«Було 200 грн у кишені, а тепер успішний бренд». Історія майстрині, яка створює прикраси з сушених квітів

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Переїхала до Києва з 200 грн у кишені, а зараз має успішний бренд Kohaniy.jewelry. Карина Марініченко у власній квартирі створює прикраси ручної роботи з епоксидної смоли та сушених квітів. Клієнти навіть приносять їй свої рослинки, і майстриня робить із них неймовірні речі. Її творіння розлітаються Україною та світом. Кулони наповнені неймовірною енергетикою, адже рослини привезені з різних куточків планети: з подорожей і походів у гори. Зараз засновниця бренду шукає в команду однодумця, який зможе розділити її любов до творчості.

Карина Марініченко

Засновниця бренду прикрас ручної роботи Kohaniy.jewelry
Закінчила музичне училище, працювала нянею та музичною керівницею у дитячому садку

Переїхала до Києва з 200 грн в кишені

До створення прикрас я майже завжди працювала з дітками. Ще приблизно в 17 років я вперше стала нянею в одній з родин у Черкасах. Закінчила музичне училище, й мене одразу взяли музичною керівницею в дитячий садочок. Це було 5-6 років тому. Досвіду роботи не було, але чомусь в мене повірили. Хоча зарплата там була мізерна — 1200 гривень на місяць. У якийсь момент Черкаси перестали мене надихати, і я захотіла якихось змін. Я там була дуже самотньою, і всередині відчувала, що зараз це вже не моє місце. І тут мене друзі покликали до себе в Одесу попрацювати нянею три місці. 

Повертатися додому потім я не захотіла, тому вирішила їхати в Київ. Навіть домовилася з однією родиною, що буду працювати в них нянею. Знайшла квартиру, ніби все гаразд. Аж раптом напередодні переїзду мені дзвонить ця сім’я і каже: «Вибачте, ми передумали, нам допоможе бабуся». Вони шукали няню для ще ненародженої дитини. Я розумію, що для батьків чим ближче цей «день Х», тим їм страшніше. 

Коли я переїжджала, в мене було лише 200 гривень з собою. Цього було достатньо, щоб просто купити булку, витратити на проїзд, та й все. Батьки мені фінансово не допомагали вже дуже давно, але треба було якось крутитися. Вирішила шукати нову роботу. Поїхала за першим оголошенням. Ми зустрілися з мамою і дитинкою, я чітко розповіла про своє бачення виховання. Домовилися, вийшла на роботу. Я попросила, щоб зарплату мені виплачували щодня, аби я могла якось виживати.

З прикрасами познайомилася завдяки «терміновому замовленню»

Після одного з робочих днів я йшла повз творчий магазин «Shtuki.ua» і побачила там пробник епоксидної смоли, затверджувачів і фурнітури. Й думаю: це ж саме те, що мені потрібно. Й от за одні з перших коштів, зароблених у Києві, я купила собі цих дрібниць. І з того моменту я не припиняла щось створювати. Взагалі я ще з дитинства була досить творчою: завжди щось малювала, крутила. Одне з моїх тодішніх захоплень — панно з цвяхів і ниток. Це було дуже цікаво. Але на жоден професійний рівень я не вийшла, хоча декілька таких картин маю.

Перше моє знайомство зі смолою сталося ще в Черкасах. Моя подруга почала займатися цими прикрасами. Коли я їх побачила, у мене просто відпала щелепа: це було так гарно. Одного разу вона поїхала в похід і попросила мене пожити в її квартирі, доглядаючи за котиком. А я на той час жила в страшному гуртожитку, і для мене це було щось дуже класне. Через кілька днів вона мені телефонує й каже: «Карино, у мене тут термінове замовлення, можеш, будь ласка, зробити?». Я була дуже здивована, у мене ж «руки-крюки» і все таке. Подруга заспокоїла, мовляв, це все дуже просто. І вона мені дистанційно розповіла, як усе робити, і я таки віддала замовлення.

Роблю виклик дорогоцінним металам

Винятково прикрасами я вже займаюся два роки. А до цього досить успішно працювала нянею у сім’ях, і коли я йшла з однієї родини, то 5 інших хотіли мене забрати до себе. Свої творіння я у вихідні дні продавала на ярмарках. І коли помітила, що там заробляю більше, ніж нянею, то вирішила повністю йти у цю сферу. Першим покупцем у мене був сусід по квартирі. Він бачив, що я роблю, як експериментую, і запитав, чи можу я зробити йому кулон. Те, що я створила, йому сподобалося, і він взагалі його не знімав дуже довго. Гривень 70 тоді я отримала. Це було дуже приємно.

Коли я вже зробила не одну прикрасу, я зібрала все у пакет. І коли йшла до когось у гості або на день народження, брала його з собою, щоб показати. І на місці в мене його розбирали. «Сарафанне радіо» теж почало працювати. Людям подобаються прикраси, тому що в них є душа. А ще вони можуть бути класним антистресом. При гарному освітленні можна годинами розглядати ці прожилки у рослинах. Ми живемо у такому галасливому світі, де хочеться заземлитися. І мої прикраси є чимось на кшталт «точки заземлення», яка завжди біля тебе. Для мене це кайф.

Багато хто сконцентрований на дорогоцінних металах: сріблі чи золоті. Але в більшості виробів я використовую медичну сталь, яка є трохи бюджетнішою й підходить більшому сегментові людей. Срібло й золото вже мають такий культовий бренд, а якщо щось дешевше, то у розумінні людей це гірше. Але це зовсім не так, і я зараз просуваю в маси ідею купівлі прикрас з гіпоалергенної сталі з частинкою природи.

Через необережність зі смолою травмувала руки

Спочатку я назвала свій бренд «Natural decorates». Я намалювала вивіску. Але наші люди почали проходити повз неї на ярмарках і читати «Натурал декоратес». У мене щоразу сіпалось око, і я зрозуміла, що треба щось простіше. Ходила, думала місяць, два. Назвала «Green grass» («Зелена трава»). Провела ребрендинг, зробила візитки. Але от минулої весни мені зробили пропозицію. У мене таке гарне дівоче прізвище — Коханій, і мені не хотілося його змінювати. Але чоловік дуже цього просив, та й для мене сім’я має бути під одним прізвищем. І я зрозуміла, що це вихід: назву бренд «Kohaniy.jewelry». І це вийшло дуже влучно й неочікувано. Тепер усі асоціюють, що це прикраси для коханих і близьких, зроблені з любов’ю. Отак я прийшла до своєї теперішньої назви й не планую її змінювати.  

Прикраси я виготовляю вдома, в окремій кімнаті. Епоксидна смола насправді дуже токсична, і з нею важко працювати. Я перед Днем Незалежності робила дуже багато заливок і не завжди була в рукавицях, то у мене дуже сильно пооблазили руки. Вже все загоїлось, але треба бути дуже обережним. А ще смола — дуже вибаглива штука. Якщо занизька температура, вона може не застигнути, бути в’язкою чи мутною. А ще на неї впливають будь-які протяги. Навіть маючи 5 років досвіду, я досі вчуся. Буває дуже багато невдач, які ти не можеш виправити. І потім то все гарненько летить у смітничок. Шкода, звісно, але без цього ніяк.

Зроблю прикрасу з вашими спогадами

У прикрасах Kohaniy.jewelry я використовую рослини з різних куточків України. Серед них — незабудки, спірея японська, конвалії, дельфінії, гортензії, тисячолітник тощо. Я люблю подорожувати й щось збирати в блокнотик. Друзі мені неодноразово з подорожей замість сувенірів привозять засушені квіти. Я робила прикраси з рослинками з Греції, Індії, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Польщі та Чехії. Є рослинки, які я зібрала, піднімаючись на Говерлу. Вони для мене про силу і свободу. Мені нещодавно моя підписниця, яка має кулон з карпатською рослиною, надіслала відео, як вона на високій горі тримає цей кулон і каже, що принесла показати йому Батьківщину. Це було дуже мило.

Читайте також: Від прокурорки до майстрині. Історія засновниці бренду La Chica, яка навчає українок вишивки прикрас

А ще клієнти можуть самі принести якусь квітку, яка їм близька, і я зроблю з неї прикрасу. Я собі завжди з подорожей такі створюю, бо це значно краща згадка, ніж якийсь магнітик. Колись мені дівчинка принесла крихітний п’ятилистковий клівер. І я їй зробила дуже маленький кулон. Вона була просто в захваті. Але дуже важливо правильно засушити рослину. Наприклад, у мене можуть сушитися 20 пелюсток, але з них вийдуть лише дві вдалі. Це дуже кропіткий процес.

Прикраси поїхали у Грецію завдяки «ШоТам» 

На вихідних мої прикраси зазвичай можна знайти на Андріївському узвозі. Також 11-12 вересня я буду на Контрактовій площі на фестивалі «Свій до Свого по Своє», а 17-19 вересня — на фестивалі «Гешефт» в Одесі. Можна придбати й через соцмережі. Там я виставляю фото прикрас, які є в наявності. Відправляю в будь-який куточок України та світу. Мої прикраси вже їхали в Канаду, Грецію, Ізраїль, Польщу та Німеччину. До речі, в Грецію я відправляла завдяки «ШоТам», яке робило про мене відео. Ось так за кордоном про мене й дізналися. 

У Kohaniy.jewelry є прикраси на будь-який смак для чоловіків і жінок. Зокрема, каблучки, сережки, кулони, браслети, шпильки для волосся, запонки для сорочок, брошки. Найбільший вибір саме сережок: від мінімалістичних і до більш нарядних. Більшість із них підходять для чутливих вушок, щоб їх носили не лише на Новий рік та день народження, а щодня. Ціни починаються від 250 гривень і до 1000, хоча бували прикраси й дорожчі. За мінімальну вартість можна обрати як сережки, так і кулон.

Шукаю однодумця в команду, щоб розділити любов до творчості

Думаю, ви вже зрозуміли, що я просто закохана у свою роботу і в Kohaniy.jewelry. Я дуже люблю те, чим займаюся. Перед карантином у мене були думки, що набагато легше працювати «на когось», коли тобі платять гроші, й не треба думати, що робити. Але мені майже щоночі снилося, як я перебираю свої прикраси, з’являлися нові ідеї. Тому викинула з голови ті сумніви.

Зараз я все роблю самостійно, але дуже хочеться знайти людину, яка полюбить цю справу так само як і я. У мене набралися три тисячі підписників, у честь чого я хочу подарувати комусь безкоштовний майстер-клас. Вірю, що його отримає людина, яка закохається в цю справу й захоче працювати зі мною в команді. Більше жодного масштабування поки не розглядаю, бо тоді зазвичай втрачається те, що ти доносиш людям. А я не хочу втратити цю любов.