Суспільство
«Було 200 грн у кишені, а тепер успішний бренд». Історія майстрині, яка створює прикраси з сушених квітів
Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
Переїхала до Києва з 200 грн у кишені, а зараз має успішний бренд Kohaniy.jewelry. Карина Марініченко у власній квартирі створює прикраси ручної роботи з епоксидної смоли та сушених квітів. Клієнти навіть приносять їй свої рослинки, і майстриня робить із них неймовірні речі. Її творіння розлітаються Україною та світом. Кулони наповнені неймовірною енергетикою, адже рослини привезені з різних куточків планети: з подорожей і походів у гори. Зараз засновниця бренду шукає в команду однодумця, який зможе розділити її любов до творчості.
Карина Марініченко
Засновниця бренду прикрас ручної роботи Kohaniy.jewelry
Закінчила музичне училище, працювала нянею та музичною керівницею у дитячому садку
Переїхала до Києва з 200 грн в кишені
До створення прикрас я майже завжди працювала з дітками. Ще приблизно в 17 років я вперше стала нянею в одній з родин у Черкасах. Закінчила музичне училище, й мене одразу взяли музичною керівницею в дитячий садочок. Це було 5-6 років тому. Досвіду роботи не було, але чомусь в мене повірили. Хоча зарплата там була мізерна — 1200 гривень на місяць. У якийсь момент Черкаси перестали мене надихати, і я захотіла якихось змін. Я там була дуже самотньою, і всередині відчувала, що зараз це вже не моє місце. І тут мене друзі покликали до себе в Одесу попрацювати нянею три місці.
Повертатися додому потім я не захотіла, тому вирішила їхати в Київ. Навіть домовилася з однією родиною, що буду працювати в них нянею. Знайшла квартиру, ніби все гаразд. Аж раптом напередодні переїзду мені дзвонить ця сім’я і каже: «Вибачте, ми передумали, нам допоможе бабуся». Вони шукали няню для ще ненародженої дитини. Я розумію, що для батьків чим ближче цей «день Х», тим їм страшніше.
Коли я переїжджала, в мене було лише 200 гривень з собою. Цього було достатньо, щоб просто купити булку, витратити на проїзд, та й все. Батьки мені фінансово не допомагали вже дуже давно, але треба було якось крутитися. Вирішила шукати нову роботу. Поїхала за першим оголошенням. Ми зустрілися з мамою і дитинкою, я чітко розповіла про своє бачення виховання. Домовилися, вийшла на роботу. Я попросила, щоб зарплату мені виплачували щодня, аби я могла якось виживати.
З прикрасами познайомилася завдяки «терміновому замовленню»
Після одного з робочих днів я йшла повз творчий магазин «Shtuki.ua» і побачила там пробник епоксидної смоли, затверджувачів і фурнітури. Й думаю: це ж саме те, що мені потрібно. Й от за одні з перших коштів, зароблених у Києві, я купила собі цих дрібниць. І з того моменту я не припиняла щось створювати. Взагалі я ще з дитинства була досить творчою: завжди щось малювала, крутила. Одне з моїх тодішніх захоплень — панно з цвяхів і ниток. Це було дуже цікаво. Але на жоден професійний рівень я не вийшла, хоча декілька таких картин маю.
Перше моє знайомство зі смолою сталося ще в Черкасах. Моя подруга почала займатися цими прикрасами. Коли я їх побачила, у мене просто відпала щелепа: це було так гарно. Одного разу вона поїхала в похід і попросила мене пожити в її квартирі, доглядаючи за котиком. А я на той час жила в страшному гуртожитку, і для мене це було щось дуже класне. Через кілька днів вона мені телефонує й каже: «Карино, у мене тут термінове замовлення, можеш, будь ласка, зробити?». Я була дуже здивована, у мене ж «руки-крюки» і все таке. Подруга заспокоїла, мовляв, це все дуже просто. І вона мені дистанційно розповіла, як усе робити, і я таки віддала замовлення.
Роблю виклик дорогоцінним металам
Винятково прикрасами я вже займаюся два роки. А до цього досить успішно працювала нянею у сім’ях, і коли я йшла з однієї родини, то 5 інших хотіли мене забрати до себе. Свої творіння я у вихідні дні продавала на ярмарках. І коли помітила, що там заробляю більше, ніж нянею, то вирішила повністю йти у цю сферу. Першим покупцем у мене був сусід по квартирі. Він бачив, що я роблю, як експериментую, і запитав, чи можу я зробити йому кулон. Те, що я створила, йому сподобалося, і він взагалі його не знімав дуже довго. Гривень 70 тоді я отримала. Це було дуже приємно.
Коли я вже зробила не одну прикрасу, я зібрала все у пакет. І коли йшла до когось у гості або на день народження, брала його з собою, щоб показати. І на місці в мене його розбирали. «Сарафанне радіо» теж почало працювати. Людям подобаються прикраси, тому що в них є душа. А ще вони можуть бути класним антистресом. При гарному освітленні можна годинами розглядати ці прожилки у рослинах. Ми живемо у такому галасливому світі, де хочеться заземлитися. І мої прикраси є чимось на кшталт «точки заземлення», яка завжди біля тебе. Для мене це кайф.
Багато хто сконцентрований на дорогоцінних металах: сріблі чи золоті. Але в більшості виробів я використовую медичну сталь, яка є трохи бюджетнішою й підходить більшому сегментові людей. Срібло й золото вже мають такий культовий бренд, а якщо щось дешевше, то у розумінні людей це гірше. Але це зовсім не так, і я зараз просуваю в маси ідею купівлі прикрас з гіпоалергенної сталі з частинкою природи.
Через необережність зі смолою травмувала руки
Спочатку я назвала свій бренд «Natural decorates». Я намалювала вивіску. Але наші люди почали проходити повз неї на ярмарках і читати «Натурал декоратес». У мене щоразу сіпалось око, і я зрозуміла, що треба щось простіше. Ходила, думала місяць, два. Назвала «Green grass» («Зелена трава»). Провела ребрендинг, зробила візитки. Але от минулої весни мені зробили пропозицію. У мене таке гарне дівоче прізвище — Коханій, і мені не хотілося його змінювати. Але чоловік дуже цього просив, та й для мене сім’я має бути під одним прізвищем. І я зрозуміла, що це вихід: назву бренд «Kohaniy.jewelry». І це вийшло дуже влучно й неочікувано. Тепер усі асоціюють, що це прикраси для коханих і близьких, зроблені з любов’ю. Отак я прийшла до своєї теперішньої назви й не планую її змінювати.
Прикраси я виготовляю вдома, в окремій кімнаті. Епоксидна смола насправді дуже токсична, і з нею важко працювати. Я перед Днем Незалежності робила дуже багато заливок і не завжди була в рукавицях, то у мене дуже сильно пооблазили руки. Вже все загоїлось, але треба бути дуже обережним. А ще смола — дуже вибаглива штука. Якщо занизька температура, вона може не застигнути, бути в’язкою чи мутною. А ще на неї впливають будь-які протяги. Навіть маючи 5 років досвіду, я досі вчуся. Буває дуже багато невдач, які ти не можеш виправити. І потім то все гарненько летить у смітничок. Шкода, звісно, але без цього ніяк.
Зроблю прикрасу з вашими спогадами
У прикрасах Kohaniy.jewelry я використовую рослини з різних куточків України. Серед них — незабудки, спірея японська, конвалії, дельфінії, гортензії, тисячолітник тощо. Я люблю подорожувати й щось збирати в блокнотик. Друзі мені неодноразово з подорожей замість сувенірів привозять засушені квіти. Я робила прикраси з рослинками з Греції, Індії, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Польщі та Чехії. Є рослинки, які я зібрала, піднімаючись на Говерлу. Вони для мене про силу і свободу. Мені нещодавно моя підписниця, яка має кулон з карпатською рослиною, надіслала відео, як вона на високій горі тримає цей кулон і каже, що принесла показати йому Батьківщину. Це було дуже мило.
Читайте також: Від прокурорки до майстрині. Історія засновниці бренду La Chica, яка навчає українок вишивки прикрас
А ще клієнти можуть самі принести якусь квітку, яка їм близька, і я зроблю з неї прикрасу. Я собі завжди з подорожей такі створюю, бо це значно краща згадка, ніж якийсь магнітик. Колись мені дівчинка принесла крихітний п’ятилистковий клівер. І я їй зробила дуже маленький кулон. Вона була просто в захваті. Але дуже важливо правильно засушити рослину. Наприклад, у мене можуть сушитися 20 пелюсток, але з них вийдуть лише дві вдалі. Це дуже кропіткий процес.
Прикраси поїхали у Грецію завдяки «ШоТам»
На вихідних мої прикраси зазвичай можна знайти на Андріївському узвозі. Також 11-12 вересня я буду на Контрактовій площі на фестивалі «Свій до Свого по Своє», а 17-19 вересня — на фестивалі «Гешефт» в Одесі. Можна придбати й через соцмережі. Там я виставляю фото прикрас, які є в наявності. Відправляю в будь-який куточок України та світу. Мої прикраси вже їхали в Канаду, Грецію, Ізраїль, Польщу та Німеччину. До речі, в Грецію я відправляла завдяки «ШоТам», яке робило про мене відео. Ось так за кордоном про мене й дізналися.
У Kohaniy.jewelry є прикраси на будь-який смак для чоловіків і жінок. Зокрема, каблучки, сережки, кулони, браслети, шпильки для волосся, запонки для сорочок, брошки. Найбільший вибір саме сережок: від мінімалістичних і до більш нарядних. Більшість із них підходять для чутливих вушок, щоб їх носили не лише на Новий рік та день народження, а щодня. Ціни починаються від 250 гривень і до 1000, хоча бували прикраси й дорожчі. За мінімальну вартість можна обрати як сережки, так і кулон.
Шукаю однодумця в команду, щоб розділити любов до творчості
Думаю, ви вже зрозуміли, що я просто закохана у свою роботу і в Kohaniy.jewelry. Я дуже люблю те, чим займаюся. Перед карантином у мене були думки, що набагато легше працювати «на когось», коли тобі платять гроші, й не треба думати, що робити. Але мені майже щоночі снилося, як я перебираю свої прикраси, з’являлися нові ідеї. Тому викинула з голови ті сумніви.
Зараз я все роблю самостійно, але дуже хочеться знайти людину, яка полюбить цю справу так само як і я. У мене набралися три тисячі підписників, у честь чого я хочу подарувати комусь безкоштовний майстер-клас. Вірю, що його отримає людина, яка закохається в цю справу й захоче працювати зі мною в команді. Більше жодного масштабування поки не розглядаю, бо тоді зазвичай втрачається те, що ти доносиш людям. А я не хочу втратити цю любов.
Суспільство
Міжнародний Благодійний фонд «Карітас України» оголосив аукціон зустрічей «Прихистки добра», щоб зібрати 2 мільйони гривень на шість прихистків для переселенців старшого віку. В аукціоні розігрують зустріч з письменниками, підприємцями та музикантами.
Про це повідомила пресслужба фонду.
Мета збору
У шести прихистках мережі Карітас — в Бориславі, Івано-Франківську, Коломиї, Тернополі, Чорткові та Одесі — зараз мешкають 154 людини старшого віку. Через скорочення міжнародного фінансування «Карітас України» просять про допомогу, аби ці люди й надалі могли отримувати безпечне житло, медичну допомогу, харчування, гігієнічні засоби, психосоціальні послуги та догляд.
Читайте також: Фестиваль добра: 700 дитячих мрій чекають на здійснення
Мешканці шістьох прихистків — це переважно вимушені переселенці старшого віку, одна з найуразливіших категорій населення під час війни. Більшість з них самотні, з інвалідністю або хронічними захворюваннями. Раніше ці бабусі й дідусі мешкали у Лимані і в Курахово, на сході і на півдні, але через постійні загрози з боку рф евакуювалися.
З ким можна зустрітися
Для участі у зборі треба зробити доброчинну ставку. Так можна виграти зустріч з лідерами думок за кавою, на прогулянці чи онлайн Розіграш проводять на інстаграм-сторінці аукціону. Аукціон триватиме до 29 травня до 23:00. Переможцем стає той, чия ставка підіймається найвище Початок — 2 тисячі гривень, один крок — 200 грн.
В аукціоні вже беруть участь: Оксана Забужко, Ірена Карпа, Артем Бородатюк, Костянтин Розенштраус-Макаров, Антоніо Лукіч, Тетяна Трощинська, Євгенія Клепа, Антон Птушкін, Лілія Пустовіт, Євгенія Кузнєцова, Роман Бахарєв, Олександра Матвійчук, Марина Саприкіна, Елизавета Фещенко, Володимир Луцик, Тарас Панасенко, Саша Ганапольська, Софія Андрухович.
Також на збір можна зробити довільну пожертву
Нагадуємо, що в Києві з’явиться новий безбар’єрний маршрут: деталі.
Фото: фейсбук-сторінки «Карітас Україна» та проєкту «Прихистки добра»
Суспільство
Двоє ветеранів ГУР з ампутаціями зійшли на Гімалаї. Іван Тарн та Олександр Дашко з позивними «Артан» і «Кракен» привертали увагу, аби зібрати 3 мільйони гривень на боротьбу з фантомними болями у проєкті Limitless.
Про це повідомили в ГУР Міноборони України.
«Життя після ампутації є!»
Двоє ветеранів спецпідрозділів ГУР МО України Іван Тарн та Олександр Дашко, які мають ампутації, піднімалися на Гімалаї для благодійного проєкту Limitless. Бійців у горах супроводжували професійні альпіністи Тетяна Яловчак і Тарас Поздній.
Розвідники піднялися на висоту 5280 метрів, тобто до базового табору «Еверест». Олександр Дашко, який має велику ампутацію ноги, поділився, що його знайомі до останнього не вірили у реальність такого задуму: «Мені казали, мовляв, туди люди навіть з двома ногами не піднімаються, а в тебе й так ноги нема, ти ще більше своє здоров’я угробиш — не лізь. Тож мені було важко, але це сходження мають побачити інші хлопці з ампутаціями. Вони повинні побачити, що життя після ампутації є!»
Читайте також: Готові досягати вершин навіть після поранень: це українські військові, які зійшли на Кіліманджаро
Місія проєкту
Під час сходження прагнули привернути увагу до проблем бійців, які мають ампутації, та зібрати 3 мільйони гривень на боротьбу з фантомними болями.
«Фантомний біль ― це коли в тебе нема кінцівки, але так болить, ніби вона в тебе є. Вона може боліти, може свербіти — і мозку треба якось прийняти. Деякі хлопці мучаться з цим роками», ― розповіли ветерани ГУР.
Нагадуємо, що в Криму активісти вшанували жертв геноциду кримськотатарського народу (ФОТО).
Фото: ГУР Міноборони України
У Чернівцях проведуть вісімнадцятий благодійний фестиваль «Буковинська мрія». Для дітей, які переживать складні періоди життя, підготують подарунки. До ініціативи можуть долучитися всі охочі, ставши для маленьких мрійників чарівниками.
Про це редакції повідомили в БФ «Місто Добра».
Мрії, які можуть стати реальністю
Захід готують для дітей, які вже зіштовхнулися з жорстокістю і серйозними проблемами дорослих. На свято завітають вихованці «Міста Добра» та пацієнти медичного центру «Дім метеликів». Серед них є діти з важкими, часто невиліковними діагнозами. Організатори хочуть подарувати свято й тим, хто через війну втратив батьків, дім — це підопічні проєкту «Наші діти», який фонд втілює спільно з Datagroup. Також на захід запрошують дітей, які живуть в родинах, де щодня борються з бідністю та відчаєм.
Читайте також: Три роки не бачив тата: 15-річного хлопця повернули в Україну з ТОТ
«Мрії цих дітей — реальні, щирі й дуже земні. Вони не просять зірку з неба. Вони пишуть листи з мріями про нове взуття, рожеві сукні, мультяшні” ляльки, цікаві книжки, перші в їхньому житті велосипеди, фарби для малювання, Лего або планшет, бо в їхньому світі це – щось велике і недосяжне», — розповідають у фонді.
Організатори пропонують відчути себе чарівниками та здійснити мрію когось із дітей. Таких людей у «Місті Добра» називають добродіями. Долучитися може кожен охочий. Для цього потрібно прочитати листи та надіслати подарунок. Крім того, «мрію» можна вручити й особисто. Усього у фонді потребують 700 пакунків з подарунками.
Деталі можна дізнатись за поштою: [email protected].
Мрії дітей щодня публікує засновниця фестивалю Марта Левченко на своїй фейсбук-сторінці.
Про фестиваль
«Буковинська мрія» — найбільший благодійний фестиваль Східної Європи, на якому вже понад 10 років втілюють дитячі мрії.
Вихованці дитячих притулків, малюки з інвалідністю та діти з бідних сімей пишуть листи-мрії, а дорослі можуть стати добрими чарівниками та допомогти реалізувати ці листи в життя.
За час існування фестивалю-табору більше 10000 мрій дітей стали реальністю. За словами організаторів, учасники перших фестивалів вже виросли і самі стали благодійниками.
Нагадуємо, що Артем Пивоваров подарував перуку з власного волосся пацієнтці Охматдиту (ФОТО).
Фото: БФ «Місто Добра»
