Максим — український доброволець, який раніше обслуговував АН-225 «Мрія» в Гостомелі. У 2019 він за власним бажанням став на захист Батьківщини, але велику війну зустрів удома поруч із рідними.
Історію військового розповідає ШОТАМ.
Він зміг вижити в окупованому Гостомелі на Київщині та пішов на фронт помститися за українців. Майже пів року він захищав Донеччину, аж доки не втратив ногу, наступивши на міну. Та це не зламало воїна, і він швидко відновлюється, аби знову допомагати ЗСУ.
Максим — доброволець, у мирному житті обслуговував літаки, зокрема, легендарну «Мрію».
«Слюсар-складальник літальних апаратів, 4-й розряд. Вища освіта у мене. Працював, з 19-го року пішов на війну добровольцем», — Максим Марченко, доброволець.
Він воював за Україну з 2019-го, але повномасштабне вторгнення зустрів удома, в рідному Гостомелі. Максим встиг до окупації вивезти маму і доньку у безпечне місце та повернутися назад.
Коли в Гостомель увірвалися росіяни, Максим на власні очі бачив пекло, яке вони влаштували. Обстріл житлових будинків та масові вбивства мирних людей.
«Оскільки я учасник бойових дій, я всі документи позакопував: багатьох хлопців убили. Мені пощастило, що в мене не було ніяких татуювань», — Максим Марченко, доброволець.
Максим два тижні ховався в підвалі, доки не вдалося вирватися.
Читайте також: Інтеграція переселенців: як закордонний досвід може допомогти Україні? Кейс Грузії
«У підвалі, так, ми виходили, собаки були в нас, треба було вигулювати постійно. Прильоти, постійно десь щось горить, танки їздять. Прямо дуже люта була окупація, я думав, я не вийду звідти», — Максим Марченко, доброволець.
Пережите змінило його раз і назавжди. Сповнений люті, він вирушив на фронт. У складі 93-ї бригади боронив Донеччину, аж доки не отримав важке поранення.
У Соледарі підступна міна, присипана землею, позбавила Максима ноги.
«У мене шок був не від того, що ногу розірвало, а від того, що я став там, де чисто, і підірвався. Просто пелюстками закидало, зверху міномети, засипало все землею», — Максим Марченко, доброволець.
Побратими надали першу допомогу. Далі його оперували лікарі у Дніпрі, Києві та Львові. Після численних операцій Максим потрапив до реабілітаційного центру «Незламні».
Там він прямує до своєї найбільшої мети: знову стати на обидві ноги. І вже опановує тимчасовий протез.
«Максим дуже добре опанував цей тимчасовий протез, він має дуже добру рівновагу. І його особливістю є те, що він дуже швидко опановує нові навички. Він є вмотивований, дуже працездатний», — Олег Білянський, керівник центру UNBROKEN.
Попереду важкі перші кроки, хвилювання перед поверненням додому та обійми рідних. А після реабілітації Максим планує продовжити боротьбу з росіянами, допомагаючи побратимам.
Нагадаємо, ШОТАМ розповідав про 19-річну доброволиця з Одеси втратила ногу на війні, але власним прикладом доводить іншим пораненим, що життя триває.
Також дивіться відео, як черниця після 5 років служби у десантурі надає психологічну допомогу ЗСУ.
