В Україні почала працювати перша білоруська онлайн-школа

В окупованому Донецьку активісти руху «Жовта стрічка» розмістили більш ніж 100 постерів з надписами «Донецьк — українське місто».

Про це повідомили в «Жовтій стрічці».

Активісти прагнули нагадати, що в Донецьку продовжують чекати на Збройні сили України, які перебувають за 50 кілометрів від міста.

«11 років російські окупанти витратили на те, щоб знищити рух спротиву, але їм нічого не вдалося, постери, жовті стрічки, прапори України та проукраїнські графіті зʼявляються щодня. Донецьк — чекає на Збройні cили України і прапор України знову буде майоріти на «Донбас Арені» та в центрі міста», — написали представники «Жовтої стрічки».

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

Нагадаємо, що у Криму відбулася масштабна акція «Жовтої стрічки» (ФОТО).

Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»

Українська енергетична компанія ДТЕК на престижному міжнародному конкурсі Davos Communications Awards 2025 здобула рекордні вісім нагород — шість «золотих» і дві «срібні». Це вперше в історії премії один учасник отримує стільки нагород одразу.

Про це повідомили в ДТЕК.

За що відзначили ДТЕК

Нагороди присудили за дві кампанії:

• «Fight for Light Installation» — інсталяцію знищеного трансформатора «Орест» на Контрактовій площі в Києві;
• «DTEK x Oleksandr Usyk | Fight for Light» — масштабну співпрацю з чемпіоном світу з боксу Олександром Усиком.

Мета інсталяції з «Орестом» — привернути увагу до руйнування української енергетичної інфраструктури та дати відчути масштаби наслідків війни. До цієї кампанії долучилися 97 українських інфлюєнсерів.

«Всіх не привезеш на постраждалу станцію, але можна привезти на загал наслідки руйнувань. Пів століття 200-тонний трансформатор постачав світло, і працював би довше, якби не російська ракета. Доба вогню заввишки 50 метрів. Від Ореста лишилися 40 тонн»‚ — написали в ДТЕК.

Читайте також: «Тримаюся далі»: як багатодітна мама з Києва передала 240 тонн допомоги за рік

Співпраця з Олександром Усиком

У межах колаборації з боксером команда ДТЕК створила повноцінну комунікаційну стратегію: креативи, діджитал і офлайн активності, екіпірування з логотипом DTEK і гаслом «Fight for Light». Усик одразу підтримав ініціативу та підписав рукавички для передачі урядовцям, парламентарям і топменеджерам у США, ЄС і Японії.

Завдяки кампанії ДТЕК вдалося привернути увагу до проблем української енергетики понад мільярда користувачів соцмереж — стільки аудиторії згенерували комунікації навколо боїв Усика в травні та грудні.

Нагадаємо, що Усик став обличчям благодійного дропу від ДТЕК та DAMIRLI.

Фото: ДТЕК в Х/Twitter

«Цього мене навчив батько, якого в селі всі називали майстром, адже він мав золоті руки та вмів робити все, до чого б не брався: був слюсарем, водієм, а ще любив плести. Пам’ятаю, ми разом пасли в селі корів, то він зрізав лозу в полі й створював кошики», — згадує Віктор Воят, який продовжив справу батька. 

Майже все своє життя Віктор плете кошики, мисочки. А нещодавно зробив з лози дитячу колиску, яку подарував сім’ї військового.

Якщо раптом шукаєте кошик до Великодня, ШоТам розповідає про майстра, який у селі Копитів на Рівненщині створює вироби з історією.

Віктор Воят

понад 40 років плете кошики та інші вироби

Позичив кошти на першу книжку про лозоплетіння

Якось я побачив у мами старенький кошик, який поїла міль, і захотів подарувати їй інший, який створю з лози сам. Тоді мені було 26 років, і я саме йшов 1 вересня на роботу до школи — працював учителем трудового навчання. Дорогою побачив, що біля канави ріс великий кущ лози. Я зрізав гілля, але не знав, що робити далі. 

За деякий час потрапив до книгарні, де знайшов книжку про лозоплетіння. І хоч навіть не мав коштів, аби її придбати, мені позичив товариш, і ця книга таки стала моєю. Відтоді я не просто читав — я фактично її поїдав. Там були настільки красиві ілюстрації, що неможливо було відірвати погляд. А ще я хотів вивчити технологію обробки лози.

Зробив десь 20 кошиків перед тим, як подарувати мамі

Отак завдяки книжечці я почав створювати перші кошики та мисочки з лози. Після першого десятка виробів уже захотів робити їх красивішими та додавати якесь своє художнє бачення. Працював з лозою у вільний час, адже був тоді ще й художнім оформлювачем у колгоспі. Я зробив десь 20 кошиків, перш ніж сплести той, який захотів подарувати мамі. 

Кошики, які сплів Віктор Воят. Фото з його соцмереж

Я плету з лози уже понад 40 років і за цей час створив тисячі різних виробів: кошиків, мисочок, хлібниць і навіть колисок. А ще я роблю вироби з національними мотивами.

Кожен майстер має свій почерк і стиль — з тисячі кошиків я можу знайти свій. А ще я ніколи не повторююся — кожен мій виріб є індивідуальним.

Крім класичного плетіння вивчив вузликове й ажурне. Звичайний кошик можу створити за дві години, а якщо плету ажурним плетінням, то за чотири-пʼять днів. А ще зробив для себе спеціальний станок, яким знімаю шкірку з лози. Раніше  робив таке руками і приділяв сотні лозин понад годину. Зараз же станок це робить за кілька хвилин.

Дружина пішла на закупи з моєю корзинкою і продала її

Я працюю у своїй домашній майстерні. Заробити на лозі багато не можна, адже я витрачаю кошти на матеріали — фарбники, лак, електроенергію під час роботи станків. А кошики коштують в середньому 450-650 гривень. Тому я вважаю, що ручна робота має оцінюватися вище. 

Віктор Воят за роботою. Фото з його соцмереж

Великою підтримкою для мене є дружина, яка є водночас найбільшою критикинею та порадницею. Вона завжди першою бачить усі мої вироби й завжди каже свою думку: чи гарний кошик, чи щось треба змінити.

Якось 10 років тому дружина пішла з моєю корзинкою на місцевий ринок, а одна жінка дуже вподобала виріб та попросила продати. Так ми й продаємо — на ринку, на виставках та фестивалях, через інтернет, передаємо поштою. 

Я часто їжджу майстер-класи та фестивалі за кордоном — у Польщу, Німеччину, Чехію. В цих же країнах замовляють мої кошики. А ще я створив спільноту «Лозоплетіння і не тільки» у фейсбуці, куди додаються майстри. Всі охочі можуть написати мені особисто або ж додатися до спільноти та побачити мої роботи там.

Майстер Віктор Воят на одному з фестивалів народної творчості. Фото з його соцмереж

Свої вироби я підписую табличкою «Імперія лози», яку завжди вожу з собою. Ось у березні мої роботи можна було побачити на виставці в місті Дубно. 

Працюю щодня, аби не втратити навички

Як виглядає процес лозоплетіння? Я нарізаю лозу, сортую окремо всі лозинки різної довжини. Потім їх варю й кладу на станок. Після станка лозу знову треба сортувати, щоб викинути криві стеблини. Найбільше працюю взимку й за цей час використовую близько 25 тисяч лозин — на одну корзинку треба понад 250 штук. Колись я не любив зиму, а зараз це для мене найкраща пора року, адже можна весь час присвятити улюбленій справі. 

Один з кошиків Віктора Воята. Фото з його соцмереж

Зазвичай лоза росте біля води, а ще на супісках. Це дуже цікава рослина — тоненька та симетрична, по всій своїй довжині має однаковий діаметр. Але її треба доглядати та кропити, адже лозу дуже полюбляє міль.

Я маю працювати щодня, аби не втратити свої навички. В теплу пору року маю багато роботи по господарству, але все одно хоча б дві години мушу щось зробити з лозою: чи почати новий виріб, чи закінчити старий, чи просто щось підготувати — головне зробити бодай щось. 

Створив плетену колиску для дочки військового

Зараз я працюю над дуже цікавим проєктом — створюю з лози патріотичний пантеон з відомими історичними постатями. Патріотична тема зараз дуже актуальна — кожен з нас має робити те, що може, для країни та наших захисників. На кожній виставці, до якої долучаюся, є скринька, куди відвідувачі кидають кошти, аби підтримати військо.

Колиска для дитини військового від Віктора Воята. Фото з його соцмереж

А якось я подарував колиску з лози для дитини військового з нашого району. Мою ідею підтримала голова міської ради, а також працівниці будинку культури, які купили дитяче покривало, подушку та все необхідне для маляти. Тепер маленька донечка нашого воїна має колиску, як діти в давнину. 

Це тепер все моє життя

Зараз я на пенсії, але все своє життя плету, тому вже не можу без цього. Стараюся, щоб кожен виріб був унікальним, тому вкладаю в це багато часу й сил. Якби я просто механічно робив однакові кошики, як на конвеєрі, то вже б мав купу грошей, але я плету кожен кошик чи мисочку інакшими та вдосконалююся як майстер. 

А ще займаюся різьбою по дереву. Багато виробів створюю на замовлення, але не всі публікую, бо того не хочуть замовники. У мене немає улюбленого виробу — мені подобаються всі. Хоч завжди кажу, що найкращого поки нема, але він точно буде колись.

Віктор Воят працює в домашній майстерні. Фото з його соцмереж

Лозоплетіння — якась нірвана для мене. Впевнений, що від лози людина стає добрішою. Я навіть не маю якихось потрібних слів, щоб описати, чим ця робота є для мене в житті.

Дуже хотів, щоб лозоплетінням цікавилися й інші люди, адже це наша давня культура, тому ми маємо її зберігати.

Придбати кошики можна в соцмережах майстра.