Суспільство
«Було 200 грн у кишені, а тепер успішний бренд». Історія майстрині, яка створює прикраси з сушених квітів
Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
Переїхала до Києва з 200 грн у кишені, а зараз має успішний бренд Kohaniy.jewelry. Карина Марініченко у власній квартирі створює прикраси ручної роботи з епоксидної смоли та сушених квітів. Клієнти навіть приносять їй свої рослинки, і майстриня робить із них неймовірні речі. Її творіння розлітаються Україною та світом. Кулони наповнені неймовірною енергетикою, адже рослини привезені з різних куточків планети: з подорожей і походів у гори. Зараз засновниця бренду шукає в команду однодумця, який зможе розділити її любов до творчості.
Карина Марініченко
Засновниця бренду прикрас ручної роботи Kohaniy.jewelry
Закінчила музичне училище, працювала нянею та музичною керівницею у дитячому садку
Переїхала до Києва з 200 грн в кишені
До створення прикрас я майже завжди працювала з дітками. Ще приблизно в 17 років я вперше стала нянею в одній з родин у Черкасах. Закінчила музичне училище, й мене одразу взяли музичною керівницею в дитячий садочок. Це було 5-6 років тому. Досвіду роботи не було, але чомусь в мене повірили. Хоча зарплата там була мізерна — 1200 гривень на місяць. У якийсь момент Черкаси перестали мене надихати, і я захотіла якихось змін. Я там була дуже самотньою, і всередині відчувала, що зараз це вже не моє місце. І тут мене друзі покликали до себе в Одесу попрацювати нянею три місці.
Повертатися додому потім я не захотіла, тому вирішила їхати в Київ. Навіть домовилася з однією родиною, що буду працювати в них нянею. Знайшла квартиру, ніби все гаразд. Аж раптом напередодні переїзду мені дзвонить ця сім’я і каже: «Вибачте, ми передумали, нам допоможе бабуся». Вони шукали няню для ще ненародженої дитини. Я розумію, що для батьків чим ближче цей «день Х», тим їм страшніше.
Коли я переїжджала, в мене було лише 200 гривень з собою. Цього було достатньо, щоб просто купити булку, витратити на проїзд, та й все. Батьки мені фінансово не допомагали вже дуже давно, але треба було якось крутитися. Вирішила шукати нову роботу. Поїхала за першим оголошенням. Ми зустрілися з мамою і дитинкою, я чітко розповіла про своє бачення виховання. Домовилися, вийшла на роботу. Я попросила, щоб зарплату мені виплачували щодня, аби я могла якось виживати.
З прикрасами познайомилася завдяки «терміновому замовленню»
Після одного з робочих днів я йшла повз творчий магазин «Shtuki.ua» і побачила там пробник епоксидної смоли, затверджувачів і фурнітури. Й думаю: це ж саме те, що мені потрібно. Й от за одні з перших коштів, зароблених у Києві, я купила собі цих дрібниць. І з того моменту я не припиняла щось створювати. Взагалі я ще з дитинства була досить творчою: завжди щось малювала, крутила. Одне з моїх тодішніх захоплень — панно з цвяхів і ниток. Це було дуже цікаво. Але на жоден професійний рівень я не вийшла, хоча декілька таких картин маю.
Перше моє знайомство зі смолою сталося ще в Черкасах. Моя подруга почала займатися цими прикрасами. Коли я їх побачила, у мене просто відпала щелепа: це було так гарно. Одного разу вона поїхала в похід і попросила мене пожити в її квартирі, доглядаючи за котиком. А я на той час жила в страшному гуртожитку, і для мене це було щось дуже класне. Через кілька днів вона мені телефонує й каже: «Карино, у мене тут термінове замовлення, можеш, будь ласка, зробити?». Я була дуже здивована, у мене ж «руки-крюки» і все таке. Подруга заспокоїла, мовляв, це все дуже просто. І вона мені дистанційно розповіла, як усе робити, і я таки віддала замовлення.
Роблю виклик дорогоцінним металам
Винятково прикрасами я вже займаюся два роки. А до цього досить успішно працювала нянею у сім’ях, і коли я йшла з однієї родини, то 5 інших хотіли мене забрати до себе. Свої творіння я у вихідні дні продавала на ярмарках. І коли помітила, що там заробляю більше, ніж нянею, то вирішила повністю йти у цю сферу. Першим покупцем у мене був сусід по квартирі. Він бачив, що я роблю, як експериментую, і запитав, чи можу я зробити йому кулон. Те, що я створила, йому сподобалося, і він взагалі його не знімав дуже довго. Гривень 70 тоді я отримала. Це було дуже приємно.
Коли я вже зробила не одну прикрасу, я зібрала все у пакет. І коли йшла до когось у гості або на день народження, брала його з собою, щоб показати. І на місці в мене його розбирали. «Сарафанне радіо» теж почало працювати. Людям подобаються прикраси, тому що в них є душа. А ще вони можуть бути класним антистресом. При гарному освітленні можна годинами розглядати ці прожилки у рослинах. Ми живемо у такому галасливому світі, де хочеться заземлитися. І мої прикраси є чимось на кшталт «точки заземлення», яка завжди біля тебе. Для мене це кайф.
Багато хто сконцентрований на дорогоцінних металах: сріблі чи золоті. Але в більшості виробів я використовую медичну сталь, яка є трохи бюджетнішою й підходить більшому сегментові людей. Срібло й золото вже мають такий культовий бренд, а якщо щось дешевше, то у розумінні людей це гірше. Але це зовсім не так, і я зараз просуваю в маси ідею купівлі прикрас з гіпоалергенної сталі з частинкою природи.
Через необережність зі смолою травмувала руки
Спочатку я назвала свій бренд «Natural decorates». Я намалювала вивіску. Але наші люди почали проходити повз неї на ярмарках і читати «Натурал декоратес». У мене щоразу сіпалось око, і я зрозуміла, що треба щось простіше. Ходила, думала місяць, два. Назвала «Green grass» («Зелена трава»). Провела ребрендинг, зробила візитки. Але от минулої весни мені зробили пропозицію. У мене таке гарне дівоче прізвище — Коханій, і мені не хотілося його змінювати. Але чоловік дуже цього просив, та й для мене сім’я має бути під одним прізвищем. І я зрозуміла, що це вихід: назву бренд «Kohaniy.jewelry». І це вийшло дуже влучно й неочікувано. Тепер усі асоціюють, що це прикраси для коханих і близьких, зроблені з любов’ю. Отак я прийшла до своєї теперішньої назви й не планую її змінювати.
Прикраси я виготовляю вдома, в окремій кімнаті. Епоксидна смола насправді дуже токсична, і з нею важко працювати. Я перед Днем Незалежності робила дуже багато заливок і не завжди була в рукавицях, то у мене дуже сильно пооблазили руки. Вже все загоїлось, але треба бути дуже обережним. А ще смола — дуже вибаглива штука. Якщо занизька температура, вона може не застигнути, бути в’язкою чи мутною. А ще на неї впливають будь-які протяги. Навіть маючи 5 років досвіду, я досі вчуся. Буває дуже багато невдач, які ти не можеш виправити. І потім то все гарненько летить у смітничок. Шкода, звісно, але без цього ніяк.
Зроблю прикрасу з вашими спогадами
У прикрасах Kohaniy.jewelry я використовую рослини з різних куточків України. Серед них — незабудки, спірея японська, конвалії, дельфінії, гортензії, тисячолітник тощо. Я люблю подорожувати й щось збирати в блокнотик. Друзі мені неодноразово з подорожей замість сувенірів привозять засушені квіти. Я робила прикраси з рослинками з Греції, Індії, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Польщі та Чехії. Є рослинки, які я зібрала, піднімаючись на Говерлу. Вони для мене про силу і свободу. Мені нещодавно моя підписниця, яка має кулон з карпатською рослиною, надіслала відео, як вона на високій горі тримає цей кулон і каже, що принесла показати йому Батьківщину. Це було дуже мило.
Читайте також: Від прокурорки до майстрині. Історія засновниці бренду La Chica, яка навчає українок вишивки прикрас
А ще клієнти можуть самі принести якусь квітку, яка їм близька, і я зроблю з неї прикрасу. Я собі завжди з подорожей такі створюю, бо це значно краща згадка, ніж якийсь магнітик. Колись мені дівчинка принесла крихітний п’ятилистковий клівер. І я їй зробила дуже маленький кулон. Вона була просто в захваті. Але дуже важливо правильно засушити рослину. Наприклад, у мене можуть сушитися 20 пелюсток, але з них вийдуть лише дві вдалі. Це дуже кропіткий процес.
Прикраси поїхали у Грецію завдяки «ШоТам»
На вихідних мої прикраси зазвичай можна знайти на Андріївському узвозі. Також 11-12 вересня я буду на Контрактовій площі на фестивалі «Свій до Свого по Своє», а 17-19 вересня — на фестивалі «Гешефт» в Одесі. Можна придбати й через соцмережі. Там я виставляю фото прикрас, які є в наявності. Відправляю в будь-який куточок України та світу. Мої прикраси вже їхали в Канаду, Грецію, Ізраїль, Польщу та Німеччину. До речі, в Грецію я відправляла завдяки «ШоТам», яке робило про мене відео. Ось так за кордоном про мене й дізналися.
У Kohaniy.jewelry є прикраси на будь-який смак для чоловіків і жінок. Зокрема, каблучки, сережки, кулони, браслети, шпильки для волосся, запонки для сорочок, брошки. Найбільший вибір саме сережок: від мінімалістичних і до більш нарядних. Більшість із них підходять для чутливих вушок, щоб їх носили не лише на Новий рік та день народження, а щодня. Ціни починаються від 250 гривень і до 1000, хоча бували прикраси й дорожчі. За мінімальну вартість можна обрати як сережки, так і кулон.
Шукаю однодумця в команду, щоб розділити любов до творчості
Думаю, ви вже зрозуміли, що я просто закохана у свою роботу і в Kohaniy.jewelry. Я дуже люблю те, чим займаюся. Перед карантином у мене були думки, що набагато легше працювати «на когось», коли тобі платять гроші, й не треба думати, що робити. Але мені майже щоночі снилося, як я перебираю свої прикраси, з’являлися нові ідеї. Тому викинула з голови ті сумніви.
Зараз я все роблю самостійно, але дуже хочеться знайти людину, яка полюбить цю справу так само як і я. У мене набралися три тисячі підписників, у честь чого я хочу подарувати комусь безкоштовний майстер-клас. Вірю, що його отримає людина, яка закохається в цю справу й захоче працювати зі мною в команді. Більше жодного масштабування поки не розглядаю, бо тоді зазвичай втрачається те, що ти доносиш людям. А я не хочу втратити цю любов.
Суспільство
Міністерство цифрової трансформації надало рекомендації та створило інструкцію для народних розвідників.
Про це вони повідомили в своєму Телеграм-каналі.
Сміливі українці з початку повномасштабного вторгнення надсилають військовим інформацію про дії ворога. Це спрощує роботу Силам оборони на наближає нашу перемогу.
Ключові моменти
Інструкція створена для того, щоб нагадати:
- куди надсилати інформацію про військову техніку
- які фото безпечно зберігати в телефоні, а які краще видалити
- як допомагати війську й не наражати себе на небезпеку
Основані поради
Шкідливо: знімати роботу ППО, пересування української техніки та військових позицій;
Корисно: знімати пересування ворожої техніки та особового складу.
Шкідливо: відправляти фото та відео в анонімні групи в соцмережах;
Корисно: надсилати інформацію в чатбот єВорог.
Шкідливо: поширювати непідтверджену інформацію, яку дізналися від третіх осіб;
Корисно: надсилати інформацію в чатбот єВорог про колаборантів та тих, хто знімає ППО, з доказами та чіткими даними.
Читати також: Інженер-енергетик облаштував майстерню з виробництва РЕБ та FPV (ВІДЕО)
Яка інформація може допомогти
Прізвище, імʼя, по батькові, ХХ.ХХ.ХХХХ р. н., працює на окупантів, а саме:
- залякує людей, щоб віддавали дітей до шкіл, цим сприяє видачі російських паспортів;
- працює на нову «старосту» села як секретар;
- отримує зарплату від рашистів та заохочує інших;
- наводить окупантів на пусті хати, звідки виїхали люди;
- брав участь у референдумі, подавав списки людей із села;
- неодноразово у дворі помічали вкрадену у фермерів техніку із Z-символікою;
- особисто в мене розпитував про позиції ЗСУ та односельців, які служать;
- годує російських солдатів.
Шкідливо: публікувати фото прильотів у соцмережах;
Корисно: зберігати режим тиші про обстріл доки інформацію не опублікують офіційні джерела.
Небезпечно: обговорювати пересування техніки телефоном, фотографувати окупантів на близькій відстані до них;
Важливо: чистити листування з чатботом, видаляти фото й відео з галереї.
Нагадаємо, що відома максимальна компенсація за знищене й пошкоджене житло: що варто знати.
Також ми повідомляли, що в Україні запустилась безоплатна лінія юридичної підтримки для ВПО.
Фото: Мінцифри
Суспільство
Поліція у лісі на Вінничині виявила російський шахед у нездетонованому стані.
Про це повідомляє ГУ НП Вінницької області.
Що відомо про знахідку?
17-18 березня до поліції надійшло чотири повідомлення про виявлення уламків БПЛА на території Вінницького, Гайсинського та Жмеринського районів. Один з виявлених дронів, який знайшли у лісі, був у нездетонованому стані.
Читати також: Один постріл з “Джавеліну” зупинив ворожий штурм та знищив танк і 3 БМП
Уламки трьох “Шахедів”, які розлетілись у радіусі 200 м. від місця падіння, знайшли у полях. Поліціянти вибухотехніки обстежили місця падіння безпілотників. Після документування подій частини дронів будуть вилучені та знищені.
Зазначається, що постраждалих людей чи пошкодження майна не було.
Нагадаємо, що Coca-cola інвестувала 3 млн доларів у реконструкцію дитячого садочка на Київщині.
Також ми повідомляли, як Інженер-енергетик облаштував майстерню з виробництва РЕБ та FPV (ВІДЕО).
Фото: Національна поліція України
Суспільство
Сьогодні, 19 березня українська мисткиня Ліна Котенко святкує свій 94-й День народження. За роки своєї творчості вона стала лауреаткою Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
Добірку про Ліну Костенко підготувала редакція ШоТам.
16 років вірші поетеси знаходились під забороною
У травні 1966 року в Спілці письменників відбулася традиційна церемонія таврування “національних відщепенців”. Ліна Костенко виступила відкрито на підтримку Івана Світличного, Опанаса Заливахи, Михайла Косіва, Михайла та Богдана Горинів, отримавши купу оплесків. Після того, як її лист в захист Чорновола в 1968 році не було надруковано в газеті “Літературна Україна”, її ім’я зникло з преси на багато років. Понад шістнадцяти років поетеса працювала “в стіл”.
У Ліни Костенко було тавро дочки “ворога народу”
У 1936 році батька Ліни Костенко засудили на десять років концтаборів. Після оголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: “Вашим червоним прапором тільки биків лякати”. Ця безстрашність і справжня людська гідність пізніше передалися його дочці.
Рух шістдесятників
Ліна Костенко виявила нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер, що спонукали її стати активною учасницею руху шістдесятників. У 1965 році поетеса, разом з кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами, надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала проведення публічних розглядів судових справ.
Читати також: Режисер у 16. Підліток з Прикарпаття зняв фільм про українських добровольців
Вихід з заборони
З початку 90-х років зацікавленість творчістю Ліни Костенко почала зростати, виходячи з-під заборон. У 2000 році, як повідомили в Українському інституті національної пам’яті, президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Однак Ліна Василівна відмовилася йти на церемонію нагородження, промовивши крилату фразу: “Політичної біжутерії не ношу”.
Повномасштабна війна
Ліна Костенко зустріла початок широкомасштабної війни в Києві у знаменитому будинку на вулиці Олеся Гончара 52, що також відомий як “письменницький”. Цей будинок отримав свою назву через те, що 40 років тому в ньому мешкали виключно письменники. Його збудували на кошти літературного фонду у формі розгорнутої книги ще на початку 80-х років 20 століття.
“Уявіть собі, я писала. Розумієте, я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну, і мені оці бомби о 4 ранку, вони мені звичні. З мого дитинства. А тепер, знову почула ті самі бомби, тільки страшніші”, – розповідає Ліна Костенко.
Влітку 2022 року посол Франції в Україні Етьєн де Понсен нагородив Ліну Костенко орденом Почесного легіону в Києві. Тоді вона присвятила цю нагороду всім українським воїнам зі словами: “Вони – наш найпотужніший легіон”.
Нагадаємо, як перетворили закинутий хутір на картинку з Pinterest: історія подружжя, яке зробило “дизайнерський ремонт” у сторічній хатині.
Цитати Ліни Костенко про Україну, мову, війну та росію
- “А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”
- “У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна”
- “Коли в людини є народ, тоді вона уже людина“
- “Доля не усміхається рабам“
- “Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші“
Фото: Освіторія