Церква у рідній Чорнобаївці була для Антоніни Белінської другим домом: вона допомагала збирати кошти на її спорудження, співала в хорі. Навіть 24 лютого передусім пішла до церкви.
Тож коли зрадник-священник пустив туди окупантів, її світ перевернувся…
Нині жінка живе на Рівненщині, серце вірянки допомагають загоїти добрі люди та улюблене заняття, розповідає ШоТам.
Вона співала в церковному хорі, а тепер плаче при згадці про церкву. Не може змиритися зі зрадою свого священника, який пустив до церкви окупантів.
Розраду знайшла в рукоділлі та поміж добрих людей
Антоніна Белінська приїхала у Радивилів із Чорнобаївки.
«У мене чоловік – АТОвець, син – військовий. І коли ми дізналися, почули, що над ними знущаються, забирають, і що знущаються над жінками військових, то ми прийняли рішення виїжджати», — розповідає Антоніна Белінська, рукодільниця з Чорнобаївки.
Разом з невісткою та онуками жінка евакуювалась на Рівненщину. Знову плете улюблені килимки, а ось до церкви поки не готова повернутися. Так її вразила зрада духовного наставника, який підтримав окупантів.
Читайте також: Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ
«Він мені був, як батько. Я його дуже любила. Але так трапилось, що від любові до ненависті – один крок. Якось так. Він перейшов на сторону російських. Усе. А я за Україну», — каже Антоніна Белінська, рукодільниця з Чорнобаївки.
Зціленням для пораненої душі стали місцеві люди. Сусіди приносять Антоніні старі джинси й футболки. А вона плете із них свої улюблені килимочки.
Місцеві продавчині беруть на реалізацію килимки й іграшки
На виручені кошти купує продукти й пече смаколики для військових. На фірмові пиріжки та чай із чорнобривцями часто забігають і господарі будинку.
«Ми стали, можна сказати, як сім’я. Ми часто зустрічаємось, нас люблять тут. Завжди кличуть, дзвонять. Якщо щось смачненьке тьотя Тоня приготує, вона завжди дзвонить. Особливо, свої пиріжки. Ми збираємось і бігом сюди на пиріжки!», — каже Наталія Гладковська, віддала свій будинок у користування родині переселенців.
Сім’ї так потоваришували, що вже разом їздять по чорниці та гриби. Антоніна впевнена, що вже дуже скоро зможе віддячити новим друзям.
«Дуже вони нам подобаються, надіємося, що будемо і далі спілкуватись, кличемо їх до себе на море», — Антоніна Белінська, рукодільниця з Чорнобаївки.
Нагадаємо, волонтерка зі Слов’янська ризикнула життям, щоб врятувати людей.
Також ШоТам розповідав, як троє друзів відкрили кав’ярню, щоб знайти загубленого кота.
