У Житомирі запустили флешмоб «Історія моєї вишиванки»

Наталії Бондаренко зі Слов’янська було 52 роки, коли вона особисто зіштовхнулась з дискримінацією за віком. Роботодавець надав перевагу молодшій кандидатці, не зваживши на величезний досвід роботи й професіоналізм самої Наталії.   

Звісно, в обличчя їй ніхто цього не сказав – кулуарні розмови поставили всі крапки над і.

То що, виходить, в українському суспільстві після п’ятдесяти людині одна дорога – на дачу?

А от і ні. Блогерство, комп’ютерна грамотність, курси психологічної допомоги, скандинавська ходьба – це ще не весь перелік активностей, якими сьогодні займаються пенсіонери у прифронтовому Слов’янську. 

Як Наталії Бондаренко вдалось самотужки організувати майже університет третього віку в прифронтовому містечку – читайте в нашому інтерв’ю.

Наталя Бондаренко 

Голова Фундації підтримки осіб старшого віку “Вік щастя”, 53 роки

До війни в Наталії Бондаренко був свій туристичний бізнес у Святогірську – і доволі успішний. Але навесні 2014 року, коли в Донецькій області почались військові дії, всім стало не до туризму. Повернулася до Слов’янська Наталя лиш, коли місто звільнили від окупантів. 
Два роки допомагала постраждалим від війни, і протягом цього часу зіштовхнулася з дискримінацією людей поважного віку зі сторони. А особисто – коли шукала нову роботу. Проте відчай – не в характері Наталії, а тому вона вирішила змінювати стан справ власноруч. 

Все почалось, коли сама зіштовхнулась з дискримінацією за віком

Після звільнення Слов’янська я пропрацювала два роки в організації People in need, допомагаючи людям, що постраждали від війни. І от настав момент, коли мій проект завершився, і потрібно було шукати нову роботу. 

Коли я у свої 52 подавала резюме, мені прямо не відмовляли, але з моїми навичками, досвідом та освітою на роботу не брали. Навіть після співбесіди. 

Звісно, ніхто відкрито мені не говорив: “Ми тебе не беремо, бо тобі 52 роки. Краще візьмемо от ту дівчину 35 років”. Але кулуарно мені розповіли про справжні причини того, чому я не підходила на вакансію. 

Було боляче це сприймати: я ж маю навички, маю відповідний досвід та освіту – і раптом отримую відмову!

За звичайних обставин в наших реаліях так людей мого віку зустрічають всюди – і я це розуміла. Тому вирішила: сама створю собі можливості. 

Вік у 55 років – не для доживання на дачі

Наприкінці 2016 року я поїхала вчитись на тренінги від ПРООН, і там для мене ще виразніше окреслилась проблема: люди літнього віку дискримінуються за віком в тому суспільстві, де живуть. Але вони ще сильні й повні енергії, і можуть бути корисними цьому суспільству, яке їх обмежує. 

Що має робити людина у 55 років в уявленні суспільства? Займатись дітьми-онуками та городом. Пекти пиріжечки – це роль для бабці, ловити рибку у ставочку неподалік – це для дідуся. 

А насправді люди літнього віку мають повноцінно жити. Щоправда, для того, щоб пенсіонер був активним і корисним суспільству, він дійсно має трохи повчитись навичок, яких йому не вистачає у нашому сучасному діджитал-просторі. 

І от, на тренінгах, я вперше й озвучила цю свою ідею.Вона була підтримана: я знайшла кілька жінок, які поділились своїми історіями таких от “вікових” утисків. 

Саме після тренінгів я вирішила: буду допомагати людям віком 50+ у їхньому розвитку, у тому, щоб вони, отримуючи якісь сучасні навички, могли їх використовувати для того, щоб бути затребуваними в суспільстві. 

Спершу самотужки організувала курси комп’ютерної грамотності

Так, в грудні 2016 року я вирішила створювати організацію, а вже 13 травня 2017 року отримала документи на ГО “Фундація “Вік щастя”.

Паралельно я пішла в міський Центр культури й довкілля – не маючи документів, не маючи зовсім нічого (це був, мабуть, лютий-березень). Просто зайшла до директора і сказала, що хочу допомагати вивчати роботу з комп’ютером людям похилого віку. І він залюбки погодився, ще й комп’ютерів кілька в користування виділив. 

Так я одномоментно почала викладати комп’ютерну грамотність. При чому, вчила я так, щоб не просто заходити на “Однокласники”, або у скайп з онуками поспілкуватись.

Ми досконально вчимо програму Word, вчимо, як писати тексти, як ілюструвати текст картинками. Вчимо, що таке файли, як їх зберігати в комп’ютері. 

Завершуючи курс, мої учні вже мають свій акаунт в Гуглі, електронну пошту, вільно обмінюються листами та користуються фейсбуком.

Востаннє – перед початком карантину – ми вчились працювати з онлайн-банкінгом: заплатити за комуналку чи інтернет, отримати пенсію. 

Чого сьогодні можуть навчитись люди похилого віку у “Віці щастя”?

В нас, зазвичай, поза карантином можна записатись на курс йоги та скандинавської ходи.

Нещодавно у нас відбувся фотопроект “Краса у будь-якому віці”, де метою перформансу було привернути увагу до краси людей саме похилого віку. Я запрошувала для цього до співпраці місцевих фотографів. 

Тему краси я та колеги розвинули також у модному показі за участі жінок за 50. В Слов’янську він пройшов на ура, і зараз з’явились думки про спеціалізоване модельне агентство. 

Ще в докарантинні часи ми робили виїзди околицями Слов’янська чи катались маршрутами здоров’я на велосипедах. Обов’язково відновимо цю практику після карантину. 

І ще в цьому році організовували школу блогерства для літніх людей. Вчились знімати та навіть монтувати відео в Adobe Premiere. Наші роботи можна побачити на Youtube. 

Як організація працює в умовах карантину?

На карантині ми організували онлайнову психологічну підтримку для людей поважного віку. 

Вже майже чотири місяці психологи-експерти в нас щотижня читають лекції за трьома напрямками:

– з загальної психології: де брати ресурси, як відстоювати свої кордони; 

– це лекції з конфліктології. Під час карантину діти до школи не ходять, дорослі на роботу не йдуть – тож три покоління вдома, і тому між ними можуть виникати конфлікти. Ми вчимо, як правильно поводитись під час конфлікту;   

 – лекції з взаємопідтримки на карантині, які модеруються цими ж психологами-експертами. 

До нас долучились вже більше 50 осіб, які дивляться лекції. 

Ми тримаємо зв’язок з членами нашої організації, і поки що таким чином надаємо психологічну допомогу. 

У нас аудиторія досить широка, не лише з нашого міста. Зараз до онлайн-лекцій долучаються люди і з Луганської області, і з Сєвєродонецька. Навіть з окупованого Донецька та української столиці. 

Хай долучаються, ми допоможемо всім. 

Гаряча лінія для жертв домашнього насильства

У нас дуже дієва гаряча лінія. Ми у “Віку щастя”, коли створили її, спершу дуже переймались – чому ніхто не телефонує? Але це, мабуть, було пов’язано з тим, що ще мало про неї знали. 

Гаряча лінія працює зараз як телефон довіри – сюди люди поважного віку телефонують, щоб виговоритись, розповісти про свої проблеми. Бо вони зараз і так в соціальній ізоляції. Їм складно, бо вони відчувають самотність – це типові вікові психологічні проблеми. А тут ще й карантин.

Гаряча лінія працює ще й як телефон допомоги жертвам домашнього насильства. 

Біля слухавки – кваліфікована людина, яка пройшла тренінги та сертифікацію. Вона може спрямувати постраждалого, куди йому звернутись й по місцю швидко отримати допомогу. Звернутись в притулок чи ще кудись. Або в місцеве відділення психологічної допомоги. 

Через цю ж гарячу лінію ми доєднуємо людей до наших лекцій з конфліктології та взаємодопомоги. І таким чином все дуже злагоджено працює. 

Де шукати гроші на власні ініціативи?

Кошти на діяльність організації мені свого часу вдалось залучити з допомогою проекту USAID. 

Він якраз називався “Підтримка віку щастя”, і завдяки йому я змогла залучити кошти на облаштування нашого простору, на тренінги для членів організації. 

Завдяки міжнародним донорам ми налагодили стосунки з Луцьким університетом третього віку, з київською Асоціацією університетів третього віку “Клепсидра”. 

Ми дуже багато часу присвятили налагодженню стосунків з партнерами, і зараз за потреби можемо розраховувати на їхню підтримку.

Плани на майбутнє 

Зараз “Фундація “Вік щастя” розширилась географічно, ми вже маємо кілька осередків по області – хоча спершу й не планували. 

З розширенням ми вирішили передивитись стратегію власного розвитку як організації –  і зосереджуватись не лише на Слов’янську, а в перспективі працювати на регіон. Для початку, звісно. 

Тож наступні  три роки будуть дуже насиченими для команди “Віку щастя”: хочемо не лише вирости до регіонального рівня роботи, а й навчитись впливати на прийняття владою рішень. 

Зараз уже розроблений проект рішення нашого Слов’янського виконкому для створення Ради сеньйорів при міськвиконкомі. Рада сеньйорів – фахівці віком 50 років і більше.

Це буде консультативно-дорадчий орган при міськвиконкомі. І туди увійдуть люди різних організацій, які працюють з людьми з інвалідністю, ветеранами, з держорганами чи територіальними центрами.

Разом люди поважного віку спробують змінити політику одного міста стосовно них самих. Бо ми самі краще за всіх розуміємося на проблемах, з якими стикається наше покоління 50+. А тому кому, як не нам самим, ініціювати їх вирішення? 

Люди похилого віку варті більшого, аніж доживання. Життя ж не закінчується після 50. Завдання “Віку щастя” – аби це було не лише на словах, а й на практиці. 

Агроном Володимир Балабан збирає по 1,5 тонни ядер мигдалю на рік. Має 6 сортів горіха на 26 га біля Ізмаїлу. А кіло мигдалю коштує 200 гривень.

Володимир Балабан посадив перші саджанці 12 років тому. На третій рік отримав перший кілограм горіхів. На п’ятий рік мав товарні обсяги врожаю.

Читайте також: Італійці висадили на Київщині сад мигдалю

“У посуху мигдаль невибагливий, неначе кактус”, – каже Володимир Балабан.

У справу йде навіть шкірка нижньої частини – для годування худоби. 

Зараз агроном планує закласти плантацію каліфорнійського мигдалю. Він даватиме 2 тонни ядра лише з гектара.

У 2020 році на виборах у США  вперше можна буде проголосувати українською мовою. Таку можливість отримали виборці в окрузі Кук в штаті Іллінойс, куди входить місто Чикаго та його передмістя, передає Громадське.

Рішення ухвалили в адміністрації округу, пише «Голос Америки» з посиланням на захисницю української мови в окрузі Кук Мілу Лугову.

Українські бюлетені і таблички

Українська мова буде доступна протягом усіх етапів, на виборах усіх рівнів: як президентських, так і місцевих та до Конгресу.

Українську використовуватимуть в бюлетенях, а також на електронних табло на станціях голосування. Щобільше, буде також можливість прослухати аудіо для людей, які не зможуть прочитати бюлетені.

Також на виборчих дільницях встановлять таблички з вказівними знаками українською: вхід, вихід й куди йти.

Читайте також: Скільки україномовних у Сєвєродонецьку, або одна історія про м’яку українізацію

Ще 12 мов

Окрім української, виборчий процес також зроблять доступним 12 різними мовами, зокрема польською та російською.Це пояснюють тим, що американські політики зацікавлені у такому розширенні, адже це дає їм доступ до тих виборців, які не володіють вільно англійською і не розбираються у виборчому процесі.

Скільки голосуватиме українців

Округ Кук в штаті Іллінойс — перший у США, який додав українську мову до виборчого процесу. У Чикаго, який входить у нього, проживає понад 46 тисяч українців. Також влада округу офіційно використовує українську мову у своїй діяльності.

Фото: informator.press

У центрі столиці розпочали ремонт затишного скверику на Володимирському проїзді, 1. У листопаді 2016 року Київміськрада дала йому назву Литовського, повідомляє пресслужба Київзеленбуду.

Як зазначають комунальники, центральним елементом оновленого скверу стане дерев’яна лава-тераса з підсвічуванням. На її створення авторів проєкту надихнули литовські дюни на узбережжі Балтійського моря та бурштин.

Читайте також: У київському сквері облаштували нову фотозону (ФОТО)

“Під час роботи над проєктом було вирішено створити затишний простір для відпочинку, де можна насолодитися атмосферою міста і, разом з тим, відволіктися від буденності”, – йдеться у повідомленні.

Роботи з капітального ремонту скверу вже розпочато. Тут планують облаштувати лаву-терасу із підсвічуванням, відремонтувати бруківку, відновити роботу існуючого фонтану, а також відремонтувати підпірні стінки скверу, влаштувати нові газони та висадити дерева, встановити огороджувальні стовпчики, щоб автомобілі не заїжджали на пішохідну зону.

Роботи планують завершити у вересні цього року.

Фото: facebook.com/zelenbud

Місяцями сидите в хаті і вже голова вибухає? Збирайтеся, їдемо на природу подалі від людей. Сьогодні дізнаємося, куда втекти на вихідні зі Львова. Розкажіть, куди ви тікаєте з міста?

Готуйте ваші намети та похідні черевики! Урицькі скелі та Тустань – пірамідки велетнів. Це дивовижної форми скелі, яким десятки мільйонів років.

Читайте також: Де провести вихідні? Ви точно не чули про ці 7 місць поблизу Львова

 Грот Прийма – мережа печер чудернацької форми. 45 000 років тому тут зимували прадавні люди! 

Заповідник Розточчя – звідси починаються численні річки. А ще тут купа горностаїв, чорних лелек та махаонів.

Озеро “Задорожнє” – блакитне та прозоре для всієї сім’ї. Неначе дика природа, але є альтанки, душ та магазин. Відпочивайте безпечно!

У Львові розпочали роздільний збір скляних відходів. Про це повідомляє пресслужба міської ради.

Як збиратимуть скло?

Як зазначається, збиратимуть такі відходи насамперед із ресторанів та кафе, готелів та торгових точок. Йдеться про ті комерційні заклади, які виявили зацікавлення долучитися до реалізації проекту «Модель „нуль відходів“ у дії». Це один із етапів проекту, який пропагує європейську концепцію управління відходами. Важливою його складовою є технічне оснащення сектору гостинності обладнанням для поводження з відходами за принципом «zero waste».

Для закладів, які стали учасниками проекту, вже закупили контейнери для роздільного збору скляних відходів.

«Відчуваємо обов’язок брати участь у таких проектах, які популяризують світові практики поводження з відходами. Окремий збір скляних відходів відбувається від тих закладів комерції, які обслуговує наша компанія. Розташовані вони переважно в центрі Львова. Спеціальні контейнери для скла надаються закладам безкоштовно. На сортувальній станції компанії ми вже прийняли понад 30 контейнерів для роздільного збору скляних відходів», — розповів засновник «ГрінЕра Україна» Богдан Михалусь.

Заклади комерції, які погодяться сортувати скляні відходи, отримають економію до 20% на вивезення відходів.

Читайте також: У Дніпрі винайшли пристрій для безпечної утилізації медичних відходів (ФОТО)

Що варто знати про проєкт «Нуль відходів в дії»

Суттєвим досягненням проекту є включення до переліку відходів, які сортуються, органічних відходів. Адже вони складають близько 50% усіх відходів у закладах готельно-ресторанного бізнесу та вивозитимуться на міську станцію компостування.

«Цей проект базується, перш за все, на принципах запобігання утворенню відходів. Дія моделі на практиці передбачає наявність певної системи, для створення якої важливою є участь усіх ключових залучених сторін, і у випадку цього проекту вдалося залучити бізнес, міську владу, обласну владу, громадський та освітній сектори і церкву. У межах проекту, ми працюємо над створенням фінансових стимулів для бізнесу утворювати менше відходів, а також сортувати їх через розробку пропозицій з диференціації тарифів на вивезення відходів», — додає голова ГО Zero Waste Lviv Ірина Миронова.

Забезпечити відповідні складові інфраструктури, згідно з проектом, планують до кінця серпня.

Проєкт «Нуль відходів в дії» реалізують Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» спільно з Львівською торгово-промисловою палатою, ТОВ «ГрінЕра Україна», ЛКП «Зелене місто», департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, ГО «Нуль відходів Львів». Ініціатива підтримується в рамках спільного проєкту Уряду Швеції та ПРООН в Україні «Посилене партнерство для сталого розвитку», що реалізується за фінансової підтримки Уряду Швеції.

Фото: rubryka.com