Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

«Було 200 грн у кишені, а тепер успішний бренд». Історія майстрині, яка створює прикраси з сушених квітів

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Переїхала до Києва з 200 грн у кишені, а зараз має успішний бренд Kohaniy.jewelry. Карина Марініченко у власній квартирі створює прикраси ручної роботи з епоксидної смоли та сушених квітів. Клієнти навіть приносять їй свої рослинки, і майстриня робить із них неймовірні речі. Її творіння розлітаються Україною та світом. Кулони наповнені неймовірною енергетикою, адже рослини привезені з різних куточків планети: з подорожей і походів у гори. Зараз засновниця бренду шукає в команду однодумця, який зможе розділити її любов до творчості.

Карина Марініченко
Карина Марініченко

Засновниця бренду прикрас ручної роботи Kohaniy.jewelry
Закінчила музичне училище, працювала нянею та музичною керівницею у дитячому садку

Переїхала до Києва з 200 грн в кишені

До створення прикрас я майже завжди працювала з дітками. Ще приблизно в 17 років я вперше стала нянею в одній з родин у Черкасах. Закінчила музичне училище, й мене одразу взяли музичною керівницею в дитячий садочок. Це було 5-6 років тому. Досвіду роботи не було, але чомусь в мене повірили. Хоча зарплата там була мізерна — 1200 гривень на місяць. У якийсь момент Черкаси перестали мене надихати, і я захотіла якихось змін. Я там була дуже самотньою, і всередині відчувала, що зараз це вже не моє місце. І тут мене друзі покликали до себе в Одесу попрацювати нянею три місці. 

Повертатися додому потім я не захотіла, тому вирішила їхати в Київ. Навіть домовилася з однією родиною, що буду працювати в них нянею. Знайшла квартиру, ніби все гаразд. Аж раптом напередодні переїзду мені дзвонить ця сім’я і каже: «Вибачте, ми передумали, нам допоможе бабуся». Вони шукали няню для ще ненародженої дитини. Я розумію, що для батьків чим ближче цей «день Х», тим їм страшніше. 

Коли я переїжджала, в мене було лише 200 гривень з собою. Цього було достатньо, щоб просто купити булку, витратити на проїзд, та й все. Батьки мені фінансово не допомагали вже дуже давно, але треба було якось крутитися. Вирішила шукати нову роботу. Поїхала за першим оголошенням. Ми зустрілися з мамою і дитинкою, я чітко розповіла про своє бачення виховання. Домовилися, вийшла на роботу. Я попросила, щоб зарплату мені виплачували щодня, аби я могла якось виживати.

З прикрасами познайомилася завдяки «терміновому замовленню»

Після одного з робочих днів я йшла повз творчий магазин «Shtuki.ua» і побачила там пробник епоксидної смоли, затверджувачів і фурнітури. Й думаю: це ж саме те, що мені потрібно. Й от за одні з перших коштів, зароблених у Києві, я купила собі цих дрібниць. І з того моменту я не припиняла щось створювати. Взагалі я ще з дитинства була досить творчою: завжди щось малювала, крутила. Одне з моїх тодішніх захоплень — панно з цвяхів і ниток. Це було дуже цікаво. Але на жоден професійний рівень я не вийшла, хоча декілька таких картин маю.

Фото: www.facebook.com/kohaniy.jewelry

Перше моє знайомство зі смолою сталося ще в Черкасах. Моя подруга почала займатися цими прикрасами. Коли я їх побачила, у мене просто відпала щелепа: це було так гарно. Одного разу вона поїхала в похід і попросила мене пожити в її квартирі, доглядаючи за котиком. А я на той час жила в страшному гуртожитку, і для мене це було щось дуже класне. Через кілька днів вона мені телефонує й каже: «Карино, у мене тут термінове замовлення, можеш, будь ласка, зробити?». Я була дуже здивована, у мене ж «руки-крюки» і все таке. Подруга заспокоїла, мовляв, це все дуже просто. І вона мені дистанційно розповіла, як усе робити, і я таки віддала замовлення.

Роблю виклик дорогоцінним металам

Винятково прикрасами я вже займаюся два роки. А до цього досить успішно працювала нянею у сім’ях, і коли я йшла з однієї родини, то 5 інших хотіли мене забрати до себе. Свої творіння я у вихідні дні продавала на ярмарках. І коли помітила, що там заробляю більше, ніж нянею, то вирішила повністю йти у цю сферу. Першим покупцем у мене був сусід по квартирі. Він бачив, що я роблю, як експериментую, і запитав, чи можу я зробити йому кулон. Те, що я створила, йому сподобалося, і він взагалі його не знімав дуже довго. Гривень 70 тоді я отримала. Це було дуже приємно.

Коли я вже зробила не одну прикрасу, я зібрала все у пакет. І коли йшла до когось у гості або на день народження, брала його з собою, щоб показати. І на місці в мене його розбирали. «Сарафанне радіо» теж почало працювати. Людям подобаються прикраси, тому що в них є душа. А ще вони можуть бути класним антистресом. При гарному освітленні можна годинами розглядати ці прожилки у рослинах. Ми живемо у такому галасливому світі, де хочеться заземлитися. І мої прикраси є чимось на кшталт «точки заземлення», яка завжди біля тебе. Для мене це кайф.

Багато хто сконцентрований на дорогоцінних металах: сріблі чи золоті. Але в більшості виробів я використовую медичну сталь, яка є трохи бюджетнішою й підходить більшому сегментові людей. Срібло й золото вже мають такий культовий бренд, а якщо щось дешевше, то у розумінні людей це гірше. Але це зовсім не так, і я зараз просуваю в маси ідею купівлі прикрас з гіпоалергенної сталі з частинкою природи.

Через необережність зі смолою травмувала руки

Спочатку я назвала свій бренд «Natural decorates». Я намалювала вивіску. Але наші люди почали проходити повз неї на ярмарках і читати «Натурал декоратес». У мене щоразу сіпалось око, і я зрозуміла, що треба щось простіше. Ходила, думала місяць, два. Назвала «Green grass» («Зелена трава»). Провела ребрендинг, зробила візитки. Але от минулої весни мені зробили пропозицію. У мене таке гарне дівоче прізвище — Коханій, і мені не хотілося його змінювати. Але чоловік дуже цього просив, та й для мене сім’я має бути під одним прізвищем. І я зрозуміла, що це вихід: назву бренд «Kohaniy.jewelry». І це вийшло дуже влучно й неочікувано. Тепер усі асоціюють, що це прикраси для коханих і близьких, зроблені з любов’ю. Отак я прийшла до своєї теперішньої назви й не планую її змінювати.  

Фото: www.facebook.com/kohaniy.jewelry

Прикраси я виготовляю вдома, в окремій кімнаті. Епоксидна смола насправді дуже токсична, і з нею важко працювати. Я перед Днем Незалежності робила дуже багато заливок і не завжди була в рукавицях, то у мене дуже сильно пооблазили руки. Вже все загоїлось, але треба бути дуже обережним. А ще смола — дуже вибаглива штука. Якщо занизька температура, вона може не застигнути, бути в’язкою чи мутною. А ще на неї впливають будь-які протяги. Навіть маючи 5 років досвіду, я досі вчуся. Буває дуже багато невдач, які ти не можеш виправити. І потім то все гарненько летить у смітничок. Шкода, звісно, але без цього ніяк.

Зроблю прикрасу з вашими спогадами

У прикрасах Kohaniy.jewelry я використовую рослини з різних куточків України. Серед них — незабудки, спірея японська, конвалії, дельфінії, гортензії, тисячолітник тощо. Я люблю подорожувати й щось збирати в блокнотик. Друзі мені неодноразово з подорожей замість сувенірів привозять засушені квіти. Я робила прикраси з рослинками з Греції, Індії, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Польщі та Чехії. Є рослинки, які я зібрала, піднімаючись на Говерлу. Вони для мене про силу і свободу. Мені нещодавно моя підписниця, яка має кулон з карпатською рослиною, надіслала відео, як вона на високій горі тримає цей кулон і каже, що принесла показати йому Батьківщину. Це було дуже мило.

Читайте також: Від прокурорки до майстрині. Історія засновниці бренду La Chica, яка навчає українок вишивки прикрас

А ще клієнти можуть самі принести якусь квітку, яка їм близька, і я зроблю з неї прикрасу. Я собі завжди з подорожей такі створюю, бо це значно краща згадка, ніж якийсь магнітик. Колись мені дівчинка принесла крихітний п’ятилистковий клівер. І я їй зробила дуже маленький кулон. Вона була просто в захваті. Але дуже важливо правильно засушити рослину. Наприклад, у мене можуть сушитися 20 пелюсток, але з них вийдуть лише дві вдалі. Це дуже кропіткий процес.

Прикраси поїхали у Грецію завдяки «ШоТам» 

На вихідних мої прикраси зазвичай можна знайти на Андріївському узвозі. Також 11-12 вересня я буду на Контрактовій площі на фестивалі «Свій до Свого по Своє», а 17-19 вересня — на фестивалі «Гешефт» в Одесі. Можна придбати й через соцмережі. Там я виставляю фото прикрас, які є в наявності. Відправляю в будь-який куточок України та світу. Мої прикраси вже їхали в Канаду, Грецію, Ізраїль, Польщу та Німеччину. До речі, в Грецію я відправляла завдяки «ШоТам», яке робило про мене відео. Ось так за кордоном про мене й дізналися. 

У Kohaniy.jewelry є прикраси на будь-який смак для чоловіків і жінок. Зокрема, каблучки, сережки, кулони, браслети, шпильки для волосся, запонки для сорочок, брошки. Найбільший вибір саме сережок: від мінімалістичних і до більш нарядних. Більшість із них підходять для чутливих вушок, щоб їх носили не лише на Новий рік та день народження, а щодня. Ціни починаються від 250 гривень і до 1000, хоча бували прикраси й дорожчі. За мінімальну вартість можна обрати як сережки, так і кулон.

Шукаю однодумця в команду, щоб розділити любов до творчості

Думаю, ви вже зрозуміли, що я просто закохана у свою роботу і в Kohaniy.jewelry. Я дуже люблю те, чим займаюся. Перед карантином у мене були думки, що набагато легше працювати «на когось», коли тобі платять гроші, й не треба думати, що робити. Але мені майже щоночі снилося, як я перебираю свої прикраси, з’являлися нові ідеї. Тому викинула з голови ті сумніви.

Зараз я все роблю самостійно, але дуже хочеться знайти людину, яка полюбить цю справу так само як і я. У мене набралися три тисячі підписників, у честь чого я хочу подарувати комусь безкоштовний майстер-клас. Вірю, що його отримає людина, яка закохається в цю справу й захоче працювати зі мною в команді. Більше жодного масштабування поки не розглядаю, бо тоді зазвичай втрачається те, що ти доносиш людям. А я не хочу втратити цю любов. 

Суспільство

«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історія Cantona Pub почалася з дружньої інвестиції, яка за сім років перетворилася на легендарний футбольний паб у центрі Львова. Тут збираються вболівальники, айтівці, артисти філармонії та оперного театру. А тепер – ще й волонтери, які допомагають ЗСУ.

З 24 лютого Cantona Pub перетворився на волонтерський центр, який упродовж перших двох тижнів був радше пунктом обігріву, ніж закладом із крафтовим пивом. Сьогодні команда пабу відновила роботу, але продовжує допомагати військовим. Адже частина з них напередодні війни сиділа за одним із столиків, а вже за тиждень вирушила на передову.

Енді Марковець 

Засновник та власник львівського футбольного пабу Cantona Pub 

Вболіваю за львівські «Карпати» з шести років

Я дуже люблю футбол, переглядаю матчі за будь-якої нагоди, та й сам раніше грав за аматорські команди. А почалося все, мабуть, ще в 1993 році. Тоді в шестирічному віці батько вперше взяв мене на матч львівських «Карпат». І відтоді я почав вболівати за «левів». Ця любов триває й донині – вже майже 30 років.

А трохи згодом, у травні 1999 року, я почав слідкувати за грою «Манчестер Юнайтед». Тоді на стадіоні «Камп Ноу» в Барселоні відбувся знаменитий фінал Ліги чемпіонів УЄФА. «Манчестер» програвав із рахунком 0:1, але на останніх хвилинах забив два голи й вирвав перемогу в німецької «Баварії».

Власник Cantona Pub у футболці Манчестер Юнайтед

Із відкриттям пабу допомогли друзі

До відкриття пабу я протягом чотирьох років працював на «24 каналі». Був інженером, технічно забезпечував, аби у наших редакторів було відео для сюжетів. Але сталося так, що я втратив роботу.

Коли я вже був безробітним і все йшло, скажімо так, не дуже добре, до мене звернулися друзі. Вони чомусь повірили в мене й запропонували інвестувати свої заощадження. Так, кошти були невеликі, але це все одно неабияк надихнуло.

І одного ранку я прокинувся з чітким усвідомленням того, що маю робити далі і як це все виглядатиме. Тоді й з’явилася й назва нашого пабу і концепція – яким має бути заклад. Це все було сім років тому – в 2015.

Власник Cantona Pub Енді Марковець

Паб, у якому збираються і вболівальники, і артисти оперного театру

Коли ми лише починали роботу над відкриттям пабу, головною ідеєю було зробити місце, в якому можна буде подивитися будь-який матч. У Львові багато барів, але футбольних – практично не було. Тому ми прагнули створити заклад, де могли б збиратися любителі футболу, дивитися та обговорювати матчі й пити смачне крафтове пиво.

Ми не були першим футбольним пабом у Львові. Але інші паби дуже швидко зачинялися. Сьогодні, напевно, подібних закладів у місті вже немає.

Чому назвалися на честь Еріка Кантони (легендарного нападника «Манчестер Юнайтед», – ред.)? Через його харизму, характер та щирість. Мені здається, це дуже пасує і футболісту, і пабу. Якщо в тебе є власний стиль, якщо ти маєш харизму, завжди залишаєшся собою й любиш те, що робиш, – на тебе точно чекає успіх.

Відвідувачі Cantona Pub

Ідуть не в заклад, а до людей, які там працюють

Ми позиціонуємо себе як локальний паб. До нас ходять або наші друзі, або ті, хто мешкає чи працює неподалік. Наприклад, практично весь оркестр Львівської національної філармонії, артисти балету оперного театру, айтівці тощо. Тобто немає такого, щоб у пабі сиділи лише футбольні фанати. І тим більше ніхто не дивитиметься на тебе косо, якщо ти просто прийшов випити пива чи поїсти.

Думаю, найбільший наш актив – це команда. Я хоч і власник, але щодня працюю як бармен. Тобто кожен із нас – універсальний солдат. І якщо я не можу з якихось причин бути барменом, на моє місце без проблем стає офіціантка Катя або кухар Руслан.

Наша команда дуже згуртована, адже ми працюємо разом практично з самого початку. А отже, плинності кадрів у нас немає. Це важливо, бо часто відвідувачі ходять не в конкретний заклад, а до персоналу. До людей, які тебе обслуговують, наливають пиво й готують їжу.

Сплячі люди в нашому Instagram – володарі Кубка Гаскойна

До 24 лютого у нас була традиція: кожен, хто випивав так багато, що засинав, отримував уявний Кубок Пола Гаскойна. Це англійський футболіст, гравець збірної, який «поховав» свою кар’єру через алкоголь. Після гри він міг прямо в формі й бутсах бігти зі стадіону в паб, аби випити свіжого пивка.

Люди сплять в пабі

Через деякий час у нас в пабі з’явилася книга з його біографією. І ми вирішили, що будемо публікувати в Instagram лише світлини людей, яку беруть цей Кубок Гаскойна. Але це все було до війни. Сьогодні ми вже не дозволяємо, аби подібне траплялося.

Перші два тижні працювали як пункт обігріву

Неможливо бути готовим до повномасштабного вторгнення в 21-му столітті. Тим більше, коли світ дуже медійний. І уявити, що в центрі Європи може спалахнути така війна, – було дуже складно.

Але коли це почалося, ми всі зібралися й вирішили працювати далі. Ніхто не хотів нікуди їхати, всі залишилися на своїх місцях. Перші дні у Львові було дуже багато переселенців з інших регіонів, людей, яких зачепила війна.

Ми почали їх безкоштовно годувати, якось втішати. Вже 25-го лютого ми з моєю дівчиною Катериною забрали кота й перехали на два тижні до паба. Просто, щоб завжди бути тут і допомагати. 

Якоїсь миті у нас було дуже багато людей, почали сходитися волонтери, приносити різні речі, які необхідно було передати на фронт. Адже це зручно – наш заклад розташований у центральному районі міста.

Волонтери Cantona Pub

Ті, хто вчора пив у нас пиво, сьогодні вже на війні

Водночас ми почали думати над тим, як допомогти нашим друзям, які з першого дня вирушили на війну. Уявіть, ще минулої п’ятниці вони сидять в пабі й п’ють пиво, а вже через тиждень усі ці, умовно, п’ятнадцять чоловіків у складі одного підрозділу воюють десь на сході нашої країни. Ми не могли не підтримати їх. Хотілося, аби в хлопців було все найкраще – каски, броники, приціли, медицина. Це все – розхідний матеріал, і його потрібно постійно поповнювати. 

Наразі ми допомагаємо, перш за все, тим, кого знаємо особисто. Але ніколи не відмовляємо, якщо до нас звертаються. Наприклад, якщо була потреба знайти 25 аптечок, а ми закупили 50 – відправляємо всі 50 до різних підрозділів. Туди, де цього потребують.

Насправді, більшу частину роботи беруть на себе саме волонтери. Ми надаємо частину приміщення, допомагаємо переносити коробки, але саме вони роблять практично неможливі речі. Це 10-15 людей, які шукають усе необхідне, знаходять, пакують та відправляють на передову. І більшість із них – наші постійні відвідувачі. 

Працюємо далі, аби донатити на ЗСУ

Перші два тижні повномасштабної війни ми працювали як столова та пункт обігріву. Але коли на барі мене почали запитувати не про допомогу, а про односолодовий віскі, я зрозумів, що можна знову працювати, заробляти гроші та допомагати армії. 

Сьогодні ми на 80% працюємо як звичайний паб, а на 20% – як база для волонтерів. Ми виділили для них певну частину приміщення, де можна зберігати допомогу для військових. Також у наших волонтерів завжди є місце для обіду чи відпочинку. Але решта площі – це паб, у якому приймають замовлення та показують футбол.

Волонтери Cantona Pub

Коли про нас написав Кантона, я два дні не міг перестати усміхатися

У перші дні війни до нас завітав французький журналіст, який приїхав, аби висвітлювати війну. Його дуже зацікавив наш заклад, адже Кантона – також француз. Цей журналіст тусувався у нас майже тиждень. А згодом на сторінках провідного французького спортивного видання L’Еquipe вийшла його стаття, де було згадано й Cantona Pub.

За кілька днів після цього з нами зв’язався рідний брат Кантони – Жан-Марі. Мовляв, Ерік хотів би опублікувати в Instagram кілька світлин на нашу підтримку.

Коли він справді запостив наші фото, я, чесно кажучи, два дні не міг перестати усміхатися. І навіть не так важливо, чи приїде він сюди після перемоги. Важливо, що він знає про нас, підтримав нашу роботу і Україну загалом. А отже, ми не самі в цій війні проти величезної імперії.

Завдяки цьому допису у нас збільшилася кількість пожертв на допомогу армії. А ще люди почали просити шеврони, які ми зробили для наших воїнів. Тож тепер, аби отримати шеврон Cantona Pub, достатньо кинути на рахунок будь-яку суму. І це також дає свій результат.

Патчі для військових

Не шкодуйте зусиль та грошей для нашої перемоги

Звичайно, коли в твоїй країні війна, ніхто не може почуватися в безпеці. Ніхто не може бути впевненим, що побачить наступний світанок. Тому треба всіма можливими способами та силами допомагати нашим захисникам. Аби в них було абсолютно все. І не варто шкодувати жодних грошей та жодних зусиль. Бо саме так день нашої перемоги настане якомога швидше.

Якщо Кантона справді приїде святкувати нашу перемогу – це буде неймовірна подія. Але спочатку нам потрібно перемогти. А вже потім будемо домовлятися, як все влаштувати. Адже з війни повернуться й наші друзі. Напевно, буде якась програма, екскурсії. Але це все буде вже згодом, після. Після нашої перемоги.

Боєць ЗСУ з патчем Cantona Pub

Як підтримати волонтерів Cantona Pub

Номер карти для переказів по Україні

5168745322065381 (ПриватБанк)

ANNA LEVCHUK

UA513052990000026205738702315

SWIFT / BIC CODE: PBANUA2X

Bank name: PRIVATBANK

Bank Address: 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

PayPal: [email protected]

Читати далі

Суспільство

30 ОМБр по-мистецьки розгромила танк окупантів (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького знищили ворожий танк і захопили трофейну зброю.

Атмосферні фото опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Російська техніка виглядає краще коли вона вщент знищена, а зброя окупанта стріляє влучніше  проти них самих у власності українських військових», — написали бійці 30-ї бригади ЗСУ.

Про 30 ОМБр

30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. За організаційно-штатною структурою входить до складу ОК «Північ».

Під час війни на сході України бригада у 2014 році вела важкі бої. З 2018 року бригаді присвоїли назву князя Костянтина Острозького — полководця Великого князівства Литовського середніх віків.

Дивіться відеоХаризматичний військовий ЗСУ пише пісні і вірші прямо на фронті

Нагадаємо, 30 ОМБр розгромила ворожі БТР, замасковані в кущах.

Також ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині.

Фото: facebook.com/30brigade.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Збройні Сили України ліквідували склади боєприпасів окупантів в Ізюмі на Харківщині та в селищі Давидів Брід на Херсонщині.

Про це повідомили у вечірньому зведенні Генерального штабу ЗСУ у понеділок, 16 травня.

Зазначається, що Сили оборони нанесли вогневе ураження по ворожих складах у місті Ізюмі, внаслідок чого знищено значний запас боєприпасів.

Також Сили оборони України здійснили вогневе ураження польового складу боєприпасів противника в районі населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині.

Окрім того, на Харківському напрямку ворог намагався вести бойові дії в напрямку населеного пункту Тернова, успіху не мав.

Дивіться відео: Прикордонник, який послав російський корабель, став найцитованішим автором України

На Сєвєродонецькому напрямку окупанти вели бої в районі населеного пункту Борівське, зазнали втрат.

На Бахмутському напрямку в районі Гірського російські окупанти зазнали втрат та відійшли.

На Курахівському напрямку ворог наступав в районі Марʼїнки та Новомихайлівки, успіху не мав.

Нагадаємо, бойова група К2 зупинила наступ ворожих танків на Донеччині.

Як ми повідомляли раніше, прикордонники на Сумщині відігнали диверсантів, які проривалися на територію України.

Фото: facebook.com/kmp.vmsu.ua.

Читати далі