Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Від психологічної підтримки до запуску бізнесу. Як працюють тренінги для переселенців? Кейс ГО «Біла стрічка»

Опубліковано

Психологічні тренінги не працюють? Забудьте про цей стереотип. Саме завдяки групам підтримки та психологічній допомозі сотні переселенців змогли не лише адаптуватися на новому місці, а й зробити крок до розвитку власної справи.

Це доводить психологиня та виконавча директорка ГО «Біла стрічка» Надія Копаниця , завдяки якій маріупольці успішно соціалізувалися в Києві та готуються до старту підприємницької діяльності. Як волонтерська допомога в столичному метрополітені перетворилася на масштабний проєкт підтримки українців – у новому тексті ШоТам.

Надія Копаниця

психологиня, виконавча директорка громадської організації «Біла стрічка»

Не виїхала, бо знала, що моя допомога знадобиться

Із самого початку російського вторгнення я залишалася в Києві. Після того, як минув ступор перших днів, я вирішила, що не буду тікати і намагатимусь допомагати країні будь-чим. Пригадую, як до мене приїхала подруга і ми вдвох поїхали робити чай для територіальної оборони. 

Це був перший крок до волонтерства, якого тоді потребували всі і всюди. Згодом, коли стало зрозуміло, що більшість людей переміщуються у столичну підземку і перебувають там ледь не цілодобово, стало зроміло, що їм необхідна психологічна підтримка. Тоді ми зі знайомими з міської ради почали збирати психологів і спускатися в метро.

Волонтерили кілька разів на тиждень, а трошки згодом вдалося отримати невеликий грант, тож роботи стало більше. Люди буквально жили в метро. Пам’ятаєте, як потяги ходили лише на одній гілці, а довкола були люди? Хтось із карематом, хтось із ковдрою і подушкою, а хтось – із наметом? 

Ми підтримували цих людей і намагалися виходити на інші рівні допомоги. Згодом нам почали привозити канцтовари, з Польщі ми отримували гуманітарку, яку передавали тим, хто цього потребував. Потім приїхали фахівці з країн Балтії і почали ділитися досвідом. Для нас це було справді потужно. 

Надія Копаниця

Працювали з тими, хто виходив із Маріуполя пішки 

Бойові дії тривали, але нашу роботу це не зупиняло. Ми працювали зі співробітниками критичної інфраструктури, адже на той момент вони також вигоріли. А бути на місці без вихідних та перерв зможе далеко не кожен. У травні до Києва почали приїжджати ті, кому вдалося вирватися з понівеченого Маріуполя. Це була шалена кількість людей. 

У той час запрацював спеціальний хаб, який займався виключно маріупольцями. Вони потребували шаленої підтримки, адже приїхали з повністю зруйнованого міста. Ближче до осені лише в Подільському районі столиці зареєстрували понад 15 тисяч переселенців. 

Мене запросили допомогти хабу «Я – Маріуполь». Організатор направив до мене маріупольців і сказав: «Надю, вони йшли полями». Я перепитала, що він має на увазі. «Люди боялися блокпостів окупантів і йшли пішки через поля», – почула у відповідь. Тоді ми очікували до 10 людей, а прийшли 40. Жінки та чоловіки, які змогли втекти з Маріуполя. Їхні очі були скляними, а погляд йшов скрізь людей та стіни. Цей день був дуже довгим та важким. 

Читайте також: Переселенцям від переселенців. Як активісти з Маріуполя розбудовують мережу підтримки ВПО

Коли мені сказали, що прийде 8 чи 10 переселенців, я була впевнена, що впораюся. «Я ж працюю з групами», – подумала я. Але коли дізналася реальну кількість, то, звісно, зрозуміла, що буде складно. Я вперше залишилася сам на сам із такою велетенською групою травмованих війною людей. 

Люди «оживають» через дотик

Звісно, кидати таких людей не можна. Це було мало не перше, про що я подумала. Вони потребують підтримки. Тож я забрала їх у нашу спільноту, і ми почали працювати. 

Збирали людей в групи, проводили консультації, водили їх на екскурсії Києвом. Наприклад, на Андріївський узвіз, щоб вони могла все роздивитися, торкнутися руками. І саме це їх і «розбудило». Вони почали «оживати» через дотик. 

Ще один досвід, який сподобався маріупольцям, а згодом й іншим переселенцям, – барабани. До роботи з групами я почала залучати перкусистів-барабанщиків. Жінки та чоловіки сміялися, плакали і барабанили. І це «зайшло» неймовірно. Це спрацювало, вони дійсно почали відкриватися і відчувати увесь спектр емоцій. 

Очолила громадську організацію «Біла стрічка» 

Трошки згодом з’явився проєкт, який отримав назву «Психологічна майстерня». Це зустрічі, які ми проводили з психологами. Я чітко розуміла, що ми не можемо зупиняти цей формат, навпаки, була необхідність у масштабуванні. І саме тоді почала функціонувати опція «свій приводить свого». 

Хтось, хто з нами працював, відчув результат, комусь відгукнулося, стало зрозуміло і цікаво. І ці люди приводили знайомих, які також потребували підтримки. Так і запрацювала наша «Психологічна майстерня», а мені запропонували очолити громадську організацію «Біла стрічка». Пам’ятаю, зателефонувала керівниця ГО, яка кілька років тому переїхала до США, і запитала, чи я не проти. Вона сказала: «Надю, ви ж робите все те саме, що і ми. А так будете працювати з нами». І я погодилася. 

навчання впо

Від ресайклінгу до розвитку власної справи

Ми почали подаватися на гранти, а паралельно продовжували роботу з переселенцями. Проводили й досі проводимо безліч тренінгів для тих, кому це дійсно потрібно.

Зокрема пояснювали, як розпочати власну справу, запустити бізнес. Або, скажімо, розповідали про ресайклінг, і цей тренінг був справді шаленим. До нас завітали українські дизайнерки й на прикладі власних робіт пояснювали технологію й техніку роботи. Упродовж тренінгу кожна учасниця змогла створити власний виріб.

Так, ми витратили цілий день, надзвичайну кількість матеріалів, але натомість отримали потужний результат. Посмішки, готові виробу, знайомства і, звісно, пророблену психологічну роботу. До того ж одна з дизайнерок, розповіла дівчатам власну історію. Вона рятувалася з Харкова й починала все з самого початку.

тренінги для переселенців

Психологічні тренінги дійсно працюють 

Психологічні тренінги працюють. Я можу сказати про це з усією впевненістю. Адже ми вже бачимо результати. Одна з наших дівчат почала планувати і міркувати над тим, щоб запустити власну пекарню. Друга – зайнялася власним виробництвом зефіру, третя – працює над створенням ляльок. 

Деякі дівчата , переселенки із Маріуполя, задумалися над тим, щоб долучитися до роботи в «Психологічній майстерні». Що ми на це відповідаємо? «Так». І тільки «так». Якщо вони відчувають силу та бажання допомагати, як можна відмовити?

Насправді цей список досягнень можна продовжувати. Але просто скажу, що це не кінець. Я подалася ще на кілька грантів і наразі чекаю на відповідь. Насамперед хочеться зробити для переселенців творчу майстерню. Бо будь-яка творчість – це робота руками, дрібна моторика, яка дійсно допомагає прокинутися і подивитися на життя під геть іншими фарбами. 

тренінги для впо

Шукайте «своїх» під час війни 

Маю пораду: «Потрібно мати своїх під час війни». Варто знайти свій соціум, своє коло спілкування, людей, до яких можна прийти, подзвонити, написати та поділитися з ними усім, що турбує. Слід шукати людей, які зможуть підтримати і не соромитимуться звертатися по допомогу. 

Знаєте, ми працювали з волонтерами, які вічно бігали туди-сюди по справах. Наприклад, принести продукти, приготувати суп для військових, зробити паралельно ще мільйон справ. І ми цікавилися, як вони це витримують. А відповідь була простою: «Крім мене це ніхто не зробить». 

Так ось, варто знайти тих, хто зможе підставити плече в потрібний момент. Людей, готових прийти на поміч, насправді чимало. Варто лише пошукати та зачепитися разом. 

І ця порада стосується не лише тих, хто залишився в Україні. Адже ті, хто на місці, знають, що бомби не падають щохвилини. Ми розуміємо, що транспорт ходить, є робота, бачимо, як відкриваються нові заклади, де можна смачно поснідати . А от ті, хто виїхав за кордон, цього не знають. Їм також потрібно своє коло спілкування, яке зможе підтримати. І це коло потрібно шукати, де б ми не були.

Суспільство

В Україну повернули ще 11 дітей із тимчасово окупованих територій та росії (ФОТО)

Опубліковано

В Україну вдалося повернути 11 українських дітей із тимчасово окупованих територій (ТОТ) та росії. Це стало можливим завдяки ініціативі Bring Kids Back UA, Офісу омбудсмана і за посередництва Держави Катар.

Про це повідомив уповноважений ВР з питань людини Дмитро Лубінець.

Найменшій дитині із цієї групи — 10 років, найстаршій — 17. Серед врятованих є зокрема 13-річна дівчинка, яка змогла возз’єднатися зі своєю мамою після того, як жінку повернули з полону у квітні 2023 року. Дівчинка разом із бабусею залишалася на ТОТ Донеччини, але завдяки наполегливій роботі українських служб сім’я нарешті зустрілася.

Також додому повернулися п’ятеро дітей з однієї родини, які опинилися в рф після того, як їх опікун під час бойових дій вивіз їх із регіону. Згодом діти змогли зв’язатися зі старшою сестрою в Україні й повідомити про бажання повернутися додому.

Читайте також: Фінський гурт The Rasmus відвідав «Охматдит», аби підтримати юних пацієнтів (ФОТО)

Раніше ми писали, що дівчинка Ліза зустрічала звільнених полонених із прапором, а вони приїхали подякувати особисто.

Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Лубінця

Читати далі

Суспільство

Борис Джонсон зустрівся з українськими ветеранами-енергетиками перед боєм Усика в Лондоні

Опубліковано

Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон провів зустріч із ветеранами ДТЕК, які приїхали до Лондона підтримати Олександра Усика. Серед присутніх були енергетики, шахтарі ДТЕК, металурги «Метінвест» і оборонці Маріуполя.

Про це повідомили в ДТЕК.

Під час зустрічі обговорювали необхідність посилення протиповітряної оборони України та розширення технічної допомоги для відновлення енергетичної інфраструктури.

«Наші енергооб’єкти постійно обстрілюють останні кілька років. Ми щоразу відновлюємо їх, але без належної протиповітряної оборони та технічної підтримки цього недостатньо», — зазначив ветеран і працівник ДТЕК Андрій підкреслив.

Читайте також: У Лондоні виставку зброї відкрила шабля Івана Мазепи з Чернігівського музею

Зустріч відбулася в межах ініціативи #МайбутнєБудеСвітлим, у межах якої Усик і ДТЕК закликають міжнародну спільноту допомагати у відновленні української енергосистеми та підтримувати роботу енергетиків під час війни.

Поєдинок між 38-річним українцем і 27-річним британцем Данієлем Дюбуа відбудеться 19 липня на стадіоні «Вемблі» в Лондоні. Вони змагатимуться за абсолютне чемпіонство у надважкій вазі.

Нагадаємо, що Усик на відкритому тренуванні в Лондоні вдягнув футболку Free Azovstal defenders (ВІДЕО).

Раніше ми писали, що Борис Джонсон підтримав українських енергетиків у благодійній куртці від DAMIRLI та ДТЕК.

Фото: фейсбук-сторінка ДТЕК

Читати далі

Суспільство

Фінський гурт The Rasmus відвідав «Охматдит», аби підтримати юних пацієнтів (ФОТО)

Опубліковано

Гурт The Rasmus з Фінляндії, який 19 липня виступить на сцені Atlas Festival, завітав до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Музиканти особисто зустрілися з маленькими пацієнтами, щоб їх підтримати.

Про це повідомили в Atlas Weekend.

Візит гурту відбувся у межах ініціативи фонду Good Donations, який спільно з Atlas Festival вже другий рік поспіль проводить збір коштів для дитячих лікарень по всій Україні. Цього року зібрані кошти спрямують на закупівлю критично важливого обладнання для «Охматдиту», що допоможе рятувати життя ще більшої кількості дітей.

Читайте також: За 24 години DOROFEEVA і POSITIFF зібрали понад 3 млн гривень на турелі проти «Шахедів»

Довідка про гурт

The Rasmus — популярний фінський рок-гурт, створений у 1994 році в Гельсінкі. Вони здобули світову славу після виходу хіта In the Shadows і альбому Dead Letters у 2003 році. За роки існування гурт випустив понад десять альбомів і продав більше ніж 3,5 мільйона платівок. The Rasmus кілька разів виступали в Україні, а у 2022 році представляли Фінляндію на «Євробаченні».

Нагадаємо, що з окупації врятували ще одну велику групу дітей, які зазнали переслідувань та знущань.

Фото: інстаграм Atlas Weekend

Читати далі