івасюка, 74.
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...