Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«У наші стратегії грають бійці на передку». Це український виробник настолок, який витіснив з ринку російську продукцію

Опубліковано

Роман Козумляк зацікавився настільними іграми в 2015 році. Згодом він зрозумів, що російська продукція буквально заполонила український ринок. Тоді Роман вирішив виправити це та взявся створювати власний бізнес.

Спілкування з авторами, переклад, виробництво в Китаї та місяці очікування – усе це не завадило команді Lord of Boards створювати якісні українськомовні настолки. Не змусила зупинитися їх і повномасштабна війна: Роман із командою перевезли бізнес до Вінниці й відновили роботу.

Сьогодні в їхні настільні ігри грають воїни на «передку», а кількість замовлень від клієнтів поступово зростає. Lord of Boards називають свою справу «легальним наркотиком», який водночас є своєрідним психологом та способом відволіктися від пережитого стресу.

Наш ринок був заповнений російською продукцією

Виробництво та продаж настільних ігор – це еволюційний шлях в моєму житті. Спершу я сам зацікавився цією темою. У настолках ти щоразу відкриваєш щось нове, щоразу чимось захоплюєшся. Вони ніколи не бувають однаковими, адже сюжет завжди різний. Згодом я зрозумів, що моїм дітям це також цікаво.

Десь в 2015 році, коли я тільки почав цікавитися світом настільних ігор, зрозумів, що наш ринок далеко не такий наповнений, як хотілося б. Засмучувало мене й те, що більшість ігор були російською мовою. Трошки згодом я дізнався, що росія викуповувала мало не всі ліцензії, перекладала ігри російською і заповнювала український ринок. 

Засновник бренду Lord of Boards, що створює настільні ігри
Засновник бренду Lord of Boards Роман Козумляк.

До того ж, отримати фахову консультацію з настільних ігор було майже неможливо. У магазинчиках іграшок, де періодично з’являлися настолки, консультанти не розбиралися ані в сюжетах, ані в стратегіях. Тобто ні в чому, що стосується настільних ігор. 

Тоді я побачив в цій ніші можливість для розвитку. Бо здалося, що нічого складного в тому, аби перекласти гру на українську, немає. Але виявилося, що це не так. Десь через п’ять років захоплення настільними іграми, я вирішив створити власні проєкти. Почати перекладати ігри українською і давати нашим людям якісне дозвілля.

Здавалося, хто повірить маленькій компанії з України? 

Першим кроком стало створення сайту та онлайн-магазину. Я закупив кілька ігор – те, що було на слуху та користувалося попитом. І люди почали купувати! Тієї миті я усвідомив, що це дійсно цікаво, а головне – не лише мені.

А отже, треба вдосконалюватися. Робити краще, більше і якомога якісніший продукт. Зізнаюся, починати було складно. Знайти авторів, викупити ліцензію на гру, домовитися про її виробництво, перекласти і доправити її в Україну. Кожен з цих етапів займав чимало часу: від місяця до двох. Особливо довгою була доставка гри. 

настільні ігри українською мовою

Але й домовитися з авторами було непросто, адже хто може повірити маленькій компанії з України, де авторське право не дуже поціновують. Утім мені вдавалося домовлятися про нові проєкти. Купівля ліцензії – це лише маленький крок, далі гру треба виготовити, а це домовленість з виробництвом у Китаї. 

А ще гру треба перекласти. Тут, на щастя, проблем не було, адже в Україні чудесні перекладачі. І, звісно, доставка. До 24-го лютого отримати гру з Китаю можна було за місяць-півтора. Не варто забувати й про розмитнення, у нашій країні це доволі цікавий і складний етап. Лише після цього можна починати продаж. 

Покроково я створив те, про що мріяв 

Від першого етапу і до бодай якогось прибутку в моїй сфері минає півтора року. Спершу я інвестую гроші, чекаю на готову гру і лише після продажу тисячі коробок з настолкою отримую свої гроші. Так, це складно. Але в мене ще не було моменту в житті, коли я сказав би: «Досить. Я втомився»

Ні, це стало справою мого життя. Покроково я створив те, про що мріяв, і те, що мені не набридає. Цьогоріч ми планували дати українському ринку понад 30 нових ігор. Це доволі висока планка, яку я почав втілювати в реальність ще до початку повномасштабного вторгнення. 

Вірити в те, що почнеться війна по всій території України, не хотілося. Тому я просто продовжував працювати і особливо не звертав уваги на російські інформаційні вкиди. Напевно, якраз через це 24-го лютого я діяв максимально по обставинах.

магазин настільних ігор

До Вінниці окупанти могли дотягнутися хіба що ракетами

Ранок, думаю, почався як і в кожного українця. Десь о шостій годині і з телефоном, який вибухав від новин, повідомлень та дзвінків. Перше, що ми зробили, – примчалися до офісу на Оболоні. Він був на цокольному поверсі, тоді здавалося, що це найбільш безпечне місце. 

Затарилися їжею і з телефоном в руках безперервно слідкували за тим, що взагалі відбувається. З новин стало зрозуміло, що російська навала насувається на нас з півночі. А Оболонь – це північ. Тоді, щоб убезпечити дітей, ми виїхали з Києва до Вінниці. 

Читайте також: Вишиванки, якими захоплюється світ. Як Etnodim збирає мільйонні донати на ЗСУ та боронить культурний фронт

Це моє рідне місто, хоч протягом останніх одинадцяти років я тут не жив. Вінниця здалася мені безпечною, та й тікати далеко не хотілося. А тут наче й від столиці недалеко, і росія не дотягнеться. Хіба що ракетами. 

Ми виїхали, але склад з іграми залишився в Києві. Спершу ми не думали перевозити продукцію, але коли по Оболоні «прилетіло» – нашому приміщенню теж дісталося. Це не пряме влучання, але офіс постраждав від вибухової хвилі. 

виробники настолок Lord of Boards

Сидіти в очікуванні – це найгірше, що можна робити

Це був початок березня, на Київщині – війна в активній фазі. Як вивезти настільні ігри? Я почав шукати і знайшов фуру. Розповідати, скільки мені довелося заплатити, не буду. Це нереальні кошти, але під час війни, думаю,таку вартість можна зрозуміти. 

Ще знайшов людей, які погодилися завантажити все в машину. Чекати товар довелося чотири дні. За два дні все завантажили і мали виїжджати, але в Києві запровадили подовжену комендантську годину. 

Тому два дві фура стояла завантажена і чекала дозволу на виїзд. Кількість сивих волосків на моїй голові побільшало – це точно. Бо сидіти в очікуванні – це найгірше, що можна зробити. 

Настільні ігри – це легальний наркотик

Я дуже здивувався, коли в березні у нас почали з’являтися замовлення на настільні ігри. Але миттєво вимкнути онлайн-магазин неможливо. Тож нам почали писати клієнти і запитувати, коли ми зможемо знову надсилати ігри. 

Мені пощастило, бо частина команди переїхала разом із нами до Вінниці, а інші залишилися працювати дистанційно. Тут можу сказати, що настільні ігри – це легальний наркотик. Тому я очікував, що команда залишиться зі мною. 

10 березня ми відновили роботу. Команда була готова, пошта працювала, що не могло не тішити. І причин, аби відмовляти клієнтам у знятті стресу, ми не знайшли. Робота закипіла. 

люди грають у настільні ігри від Lord of Boards

Наші ігри – своєрідні психологи

Згодом до Вінниці почали приїжджати переселенці зі сходу України. Це були мами з дітками, підлітки, дорослі люди. Ми одразу спакували десятки ігор, щоб передати їх до спеціальних центрів, де розміщували постраждалих від війни людей.

Наші пакуночки з настолками – це своєрідні психологи, адже гра бодай ненадовго, але відволікає від жахливих звірств росії на території нашої країни Крім того, нас почала підтримувати міська влада, і це також змусило мене усміхнутися. Двічі на тиждень ми проводимо ігрові сесії, де кожен охочий може долучитися і відпочити разом із нами. Цікаво, бо щоразу до нас приходять щонайменше 20 людей. 

діти грають в настільні ігри

Приємно розуміти, що такими, здавалося б, дрібничками можна заспокоїтися, зняти стрес, відпочити і налаштуватися на подальшу роботу. Приємно і те, що люди приходять грати. Хтось вперше, а хтось повертається вже не перший раз. Значить, ми точно робимо те, що потрібно. 

Війна, передок, а для заспокоєння воїни грають у стратегії

Окреме задоволення, коли з самого фронту бійці надсилають фото, як вони грають в наші ігри. Це щось неймовірне! Війна, передок, а для заспокоєння захисники й захисниці грають у стратегії чи будуть міста. Я розумію, що це допомогає відволіктися всюди. 

Один із таких бійців нещодавно написав і попросив надіслати йому кілька маленьких настолок. Такі, щоб можна було вмістити в кишеню. Він інструктор, і каже: “Буду до нашого хобі долучати своїх побратимів”. 

Такі фото і повідомлення додають мотивації. Це не просто приємно, це відчуття якоїсь причетності до спокою наших захисників. 

Окупантам не вдалося зламати всі мої плани

Відновлювати попередні потужності доволі складно. Зараз маємо проблеми з логістикою Доставити ігри з Китаю і до повномасштабної війни було завданням із зірочкою, а нині ця зірочка подвоїлася. 

Збільшилася вартість на все. На все, що ми використовуємо: папір, пластик, фактично, усі матеріали, необхідні для створення настільної гри. Через це нам доводиться піднімати вартість деяких настолок. Як би ми того не хотіли, але це вимушені кроки.

Настільна гра Курочки та її видавець

Утім можу точно сказати, що росії не вдалося зламати всі мої плани. Взимку на Новий рік я мріяв про близько 30 проєктів. За період повномасштабного вторгнення мені вже вдалося реалізувати 7-8. Це доволі якісний результат, якщо зважати на те, що в моїй країні триває війна. Тому можу сказати, що я задоволений роботою. 

Та все ж деякі проєкти я посунув у часі. Не скасував, а поставив на паузу. Сподіваюся, що мені таки вдасться зробити те, що я задумав. Але поки що я не хочу розчаровуватися, якщо не вийде. 

Зможемо побороти труднощі, як наші захисники – росіян

Усі ці труднощі можна назвати маленькими. Адже ми зможемо їх побороти. Так само, як наші захисники – росіян. До речі, після того, як з нашого ринку почали витісняти все російське, клієнтів побільшало. 

Зріс попит на українське. І це дуже сильно тішить. Хоча наша аудиторія і до 24-го лютого була достатньо українізованою, адже ігри перекладали українською. Зараз людей, які йдуть на український ринок, стає більше. Тому я переконаний, що й ми докладаємо зусиль до українізації нашого суспільства. 

люди грають в настільні ігри

Водночас поменшало замовлень на ігри для маленьких діток. Та я заспокоюю себе тим, що чимало українських мам тимчасово виїхали за кордон разом із малечею. Тому поки що їх просто немає на території України. Але я вірю, що зовсім скоро вони повернуться додому. 

Суспільство

Уперше в історії України: «Мед мінних полів» здобув «золото» фестивалю «Каннські леви»

Опубліковано

«Мед мінних полів» від Saatchi & Saatchi Ukraine за підтримки Міністерства закордонних справ України, агропромислової компанії Kernel і в кооперації з Dronarium Ukraine отримав золоту нагороду Cannes Lions 2025. Це перша «золота» статуетка для України на одному з найпрестижніших фестивалів креативності.

Про це повідомив міністр закордонних справ Андрій Сибіга.

Проєкт привертає увагу до проблеми замінування в Україні і покликаний залучити міжнародну допомогу для розмінування територій.

«Український контекст завжди унікальний. Наша публічна дипломатія вкотре доводить, що вона може набувати абсолютно нових сенсів і форматів заради великої мети», — зазначив Сибіга.

Читайте також: Митці з України здобули низку нагород на міжнародному фестивалі анімації у Франції

Про фестиваль

Cannes Lions — щорічний міжнародний фестиваль креативності, який відбувається в місті Канни з 1954 року. Це один із найпрестижніших заходів у галузі реклами та креативних комунікацій, що збирає професіоналів з усіх куточків світу. У межах фестивалю проводяться конкурси в численних категоріях, а переможці отримують відомі статуетки «Лева» за найінноваційніші та найвпливовіші проєкти.

Нагадаємо, що українське шоу «Холостяк» із Тереном отримало нагороду «Каннських левів».

Фото: фейсбук-сторінка Андрія Сибіги

Читати далі

Суспільство

Рятувальники знайшли п’ятирічного Кирила, якого шукали в лісі понад три доби (ВІДЕО)

Опубліковано

21 червня о 05:54 рятувальники виявили 5-річного Кирила, який залишався у лісі понад три доби. Хлопчика знайшли завдяки дрону Спеціального авіаційного загону ДСНС.

Про це повідомили в ДСНС Івано-Франківщини.

Кирило зник увечері 17 червня в лісовому масиві поблизу села Троїця на Коломийщині. Пошуки тривали цілодобово: до операції долучилися рятувальники з чотирьох областей — Львівської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької, а також курсанти Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.

Читайте також: У Києві серед завалів після ракетного обстрілу знайшли живого котика (ФОТО)

Поліціянти, військові, волонтери та місцеві жителі шукали хлопчика на площі понад 5,5 тисячі гектарів, доповнювали пошук дрони (8 902 гектари) та водолази (12 водойм на 7 700 м² і 155 гектарів прибережної зони).

На місці працював міжвідомчий штаб і психолог ДСНС, який підтримував родину Кирила під час пошуків. Хлопчик живи, його передали медикам.

Нагадаємо, що у Києві відшукали собаку, який урятував господаря під час обвалу під’їзду.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка ДСНС Івано-Франківщини

Читати далі

Суспільство

У Києві відшукали собаку, який урятував господаря під час обвалу під’їзду

Опубліковано

У Києві знайшли собаку, який урятував свого господаря Олексія під час обвалу під’їзду 17 червня. У той день пес Річард злякався удару ракети та змусив хлопця бігти за ним. Завдяки цьому Олексій покинув місце, де обвалився його під’їзд.

Про це повідомила Катерина Лісова, бабуся хлопця.

Як розповіла жінка у фейсбуці, її онук поїхав на пошуки чотирилапого у Київ, до місця свого зруйнованого житла. Разом із собою Олексій взяв і молодшого брата. Хлопці домовилися розділитися для пошуків Річі.

Поки брати їхали в район, де загубився чотирилапий, бабусі Катерині небайдужі надіслали фото собаки, схожого на Річарда.

«Скинула знімок Олексію, і він, побачивши його, відразу з радістю закричав: «Мі-і-і-й!..». Тож відразу побігли удвох з братом у напрямку гаражного кооперативу «Ветеран» на Берестейській», — переповідає Катерина Лісова. Жінка зауважила, що це досить далеко від місця зникнення Річарда.

Читайте також: У Києві серед завалів після ракетного обстрілу знайшли живого котика (ФОТО)

Того ж вечора Олексій разом зі своїм другом-рятівником поїхали до мами в Коростень. Там на них чекала вся родина.

«Це саме той момент, коли навіть гіркі думки про втрату житла відступили на задній план. І це, напевно, зрозуміло. Інакше б не відгукнулось стільки людей на цю дивовижну подію. В українців є щось особливе в їхньому характері: на фоні стількох втрат, жертв вони не перестають бути Людьми. В будь-якій ситуації», — описує Катерина вдячність тим, хто відгукнувся на прохання допомоги у пошуках.

Нагадуємо, що у Львові рятувальники ДСНС витягли кошеня, що впало у вузьку трубу.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Катерини Лісової

Читати далі