Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
https://www.youtube.com/embed/NULmfB-ZeXE?si=gPYCWiIVttrHcDHgSSSSSS

Суспільство

Військовий-танцівник втратив у бою кінцівку, але повернувся на сцену (ВІДЕО)

Опубліковано

Він танцював у балеті Ірини Білик, втратив на війні братів і ногу, був на межі суїциду, але встояв. І тепер знову ходить, танцює і готується ставити номер для співачки.

Про мужнього бійця розповідає ШоТам.

Антон Смецький народився в Донецьку, танцями захоплювався з 5 років. А вже в 17 покинув рідне місто та поїхав працювати за контрактом як хореограф до Туреччини.

Ставив номери для співачки Ірини Білик

Повернувшись до Києва, працював із зірками: ставив номери, зокрема, для співачки Ірини Білик. Пізніше створив власний балет, з яким давав шоу по всьому світу.

Коли ж у 2014 росія почала війну проти України, Антон виступав на круїзному лайнері. У Донецьку лишилися рідні брати, яких окупанти силою кинули в бій, і вони майже одразу загинули.

«Їх взяли, тупо витягли з автівки, змусили воювати за «днр». Одного застрелили, інший підірвався на міні — так їх і не стало», — Антон Смецький, хореограф, доброволець.

У розпал пандемії ковіду Антон втратив ще й можливість заробляти танцями. Тоді сів за кермо та працював у Києві таксистом.

Пішов до військкомату добровольцем

Та 24 лютого 2022 росія знову вдерлася в його домівку, цього разу на Київщині. Чоловік відправив дружину й доньку за кордон, а сам добровольцем пішов до військкомату.

«Говорять: «Ти не підходиш». Кажу: «Як я не підхожу — дивіться, мужик здоровий!». Я здогадувався, чому — тому що я сам з Донецька», — Антон Смецький, хореограф, доброволець.

Антона взяли лише з п’ятого разу. Після навчань він став сапером-штурмовиком. Бої в Роботиному, Вербовому, Оріхові — він пройшов через самісіньке пекло.

Бився з ворогами на відстані 100 метрів, намагаючись зберегти життя собі та побратимам. Під час одного з боїв на півдні, командуючи групою, Антон наступив на міну.

Читайте такожДе і як українцям, які отримали травми через війну, безкоштовно пройти реабілітацію

«Я такий раз на ногу — а ноги немає, стопи. Вона розірвана ось так на шматки. Я не кричав, нічого», — Антон Смецький, хореограф, доброволець.

Попереду воїна чекали лікарні Запоріжжя, Дніпра, Луцька… Нога потроху загоювалася. Через травму в Антона навіть були суїцидальні думки, але він впорався з ними.

А особливо надихнула зустріч зі знаменитою знайомою.

«У Луцьку я в госпіталі лежав, і мені запропонували: «Пішли на Ірину Білик». «Ірина Білик? Зараз вона буде в шоці». «Ти її знаєш?». «Знаю», кажу», — Антон Смецький, хореограф, доброволець.

Робить нове шоу з Іриною Білик

З букетом квітів незламний воїн зустрівся зі співачкою на сцені просто посеред концерту. Ірина запропонувала Антону зробити нове шоу разом, і це стало потужним стимулом рухатися далі.

Співачка збирає воїну кошти на спеціальний танцювальний протез, з яким він зможе стрибати та бігати. Попереду в Антона операція на куксі, яку він сприймає як крок до своєї мети. Чоловік вірить: він зможе повернутися на велику сцену, а ще — навчати дітей хореографії.

Нагадаємо, у Житомирі проводять арттерапію для військових за підтримки професійних художників.

Також ми повідомляли, що у Вінниці створили центр лікування болю та реабілітації «Прометей».

Суспільство

144 мільйони за 7 днів: як українці купували облігації у “Дії”

Опубліковано

Українці за сім днів у застосунку “Дія” купили облігацій на 144 мільйони гривень. Облігації у застосунку “Дія” з’явилися тиждень тому під назвою “Бахчисарай” та “Макіївка”.

Про це повідомляє “Дія”.

“Підтримуйте країну, Сили оборони, задавайте тренди, а ще — обирайте назву для наступної військової облігації в Дії. Перейдіть у Твіттер Дії і напишіть назву міста, яким назвати наступну військову облігацію у Дії”, – повідомили у Дії.

Військові облігації в Дії названі на честь окупованих рідних міст. Загалом зараз доступні цінні папери:

  • Бахчисарай;
  • Керч;
  • Джанкой;
  • Євпаторія;
  • Макіївка;
  • Сімферополь;
  • Асканія Нова;
  • Ялта;
  • Залізний Порт;
  • Нова Каховка.

Читайте також: 10 благодійних ініціатив, які будуть корисними для жителів Харкова та області

Що таке облігації

Облігації — це цінні папери, які випускає держава. Як працює система:

  1. Ви купуєте облігації;
  2. Держава користується грошима;
  3. Повертає вам їх у визначений день із гарантованим прибутком.

Так українці вже придбали 4+ мільйона облігацій, а з уже виплачених заробили 94+ млн гривень. Гроші, які ви вкладаєте, працюють – вони перетворюються на амуніцію, техніку, медикаменти, зарплати медикам та військовим. Потреби фронту зростають – наша підтримка теж має рости.

Нагадаємо, Михайло Федоров повідомив, що військові облігації — це цінні папери й дієвий спосіб підтримати українську економіку та армію.

Фото: Дія

Читати далі

Суспільство

Литва планує спорудити школи-бомбосховища у 6 областях України

Опубліковано

Литовці планують побудувати нові школи-бомбосховища в 6 областях України — на Херсонщині, Одещині, Донеччині, Запоріжжі, Миколаївщині, Сумщині та Чернігівщині. Саме завдяки цій ініціативі відбудеться побудова нових шкіл-укриттів. За його словами, окрім 6 областей ще один такий об’єкт можуть спорудити на Харківщині.

Про це заявив голова литовської програми з відбудови України Co-create Future of Ukraine Артурас Жарновскіс в інтерв’ю «Укрінформу».

«У чому ідея? У деяких українських регіонах діти через повномасштабну війну не можуть ходити до шкіл. Це величезна проблема. А якщо пригадати ще й попередні ковідні обмеження, то виходить, що це вже четвертий шкільний рік, коли діти не ходять до шкіл», — каже Жарновскіс.

Читайте також: У столиці реставрують памʼятка архітектури «Літаюча тарілка»: вона збереже свою автентичність

За його словами, будівництво таких шкіл відбуватиметься «з нуля» — тобто в тих місцях, де раніше не було укриттів. У нових закладах передбачать і антирадіаційний захист.

«Вкотре повторюся: наша мета, аби діти могли повернутися до освітнього процесу з безпосереднім спілкуванням одне з одним і з учителями. А в інших умовах такі приміщення-бомбосховища можна буде використовувати по-різному: для спортивних, культурних занять, будь-якого дозвілля в позаурочний час», — запевняє литовський посадовець.

Жарновскіс також запевнив, що будівництво шкіл-бомбосховищ в Україні зможуть закінчити до кінця 2024 року.

Нагадаємо, раніше ми пояснювали, як стати оператором БПЛА.

Фото: Укрінформ

Читати далі

Суспільство

Зі старої котельні у безпечне укриття: завдяки ініціативі батьків та вчителів на Черкащині діти знову вчаться у стінах ліцею 

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

У колишній котельні Білозірського ліцею замість вугілля тепер дерев’яні лавки, стосики теплих ковдр та намальований Капітошка на стіні. Тут облаштували укриття для учнів, аби попри повітряні тривоги діти все ж могли навчатися у безпеці.

Все почалося із бажання батьків та вчителів, які взялися за прибирання закинутих кімнат. Директорка ліцею та заступниця голови громади поділилися з ШоТам, як їм вдалося облаштовувати укриття з нуля.

Першу штукатурку в укритті робили батьки 

Білозірська громада на Черкащині з початком повномасштабного вторгнення включилася у допомогу і жителям, і переселенцям, і війську. Заступниця голови громади Ірина Грищенко каже, що у них організували мобілізаційний пункт для новобранців зі всієї України. Тому треба було годувати, одягати і лікувати військових. Загалом встигли прийняти понад 5 тисяч мобілізованих, працівники виконавчого комітету працювали з шостої ранку до десятої вечора. 

«Ще ми доєдналися до всеукраїнської акції “Сади перемоги”. Засаджували овочами городи, які пустували. А вирощене передавали військовим, у дитячий садок, школи, лікарні та громади Запорізького напрямку», — ділиться Ірина Грищенко.

До початку повномасштабного вторгнення в громаді не було жодного укриття. Тож довелося облаштовувати їх з нуля. Одним з них стало укриття у Білозерському ліцеї.

Директорка Світлана Петренко розповіла, що всі учні, а їх зараз 615, вимушені були вчитися дистанційно, поки укриття у ліцеї не було. Ідея його відновити виникла рік тому і почалася з ініціативи вчителів та батьків учнів. Адже всі хотіли, щоб діти знову повернулися до приміщення школи. 

Світлана Петренко, директорка ліцею, розповідає, як проходить навчання під час повномасштабного вторгнення. Фото: ШоТам

У ліцеї було підвальне приміщення старої котельні, де раніше зберігали вугілля, опалення давно замінили на автономне, тож кілька кімнат лишалися порожніми. Аж до повномасштабного вторгнення. Так вирішили використати саме цей простір: 

«Першу штукатурку робили батьки, долучалися педагогічні працівники й разом ми це приміщення приводили до порядку. А потім уже завершили роботу завдяки коштам Білозірської сільської ради», — каже директорка.

Зробили ремонт на літніх канікулах 

Коли у сільській раді дізналися про ініціативу батьків та вчителів, то вирішили її підтримати. 

«Ми всі розуміли, що війна надовго, тим більше такі почалися обстріли. Тож треба було створювати безпекове середовище в освіті, щоб батьки були спокійні за своїх дітей», — каже Ірина Грищенко.

Зробили проєкт, щоб він відповідав усім потрібним нормам, запросили підрядників і за літо справилися з роботою — на це витратили близько мільйона гривень. Вже 1 вересня 2023 року ліцей був готовий приймати учнів з новим укриттям на два входи, три приміщення і санітарну кімнату. А оскільки повітряні тривоги тривають і по 2-3 години, школярі можуть продовжувати навчання у безпеці. Тепер у ліцеї змішана форма навчання, діти навчаються позмінно: один тиждень дистанційно, один — офлайн. В укритті одночасно може перебувати 150 учнів.

Одна з кімнат укриття у ліцеї, обладнана лавицями та ковдрами. Фото: ШоТам

Світлана Петренко каже, в укритті облаштували вентиляцію та електричне опалення, встановили умивальники та біотуалети. А завдяки програмі UNICEF отримали ще й ковдри та каримати, раптом доведеться затриматися надовше і буде потреба зігрітися.

Дев’ятикласник Лаврик Микола каже, що навчатися дистанційно неймовірно важко: «Ми весь час вдома, не бачимо однокласників, друзів, вчителів. Не можемо отримувати стільки інформації, як у школі». Тож радіє, що тепер може приходити на заняття, хоч навіть не кожного тижня. 

Дев’ятикласник Микола в укритті свого ліцею почувається безпечно і може продовжувати навчання. Фото: ШоТам

Ініціатива місцевих знижує недовіру до влади

Заступниця голови громади Ірина Грищенко теж радіє, що батьки та вчителі проявили ініціативу:

«Потрібно, щоб жителі зверталися до місцевої влади. Консультації з громадськістю і громадська ініціатива — це на першому місці зараз. Бо це знімає певну напругу в громаді, недовіру до влади, а це важливо. Нам вистачає проблем із війною, то не хотілося, щоб проблеми виникали ще з таких питань».

Тож влада прислухалася не лише до вчителів ліцею, а й до жителів з інших населених пунктів громади і облаштували всі укриття, які могли, у школах, садочках, сільській раді. Зараз їх сім — і в селищі Ірдинь, і в Білозір’ї.

Кімната в укритті Білозірського ліцею з Капітошкою. Фото: ШоТам

Наступний крок — зробити протирадіаційне укриття на території Білозерського ліцею. Ірина Грищенко каже, уже розробили проєкт на 450 тисяч гривень і пробують знайти хоча б співфінансування, щоб створити ще один більший безпековий простір, де зможуть поміститися всі діти. Держава виділяє кошти на такі укриття, тож будуть брати участь у конкурсі.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 години тому

«Усе життя я жила з дискомфортом від того, що зі мною щось не так. Тепер мені стало легше»: історія Тоні, яка в 41 дізналася, що в неї аутизм

«Сьогодні день мого камінг-ауту. У мене аутизм», — написала одного дня Тоня на своїй сторінці...

Суспільство2 тижні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство3 тижні тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство4 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

РЕКЛАМА: