Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Вчилися за роликами на ютубі». Пожежники-добровольці вже 8 років рятують Бориспільську громаду від вогню. Ось як це працює

Опубліковано

Коли в селі або невеликому місті стається пожежа, а найближча пожежна частина – за десятки кілометрів, шанси на порятунок життів і майна зменшуються з кожною хвилиною. Тоді на допомогу вирушають вогнеборці-волонтери, які в будь-який час доби організовуються за лічені хвилини. 

Андрій Макаров, керівник добровільної пожежної команди «Штурм», що базується в Борисполі, займається гасінням пожеж уже понад вісім років. Він опанував цю справу з нуля за допомогою навчальних відеороликів і порад колег. Андрій розповів ШоТам, як створити команду вогнеборців у своїй територіальній громаді, де взяти обладнання та хто може стати добровільним пожежником.

Андрій Макаров

керівник добровільної пожежної команди «Штурм»

Навчалися гасити пожежі, щоб захистити рідне місто

З початком війни у 2014 році ми з друзями почали їздити на фронт як волонтери, допомагали бійцям АТО. На cході ми бачили багато пожеж і руйнувань, однак там бракувало рятувальників і необхідної техніки, щоб ліквідувати наслідки бойових дій. Повернувшись додому, у Бориспіль, вирішили потихеньку опановувати пожежну справу на випадок, якщо раптом війна дійде й у наш регіон.

Я почав шукати інформацію в різних джерелах, але більше орієнтувався на навчальні відеоролики від американських пожежників. Дуже радий, що тоді, у 2014 році, ми не пішли по безглуздій радянській моделі з перекладом на українську. Це стало перевагою нашої команди. За рік нам вдалося накопичити примітивне оснащення, у нас була машина. Вирішили, що техніка не має простоювати просто так: хоч повномасштабної війни тоді ще не було, але пожежі відбувалися постійно. Так ми поступово почали виїжджати на виклики.

добровольці команди Штурм
Добровільна пожежна команда «Штурм».

Навчання – це необхідний етап, якщо ви хочете долучитися до цього руху. Ніхто не візьме добровольця без досвіду за руку, не посадить у машину, сказавши: «Ну все, поїхали гасити пожежу». І зараз, маючи понад вісім років стажу, я вважаю, що завжди треба продовжувати навчатися, знання ніколи не будуть зайвими.

Двоє людей з нашої команди кілька років тому їздили до США за програмою обміну досвідом, багато чого нового дізналися там і розповіли нам. Ми спілкуємося з нашими колегами зі Штатів і Канади, питаємо у них порад або просимо пояснити, якщо в якомусь відеоролику щось незрозуміло.

Я готовий виїжджати гасити пожежі 24/7

Із самого початку в нашій команді було четверо-п’ятеро хлопців, тепер нас 15. Ми ніколи не давали оголошень про набір групи. Хто хотів – сам з нами зв’язувався та долучався до колективу. У нас тільки так це й відбувалося. Головне – щоб була мотивація. Здебільшого добровільні пожежники мають інші основні професії. На момент створення добровільного пожежного підрозділу я був приватним підприємцем, займався встановленням супутникового обладнання й сам собі формував графік роботи. Нині очолюю місцеву пожежну охорону громади, тепер це моя основна діяльність.

Читайте також: Замість лотереї у військкоматі – професійний рекрутинг. Хто наймає копірайтерів та піарників для ЗСУ? Кейс платформи Lobby X

В інших членів команди різні роботи й, відповідно, свої графіки, під які ми підлаштовуємося. Ми все це обговорюємо в чаті та чергуємося. Багато хлопців живуть у сусідніх від пожежної частини будинках. Я живу від машини в 50 м, а просто зараз стою від неї за 10 м. Якщо раптом буде дзвінок від диспетчера «101», я вже через 20 секунд буду в дорозі. Готовий виїжджати цілодобово, сім днів на тиждень. У нічний час збираємося на виклик за три хвилини й негайно вирушаємо, а в денний час ті, хто працюють на своїх роботах, не виїжджають на пожежу. 

пожежна машина добровольців
Автівка команди «Штурм».

У нас здебільшого чоловіча команда – є тільки одна дівчина-медикиня, однак вона рідко виїжджає з нами. У цьому переважно немає потреби, оскільки в нашому місті добре працює швидка й ми рідко надаємо домедичну допомогу: може, раз або два на рік. Однак і це ми вміємо робити: всі члени команди пройшли необхідні тренінги, а в наших машинах є хороші аптечки.

Іноді вирушаємо на виклики по кілька разів на день

Загалом частоту викликів складно передбачити, проте багато чого залежить від погодних умов. Наприклад, коли спека та вітер – 100% займуться ліси та трава, тоді ми можемо виїжджати по п’ять разів на день. Якщо сильні морози – то точно горітимуть будинки. Хоча, звісно, квартири й будинки горять у будь-який сезон, але взимку таких випадків більше. Нині ще багато пожеж стаються через перепади та стрибки напруги. А буває й так, що викликів взагалі немає два тижні поспіль. 

Читайте також: «Це глибше, ніж просто ремонт». Як відбудувати українські міста? На прикладі Миколаєва та Харкова пояснює урбаністка Євгенія Дулько

Інколи диспетчери телефонують і попереджають, що всі машини міської пожежної частини виїхали в сусідню громаду, бо там велика пожежа, і це надовго. Тоді я збираю нашу команду – знаючи, що в Борисполі зараз немає пожежної техніки, на всяк випадок ми маємо бути напоготові, якщо надійде виклик.

пожежник з команди Штурм
Андрій Макаров, керівник команди «Штурм».

На великі пожежі долучаються інші команди

Коли тривалий час немає пожеж, раз на тиждень ми заводимо автомобілі та проїжджаємо ними коло, щоб техніка не застоювалася. Якось я заводжу машину, виїжджаю та бачу, що жінка на дорозі махає руками. Говорить: «Там пожежа в сусідньому будинку». Я одразу туди завертаю, з під’їзду валить дим, стоять люди, які телефонують «101». Побачивши мене, здивовано запитали: «А як це ви так швидко приїхали?».

Залежно від розміру пожежі ми можемо або впоратися з нею самотужки, або залучаємо додаткові сили. Якось був виклик, на який ми прибули одними з перших, але зрештою приїхала техніка з усіх сусідніх громад і справлялися усім миром. Коли горить промислова хімія або запущений будинок, бо зателефонували пізно, то, зрозуміло, що ми не впораємося самостійно. Добре, що в Бориспільській громаді є місцеві пожежні команди, і якщо є потреба, я за 15-20 хвилин зберу ще сім пожежних автомобілів. Це позитивний момент у нашій громаді, бо в інших буває так, що є тільки одна пожежна машина на 30 км і допомоги немає звідки чекати.

пожежник
Андрій Макаров, керівник команди «Штурм».

Не обов’язково тільки гасити пожежі – вистачає і безпечної роботи

Добровільну пожежну команду можна організувати й у своїй територіальній громаді – аби тільки були вмотивовані охочі, адже на цій діяльності кошти не заробляють. Підрозділ можна створювати в різних формах: як громадську організацію, на базі комунальних закладів тощо. Однак це має погодити ДСНС. Долучитися до команди може будь-яка повнолітня людина. Фізичне здоров’я також важливе, але й то відносно – навіть в армії є обмежено придатні особи.

Бути добровольцем у пожежній команді не обов’язково передбачає тільки виїзд на виклики, можна виконувати й іншу роботу: наприклад, допомагати ремонтувати техніку – таких задач також вистачає. Якщо фізичні дані не дозволяють займатися небезпечною роботою, то без проблем можна знайти й іншу роль у цій справі. Найголовніше – мати бажання.

рятувальники команди Штурм

Звісно, такий підрозділ неможливий без обладнання, хоча б базового. Потрібен як мінімум один автомобіль, не обов’язково спеціальний пожежний. Якщо маєш звичайну вантажівку, то можна в будівельному супермаркеті купити мотопомпу, бочку та своїми руками обладнати автомобіль під потреби пожежників. Зі своїми машинами ми зробили саме так, для нас це не було проблемою.

90% обладнання ми забезпечили власним коштом, однак останні роки громада фінансово підтримує нашу діяльність, забезпечує паливо, мотопомпи. Раніше ми орендували гараж, а тепер нам його передали, тож ми не сплачуємо оренду. У планах громади було придбання машини для нашого підрозділу, але наразі немає на це коштів, тому що нині бюджет не наповнюється. Здебільшого нас підтримують наші друзі та знайомі, зокрема з-за кордону. Один автомобіль друг подарував, другий автомобіль – інший, одна машина моя. Знаючи, що ми пожежники, техніку дають або безкоштовно, або за пів ціни.

Добровольці-вогнеборці – це питання базової безпеки для громади

Якби добровільні пожежні команди були в кожній територіальній громаді, це було б добре для всіх: і для її мешканців, і для держави. Наприклад, якщо у громаду заходить якийсь інвестор, який хоче побудувати завод, чи підприємець і там наявна пожежна охорона, то вони вже не переживатимуть за свій бізнес у цьому питанні. Вони знатимуть: у разі пожежі є команда поряд і не треба чекати машину, що їде за 30 км. І безперечно, це питання базової безпеки для всіх мешканців громади. 

пожежна команда Штурм
Робота команди «Штурм».

Я став пожежником-добровольцем понад вісім років тому, і весь цей час мене найбільше мотивує те, що я постійно розвиваюся в цій справі й підтримую свою фізичну форму. За ці роки яких тільки пожеж я не бачив: через ДТП, житлові будинки, промислові об’єкти, ліси й поля. Хоча ці всі випадки перетворилися на професійну рутину, я все одно дізнаюся щось нове. Звісно, приємно допомагати людям, але, окрім цього, мені ще й подобається створювати щось своїми руками. Обладнати власну пожежну машину – це теж кайф.

Фото: facebook.com/dpkboryspil.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура9 години тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...