Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Від торгівлі на ринку до власного бізнесу. Засновник натуральних соусів Tato Pepper Jam про ейджизм, старт із $5 та «дивні» поєднання

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Журавлина з кмином чи полуниця з імбиром? Комусь такі поєднання можуть здатися дивними, але виробник соусів Tato Pepper Jam Андрій Гнітецький переконує: це неймовірно смачно та ще й натурально. Свого часу він – інженер мікроелектроніки – зіштовхнувся з потребою готувати. Хотів допомогти батькам, які постійно працювали, аби прогодувати родину. З часом це переросло в захоплення, а зараз – у власну справу. Бізнес Андрія починався, коли він мав всього 5 доларів у кишені. Ці кошти крафтяр і досі зберігає у рамці. У його планах – завоювати всі світові ринки.

Андрій Гнітецький

Автор і виробник натуральних українських соусів та джем-соусів авторської рецептури Tato Pepper Jam з виробництвом на Київщині

За освітою – інженер мікроелектроніки. Працював на різних посадах: бренд-менеджером автомобільної компанії, керівником власної агенції маркетингових комунікацій, креативним директором на телеканалі тощо

Торгівля на ринку дала розуміння, що таке гроші

За освітою я інженер мікроелектроніки, хоча жодного дня не працював за професією. Я виходець ще того покоління, яке увійшло в життя на зламі недобудованого соціалізму і перейшло в недобудований капіталізм. У 1988 році я випустився зі школи, а вже наступного року мене забрали в радянську армію, попри плоскостопість. У ті часи там бракувало людей зі знаннями електроніки для обслуговування обладнання, яке ніколи не вимикалося і мало надпотужне випромінювання. Внаслідок цього я міг би отримати серйозні проблеми зі здоров’ям, але все обійшлося. У 1991 році мене відпустили у вільну Україну.

Мене завжди цікавила творчість. Література, кіномистецтво, режисура неймовірно захоплювали. Але через поміркованість, радянську школу «боятися жити» і «боятися мріяти» я, як і більшість людей мого покоління, був змушений  трішки утихомирювати свої бажання та шукати компроміс між ними та заробітками. Тож у 90-ті роки доводилося займатися чим завгодно: і на будівництво йти підсобником, і на базарі працювати продавцем.

Пам’ятаю, на підлозі лежить картонна коробка, біля мене – куплені 30 однакових салатово-молочних плащів. На дворі – 26°C морозу. Навколо ходять люди з зеленкувато-сірими обличчями й фіолетовими носами, кутаються від морозу у що попало. Я сам замерз до смерті, лиця не відчуваю, але кричу на все горло: «Пані та панове, купіть цього плаща, він вам дуже до лиця». Я знущаюся і з обставин, і з покупців, і з себе. І вся ця торгівля мені не до душі. Але треба було перебороти себе і навчитися розуміти, що таке гроші, зароблені торгівлею.

Почав готувати, щоб допомогти батькам

Перше моє знайомство з кулінарією було побутово вимушеним. Мама працювала у три зміни на виробництві пластмас, а тато був на роботі на першій зміні. Ми жили в однокімнатній квартирі вчотирьох, вчилися із сестрою у школі у дві зміни, жили «один в одного на голові» як то кажуть.  Я бачив, як батькам важко, і хотів їх чимось розрадити. Коли у мене була можливість, я завжди готував, щоб мама не витрачала на це свої сили. 

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

Мені готувати подобалось і подобається. У мене це спадково: бабуся була кухаркою у дитячому садку, а влітку, коли були жнива, готувала на колгоспі. Зараз я теж готую, інколи на велику компанію, не на колгосп, звісно ж. Моїм друзям подобається. Це мене надихає і тішить.

Мені було цікаво готувати, тому що кулінарія – це шлях вибору та експерименту, це дослідження і відкриття, це пригода і подорож. Ти можеш змішувати різні компоненти, щось підігрівати, охолоджувати, збивати. Далі пробувати, і якщо тобі подобається, – давати куштувати комусь ще, отримувати схвальні коментарі, а інколи навіть «зривати аплодисменти». Їжа – це дуже просто і не просто одночасно. Люди або просять добавки, або кажуть: «Цікаво, дякую, більше не треба». Готувати для своїх та себе можна тільки з любов’ю, а інакше – нахіба?

Доводив важливість мови та власної ідентичності

Я працював у різних компаніях, потім влаштувався у рекламний сегмент. Відтак протягом 5 років я перебував у великій автомобільній компанії – фактично виводив її на ринок. Потім у 2002 році відкрив власну агенцію прямих маркетингових комунікацій. Нам тоді кортіло і вдалося створити проєкт, який за своєю суттю був саме українським. Ми вважали важливим довести, що мова є економічним важелем, і його треба використовувати для захисту свого споживача і ринку праці. 

Згодом мене запросили креативним директором на один із телеканалів. Це було неймовірно цікаво: новий досвід, нові знання. Мені вдалося чимало всього створити та багато з ким познайомитися та у кого повчитися. Телебаченням треба жити. Мені ж бракувало знань «із самого низу», а ще тогочасна залежність від іноземних продуктів, яка мене не надихала. 

Усе, що тоді створювалося на телебаченні, проходило через фільтр: «Чи є це у росіян? А чи можна купити щось готове і просто його адаптувати?». Мені ж неймовірно хотілося випускати щось таке, чого не було ніде й ніколи. Що б це стало винятково продуктом цього каналу, його унікальною особливістю й окрасою, комерційною ознакою.

Ейджизм дав мені поштовх до власної справи

Потім у моєму житті сталися певні обставини, через які я сильно згаснув. Не знав, чого хочу і що зі мною відбувається. Декілька років присвятив пошуку всіляких філософій, місць сили та наснаги. Коли я повернувся з подорожей, у якийсь момент кількість рахунків, за якими треба було сплачувати, збільшилась до значних розмірів, а запасу коштів вже не було. І я почав думати, де шукати себе далі і де брати гроші.

Фото: Olia Tretiak / Facebook

І зіштовхнувся з тим, що мене – 43-річного чоловіка – не особливо хотіли брати на роботу, бо я вже був «застарий» за мірками компаній. Там хвилювалися, що я буду дисонувати з керівництвом, і що в мене можуть виникати власні інтереси. Мені здалося це нечесним, тому що насправді у 25 років ти ще не пожив, а в 45 – вже не живеш. А між цими датами дуже мало часу. І ти гребешся як божевільний, нічого не встигаєш, а життя минає.

І тоді я вирішив не шукати далі, на кого працювати, а самому щось творити. Одного дня у мене виникла думка, що дивним чином в Україні є культура ягід, але вона закінчується на вареннях і компотах. А я б хотів, щоб ягоди та фрукти мали ширше застосування. Думав, що з цього можна було б робити. Але так, щоб дотримуватися натуральності та високої якості. І мимоволі замислився, що це неймовірне поле для створення всіляких смаків і комбінацій.

Досі зберігаю 5 доларів, з яких усе почалося

Знаєте, коли виникає ідея, ти починаєш зумисне чи незумисне її реалізовувати. З того все і почалося. У якийсь момент до мене приїхали друзі, й ми разом готували вечерю на вуглях. Я ж взяв абрикоси і спеції та приготував до неї соус. На смак він був не таким, як куплений. Почастувалися разом, і друзі сказали, що їм дуже сподобалося. Згодом я приготував цей соус ще раз. Друзі запитали, чи можу я ще з чогось зробити, і я приготував іншу комбінацію фруктів і спецій.

Першу лінійку десертних соусів я робив із вітчизняних ягід. Казав собі: «От як я хочу цю ягоду підкреслити? Через які спеції та смакові комбінації?». Вибирав компонентну базу, уявляв всі смаки, комбінував. Я робив декілька варіантів, обирав, що мені в них більше подобається, і створював круті поєднання. Наприклад, вишня з кедровим горіхом та слива з копченою сіллю. А ось вже в гастрономічній лінійці (наприклад, поєднання чилі з абрикосом, томату з базиліком, чилі з журавлиною та кропом) я уявляв собі готовий продукт, що вартує поєднання з соусом, і вже до нього робив смак.

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

У 2014 році мій друг привів товариша, який сказав: «Я буду це продавати!». Але я зовсім не був готовий. У мене ще не було намірів створювати зі свого хобі якийсь комерційний продукт. Та згодом я подумав про цю ідею ще раз. На той момент у мене було лише 5 доларів у кишені. Я пішов до друзів і сказав: «Слухайте, ви мене підштовхуєте до того, щоб я виробляв соуси, а в мене немає грошей. Допомагайте». Мені допомогли: контактами, графічними розробками, розробкою інтернет-сайту. Так, довелося взяти гроші у борг і рік за роком його віддавати. Я дуже вдячний друзям за підтримку і допомогу. До речі, ці 5 доларів у мене досі лежать вдома у рамці як нагадування про те, що ресурси будуть — створюй ідею чи продукт.

Дав поштовх до розвитку іншим крафтарям

Коли я думав над назвою бренду, мені якось одразу спало на думку чудове українське слово «тато». Воно було майже забуте в Україні, йому зроблена російськомовна підміна, що дуже сумно. І я назвав свої соуси Tato Pepper Jam. «Тато» ­­як слово читається інтернаціонально. А ще я хотів, щоб коли соус почне продаватися по всьому світу, наші співгромадяни казали: «О, це наше українське слово “тато”, і це наш найкращий у галактиці соус!».

Читайте також: «Смерть ворогам» і «Палаюча дупа». Українські соуси Hell Daddy, від яких пригорає у російських посадовців

Ми добряче вплинули на ринок. Після нас в Україні з’явилося багато крафтових та великих виробників фруктових соусів. Так само і зі словом «тато»: ми його повернули у сферу публічного використання. З’явилися проєкти: «Тато виробляє», «Тато пече» тощо. Це все з одного боку можна розцінювати як плагіат чи творче переосмислення, а з іншого – як неймовірний вплив Tato Pepper Jam на креативну складову і на культуру загалом. Мої соуси якраз і планувалися як продукт, який буде дозволяти людям відкривати свою креативність і здатність фантазувати. Це мене неймовірно надихає і підтримує.

Поєднання моїх смаків вважають дивними

Коли я продавав перші соуси, люди мене питали: «А до яких страв він пасує?». І я відповідав, що не знаю, до яких. Я створив комбінаторику, яка мені дуже подобається, віддаю її покупцям. А вони нехай скуштують і скажуть, з чим соус смакує. Вже з досвідом та великою лінійкою ми покликали декілька різних фромажерів (сирних сомельє), які, оцінивши високі смакові якості наших соусів, зробили рекомендації, які соуси краще пасують до яких сирів.

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

Розмірковуючи над лінійкою десертних соусів до сиру, я подумав, що можна створити ще й лінійку соусів до м’яса, птиці та риби. Фактично ми перші на ринку зробили лінійку соусів із чилі в пляшечках (ті що розливаються гарячими у стерилізовану тару, а потім ще й пастеризуються). Особливо неймовірним мені видається соус «Чилі, вишня, розмарин» на кожен день (від смаженої котлети до несвіжої газети) хоча мені заходить до смаженої картоплі з м’ясом. Також маємо дуже смачний «Журавлина, кріп» до телятини, індички та просто так. 

Про «Чилі, абрикос, томат і базилік» годі й говорити: до крилець, запеченої свинини чи коропа. Тішить смак і негострого соусу «Копчена паприка, гірчичне зерно» до сосисок, варених ковбас і пасти. До речі, ми й тут були новаторами, тому що повернули в публічне поле використання копченої паприки.

Часто люди читають назви й кажуть: «У вас такі дивні поєднання: груша з ваніллю і перцем». А я кажу: «Так у чому ж дивність? Це два класні продукти, які разом чудово балансують», до яких ми додали трошки магії та власних секретів. У нашому асортименті також є соуси: «М’ята, імбир, перець», «Журавлина, кмин перець», «Слива, копчена сіль, перець» тощо.

Перець у складі – не ознака гостроти

Я не маю технологів і створюю усі смаки самостійно. Наприклад, соус «Копчена паприка, гірчичне зерно» я робив зранку до холодної рибної котлети. Тобто мені треба було чимось поснідати перед зустріччю, і я мав котлету. Чомусь мені не хотілося її гріти. І я думав, чим би її прикрасити, щоб вона була їстівна. Перебрав смаки, які існують в мене в голові, і вирішив зробити таку комбінаторику. Коли я зібрав цей соус докупи, виявилося, що він дуже добре пасує не тільки до рибної котлети, а й до відбивного м’яса, сосисок і варених ковбас. Він дуже ніжний і спокійний.

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

Багато людей думають, що ми готуємо винятково гострі соуси, бо в нас часто є перець у складі. Насправді ж ми використовуємо цей компонент як смакову добавку, яка стимулює смакові рецептори. Замість того, щоб використовувати якісь стимулятори чи консерванти, ми додаємо трохи перцю. Іноді я полюбляю гостре, але якщо його споживати постійно, то людина перестане відчувати смаки. «Попалені» рецептори не такі чуттєві, тому вживання гострого має бути поміркованим, як на мене.

Не тільки смачно, але й корисно

Наше виробництво зосереджене на Київщині. Ми з самого початку вирішили, що будемо розміщуватися в інших виробників, які вже мають достатні потужності. Виготовляємо соуси винятково з натуральних інгредієнтів, максимально збалансованих і корисних. Здоровий спосіб життя передбачає позитивні думки, фізичне навантаження та помірне харчування. Соуси – це якраз про помірне харчування, тому що його потрібно зовсім трішки, аби зробити їжу смачнішою.

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

Наш продукт вартує своєї ціни, і на це є свої причини. Окрім того, що ми використовуємо тільки натуральні фрукти, ягоди та спеції, ми ще маємо особливу форму збереження. Соуси варимо, витримуючи баланс сухих речовин, розливаємо в термічно оброблений посуд і пастеризуємо. Це дозволяє готовому продукту досягати довгих термінів придатності.

Хоча починали ми як крафтярі й виробляли все вдома у каструльках, тепер ми все створюємо на виробництві й маємо необхідні технічні умови. Ми проходимо обов’язково сертифікацію, на кожну баночку товару маємо результати санітарно-епідеміологічного дослідження. Вважаємо себе якісним виробником, який будь-якої миті готовий відповісти за якість продукції.

Ціни не змінюємо вже понад 6 років

З 2014 року ми жодного разу не піднімали ціни: як тоді соус вартував 100 гривень, так і зараз. Це, звичайно, негативно впливає на наші прибутки. Але тоді типовий споживач міг собі дозволити на цю суму одне, а зараз – значно інше. До того ж, пандемія внесла свої корективи у доходи населення. Ми поки що тримаємо ціну незмінною. Хоча нас вже спонукають до підняття, і, напевно, згодом ми переглянемо ціноутворення певних позицій в асортименті.

Іноді ми робимо знижки, аби показати людям свою продукцію. Доволі часто зіштовхуюся з тим, що віра в українські продукти недостатня. Згадується, ось ця істерія про вітчизняну ковбасу, яка нібито колись була прекрасна, а зараз не така. Ми як постколоніальна держава неймовірно любимо щось імпортне і з упередженням ставимося до власного. Тому ми вимушені використовувати загальні правила гри, як от знижки, аби на нас звернули увагу.

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

Наш продукт можна купити через сайт та соцмережі: Facebook та Instagram. Також соуси продаються по всій Україні у різних крамницях та в крафтярській «Лавці традицій» у мережі «Сільпо». Невеликими партіями вже відправляли й за кордон. Наші плани – завоювати всі світові ринки. Ми маємо вийти за орбіту Землі, адже «Tato Pepper Jam – це найсмачніші соуси в галактиці». Це гасло нас надихає та підтримує. Приємно, коли люди не йдуть у магазин, а пишуть у соцмережах: «Ми хочемо заплатити напряму вам, тому що нам подобається, як і що ви робите». Нам це і приємно, і, звичайно, вигідніше.

Нам пропонували продатися

Одного разу я стояв біля вітрини зі своїми соусами, а поруч – двоє молодиків з ознаками підприємництва. Один іншому каже: «Я тобі серйозно кажу, я знаю цих людей, вони тут нічого не роблять. Це старий американський бренд. Вони привозять у великих бочках, а тут просто розкладають у баночки, пакують та продають». Я не хотів перебивати їхню розмову. Нехай і далі розносить свою легенду. Для мене це означає, що люди, які скуштували наш продукт, оцінюють нас на рівні зі світовими виробниками.

Фото: Tato Pepper Jam – соуси до сиру і м’яса / Facebook

Були моменти, коли великі виробники соусів підходили до нас знайомитися і питали, чи не бажаємо ми продатися. Ми казали, що поки не готові обговорювати це питання, тому що не маємо досвіду «самопродажу». До речі, зараз ми вже думаємо над тим, що нам дійсно бракує інвестицій та партнерів. Наша когорта людей, які вміють створювати круті продукти, готова до співпраці. Маємо багато соусів та інших продуктів у розробці й радо втілимо їх у життя.

Соуси – це про натхнення та дипломатію

Головна філософія соусу – він, як хороший співрозмовник, поєднує смакові складові тих компонентів, що є на тарілці. Він має дати можливість «відкритися» кожному. А ще соуси – це неймовірний «дипломатичний» продукт. Знаю, що багато людей наші продукти беруть за кордон як смакові подарунки. У мене таке розуміння: якщо в країні несмачні соуси, то які в ній мають бути страви?

Колись я для себе вирішив, що зможу представити світу ягоди та фрукти по-іншому, розширити для них ринки споживання. Думаю, мені це вдалося. Тепер залишилося головне: зробити так, аби цей продукт приносив його виробникам гроші. Кошти – це енергія, яку потрібно мати та використовувати для розвитку.

Tato Pepper Jam привносить у свідомість своїх поціновувачів багато нових ідей. Сподіваюся, наш досвід допоможе іншим креативникам придумати круті речі, історії, продукти тощо. Головне – нічого не боятися, експериментувати та знаходити, чим надихатися. Хоча Земля й маленька, але в ній вистачить місця для всіх задумів. Особливо, якщо вони будуть від душі й відкриватимуть нові смаки життя.

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Підтримай ШоТам

Суспільство

У Києві побудують зону відпочинку з фонтанами на воді

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Києві на Троєщині облаштують один із найбільших паркових комплексів у Києві із фонтанами на воді, кольоровою підсвіткою, оглядовими майданчиками та зоною відпочинку.

Про це повідомив голова Деснянської районної державної адміністрації на фейсбук-сторінці.

Оприлюднили також попередній ескізний проєкт, на якому видно новий парк вздовж вулиці Миколи Закревського.

У повідомленні також закликали приєднуватися до обговорення проєкту в коментарях. Користувачі мережі одразу відгукнулися на пропозицію.

Читайте також: «Кайфуємо від того, що різні». Як київський бренд FREEki створює стильний одяг та допомагає працевлаштуватися людям з інвалідністю

Кияни запропонували у коменарях:

  • очистити воду, щоб вона була придатною для пляжів;
  • побудувати біля зони відпочинку спортивний парк стежку здоров’я уздовж всієї вулиці М. Закревського;
  • залишити безкоштовну дитячу зимову гірку, яка наразі стоїть на місці майбутньої зони відпочинку;
  • звести у майбутньому парку альтанки для відпочинку і лавки для посиденьок.

Читайте також: Як велоактивістка з Кривого Рогу захищає життя роверів (ВІДЕО)

Нагадаємо, на Хмельниччині відкрили «Активний парк» для занять спортом.

Як ми повідомляли раніше, в Україні створять нові національні природні парки на Черкащині, Рівненщині та Одещині.

Фото: facebook.com/dratnikov.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Нацбанк випускає пам’ятні монети до зимових Олімпійських ігор

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Національний банк України з 18 січня вводить у обіг дві нові пам’ятні монети «ХХIV зимові Олімпійські ігри». Монета присвячена спортивній події – XXIV зимовим Олімпійським іграм, проведення яких заплановано на лютий 2022 року в столиці Китаю – Пекіні.

Про це повідомили у пресслужбі Нацбанку.

Нацбанк випускає монети номіналом 2 грн із нейзильберу та 10 грн зі срібла.

На аверсі монет розміщено:

  • угорі – малий Державний Герб України, над яким напис півколом УКРАЇНА,
  • у центрі у дзеркальному колі – голова дракона (використано тамподрук), який є головним героєм давніх легенд, міфів, казок та одним із найвідоміших символів Китаю, напис 2022, стилізований під змієподібного дракона, вкритого лускою;
  • ліворуч та праворуч – чотири піктограми, що символізують олімпійські види спорту; унизу номінал 2/10 та графічний символ гривні.

Читайте також: Від торгівлі на ринку до власного бізнесу. Засновник натуральних соусів Tato Pepper Jam про ейджизм, старт із $5 та «дивні» поєднання

На реверсі монет на стилізованому абрисі аркуша паперу розміщено:

  • композицію, що символізує країну, де відбудуться XXIV зимові Олімпійські ігри, – Китай із його давньою культурою, одним з елементів якої є папір;
  • карта Пекіна, на якій зображено піктограми сноубордиста та фігуристки (у центрі), праворуч від якої віяло – невід’ємна частина традиційної китайської культури, перші відомості про появу якого відносять до IV-II cт. до н.е.

Крім того, на реверсі монети розміщено: сніжинку (унизу), логотип Національного олімпійського комітету України (ліворуч), над яким голова дракона та вогонь – один із символів Олімпійських ігор.

Відомо, що до складу національної збірної України увійдуть представники таких видів спорту: біатлон, гірськолижний спорт, ковзанярський спорт, керлінг, лижні гонки, лижне двоборство, стрибки на лижах з трампліна, санний спорт, скелетон та бобслей, сноубординг, фігурне катання, фристайл, хокей із шайбою, шорт-трек.

Нагадаємо, українська монета «Передова» стала найбільш надихаючою у міжнародному конкурсі.

Як ми повідомляли раніше, в Україні з’явилася пам’ятна монета «Спадок» із козаком Мамаєм.

Фото: bank.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

«Кайфуємо від того, що різні». Як бренд FREEki створює стильний одяг та допомагає працевлаштуватися людям з інвалідністю

Опубліковано

freeki

Підтримай ШоТам

Це історія про те, що мрія та ідея можуть крокувати поруч і одного дня перетворитися на реальний та власний бренд одягу, у створенні якого беруть люди з комплексними порушеннями розвитку. FREEki офіційно запустився лише в грудні, але вже підкорює ринок стильними, комфортними та кайфовими речами. А головне в філософії команди — свобода. Свобода бути різними і насолоджуватися цим. 

Руслана Цегельська, Вікторія Юхно, Юлія Болбочан

засновниці бренду одягу FREEki

Познайомилися в громадській організації

Юлія: Наша історія почалася з роботи в громадський організації «Бачити серцем», яка займається соціалізацією дітей, підлітків та дорослих з інвалідністю. Разом із Вікторією ми були кураторками одного з проєктів. Там познайомилися й з Русланою. Вона працювала з підлітками, але наші проєкти часто перетиналися. Один з напрямків роботи творчої майстерні — підготовка до працевлаштування студентів.

Ми намагалися вийти на відкритий ринок праці, але виявилося, що все не так прекрасно, як того хотілося. Тому зіштовхнулися з різними складнощами та неможливостями, а потім подумали: чому б нам не створити щось своє. Підприємство, яке прийматиме молодь з інвалідністю такими, якими вони є. До того ж, ми знаємо нюанси роботи з людьми з інвалідністю. Так народилася ідея бренду одягу, в створенні якого братимуть участь люди з порушеннями розвитку.

Засновниці бренду FREEki Вікторія Юхно, Руслана Цегельська, та Юлія Болбочан

Руслана: Ми якось дуже класно відчули одна одну і ідеально зійшлися за цінностями та поглядами. Практично одразу зрозуміли, що будемо говорити про свободу, але певний час намагалися зрозуміти, про яку саме. Зрештою вирішили, що наш бренд — це про свободу самовираження, внутрішню свободу та свободу вибору.

А взагалі, все, що зараз відбувається, — наче так і мало бути. Аби ми зустрілися й запустили цю справу. І нам добре, ми з легкістю розуміємо одна одну. Кожна дає свободу іншій, є простір для творчості, самовираження та прийняття. Тому нам добре разом.

Ми не імітуємо роботу людей з інвалідністю, вони справді працюють

Юлія: Зараз у команді FREEki на стажуванні четверо людей з інвалідністю. Троє з них — студенти «Творчої майстерні ТАК» ГО «Бачити серцем», з якими ми раніше працювали. Вони і зараз відвідують курси, а тому стажування проходять в окремі дні, щоб не збивати звичний графік. Четвертий учасник — син нашої Вікторії.

Вікторія: Усі вони проходять стажування та пробують себе в різних процесах. Ми спостерігаємо, намагаємося зрозуміти їхні уподобання та побачити сильні сторони кожного. До кінця стажування ми вже будемо знати, за який процес у повноцінній роботі відповідатиме кожен зі стажерів.

Просто зараз, під час нашої розмови, в офісі працюють двоє стажерів: нам важливо в цей період бути поруч з ними, аби максимально підказувати та допомагати. Адже всі задачі нові та вимагають уваги та зосередженості. Мета цього стажування — повністю відточити всі процеси, аби на момент працевлаштування стажери знали свої ключові обов’язки та зону відповідальності. Для нас це не гра, в якій вони щось роблять, а ми завершуємо чи виправляємо. Ні, це справжня робота з правилами та стандартами. Ми не імітуємо роботу людей з інвалідністю, а справді навчаємо їх та даємо можливість на працевлаштування.

Руслана: Зараз ми вже відпрацювали перший місяць і побачили, що, наприклад, для стажера Ярослава прив’язування бірок чи пакування — досить складна задача, яка вимагає багато зусиль від нього. Натомість він дуже сильний у комунікації з людьми. Тому його ключова задача — опанувати базу клієнтів, вивчити асортимент та навчитися супроводжувати гостя в шоурумі. 

А ось, скажімо, Саша класно працює з одягом. Тому, коли надходить замовлення, вона шукає його на складі, перевіряє, відпарює, правильно складає, додає листівку та підписує. Потім — передає наступному стажеру, який відправляє пакунок поштою.

Хочемо довести, що це — нормально

Юлія: Після навчання всі наші стажери будуть офіційно працевлаштовані та отримуватимуть повноцінну заробітну плату. Так, це не обов’язково п’ятиденний робочий графік. Можливо 2-3 дні на тиждень. Це визначатиметься індивідуально. Але обраний час — це справжня робота, коли людина приходить, самостійно виконує свої завдання та несе за них відповідальність. Ми не хочемо створювати ілюзію роботи.

Це соціальний бізнес, але нам дуже хочеться довести, що насправді залучати людей з інвалідністю до роботи — це нормально. Вони можуть працювати, в цьому немає нічого дивовижного, немає ось цього: «Вау, ви таке зробили!». Ні. Можливо, потрібно витратити трохи більше часу, сил, слів. Десь розповісти детальніше, повторити кілька разів, разом пройти певний процес. Але це нормально. Ми хочемо показати, що так і має бути.

Вже час зрозуміти, що люди з порушеннями розвитку, які знайшли роботу, — це не щось несподіване. Це норма. Ми всі — різні. І якщо людина здатна вчитися та працювати — чому ні? У чому проблема? 

Люди різні, і це класно

Руслана: У роботі зі стажерами більше часу та зусиль потребують саме процес навчання та розуміння індивідуального підходу до людини. Наприклад, у нас є стажер Нікіфор, якому аби взятися за якусь роботу, потрібно пройти процес прийняття. Кожен з нас насправді часто проживає цей процес, проте зазвичай це проходить так: злість, відмова, вдих-видих і сіли працювати. А ось він не стримує емоцій. Це досить гучний крик в офісі та обурення. Але після тимчасового протесту — приймає роботу й дуже класно її виконує. 

Вікторія: Це якраз про нашу свободу і розуміння, що людина може бути різною. По-різному демонструвати свої почуття та емоції, виглядати, сприймати та приймати цей світ. Хтось може лежати на підлозі. І якщо йому цього захотілося — це нормально. Багато речей, які прийнято вважати дивними, насправді — абсолютно нормальні. Людина може бути різною, і в чомусь це навіть класно. 

Ми балансуємо бізнес та соціальну складову

Юлія: Із самого початку ми вирішили, що в жодному разі не будемо маніпулювати на тому, що в нашій команді працюють люди з порушеннями розвитку. Наша фішка — це якісний продукт та чудова комунікація з клієнтами. Так, ми завжди розповідаємо про наших стажерів, але це не ключова дорога, якою до нас мають приходити люди. 

Руслана: І ніхто не забуває, що FREEki — комерційний проєкт. Нам потрібно і жити, і розвиватися. Тому ми плануємо балансувати бізнесову та соціальну складові. Тому є певний графік роботи і для стажерів, адже розуміємо: кожен має виконувати ще безліч власної роботи. Звісно, іноді одна складова переважає. Це нормально, коли певні процеси потребують додаткової уваги. Але ми прагнемо заробляти на цьому, розвиватися, йти далі. У планах — нові стажери і ще більше працевлаштованих людей з інвалідністю. А для цього потрібні і гроші, і час. Тому баланс — це обов’язково.

Наш одяг — для всіх, незалежно від віку

Юлія: Кожна річ, яку ми створили, проходила кілька етапів від ескізів до взірців. Ці взірці змінювалися, деякі — кількаразово, допоки не доходили до «О, так! Це класно, залишаємо». Адже хотілося створити справді комфортні, приємні та улюблені речі. Я не можу сказати, що наша команда вигадала щось геніальне. Ні, це звичайний одяг, який ми носимо щодня, якого потребуємо, і в якому почуваємося затишно. У нас практично немає розмірної сітки, але ми намагаємось розробляти моделі так, аби було комфортно і людям, які носять S, і тим, хто обирає L. Поки не можемо сказати, що наші речі — унікальні. Вони просто класні і комфортні. Ми любимо їх і практично не знімаємо з себе.

Вікторія: Наші стажери не брали участі в створенні першої колекції, і ми цього не приховуємо. Навпаки, показуємо чесну, правдиву картинку. Сьогодні ключова роль стажерів — у реалізації продукції та всіх деталей на шляху до клієнта. Водночас вже маємо перші приклади малюнків на речах від Олександра та Нікіфора. Деякі ми навіть встигли продати без будь-яких анонсів. 

Юлія: Наш одяг — для всіх. Якщо брати якісь вікові рамки, то, скажімо, худі нашого виробництва носить мій 16-річний син, ношу я, а тепер — і моя бабуся. Вона брала участь у зйомці колекції й весь час розпитувала, де можна придбати таку кофту. На Новий рік отримала своє худі, була неймовірно щаслива. Тому це для будь-кого.

Головне — аби людина одягнула й зрозуміла: це моя модель, мій колір, мені комфортно і класно. Якщо казати про цінності — звісно, краще, аби цей одяг носили люди, близькі з нами за поглядами. Тоді ці меседжі можна нести далі, їх буде більше, всім буде кайфовіше. І це буде класно.

Ми продаємо не одяг, а філософію

Юлія: Ми розуміли, що сьогодні вже чимало крутих брендів створюють класний одяг подібного стилю. Але ми продаємо не просто речі. Ми пропонуємо ідею та філософію свободи й різності. 

Ми могли б і придумати щось інше. Але напрям бізнесу — це не ключовий елемент, адже ми завжди будемо просувати саме такі ідеї. Що кожна людина — цінна, і кожна особистість — це окремий космос. Так, сьогодні обрали одяг, тому втілюємо наші погляди саме в такий спосіб. Робимо все, аби якомога більше людей одягнути в те, у чому їм буде класно й кайфово. Звідси й наш слоган — «Кайфуємо бути».

А ще у нас немає оцього: «Дивись, у них з’явилось таке й таке, от блін». Ні, ми кажемо: «О, глянь, класна фішка, час і нам щось придумати». Конкуренція — це мотивація. Ми розуміємо, що інші не сидять на місці, а тому й самі намагаємось постійно щось вигадувати. Чим більше класних брендів — тим приємніше наше життя. І взагалі класно жити в країні, яка розвивається й дихає чимось новим.

Руслана: А ще ми дуже любимо те, що робимо. Нам у кайф. Воно все просто йде так, як і має бути. Ти щоразу приходиш, починаєш роботу, і все якось добре. Просто добре. І чому не продовжувати, якщо це в задоволення? Якщо є внутрішнє відчуття щастя та розуміння, що саме так і має бути? Усе просто: важливо бути щасливими.

Мріємо створити власний простір з шоурумом та майстернею

Юлія: Хотілося б, аби через певний проміжок часу, у нас з’явився простір. Місце, де буде шоурум, працюватиме вся наша команда, а поруч — невеликий цех. Аби клієнти одразу бачили, як відшиваються речі, хто яким процесом займається. Простір, де можна буде відслідкувати весь процес створення нашого одягу. А ще — замовити індивідуальний пошив.

Вікторія: А поки що наш одяг можна замовити на сторінках в Instagram та Facebook. Або ж офлайн — в офісі на вулиці Тампере, 5. Ми завжди раді відвідувачам та новим знайомствам, а наші стажери-консультанти з радістю покажуть усі речі, створені командою FREEki.

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Підтримай ШоТам

Читати далі