Суспільство
Made in Ukraine. Шість українських брендів, що шиють найяскравіші жіночі пальта
Весна надворі, час обрати собі нове пальто. Ви все ще думаєте, яке пальто собі купити, і вагаєтесь між класичним бежем та чорним оверсайзом? Краще погляньте на цю шикарну добірку, яку ми для вас приготували.
Кому потрібні ті пальто з мас маркету, якщо ви можете купити свиту, гуцульський кептар чи ґу́ґлю — традиційний український верхній одяг із каптуром? Або найяскравіші пальта в цих широтах – від українського бренду T.B.Coatss?
Максимально оригінальні й натуральні – в такому верхньому одязі ви точно не загубитесь у натовпі. Зустрічайте шість українських брендів, що шиють найяскравіші жіночі пальта
Ґу́ґлі, ґуні і кептарики. Весняна мода від українського бренду “Зерно”
ЗЕРНО — український бренд одягу та аксесуарів, який був заснований у столиці у 2014 році. Він об’єднав у собі багато майстрів та дизайнерів. Їх вироби екологічні й часто – ручної роботи.
Для колекцій вони намагаються використовувати лише натуральні матеріали: коноплі, бавовну, шовк та вовну.
“Працюючи над створенням довговічного одягу з чистих природних матеріалів, ми прагнемо стати за приклад екологічної відповідальності. Створюючи довговічний та функціональний одяг, робимо свій внесок у збереження природних ресурсів у нашу епоху надмірного споживання”, – кажуть засновники бренду.
У бренду можна купити оздоблені на сучасний лад:
кептарі – безрукавні хутряні кожушки, що з сивої давнини використовує населення Карпат та Прикарпаття;
ґуні – гуцульська верхня одежа прямого крою із довговорсого саморобного сукна із, що носилась на плечах;
ґуґлі – старовинні плащоподібні накидки з валяного сукна;
керсетки – український жіночий верхній одяг без рукавів, пошитий по талії. Його носили у центральних та східних регіонах України;
коцовані – підвид гуні, який раніше носили переважно чоловіки, в основному вівчарі;
свити – різновид жупана, довгополий верхній одяг з домотканого грубого сукна.
Кожен з цих виробів, окрім коцовані (8-15 тис. грн), коштуватиме в середньому 4-6 тисяч гривень.
“Глаза маі, глазьонкі”! Найяскравіші у підбірці пальто від T.B.Coatss
Їх пальто комусь здадуться надто яскравими – особливо після похмурої й сірої зими. Бренд T.B.Coatss був створений в 2016 році дизайнером Тетяною Бондаренко.
Фірмовий стиль марки – це сміливі поєднання яскравих соковитих кольорів при пошитті пальто та плащів. Дизайнер бренду надає перевагу крою оверсайз, аби її дівчата-клієнтки відчували себе завжди комфортно і впевнено.
Пальто T.B.Coatss коштують близько 10 тисяч гривень. Не так і дешево, але і такого яскравого поєднання кольорів ви не знайдете більше ніде. Вони – найсліпучіші з нашої підбірки в плані кольорів.
Класика плюс етно. Вишукані пальта від ETNODIМ
Компанія починалась у 2009 році зі звичайних вишиванок. Сьогодні це сучасний одяг, що якимось чином органічно поєднується з народними традиціями.
“Вважаємо, що етнічний одяг потрібно розвивати. Створюючи вишиванки, кожен з нас не просто виробляє продукт, а творить українську історію”.
Усі їх колекції створені з високоякісних натуральних матеріалів, а ті орнаменти, що їх використовують у своїй роботі – зі збереженням головної ідеї і суті візерунків.
80% шерсті, акуратна вишивка і китички в районі поясу чи плечей – так виглядають пальто від ETNODIМ.
А ціни, не дивлячись на всі ознаки високої якості, помірні. Тут можна купити пальто середньої довжини за 3900 гривень, або довге – за 5 865 грн. Ловіть момент, зараз в них знижки.
Ґуцульські ґуні замість пальто. Дизайнерський бренд SVITLO за весняну екстравагантність
Бренду SVITLO вже 9 років, і вони майстерно поєднують ексклюзивний одяг та аксесуари з етнічними елементами. Тут традиційна українською вишивка зустрічається з шовком, бавовною чи льоном, утворюючи унікальні речі в єдиному екземплярі.
При пошитті тут використовують старовинні візерунки, рідкісні техніки шиття, мотиви вишиванок з усіх куточків України.
“SVITLO – це не данина моді на фольклорні мотиви. Це зв’язок поколінь, який шовковою ниткою об’єднує прадавню історію української нації та її світле майбутнє”.
Наше око впало тут на екстравагантні гуцульські вовняні ґуні із довговорсого саморобного сукна.
Вони коштуватимуть близько $297 та плащі з українською вишивкою за $554.
“М’ятне пальто, що грає проти правил”. Верхній одяг від Лілії Братусь
Українська дизайнерка Лілія Братусь відкрила Ательє індивідуального образу Lili Bratus Atelier у 2016 році. Каже, більша частина її дитинства пройшла в Карпатах, де місцеві власноруч створювали собі одяг та взуття.
“Обидві мої бабусі шили. Одна із Закарпаття, друга — з Сумської області, вони генетично поєднали в мені Україну по обидва боки Дніпра. Свою першу повноцінну річ я пошила в 9 класі”, – розповідає вона про джерела власної майстерності.
Ручна вишивка, етнічні мотиви – не тільки українські, а й… японські, приміром – її речі надзвичайно якісні, але вартість розраховується індивідуально. Принаймні, в одному з інтерв’ю пише, що її речі для людей, що “готові витратити на гардероб 500-600 доларів на місяць”.
Chernikova. Пальта з ручною вишивкою в стилі етно модерн
Любов Чернікова – дизайнер жіночого одягу, яка з 2010 року спеціалізується на виготовленні одягу в стилі етномодерн.
Одяг від Chernikova купують у більш ніж 30 країнах світу, серед них Європа та Америка. Практично всі тканини, фурнітура та декор, які використовує бренд, власного виробництва. Кажуть, що “завдяки ретельному виконанню, вбрання від CHERNIKOVA можна передавати у спадок, і воно прослужить ще багато років”.
Пальто в Chernikova – на будь-яку кишеню. Можна купити і за 4200 грн – з ручною вишивкою, і за 12000 гривень – довге, незвичайного крою та супер яскравих барв.
Суспільство
З нагоди 100-річчя футуролога і філосова Станіслава Лема у Льовові на стіні компресорної станції відкрили мурал.
Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.
Зазначається, що це спільний проєкт із Офісом «Катовіце – місто музики ЮНЕСКО» та Офісом «Львів – місто літератури ЮНЕСКО» та ТзОВ ЛемСтейшн.
Мурал створили митці Віталій та Сергій Грехи.
Відомо, що Львів – рідне місто Лема, де він сформувався як особистість, навчався в гімназії та університеті, написав перший фантастичний роман, прожив першу третину свого життя.
Читайте також: Натуральний лимонад у вас вдома. П’ять українських виробників та рецепти для приготування
17 липня 1945 року Лем покинув Львів у потязі вигнанців і вже ніколи сюди не приїжджав. Однак, рідне місто пам’ятає Лема і прагне належно відзначити ювілей великого львів’янина.
100-ліття всесвітньо знаного письменника – фантаста, футуролога та філософа Станіслава Лема відзначили низкою заходів. Зокрема, на вул. Б.Лепкого, 4 відкрили меморіальну таблицю Станіславу Лему, на фасаді будинку, де мешкала родина Лемів.
У РадіоГаражі відбулась дискусія про «Місце Лема в українській сучасній культурі».
Нагадаємо, у коридорі київської школи намалювали символ мудрості.
Як ми повідомляли раніше, у Житомирі намалювали 12-метровий цифровий мурал.
Усі фото: city-adm.lviv.ua.
Суспільство
Українські гвардійські вертольоти Airbus підкорили повітряний простір Карпат.
Про це повідомили у Військовій частині 1241 Західного ОТО НГУ.
Зазначається, що навчальний спеціальний збір з льотним складом на французьких вертольотах ЕС-225 LP розгорнули на базі військової частини 3072, що дислокується в селі Старий Лисець.
Цей полігон – єдиний у західному регіоні, де можуть приземлятися гвинтокрили, і де щороку стартують спеціалізовані навчання з виконання польотів у гірських умовах.
Читайте також: З принтами від сонячних діток та фасадами київських будинків: вісім українських виробників особливих хустинок
Під час навчань пілоти відпрацьовують посадку в горах у складних умовах на висоті 1000 та 1500 метрів.
Нагадаємо, винищувачі України відпрацювали пуски керованих ракет Р-73.
Як ми повідомляли раніше, українські бомбардувальники відпрацювали дозаправку у повітрі.
Головне фото: nv.ua.
Суспільство
«Просто знайдіть однодумців, які марять тим же, що й ви», — ділиться активіст Андрій Кравченко з Прибужанівської громади на Миколаївщині. Він спільно зі своєю організацією «Серце активної молоді» зміг розвинути свою ОТГ одразу у двох сферах — спорті й екології. Якщо раніше молодь частенько засідала на лавках з алкоголем, то тепер не може поділити турніки. Street Workout став родзинкою громади. А ще мешканців навчили сортування сміття. Вони не лише очистили свої вулиці від бруду, а й почали на цьому заробляти.
Андрій Кравченко
головний спеціаліст відділу освіти молоді та спорту Прибужанівської сільської ради у Вознесенському районі Миколаївської області, голова громадської організації «Серце активної молоді»
Показав заміну посиденькам з алкоголем
У нашій Прибужанівській громаді молоді не так багато — переважають люди віком від 35 до 40 років. Особливих місць, де можуть розвиватися молоді люди, довгий час у нас не було. У 2011 році я прийшов працювати вчителем трудового навчання та фізичної культури в школі у Прибужанівській громаді. Там познайомився з кількома дев’ятикласниками, які досить активно займалися на турніках. Тоді ще навіть не було такого поняття як воркаут. Й от вони мені кажуть: «Йдемо з нами, позаймаєтеся». Я вийшов, ми спробували, і мені це так сподобалося. Я полюбив турніки, й це стало моєю стихією.
На той момент я вже активно займався громадською організацією, переймався питаннями екології та спорту. Довгий час я не знав, як можна без особливих витрат просувати ідею здорового способу життя серед молоді. І Street Workout тоді прямо відкрив мені очі. Я подумав, а що якщо познайомити громаду з цим видом спорту? У цьому я бачив цілу філософію, що замість посиденьок з алкоголем десь на лавці можна круто проводити час з друзями на спортмайданчику.
До 2014 року ми з хлопцями практикувалися на турніках, а потім почали їздити з різними виступами, показувати, що вміємо. Люди досить активно стежили за нашою діяльністю. Ми заїжджали у різні села, розповідали й показували, що таке Street Workout, пропагандувати ідею здорового способу життя — просто виносили у світ цю культуру. Завдяки цим поїздкам я, до речі, навіть познайомився з майбутньою дружиною, — зустрів її, коли знайомив селян Яструбинового з цією активністю.
Проєкт про воркаут 6 років «пролежав» у блокноті
Йшов час, і я думав, як же можна ще більше розвинути цю сферу. І вирішив написати проєкт, який мав би допомогти отримати фінансування на розвиток громади. У моїй уяві це були різні тренінги та лекції для шкіл про здоровий спосіб життя. Але йшов час, і проєкт «Спорт для всіх» просто був у мене десь у блокноті. Аж до 2018 року, коли у Вознесенську оголосили конкурс. І тоді я згадав, що в мене є написаний проєкт, і прямо зрадів. Втілити його було моєю мрією з 2012 року. І от з’являється така можливість.
Наша організація «Серце активної молоді» перемогла й отримала донорську підтримку від USAID. Напрямок роботи обрали Street Workout. Ми отримали 5 тисяч доларів. Згодом команда села Яструбинове виграла сучасний спортмайданчик, який їм збудували у межах цього проєкту. Крім того, провели різні показові виступи та вуличні змагання. З часу втілення проєкту минуло менш як два роки, а в нашій громаді вже підросли власні майстри воркауту. Тепер вони збирають та тренують нових прихильників спорту, проводять показові виступи та залучають все більше мешканців до здорового способу життя. А почалося все просто з ініціативи популяризувати спорт, донести населенню, що здоров’я — це доступно.
Побачити турніки без відвідувачів — тепер рідкість
На перші змагання зі Street Workout прийшли приблизно сотня глядачів та десь 20 учасників. У наступному, 2019 році ми зробили відкриття сезону, то там було вже приблизно 150 людей, з яких 30 — спортсмени, які показували свої вміння. Наша ініціатива стала крутим початком для громади. Люди почали щодня збиратися на майданчику. Бо раніше такого не було. От у нас біля школи є турніки, і це завжди було таким прохідним місцем, куди рідко хто заходив. Тепер різні компанії людей збираються вечорами, обговорюють рецепти для здорового харчування. Вони навіть створюють графіки відвідування майданчика, бо багато хто хоче займатися, а місце зайняте.
Люди позитивно відгукуються про такі речі. Загалом дуже класно, що молодь почала цим займатися. Деякі батьки навіть приводять своїх дітей на новий майданчик. І взагалі я помічаю, що от проходжу містом, і часто з’являються нові турніки. Чи не на кожному заході, як от День села, в програмі тепер точно є виступ майстрів Street Workout. І це круто. Заради цього ми й починали все це.
Запитали у молоді, чого їй ще бракує
Спортом ми не обмежилися. Було важливо зрозуміти, чого ще хоче молодь. Хороші дороги та дешева комуналка, як просто казали місцеві, — це трохи розмиті межі. Тому ми провели опитування серед молодих людей у 2018 році. І воно показало, що їх вкрай турбують звалища сміття у нашій громаді. А екологія — це ще одна тема, яка досить довгий час мене хвилювала. Тому взявся й за це також.
Читайте також: Речі за просто так. Як працює проєкт «Кенгуруш», який безкоштовно одягає дітей у селах
Для Прибужанівської громади сміття було дійсно великою проблемою. Просто йдеш вулицею і бачиш гори пляшок. Те, що ми зробили, — це дуже маленький відсоток змін. Але головне, що нам вдалося хоч якось зрушили свідомість людей, і вони почали змінювати свої звички. Ми з організацією навчали людей сортування, проводили для них класні тренінги, в кожному селі були екологічні ярмарки. Ми зосереджувалися на найбільших селах, яких у нас шість. У межах цього проєкту ми закупили електровелосипед, щоб відвозити на ньому скло до пунктів приймання.
Сфотографуй звалище — отримай «живий» олівець
Найкориснішими стали ярмарки. Ми ставили у селах по кілька наметів. У першому сидів консультант, який добре розбирається в екологічних питаннях. Селяни підходили до нього, і він розповідав про сортування, знайомив з якимись класними екоштуками. Уявіть, громада навіть не знала, що таке екосумки. Я вже не кажу про екогубки, екоручки, екодезодоранти тощо. Людям було цікаво, і вони дійсно підходили.
У другому наметі були квести. Один з них допоміг нам поєднати корисне з приємним. Щоб дізнатися, де в громаді найбільші звалища сміття, ми дали завдання всім охочим за годину на телефони зняти чим більше таких місць. Вони на велосипедах і пішки шукали й знімали. Таким чином ми зібрати місця звалищ, про які навіть не чули. Наступним завданням було нанести на карту такі точки, щоб одразу було видно масштаби проблеми. Звичайно, своїм екоактивістам ми дякували заохочувальними призами. Вони отримали від нас різні подарунки, як от олівці, що ростуть. Я тоді вперше про них почув, і вони дуже класно зайшли як дітям, так і дорослим. Тобто, ти малюєш, а коли олівець стає непотрібним, просто садиш його у горщик. І з цього виростає якась рослинка.
Очистили громаду від бруду, та ще й заробили
Останнім етапом проєкту став загальний флешмоб із прибирання, який ми організували. На той момент у нас вже була карта зі звалищами, яка дуже стала в пригоді. Чотири селища змагалися за виграші — контейнери для сортування сміття. Результат був дуже крутий. Люди начисто прибрали у своїх громадах. Вони не просто викидали все, а сортували сміття, наскільки це було можливо. Звичайно, це повністю не розв’язало екологічну проблему у громаді, але точно розвантажило її принаймні тим сміттям, яке можна утилізувати.
Одна зі шкіл, яка брала участь у флешмобі, досі сортує сміття і заробляє на цьому кошти. Вони здали чотири тонни скла, і за це придбали ялинку на Новий рік. А наша організація за отримані від здачі вторсировини кошти змогла відремонтувати спортивну залу на базі Центру дозвілля для фітнесу. Сьогодні чотири селища продовжують збирати сортовані побутові відходи: Дмитрівка, Яструбинове, Прибужани та Новосілка. Я дійсно бачу, що мешканці почали більше замислюватися про чистоту навколишнього середовища. А ще вони краще звертають увагу на власну поведінку у побуті.
Відтоді ми регулярно з громадою виходимо збирати сміття на певних ділянках, коли дізнаємося про якесь звалище. Пам’ятаю, як ми з вчителем фізики Михайлом Пономарьовим вперше вийшли, то на одному місці, уявіть собі, забрали дві тони скла. Вивезли й трохи залучили коштів для громади. Досі люди мені дзвонять, просять заїхати забрати скло, і я виїжджаю. Мешканці перестали все це викидати, адже розуміють, що це можна перевести в кошти. І вони вже знають, куди можна принести скло чи де краще його залишити.
У планах — знайти туристичну родзинку громади
Останнім часом я все більше замислююся про ще одну сферу — туризм. Вона засіла в мене у голові, і я вірю, що це дозволить нашій громаді стати більш успішною. Розумієте, воркаут — це доступний спорт, тому я і почав його просувати, він не вимагає великих вкладів. Так сама і сортування сміття: наче і є якась частка заробітку, але вона незначна. Нашій Прибужанівській громаді потрібні кошти, щоб не просто існувати, а розвиватися.
Тому я частенько сідаю і вишукую якісь цікаві місця, які можуть стати потенційно привабливими. Ще з одним ініціативним хлопцем із Вознесенська Віталієм Возняком ми досліджуємо туристичні схованки. Зараз, наприклад, вивчаємо катакомби на безпечність. Можливо, саме вони допоможуть нам залучити інвестиції в громаду. В екологічній сфері ми з організацією мріємо про мінізавод з перероблювання пластику. Або можна відкрити свій пункт приймання вторсировини, щоб уже напряму працювати з великими підприємствами.
Громадам, які лише думають над якимись ініціативами, я раджу менше говорити, а більше ставати в спільній команді й щось робити. Вам просто слід знайти однодумців у якійсь сфері, які марять тим же, що й ви. Не важливо, що це буде: спорт, екологія чи ще щось. Люди, які будуть цим горіти як і ви, як магніти почнуть до вас притягуватися. Найголовніше — не ставити себе вище за інших. Ламайте стереотипи й робіть класні справи, чого, можливо, інші бояться. А ви не бійтесь і просто йдіть вперед.