Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Відпочинок після карантину. П’ять небанальних тревел-блогерів, які подорожують Україною

Опубліковано

Навіть послаблення карантинних заходів не відкриє небо та кордони з іншими країнами так швидко, як хотілось би. Експерти наголошують на тому, що цьогоріч українцям доведеться подорожувати всередині країни. 

Не сумуйте, адже Україна варта того, аби бути основним варіантом у ваших планах провести літо. Переконайтесь в цьому, підписавшись на п’ять тревел-блогерів, які підкажуть вам місця для відпочинку, крутіші за усі світові курорти разом узяті.

ШоРеально

Проєкт “Шореально” 2,5 роки тому створив переселенець з Луганська, Олександр Дьомін. Спершу він з друзями руйнував соціальні міфи про Україну у власному відеоблозі, а тепер знімає подорожі найдивовижнішими місцями країни. 

Кожен випуск знятий якісно, адже з Олександром працює ціла знімальна група з двох його друзів і засновників проєкту. 

В нього на каналі Знайдете справжню битву львівського та луганського діалектів, побачите криворізьке озеро з водою кольору кока-коли, знайдете шляхи в Закарпатську Ісландію.

Серед його останніх і особливо моторошних пригод – ночівля у замку Паланок, пошуки чугайстера в Карпатських горах та похід вглиб найбільшої печери в Європі, яка, раптом ви не знали, знаходиться в Україні.

Нещодавно спелеологи відкрили в найдовшій печері нові ходи, які привели їх до одного підземного озера. Його називають найбільшим підземним озером в Україні.

“Коли я почув, що біля водойми побувало не більше десятка людей, а купалися в його крижаній воді – одиниці – вирішив стати одним з цих відчайдушних шибайголів”, – пише він на власному каналі Youtube.

Маршрути Олександра динамічні, яскраві й сповнені пригодницького духу. Якщо ви завжди мріяли про справжню пригодницьку подорож, ШоРеально доведе: це можна влаштувати, не виїжджаючи з України. У випусках Олександр Дьомін детально розписує маршрут кожної подорожі: на випадок, якщо схочете повторити подвиги блогера.

У разі виникнення додаткових питань сміливо пишіть йому в коментарі або на сторінку в Instagram: блогер активний в соцмережах і відповідає дуже швидко. 

Карпатський волоцюга 

Фото з соцмереж

Чому вибір намету для першого походу – це важливо? З чого почати підготовку, якщо ви збираєтесь в гори вперше? Звідки всі туристи знають, куди йти?

У власному телеграм-каналі справжній “карпатський волоцюга”, мандрівник та блогер Мирослав Мельничук описує власні походи в гори, розповідає про круті маршрути та вибір спорядження.

Мирослав народився на Буковині, і тому планування маршрутів у нього в крові: розповідає, що в дитинстві навіть прогулянка до школи була цілою подорожжю.

Перший свій похід він організував у 17 років, і відтоді вздовж і поперек переходив усі українські Карпати, а ще час від часу проходиться румунськими Мармаросами та польськими Татрами. 

На рівнині Мирослав – кандидат філософських наук й викладає у Чернівецькому університеті.

“Влітку бувають такі місяці, коли я проводжу більше ночей в наметі, аніж вдома. Особливе задоволення для мене – зимові походи, коли відчуття загострюються і життя становиться насиченішим”, – розповідає він на одному з “пригодницьких” сайтів.

Один з його основних аргументів на користь походів – це те, що там ти живеш на повну: “Буденність робить наші дні схожими один на одного. Спробуй згадати, що ти робив минулої п’ятниці, і в тебе нічого не вийде. А дні, які ти провів у поході, назавжди залишаться з тобою, і ти зможеш пригадати їх в деталях”.

Залізні магістралі України

Олег Васильєв – журналіст, тревел-блогер та автор проєкту “Залізні магістралі”. Ще з дитинства він цікавився залізничною інфраструктурою і якийсь час навіть мріяв працювати на залізниці.
Врешті решт став журналістом, і раз тяга до всього залізничного нікуди не зникла, отже  вирішив знімати відеоблоги про залізницю. 

“Все розпочалось з матеріалу про поїзд зі сполученням Київ-Рахів. До того, як з’явився цей потяг, в Карпати можна було потрапити лише з автобусом або особистим транспортом. Місцеві 10 років просили призначити поїзд на цей напрям. А в залізниці думали, що на цей маршрут не буде попиту. Сьогодні ж там завжди не проштовхнутись” – каже Олег в одному з інтерв’ю.

На своєму Youtube-каналі журналіст розповідає про поїздки потягами в різні куточки України та сусідні країни. На сторінці Залізних магістралей ви дізнаєтесь про умови подорожі, які є залізничні маршрути, як можна доїхати з пересадками, ще й заощадити гроші.

Подорожі. Україна

Ви знали, що в селі Житомирської області жив керівник видатного українського авіаконструктора Ігоря Сікорського? Він за власними кресленнями створював літаки і навіть був підрядником Військового міністерства Російської імперії. 

А про те, що найвідоміший пацієнт Фрейда – людина-вовк – жив в селі Одеської області, і залишки садиби, в якій він жив, ще можна побачити?

Всі ці нові грані, здавалось би, звичних подорожей вдається вишукувати Анастасії Павленко.

Ця частинка Древнього Єгипту знаходиться в Україні. Дізнайтесь, хто й навіщо її будував, за посиланням cutt.ly/ayFwhMg

Анастасія розповідає: її завжди дратувало, що більшість ресурсів про подорожі просто копіюють інформацію з подібних сайтів. Тотальний копіпаст призводив до того, що інформація в таких джерелах про пам’ятки застаріла або взагалі неправдива. 

“Тому я почала писати – тільки про те, що бачила і відчувала сама, використовуючи тільки привезені мною ж фотографії. Є два заняття в житті, які я люблю найбільше: це подорожувати й базікати. Як результат, базікати про подорожі – ідеальна комбінація в моєму випадку!” 

Її мандри не схожі на звичайні. Разом з родиною під час вікенду вона не тільки споглядає красу природи чи архітектури, а й докопується до неймовірних історій, які приховані за фасадом тих споруд.

В дорозі вона з родиною практично на кожні вихідні й свята. Всі світлини робить сама, а в статтях ділиться особистими враженнями від побаченого. 

“Не люблю повертатися у вже досліджені мною місця. І якщо ви запитаєте мене, яке моє улюблене місце на планеті, я скажу: те, де я ще не бувала”.

Глобус України

Де в Україні пофотографуватись на фоні вітряка голландського типу? Точнісінько з таким намагався боротись ще премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. 

Де в Карпатах заховане від ока людського справжнє гірське море (то Вільшанське водосховище Теребле-Ріцької ГЕС), а де – море кліщів (спойлер – не ходіть на гору Біла Кобила)? 

Де побачити українську церкву, яка виглядає, як скандинавська ставкірка (старовинна дерев’яна церква каркасного типу, такі будували місіонери, аби навернути скандинавов у християнство)?

Все це знайдете у телеграм-каналі мандрівника Україною. 

Як каже сам власник каналу, місія Глобуса України – розвивати внутрішній туризм в Україні. Автор часто мандрує Україною, тому зможе підказати силу силенну оригінальних місцин для подорожей та допомогти сформувати зручний маршрут.

27.05.2020

Суспільство

Показали, як виглядатиме реконструйований стадіон “Старт” (ФОТО)

Опубліковано

У столиці готуються реконструювати один із знакових об’єктів – стадіон “Старт”.

Про це пише Великий Київ.

«Старт» — футбольний стадіон у Шевченківському районі Києва розташований на вулиці Шолуденка, 26-28/4.

Стадіон був побудований наприкінці 1930-х років як стадіон оборонного заводу і, оскільки завод відносився до оптико-механічної галузі, стадіон отримав назву «Зеніт».

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Після війни стадіон називався «Авангард», а в 1981 році його перейменували в «Старт» — на честь футбольної команди «Старт», яка 9 серпня 1942 року зіграла на цьому стадіоні проти німецької команди «Flakelf» в так званому «матчі смерті».

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Запоріжжі на місці зруйнованого стадіону будуватимуть спортивний льодовий комплекс.

Як ми повідомляли раніше, у Києві реконструювали баскетбольний та футбольний майданчики.

Усі фото: bigkyiv.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Вишивку «білим по білому» готують до включення у спадщину ЮНЕСКО

Опубліковано

В Україні готують до включення вишивки «білим по білому» до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомили у пресслужбі Полтавської ОДА.

Зазначається, що вишивка «білим по білому» має до 100 технік: гладь, мережка, рахункові техніки. Вишивка трудомістка.

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Для популяризації вишивки в Полтаві проводитимуть зустрічі з майстрами, де городяни зможуть підвищити обізнаність серед мешканців Полтавської області.

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, український борщ потрапить до переліку нематеріальної культурної спадщини.

Як ми повідомляли раніше, українську фортецю планують внести до списку ЮНЕСКО.

Усі фото: adm-pl.gov.ua

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті презентували «Середнянський замок»

Опубліковано

У селищі Середньому на Закарпатті презентували арт-об’єкт «Середнянський замок», який дасть змогу познайомитися з історією пам’ятки та її первісним виглядом.

Про це повідомило Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва “Закарпаття” у Фейсбуці. 

Проєкт реалізується в межах Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яка втілюється Асоціацією Єврорегіон “Карпати – Україна”.

Фінансується за кошти обласних бюджетів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей.

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

За інформацією ГО “Наше рідне Закарпаття”, раніше завдяки спеціальній інсталяції вдалося вперше показати первісний вигляд пам’ятки.

Інформацію для візуалізації унікального замку тамплієрів черпали з різних історичних джерел.

Читайте також: Як уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Київській фортеці розпочалася реставрація.

Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині відтворили у 3D-форматі Звягельський замок.

Усі фото: facebook.com.

Читати далі

Суспільство

Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Опубліковано

Ляльку-мотанку здавна вважали оберегом, відродженням жіночої сили та захистом від усього злого. Це ремесло з’явилось ще 7000 років тому! Сестри Тетяна та Наталія Катриченко вже понад 10 років разом творять ці прадавні обереги української родини. Кожна лялька-мотанка унікальна, адже жодна не повторюється між собою. Вироби сестер купують і як декор, і як оберіг. Українські ляльки-мотанки вже облетіли весь світ і дістались навіть до ПАР та Японії.

Наталія Катриченко

Наталія Катриченко

Родом з Києва. Навчалась у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Працювала журналістом.

Містичний ритуал

Ще здавна вважали, що лялька-мотанка встановлює зв’язок з живим і ненародженим. Мотанка завжди мала місце у скрині кожної дівчини. Лялька втілювала жіночу силу та слугувала оберегом для родини. Зазвичай, такі ляльки не мали обличчя. Вважалось, що в ляльку з рисами обличчя може вселитися сила, як добра, так і погана. Тому ні рота, ні, особливо, очей не зображували

Створення ляльки — кропітка справа, яка потребує особливих ритуалів. Найголовніше — позитивні думки під час роботи. Я навіть не сідаю робити ляльку, якщо болить голова, захворіла чи просто не маю настрою.

Тетяна та Наталя Катриченко



Мотанку робили без вузлів, бо вважалось, що так можна зав’язати погану енергетику. На самій ляльці ми не шиємо і не вишиваємо. Кожна деталь має значення. В ляльці багато символізму. Наприклад, тканину для голови скручуємо спіралькою, як символ Всесвіту та нескінченності. Створюючи хрест на обличчі, нитки викладаємо за сонцем. Хрест на обличчі ляльки – це символ Сонця, горизонталь і вертикаль – поєднання чоловічого і жіночого, духовного і матеріального.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Для створення ляльок використовуємо домоткане полотно XX століття, яке купуємо на ярмарках чи фестивалях. Ця тканина довго лежала у скринях і тепер її перепродають. Багато майстрів роблять ляльки з використанням старих рушників чи сорочок, але ми вважаємо, що це не правильно. Бо ти ніколи не знаєш, що це було за полотно і яка його історія, а відповідно і енергетика. Можливо, воно було залучено у поховальному ритуалі. Тому для ляльок я купую тканину, яка продається від 8-10 метрів, щоб точно розуміти, що такий матеріал не використовувався. 

25 сестер Незалежності

Чомусь вважають, що в Україні заведено вишивати лише хрестиком або гладдю. Але це зовсім не так. У нас є понад 200 технік, половину з яких ми також використовуємо при виготовленні ляльок. Для частини ляльок я відтворюю візерунки за старовинними фотографіями. При нагоді, ми їздимо в експедиції у міста та села України, де знаходимо натхнення.

Всі наші ляльки-мотанки відрізняються між собою, деякі мають певну приналежність до регіонів України. Все залежить від типу вишивки, візерунків. Але робимо і такі ляльки, які не притаманні українській вишивці. Наприклад, якось написала замовниця, яка хотіла мотанку у фіолетових тонах. У таких випадках я просто підбираю кольори і візерунок створюю інтуітивно.

Кілька років тому до 25-ї річниці Незалежності України ми створили 25 авторських робіт, які представляли 24 області України і Крим. Кожна лялька-мотанка мала елементи вишивки, які притаманні для певного регіону. Наприклад, для “кримської ляльки” ми використали стилізацію кримськотатарської вишивки, рослинні та геометричні орнаменти та ніжні кольори. А доповнили мотанку фесом — розшитий головний убір кримських татар. А от, наприклад, для ляльки, яка представляє Полтавщину ми використали колір індиго, який був притаманний для вишивки Гадяцького району, а для вінка створили помпони. Загалом для 25 ляльок використано понад п’ятдесят різноманітних технік вишивки та понад ста кольорів й відтінків.

На світлині лялі, які представляють різні регіони України – Черкащина, Франківщина, Чернігівщина, Житомирщина, Вінниччина!

Щоб зробити таку колекцію, ми довгий час збирали інформацію про особливості вишивки у кожній області. Але процес затягнувся, бо через війну на Сході ми не могли потрапити у тамтешні музеї, а інформації щодо вишивки цих регіонів в інтернеті практично не було. Раніше знайомі для нас спеціально ходили у музей в Донецьку, фотографували вироби і надсилали нам. Але зараз там все зруйновано. Пам’ятаю, що, наприклад, для ляльки, яка представляє Луганщину, візерунок ми знайшли в інтернет-архівах одного Канадського музею. Так по частинкам зібрали інформацію.

Ляльку і досі купують як оберіг

Ми позиціюємо свої роботи як інтер’єрну прикрасу, але часто мотанки купують як обереги. Ще здавна вважалось, що якщо дитина захворіла, варто покласти біля неї спеціально виготовлену ляльку. А коли одужувала, то це означало, що мотанка перебрала на себе всю хворобу і тоді її спалювали чи закопували. Лялька мала певне місце і в обряді весілля.  Часто мама чи хрещена мотали ляльку на весілля для своєї доньки та бажали так швидкого поповнення у родині.

Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої

Люди часто хочуть бачити у таких речах магічні знаки чи символи. І досі вірять, що якщо заміжня жінка буде бавитись з лялькою, то скоро у неї з’явиться дитина. Нещодавно на замовлення робили мотанку з двома дітьми на руках. А через деякий час нам написали, що у дівчини народилась двійня. На фестивалях зараз деякі майстрині виготовляють ляльок і кажуть, що одна лялька на здоров’я, інша – на шлюб… Але все це вигадки, це більше рекламна обгортка.

Я не можу сказати, що лялька-мотанка зовсім нічого не несе і то все вигадки наших предків. Будь-яка річ, яка зроблена руками, має енергетику автора. Якщо робиш щось з позитивними думками — так і буде.

Мотанки робимо вже 11 років

Мотанки ми почали створювати ще у 2009 році. Пам’ятаю, як напередодні Нового року зробили 5 ляльок і тоді їх одразу розкупили. Чому саме мотанки? Я довгий час вишивала рушники, але на це витрачала дуже багато часу, мінімум три-чотири місяця. І тоді подумала, чому б не спробувати робити ляльки? Це така річ, яка гарно вписується в інтер’єр, її можна подарувати на різні події. Зараз ляльку ставлять не тільки вдома, а й в офісах. І ми з Танею вирішили спробувати робити саме мотанки.

У 2009 році на одному з етнофестивалів я купила першу ляльку, але вона була дуже примітивно зроблена. Тоді Таня пішла на майстер-клас по створенню ляльки. І трохи згодом вже вдвох ми спробували зробити перші вироби. Але поставили перед собою умову — працюємо тільки з натуральними матеріалами і не використовуємо старі речі – рушники, сорочки, підзорники…

Нас дуже радує, що зараз дуже змінилось ставлення до традиційних ремесел. Десь 10 років тому люди підходили і питали що це таке, чи це лялька на пляшку, чи це якась матрьошка. Людей дуже хвилювало чому немає обличчя та очей, що та за хрести — про традиції ніхто не знав. Зараз українці більш свідомі, відвідують багато майстер-класів і зі створення ляльок, і з виготовлення керамічного посуду. І ми радіємо, коли люди підходять на фестивалях і кажуть “о, а у нас дитина такі ляльки у школі робила”.

Мотанки поїхали і в Америку, і в Японію, і в ПАР

Ми часто проводимо майстер-класи і намагаємось популяризувати цю традицію. Колись навіть на фестивалі в Туреччині показували дітям, як робити мотанки. Взагалі, за кордоном дуже полюбляють українських майстрів і у нас часто іноземці замовляють ляльки. Наші мотанки вже поїхали у Канаду, Америку, Японію, Корею, Китай, Португалію, Італію та навіть у ПАР. Пересилали виріб англійцю українського походження, у нього знайомі в Африці. Він замовляв ляльку в кольорах прапора ПАР. Ляльки є по всьому світу, крім Антарктиди.

Мотанки сестер Катриченко на міжнародній виставці

Пам’ятаю цікавий випадок, коли на фестивалі турок дуже захотів купити у нас ляльку. Але його збентежив хрест, мовляв, Туреччина – мусульманська країна, родичі чи гості не зрозуміють такої прикраси інтер’єру. Ми пішли на зустріч і при ньому намотали ще ниток, щоб хрест візуально закривав все обличчя ляльки, і виглядав більш декоративно.

Читайте також: Українська кераміка: як вироби київських гончарів підкорюють світ

Наші ляльки знаходять через соціальні мережі, а також за допомогою хештегів. А також ми виставляємо свої роботи на платформі Etsy, через яку, зазвичай, нас і знаходять іноземці. Ціни на вироби різні — є ляльки і за 70 гривень, і за $200. Жодна лялька не повторюється між собою, навіть якщо просять скопіювати вже готову, то я все одно або додаю у вишивку якісь інші елементи, або змінюю кольори. Хочу, щоб кожна лялька була індивідуальною. За 11 років і не порахувати скільки ляльок ми з сестрою зробили. Та і зупинятись не збираємось, адже українські ремесла потрібно відроджувати та популяризувати.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.