Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Важливо виглядати гарно, щоб жити далі». Волонтерка-стилістка з Харкова одягає переселенців по всій Україні

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Вдало підібраний одяг може не тільки підкреслювати фігуру та бути способом самовираження людини, але й сприяти боротьбі зі страхом. У цьому впевнена Тетяна Бінчук, яка переїхала з Харкова до Вінниці й долучилася до колективу волонтерського центру VinnSolard. Коли її попросили попрацювати з переселенцями й допомогти їх забезпечити одягом, Тетяна й не підозрювала, що невдовзі її почнуть називати стилісткою.

Про смак і вміння волонтерки одягнути кожну та кожного, хто звертається до неї, дізналися не тільки у Вінниці, а й по всій країні. Тепер вона допомагає переселенцям з різних регіонів, які пишуть з проханням підібрати й надіслати їм одяг. Тетяна розповіла ШоТам історію про те, як під час війни можна розкрити свій талант і зробити щасливішими людей, які були змушені покинути свої домівки.

Тетяна Бінчук

Переселенка, волонтерка центру VinnSolard

Одяг може людину розкрити або заховати

Я цікавилася стилем усе життя, починаючи з дитинства. У студентські роки підробляла моделлю, вивчаючи дизайн інтер’єру в Інституті моди та дизайну в Харкові. Мені подобалося працювати з кольорами та фактурами. Інтерес до одягу був завжди, але я про це ніколи особливо не говорила й не виставляла напоказ. Однак про це поступово стало відомо, і до мене почали звертатися знайомі дівчата, які просили мене пройтися з ними по магазинах і щось підібрати з одягу.

Людина виглядає стильно, коли одягнена тільки в те, що пасує конкретно їй, що може гарно показати фігуру, а не спотворити її. З гонитвою за модою це має мало спільного. Одяг може або заховати людину, або розкрити її. Я часто бачила дівчат, які ховали себе за речами. Мені завжди хотілося їх розкрити, адже вони неймовірно гарні жінки, які просто не знали, що їм робити. Після того як я допомагала їм, кожна з них запитувала: «Як ви зрозуміли, що саме мені потрібно?». А я не знаю, як це пояснити. Просто бачу одразу по людині, що б їй пасувало і як її одягнути так, щоб вона не соромилася сама себе.

Переселека-стилістка

При виборі речей я насамперед звертала увагу на фігуру людини. Ясна річ, зважала на сезон і кольори. Далі дивилася на магазини й ціни. Нині ціна є пріоритетом. Доводилося допомагати шукати одяг і в секонд-хендах. Зізнаюся: усі цьому дивуються, але насправді я терпіти не можу тривалі походи по магазинах. Зазвичай гортаю сайти, вивчаю новинки, одразу вибираю – і все. Мені не потрібно витрачати багато часу, щоб щось знайти.

Думки були не про порятунок, а про смерть

Своє захоплення модою я ніколи не намагалася перетворити на професію. До повномасштабної війни я була помічницею керівника в прикордонному департаменті страхування, працювала з документами. 24 лютого я збиралася, як завжди, піти на роботу, але прокинулася раніше від незвичного шуму. Я вибухи не тільки почула, але й побачила: ми з родиною живемо в районі Салтівка, що близький до кордону.

Читайте також: «Мої учні стали танкістами та піхотинцями». Вчителька з Мелітополя пережила окупацію та допомагає ЗСУ у новому місті

Ми дуже не хотіли залишати свій дім, тому довгий час залишалися в Харкові й терпіли. Ситуація ставала дедалі важчою. Постійні вибухи, тривоги, безсоння. Коли стріляли особливо часто, я почала думати, що якщо снаряд влучить у будинок, то краще на смерть і одразу. Тобто дійшло до того, що мої думки були не про порятунок, а про смерть. Вихід був один – виїжджати. І на 42-й день після повномасштабного вторгнення ми із сином, чоловіком і мамою сіли на поїзд. Коли ми від’їжджали, то чули, що неподалік знову щось вибухало.

У Вінниці вперше в житті почала волонтерити

Ми приїхали до Вінниці, тому що тут жили наші друзі, нам було де поселитися. Наявність житла стала єдиним пріоритетом. До цього я ніколи не була у Вінниці. Перше враження про місто склалося ще на вокзалі – люди навколо були дуже привітними. Ніхто не ігнорував мене через те, що я розмовляю російською. Взагалі, у Вінниці люди ввічливі та спокійні, вони мене вражають цим щодня. Можу навіть сказати, що, мабуть, у Харкові нечасто зустрінеш таке ставлення.

вінницькі волонтери

Прибувши до Вінниці, ми зв’язалися з нашим другом-харків’янином, який працює у волонтерському центрі VinnSolard. Він сказав, що їм потрібні люди й запропонував долучитися. І вже наступного дня після приїзду я прийшла туди. До цього я ніколи в житті не волонтерила, на жаль. Перші кілька тижнів я плела маскувальні сітки, а потім мене попросили розбирати й сортувати одяг. Я з радістю взяла участь у цьому процесі. 

Коли за речами приходили переселенці, я бачила, що вони губляться, соромляться та зрештою нічого не можуть собі вибрати. Оскільки я знала, який у нас є одяг і розміри, то просто почала пропонувати речі. Мені це робити було і легко, і цікаво. Так я почала працювати з переселенцями, паралельно займаючись плетінням сіток. Я й донині продовжую це робити, щойно з’являється вільна хвилина, оскільки в сітках є величезна потреба. 

Волонтери у Вінниці

Обожнюю, коли люди гарні й сяють від щастя

До мене постійно приходять люди, які потребують одягу. Більшість приїхали, як і я – з маленькою сумочкою, майже без речей. Вони озираються навколо й запитують: «Чи є щось на нас?». Я одразу відповідаю: «На вас є все й дуже багато». Підбираю одяг за віком, розміром і кольором. Людина приміряє, а якщо має сумніви щодо певної речі, пропоную взяти її додому й подивитися там – у нас немає дзеркала. Через величезну кількість одягу його й поставити нікуди.

Помітила, що для більшості людей той одяг, який вони отримали в нашому центрі, можливо, став першим настільки якісним в їхньому житті. До цього в них ніколи не було подібних речей. Весь одяг у нас дуже хороший, я особисто його ретельно відбирала, щоб не було жодних плям або ковтунців., більшість речей нові.Багато речей до центру приносили вінничани, а також віддавали магазини.

стилістка обирає речі

Коли люди переїжджають родинами, речі потрібні всім: і жінкам, і чоловікам, і дітям. Одягати дітей – моє найулюбленіше заняття, це велике щастя. Вони так веселяться під час процесу, що цю радість нічим не замінити. І дорослим переселенцям також подобається те, як підбираю для них одяг, вони залишаються дуже задоволеними. А я обожнюю, коли люди гарні й сяють від щастя. Ми в нашому центрі одягали до тисячі осіб на місяць. З багатьма з них ми підтримуємо зв’язок – часто вони просять мої контакти, потім ми листуємося й говоримо телефоном. Люди приходять до волонтерського центру, щоб просто привітатися й поспілкуватися, навіть якщо їм уже нічого не потрібно.

Не знала, що про мене почали писати медіа

Я й не підозрювала, що мене прозвали стилісткою. Мабуть, про мене почали розповідати за стінами волонтерського центру. Коли вперше звернулися словами «Ну що, стилістко, привіт», я вирішила, що це жарт. А потім виявилося, що про мене написали матеріали в ЗМІ – я про це також не знала, мені розповіли волонтери з нашого центру. Я була дуже розгублена, адже не вважала, що роблю щось неймовірне. Проте для когось моя допомога була важливою та дійсно потрібною. 

Ба більше, до мене вже звертаються і з інших регіонів. Після того як вийшли сюжети про те, що я підбираю одяг у нашому центрі, мені почали писати люди, які потребували речей, але їм це було недоступно. Я прошу список того, що їм потрібно, приблизні розміри, підбираю речі, і наш центр надсилає їх посилками. Зазвичай списки великі, адже багато переселенців залишилися без нічого. Один з останніх випадків – до мене звернулася родина зі Слов’янська, в якій ростуть семеро дітей. Сім’я переїхала до Дніпропетровської області. Мені було радісно, що нам вдалося допомогти цим людям.

стилістка

Хоч я завжди цікавилася стилем, але мій потенціал найбільше розкрився у Вінниці, працюючи з переселенцями. Можливо, після війни я спробую перетворити своє захоплення на професію та стану стилісткою не тільки у волонтерському центрі. Поки про це не думала, оскільки є багато інших справ. Волонтерство нині є моєю основною діяльністю, ми в центрі працюємо щодня по 10 годин – і не завжди встигаємо зробити все, що потрібно.

Якщо щось віддаєш – ти перемагаєш

Що стосується життя у Вінниці – я швидко адаптувалася до міста. Воно компактне й чисте. Ми з родиною багато вулиць обійшли пішки, нам дуже сподобалися парки, Європейська площа й місцеві трамваї. У Вінниці є куди піти, на що подивитися та з ким поспілкуватися. Тут я відчуваю домашній затишок. Можливо, у місті є й негативні моменти, але я цього не бачу. Я настільки була рада, що більше не чую вибухів, що особливо не оцінювала місто. Мене прийняли – і я за це вдячна.

У волонтерському центрі працюють дуже багато вінничан, я з усіма дружу. Навіть скучаю за ними, якщо певний час не бачимося. Вони неймовірно привітні: і керівниця центру Ольга Дернова, і дівчата, які працюють разом зі мною. Вінничанки віддають стільки свого часу й сил, що потрібно ще в них повчитися. Я вважаю, що якщо щось віддаєш – ти перемагаєш. У нашому центрі спілкуються українською, і я прошу вінничан мене підучувати. Я дуже стараюся забути російську мову й добре вивчити рідну. Для мене це стало важливо, і я тепер намагаюся надолужити згаяне. Переконана, що мова є нашим захистом і бронею. 

Коли я прийшла працювати в центр, через певний час мені дівчата-волонтерки сказали, що перестали фарбуватися й гарно одягатися, поки не побачили мене. Вони знали, що я приїхала з Харкова, який постійно обстрілювали, але до центру я прийшла нафарбована. Я вважаю так: що б у житті не відбувалося, навіть у важкі часи треба все одно залишатися собою. Постійний страх невідомості й думки про те, чи буде в тебе завтрашній день, можна перекривати одягом. Людям важливо виглядати гарно для того, щоб жити далі.

Як підтримати волонтерський центр ГО VinnSolard

ГО “ВіннСолард”

Код отримувача: 44880671

Назва банку: ВIННИЦЬКА ФIЛIЯ АТ КБ “ПРИВАТБАНК”

Рахунок отримувача у форматі IBAN: UA043026890000026006055380567

Або за номером карти: 5457082275319262

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі