Як ідеться у дописі, LED-ліхтарі споживають на 30% менше електроенергії, мають більший термін експлуатації, порівняно з іншими, та забезпечують кращу видимість для водіїв.
Нагадаємо, на Вінниччині стартувало будівництво сміттєсортувальної станції.
Фотожурналістка з України, Юлія Кочетова, стала однією з переможниць глобального етапу престижної міжнародної фотопремії World Press Photo. Її мультимедійний проєкт “Війна – особиста” визнаний найкращим у категорії “Відкритий формат”.
Проєкт поєднує фотографічні зображення з поезією, аудіокліпами та музикою. Мультидисциплінарна презентація фотографки ґрунтується на її суб’єктивному досвіді й водночас дозволяє їй вкласти більше емоцій та символізму, ніж фотографії можуть передати самі по собі. В цілому проєкт пропонує особливий, особистий погляд на надто знайомі, на жаль, образи війни.
Сама Юлія каже, що ми живемо з колективною травмою вже багато поколінь. Тому їй захотілося зробити історію, де війна була би не точкою на мапі, не числами траншів західної підтримки та не битвою. Тому що весь світ вивчив назву битви за Бахмут, але не знає імен тих, хто там загинув.
“Мені захотілося дати цій війні імена, обличчя. Я не зможу показати всіх, але можу принаймні тих, кого зустрічаю”, – говорить фотожурналістка.
Фільм “Я і Фелікс”, знятий режисеркою Іриною Цілик, вийшов у прокат 11 квітня. За перший тиждень показів у кінотеатрі він заробив 1 296 295 гривень, привернувши увагу 8 419 глядачів.
Фільм “Я і Фелікс” – це підліткова драма за мотивами книги “Хто ти такий?” Артема Чеха, яка розповідає про дорослішання хлопця Тимофія в 1990-х, його сім’ю та друзів, перше кохання та стосунки з колишнім контррозвідником Феліксом. Головні ролі виконують поет Юрій Іздрик та Анастасія Карпенко (“Як там Катя?”).
Нагадаємо, що “Чорнобиль 22”: український документальний фільм зʼявився на Takflix.
Також ми повідомляли, що в Україні вийде фільм про 3ОШБ.
Дякувати нашим воїнам потрібно! Але насамперед важливо памʼятати про особисті кордони, різне ставлення кожної людини до подяки, а також поважати досвід одне одного. Особливо, коли зустрічаєш воїна вперше.
ШоТам разом із командою Veteran Hub підготували нову добірку порад, яка допоможе дібрати потрібні слова для подяки під час зустрічі з незнайомим воїном.
Не варто казати:
Мені шкода, що тобі/вам довелося через це пройти.
Краще замінити на:
Дякую за службу.
Перша фраза може ненависно применшити чи знецінити досвід воїна, а також зосередити увагу на почутті жалості. Тому краще замінити її на слова вдячності.
Також на знак подяки можна прикласти праву руку до серця:
Не варто казати:
Напевно, тобі/вам гарно платять за службу.
Краще замінити на:
Дякую за службу.
Дякую, що робиш/те усе можливе, аби життя в тилу тривало
Ви можете не знати про всі виклики та випробування, які довелося пройти співрозмовнику/ ці. Тому тема грошової винагороди може видатися воїну спробою принизити його/ії або ж ідеалізувати військову службу.
Не варто казати:
Я б ніколи не зміг/ не змогла робити те, що робиш ти
Краще замінити на:
Захоплююся твоєю хоробрістю та відданістю.
Замість того, щоб фокусуватися на оцінці своїх здібностей, краще акцентувати увагу на тому, чому ви захоплюєтеся воїном чи просто подякувати йому/ій за службу.
Не варто казати:
Тобі, напевно, було дуже страшно.
Краще замінити на:
Захоплююся твоєю сміливістю і самовідданістю.
Ваші твердження про страх також можуть применшувати переживання та емоції, які проживають воїни на службі. Так, страх може бути частиною військового досвіду, проте він не є головною його складовою.