Вінниця VS Венеція, або звідки гондоли на Південному Бузі?

Золотисті відблиски вечірніх вогнів над Бугом заходяться рябизною. Ні, то не рибальський човен порушив водну гладь. Придивіться і зрозумієте – перед вами найсправжнісінька гондола. Он парочка закоханих сидить всередині  на червоних подушках – милуються і роблять селфі, намагаючись спіймати у кадр і гондольєра у білому кептарі і червоно-білій сорочці. Ось він-то нам і потрібен: знайомтесь, це вінницький підприємець Віталій Гуменюк.

Читайте також: Вінниця планує купити катери і відновити транспортну інфраструктуру на Південному Бузі

Зробити Вінницю столицею романтики

Думаю, що зупинюсь на цифрі у 10-15 гондол. У Венеції кількість ліцензій на роботу гондольєром жорстко обмежена – лиш 425. У Вінниці ми будемо робити нові човни по мірі необхідності, але більше 15 тут не треба.

Зараз Вінниця нічим не відрізняється від інших українських міст – Хмельницького,Тернополя, Житомира. Ну гарне містечко – і гарне собі. Я ж хотів би, щоб з усієї України з’їжджалися люди подивитись на цю красу.

У Вінницю приїхав з однією сумкою

У 2008 році криза вигнала мене з Вінниці до Києва. А в 2014 році знесли мій ларьок із шаурмою на палаці “Україна”.

У той же місяць пограбували зйомну квартиру, я пробив двигун свого автомобіля, а дружина пішла, не витримавши всього цього.

Читайте також: Для розчистки Південного Бугу придбали техніку за 6 млн гривень

З таким тягарем на серці приїхав до Вінниці і хотів тікати до Польщі – не звідси, а від себе. Але друг дав мені місце і комп’ютер у себе в конторі, сказав – он там робиш копії, тут вариш каву. Гроші  – навпіл.

Далі у мене стався Українсько-польський центр – і понеслося. Зараз у мене є паб “Вінницька реберня”, будівельна бригада, ресторан “Грузинський дворик” та Українсько-Польський центр.

Заклад на воді – і без човна?

Мій заклад “Вінницька реберня” відкрився кілька років тому. Це був невеличкий корабель, що стоїть на причалі вже років 10 – не менше.

Треба було оформити стоси документів і зробити просто купу реконструкцій для того, щоб зробити на цій баржі плавучий заклад.

В рамках цих реконструкцій ми зробили великий літній майданчик, альтанки і причал – наче “МакДрайв”, тільки для катерів. А потім я подумав – у нас все є: заклад на воді, причал, літні майданчики. Бракує своїх плавальних засобів.

Навіщо купувати, думаю, адже мати розповідала, що у покійного діда десь човен зберігся.

От і поїхав у Дніпро, знайшов людину, яка той човен зберігала, і заплатив їй символічні відступні.

Думав, Запорожець – натрапив на Роллс Ройс

Це було років із 60 тому, це був Дніпро – і річка, і місто. Тому причин для створення гондоли у мого діда, думаю, було дві: для романтичного моменту – зробити пропозицію бабусі, ну і для риболовлі – дід цю справу любив.

Він помер від раку, коли я був маленьким, і всю цю історію я чув з розповідей від мами і бабусі.

Уявіть, це якщо б ти чув, що тобі у спадок від діда дісталася машина, і очікував побачити “Запорожець” – а тут раритетний “Роллс Ройс”!

Коли емоції стихли, зрозумів – мені це якраз і потрібно було.

Романтичний підприємець у керма гондоли

Гондола “Джульєтта” була на плаву – доглянута, але стара. Не розвалена, але видно, що пожована життям.

Як тільки привіз її додому, витратив десь 25 тисяч гривень – на флаєри та рекламу, щоб розбурхати ажіотаж навколо теми. Ну і на косметичний ремонт пішли десятки тисяч гривень.

Від самого початку гондолою керував я. Навіть в рекламі на радіо завершував своє запрошення покататись фразою “Гуменюк-романтик”.

Спочатку я використовував гондолу як човен – катав на ньому друзів, своїх працівників – а у мене їх більше 100. Далі долучились журналісти зі статтями “Ого, у нашому місті є гондола”.

Потім став брати за це гроші – 200 гривень за годину. І якось так вийшло, що навколо мене почали виникати люди, яким це теж цікаво. Ведучі, приміром, яким в кайф проводити на гондолі заходи, фотографи усілякі з романтичними фотосесіями.

Так що це вже не рекламний хід для гондоли, це початок нового проекту в проекті – весільна частина.

Так само провів переговори з місцевим туристичним центром і в минулому році під кінець сезону вони включили гондолу у туристичні маршрути.

Сам одружився прямо у човні

Пропозицію своїй коханій за родинною традицією також зробив у гондолі. А потім прямо у цьому човні проходила моя весільна церемонія.

Запитайте своїх друзів – як часто вони переглядають своє весільне відео? Я от зробив весільне відео рекламним. Воно хоч і маленьке, хоч і комерційне, але я його бачу з певною регулярністю уже цілий рік після нашого одруження. І це донині мені гріє душу.

Серійне виробництво гондол

Коли привіз човен з Дніпра, ми зробили тільки косметичний ремонт. А реставрувати човен я буду, коли отримаю європейський сертифікат. Для цього потрібно буде її більш якісно скопіювати з венеціанського оригіналу.

Ця ідея з’явилася поступово: коли я сам катав людей, коли зробив пропозицію на гондолі своїй дружині.

Читайте також: У Вінниці розробили онлайн-мапу незручних вулиць: як це працює?

Із місяць тому до Вінниці спеціально приїжджав чеський інспектор суден та плаваючих засобів. Саме він повинен прийняти рішення про надання сертифікату на масове виробництво.

Для цього треба привести у відповідність стандартам нашу гондолу. Багато часу це не займе.

Парк гондол та школа гондольєрів

Поки що школа гондольєрів та парк гондол – це тільки ідея.

Але ми вже порахували вартість створення однієї – десь 5 тисяч доларів.

Він все життя був актором оригінального жанру – клоуном, якщо по-простому.

При цьому у нього є досвід керівництва школами акторської майстерності. Тож коли ми запустимо серійне виробництво гондол, у мене уже буде людина з педагогічним досвідом, яка навчить азів професії майбутніх гондольєрів.

У Венеції кількість ліцензій на роботу гондольєом жорстко обмежена – лиш 425. У Вінниці ми будемо робити нові човни по мірі необхідності, але не більше 15.

Думаю, мої гондоли зроблять Вінницю столицею романтики і стануть туристичним магнітом для закоханих.