Суспільство
Від психологічної підтримки до запуску бізнесу. Як працюють тренінги для переселенців? Кейс ГО «Біла стрічка»
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Психологічні тренінги не працюють? Забудьте про цей стереотип. Саме завдяки групам підтримки та психологічній допомозі сотні переселенців змогли не лише адаптуватися на новому місці, а й зробити крок до розвитку власної справи.
Це доводить психологиня та виконавча директорка ГО «Біла стрічка» Надія Копаниця , завдяки якій маріупольці успішно соціалізувалися в Києві та готуються до старту підприємницької діяльності. Як волонтерська допомога в столичному метрополітені перетворилася на масштабний проєкт підтримки українців – у новому тексті ШоТам.
Не виїхала, бо знала, що моя допомога знадобиться
Із самого початку російського вторгнення я залишалася в Києві. Після того, як минув ступор перших днів, я вирішила, що не буду тікати і намагатимусь допомагати країні будь-чим. Пригадую, як до мене приїхала подруга і ми вдвох поїхали робити чай для територіальної оборони.
Це був перший крок до волонтерства, якого тоді потребували всі і всюди. Згодом, коли стало зрозуміло, що більшість людей переміщуються у столичну підземку і перебувають там ледь не цілодобово, стало зроміло, що їм необхідна психологічна підтримка. Тоді ми зі знайомими з міської ради почали збирати психологів і спускатися в метро.
Волонтерили кілька разів на тиждень, а трошки згодом вдалося отримати невеликий грант, тож роботи стало більше. Люди буквально жили в метро. Пам’ятаєте, як потяги ходили лише на одній гілці, а довкола були люди? Хтось із карематом, хтось із ковдрою і подушкою, а хтось – із наметом?
Ми підтримували цих людей і намагалися виходити на інші рівні допомоги. Згодом нам почали привозити канцтовари, з Польщі ми отримували гуманітарку, яку передавали тим, хто цього потребував. Потім приїхали фахівці з країн Балтії і почали ділитися досвідом. Для нас це було справді потужно.
Працювали з тими, хто виходив із Маріуполя пішки
Бойові дії тривали, але нашу роботу це не зупиняло. Ми працювали зі співробітниками критичної інфраструктури, адже на той момент вони також вигоріли. А бути на місці без вихідних та перерв зможе далеко не кожен. У травні до Києва почали приїжджати ті, кому вдалося вирватися з понівеченого Маріуполя. Це була шалена кількість людей.
У той час запрацював спеціальний хаб, який займався виключно маріупольцями. Вони потребували шаленої підтримки, адже приїхали з повністю зруйнованого міста. Ближче до осені лише в Подільському районі столиці зареєстрували понад 15 тисяч переселенців.
Мене запросили допомогти хабу «Я – Маріуполь». Організатор направив до мене маріупольців і сказав: «Надю, вони йшли полями». Я перепитала, що він має на увазі. «Люди боялися блокпостів окупантів і йшли пішки через поля», – почула у відповідь. Тоді ми очікували до 10 людей, а прийшли 40. Жінки та чоловіки, які змогли втекти з Маріуполя. Їхні очі були скляними, а погляд йшов скрізь людей та стіни. Цей день був дуже довгим та важким.
Читайте також: Переселенцям від переселенців. Як активісти з Маріуполя розбудовують мережу підтримки ВПО
Коли мені сказали, що прийде 8 чи 10 переселенців, я була впевнена, що впораюся. «Я ж працюю з групами», – подумала я. Але коли дізналася реальну кількість, то, звісно, зрозуміла, що буде складно. Я вперше залишилася сам на сам із такою велетенською групою травмованих війною людей.
Люди «оживають» через дотик
Звісно, кидати таких людей не можна. Це було мало не перше, про що я подумала. Вони потребують підтримки. Тож я забрала їх у нашу спільноту, і ми почали працювати.
Збирали людей в групи, проводили консультації, водили їх на екскурсії Києвом. Наприклад, на Андріївський узвіз, щоб вони могла все роздивитися, торкнутися руками. І саме це їх і «розбудило». Вони почали «оживати» через дотик.
Ще один досвід, який сподобався маріупольцям, а згодом й іншим переселенцям, – барабани. До роботи з групами я почала залучати перкусистів-барабанщиків. Жінки та чоловіки сміялися, плакали і барабанили. І це «зайшло» неймовірно. Це спрацювало, вони дійсно почали відкриватися і відчувати увесь спектр емоцій.
Очолила громадську організацію «Біла стрічка»
Трошки згодом з’явився проєкт, який отримав назву «Психологічна майстерня». Це зустрічі, які ми проводили з психологами. Я чітко розуміла, що ми не можемо зупиняти цей формат, навпаки, була необхідність у масштабуванні. І саме тоді почала функціонувати опція «свій приводить свого».
Хтось, хто з нами працював, відчув результат, комусь відгукнулося, стало зрозуміло і цікаво. І ці люди приводили знайомих, які також потребували підтримки. Так і запрацювала наша «Психологічна майстерня», а мені запропонували очолити громадську організацію «Біла стрічка». Пам’ятаю, зателефонувала керівниця ГО, яка кілька років тому переїхала до США, і запитала, чи я не проти. Вона сказала: «Надю, ви ж робите все те саме, що і ми. А так будете працювати з нами». І я погодилася.
Від ресайклінгу до розвитку власної справи
Ми почали подаватися на гранти, а паралельно продовжували роботу з переселенцями. Проводили й досі проводимо безліч тренінгів для тих, кому це дійсно потрібно.
Зокрема пояснювали, як розпочати власну справу, запустити бізнес. Або, скажімо, розповідали про ресайклінг, і цей тренінг був справді шаленим. До нас завітали українські дизайнерки й на прикладі власних робіт пояснювали технологію й техніку роботи. Упродовж тренінгу кожна учасниця змогла створити власний виріб.
Так, ми витратили цілий день, надзвичайну кількість матеріалів, але натомість отримали потужний результат. Посмішки, готові виробу, знайомства і, звісно, пророблену психологічну роботу. До того ж одна з дизайнерок, розповіла дівчатам власну історію. Вона рятувалася з Харкова й починала все з самого початку.
Психологічні тренінги дійсно працюють
Психологічні тренінги працюють. Я можу сказати про це з усією впевненістю. Адже ми вже бачимо результати. Одна з наших дівчат почала планувати і міркувати над тим, щоб запустити власну пекарню. Друга – зайнялася власним виробництвом зефіру, третя – працює над створенням ляльок.
Деякі дівчата , переселенки із Маріуполя, задумалися над тим, щоб долучитися до роботи в «Психологічній майстерні». Що ми на це відповідаємо? «Так». І тільки «так». Якщо вони відчувають силу та бажання допомагати, як можна відмовити?
Насправді цей список досягнень можна продовжувати. Але просто скажу, що це не кінець. Я подалася ще на кілька грантів і наразі чекаю на відповідь. Насамперед хочеться зробити для переселенців творчу майстерню. Бо будь-яка творчість – це робота руками, дрібна моторика, яка дійсно допомагає прокинутися і подивитися на життя під геть іншими фарбами.
Шукайте «своїх» під час війни
Маю пораду: «Потрібно мати своїх під час війни». Варто знайти свій соціум, своє коло спілкування, людей, до яких можна прийти, подзвонити, написати та поділитися з ними усім, що турбує. Слід шукати людей, які зможуть підтримати і не соромитимуться звертатися по допомогу.
Знаєте, ми працювали з волонтерами, які вічно бігали туди-сюди по справах. Наприклад, принести продукти, приготувати суп для військових, зробити паралельно ще мільйон справ. І ми цікавилися, як вони це витримують. А відповідь була простою: «Крім мене це ніхто не зробить».
Так ось, варто знайти тих, хто зможе підставити плече в потрібний момент. Людей, готових прийти на поміч, насправді чимало. Варто лише пошукати та зачепитися разом.
І ця порада стосується не лише тих, хто залишився в Україні. Адже ті, хто на місці, знають, що бомби не падають щохвилини. Ми розуміємо, що транспорт ходить, є робота, бачимо, як відкриваються нові заклади, де можна смачно поснідати . А от ті, хто виїхав за кордон, цього не знають. Їм також потрібно своє коло спілкування, яке зможе підтримати. І це коло потрібно шукати, де б ми не були.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Києві незабаром планують відкрити для відвідувачів парк «Муромець».
Про це повідомляє КМВА.
Начальник КМВА Сергій Попко каже, що місцева влада систематично працює над комфортом цивільного життя киян і гостей міста.
«Згодом усі кияни та гості міста зможуть відвідувати парк відпочинку «Муромець». Таким чином, з приходом весіннього тепла усі охочі матимуть змогу набратися сил у відповідних зонах відпочинку», – каже Сергій Попко.
Читайте також: Місце сили та єднання. Навіщо нам Пантеон Героїв на Аскольдовій могилі
Коли саме планують відкрити парк – не уточнили.
Довідка
Парк закрили для відвідувачів у 2022-му у зв’язку з введенням воєнного стану. Досі для відвідування був відкритий лише спортивно-розважальний комплекс X-Park у південній частині зеленої зони.
Нагадаємо, у Києві готують до відкриття культурний центр «Краків» на Русанівці. Його планують запустити не пізніше Дня Незалежності України.
Крім того, у Києві планують восени 2023 року добудувати унікальний міст-хвилю, який з’єднає Оболонський острів та парк «Наталка».
Фото з відкритих джерел.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Мобільний оператор «Київстар» підключився до Системи BankID НБУ.
Про це повідомляє НБУ.
Зазначається, що тепер, використовуючи Систему BankID НБУ, абоненти передплаченого зв’язку Київстар у мобільному додатку «Мій Київстар» зможуть пройти ідентифікацію для переходу на контрактну форму обслуговування.
«Перехід на контрактну форму обслуговування або реєстрація мобільного номера є найдієвішим захистом SIM-карти абонента від шахрайства», – йдеться в повідомленні.
Читайте також: Як створити рекламу, яку любитимуть? Кейс агенції Bickerstaff.369, яка перейменувала «Галичину» на «Донбас» і «Крим»
Абонентам для отримання послуги з переходу на контрактну форму обслуговування більше не обов’язково йти до фірмового магазину оператора з документами, що засвідчують особу. Усе це можна зробити онлайн, маючи рахунок в одному з 39 банків, що є учасниками Системи BankID НБУ.
У компанїі нагадали, що з 2021 року в магазинах Київстару можна використовувати документи в додатку «Дія» для оформлення контрактного обслуговування.
Про BankID
BankID – це спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються.
Щоразу, коли людина хоче скористатися електронною послугою, портал формує електронний запит до банку, де вона є клієнтом, для отримання її персональних даних. Це може бути ПІБ, паспорт, ІНН, адреса, електронна пошта та інші дані – залежно від порядку надання конкретної електронної послуги. На підставі отриманих даних і проводять електронну автентифікацію громадянина.
Нагадаємо, команда Мінцифри бачить варіанти використання ChatGPT в «Дії» і вже впроваджує їх.
Крім того, у Луцьку відкрили центр Дія.Бізнес, де місцеві підприємці можуть отримати безоплатні консультації та іншу допомогу для розвитку власної справи.
Фото: bank.gov.ua
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Петиція про створення у Києві Пантеону Героїв на Аскольдовій Могилі за менш ніж чотири дні набрала понад 25 тисяч голосів. Тепер її має розглянути президент.
Про це повідомляє ШоТам.
Авторка петиції – українська парамедикиня, доброволиця і наречена загиблого комбата Да Вінчі Аліна Михайлова. За її словами, саме Аскольдова могила має стати місцем вшанування пам’яті видатних героїв української історії.
«Тут мають бути визначні діячі сучасності. Тут мають бути визначні діячі минулого, що дивляться на нас з неба: Іван Мазепа, Степан Бандера, Андрій Мельник, Євген Коновалець, Симон Петлюра, Павло Скоропадський і багато інших. Тут будуть і Герої майбутнього, натхнені нашим прикладом», – пояснює Михайлова.
Читайте також: Місце сили та єднання. Навіщо нам Пантеон Героїв на Аскольдовій могилі
Водночас авторка петиції наголошує, що це потужна і кропітка робота, яка триватиме не один рік і має залучити всіх громадян України. Зокрема чиновників, істориків, дипломатів, ветеранів та активістів.
«Усіх громадян України, що виживуть і пронесуть цю пам’ять крізь усе своє життя. Звичайно, цей процес потребує широкої національної дискусії і консенсусу. Він не має спускатись згори. Він не має бути проєктом однієї людини. Але він точно має відбутись, і це вже не предмет дискусії», – додає Аліна Михайлова.
Нагадаємо, на сайті Київської міської ради з’явилась петиція про перейменування однієї з вулиць Києва на честь Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі»).
Крім того, петиція із закликом розробити і впровадити програму щодо збереження річки Рось набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів. За порятунок річки боровся загиблий на війні активіст Олег Собченко.
Фото: wikipedia.org.
