Українець продав Infinity, аби купити тисячі масок. Що він збирається з ними робити?

Як звичайному киянину сколихнути київські ЗМІ новиною про продаж машини? Це вдалось Олексію Вихренко наприкінці березня.

19 березня в Tiktok він влаштував аукціон для продажу своєї Infinity 2006 року випуску. А на виручені гроші купив близько 6 тисяч захисних медичних масок.

“Думаєте, навіжений? Ні, просто чищу карму”, – написав чоловік на сторінці в Тікток.

За його вчинком стоїть не піар і не розрахунок, як писали йому в соцмережах “доброзичливці” (один з акаунтів – у Facebook – навіть довелось видалити). Але що тоді?

Першочергова мета – знизити градус паніки

Я, як і всі, страждаю від того, що доводиться очікувати і нічого не робити. У мене, наприклад, зараз “заморожені” три великих проекти на роботі.

Тому першочергова мета мого вчинку – знизити градус паніки, допомогти тим, хто цього потребує. Люди думають, що їх кинули. Це, звичайно, не так. Просто держава не може одночасно за потребами 38 мільйонів громадян слідкувати.

Не хочу, аби казали, що роблю це через піар. Коли можна думати, що на світі є просто хороші люди, а не хтось попіаритися вирішив – так же крутіше, еге ж? Ось тоді швидше відбудуться позитивні зрушення в нашій свідомості. А, може, ми навіть врятуємо Землю.

Продав задешево, бо за маски треба було чимось розраховуватись

За годину до аукціону мені подзвонив чоловік і сказав, що готовий викупити мою машину за 15 тисяч доларів, якщо її не викупить хтось дорожче. Машина приблизно стільки ж і коштує.

Я собі підрахував: якщо це будуть відмінні багаторазові маски, це вийшло б рівно 13-15 тисяч штук.

Але потім угода зірвалась – з особистих причин покупця. 

Кілька потому днів я все-таки мою Інфініті продав, але набагато дешевше від її реальної ціни. Адже паралельно з оголошенням аукціону я, переконаний, що машину куплять, замовив і маски, А на той момент, коли вони приїхали, потрібно було чимось розраховуватися.

В результаті вдалось купити 5-6 тисяч масок. І видалити акаунт у Фейсбуці: люди почали писати мені, що піарюсь. Могло б бути образливо, але я відразу дистанціювався від образ.

Більша частина масок залишилась в Павлограді. Колись містяни мене врятували

Спершу, коли карантин був не такий суворий, думав: буду роздавати маски на вулицях. Але потім подумав ще раз і переформатував ідею, вирішивши розподілити їх  між установами, які найбільше їх зараз потребують. Звісно, безкоштовно.

Частина масок – десь 500 штук – поїхала до фонду “Життєлюб”. Там є проблема: зараз волонтери фонду розвозять людям похилого віку кошики з їжею, але от масок у бабусь та дідусів немає. І справа навіть не в тому, що немає грошей – їх ще досі не так легко купити. Хлопці будуть класти по дві маски в кожен пакет.

Більша частина захисних масок залишиться в моєму Павлограді (Дніпропетровська область).

Вісім років тому мене тут рятували від свинячого грипу і на моє лікування тоді збирало гроші все місто. А тепер і я не пройду повз, коли місту потрібна моя допомога.

Тут я завіз частину масок в першу та четверту лікарні, також дитяче інфекційне відділення. І в швидку. Уявіть, ситуація: фельдшери на виклики їздять в масках, а водії – ні. Абсурд!

Днями друзі ще передали частину масок в “Червоний хрест”.

І в Полтаву поїхало зовсім трохи масок – близько 150 штук. Небагато, але це вже щось.

Кажу друзям: “Не треба продавати машину, зшийте собі маску”

На жаль, гроші мають погану властивість – закінчуватися. От і з моїми точно так само. Але усім, хто готовий хоч якось в цьому взяти участь, я кажу: найважливіший внесок ви зробите, купивши або виготовши маску самостійно. 

Всі зараз або на удальонці, або без роботи. Час є, тож дістали собі тканину, зробили 3-4 шари, прихопили по боках нитками – і маска готова. Це ж дуже просто. 

Я попросив кожного, хто говорив “Давай, допоможу” – запостити статтю про те, як зробити маску. Чорну, з блискітками, з малюнком. Найкраща допомога! 

Сидіть вдома, одягайте захисні маски і не панікуйте. Шанс заразитися є завжди – але його можна мінімізувати.

Люди шукають підступ у безкорисних діях

Я скажу чесно – не завжди брав близько до серця чужі проблеми. Але так вийшло, що на початку цього року я переглянув власні цінності і ставлення до оточуючих. 

І я не казав усім навколо “треба починати з себе”, а просто взяв і почав.

Хоча, спершу було складно: люди шукають підступ у безкорисливих діях. І не завжди готові прийняти допомогу безкоштовно. 

А от людину, яка допомагає від щирого серця, легко зламати словами “Ой, та ти це не просто так робиш. Певно, якийсь зиск з цього матимеш”.

Моєму батькові, коли він просто приніс на роботу маски і роздав своїм співробітникам, сказали “Так твій син же підприємець! Роздає маски, щоб податки не платити?”

Аукціон переріс в соціальний експеримент

Після експерименту з машиною я замислився: наскільки люди готові підтримати одне одного в ці скрутні часи?

Наприклад, я на цьому карантині без грошей (зарплата та проекти заморожені, пам’ятаєте?). П’ять років я вчасно сплачував платежі, але тепер такі часи, коли у працівників креативного бізнесу нема зарплати. І я не виключення. 

Вирішив попросити орендодавця відтермінувати платежі за оренду квартири. Знаєте що? Це спрацювало! І коли друзі почали брати з мене приклад – в них це спрацювало також.

До мене в особисті повідомлення навіть писали люди з подяками, що підкинув ідею. Не соромтеся, спробуйте попросити допомоги. Зараз той момент, коли ми повинні згуртуватися. 

Я не кажу “Робіть, як я”, але, можливо, мій приклад вас на щось надихне. 

Продаж машини – тільки початок

Зараз в мене на думці є кілька проектів, які б допомогли людям, що залишились без роботи, пережити скрутні часи. Поки деталей не розкриватиму, скажу тільки, що реалізую проект для початку на базі мого рідного Павлограда. 

Але найголовніше в мене в цьому житті вже є.

Не завжди люди готові зрозуміти, що коли у них на місці руки-ноги-голова, і вони здорові – це головне.

Я ж якось заробив на мою машину, правильно? Зароблю ще на одну. Але потрібно в будь-якій ситуації залишатися людьми. 

Як то кажуть, ми прийшли в цей світ без нічого – і так само підемо. Без машин та будинків. Жити, радіти, любити – ось що справді важливо. Я от для себе це зрозумів.