

Суспільство
Вишиванки, якими захоплюється світ. Як Etnodim збирає мільйонні донати на ЗСУ та боронить культурний фронт

Андрій Черуха
Засновник бренду Etnodim
Etnodim продавав чужі вироби західних майстрів

Щоб розробити інтернет-магазин – не потрібно було мати багато коштів, лише на домен і хостинг, це на ті части орієнтовно 400 грн. На рекламу ми витратили 80 грн, купили зворотні посилання на свій сайт, і тоді він піднявся в рейтингу Google по запиту «вишиванки» на першу позицію. При мінімальних затратах у нас був максимальний ефект.
Читайте також: Корсет для Мадонни, естетичний БДСМ і евакуація до Івано-Франківська. Історія київського бренду Anoeses
Поступово Etnodim розширював вибір одягу. Познайомилися з багатьма західними майстрами, комунікували з ними. Важливо орієнтуватися на потреби покупця, тож замовляли моделі, на які був кращий попит. До четвертого курсу Etnodim був просто інтернет-магазином, який продавав чужі вироби. Згодом ми відкрили власне виробництво.

Створили команду з власним баченням дизайну вишиванок
Більшість нашої цільової аудиторії проживає у столиці. У 2011 році я переїхав до Києва. Тоді формат продажу дещо змінився. У нас працював кур’єр, який привозив вишиванки клієнтам. Так покупці мали змогу отримати замовлення того самого дня або вибрати сорочку з декількох варіантів.
Згодом, у 2013, ми почали створювати власні моделі одягу. У нас було своє бачення дизайнів, розуміння, які сорочки можна зробити кращими. Тому запустили власне виробництво: аби охопити більше покупців та задовольнити їх потреби. Через деякий час відкрили фізичну крамницю у Києві.

У нашій команді на початку проєкту працювали десь 10 людей. Це ті, хто розвивав та зароджував бренд разом зі мною. Іван Корнійчук, мій одногрупник з ліцею. У 2012-му переїхав до Києва, і поки не мав основної роботи, допомагав мені з продажами, доставками і так спрацювалися, що працюємо дотепер. Сьогодні він мій партнер та креативний директор. Перша дизайнерка, Лілія Касянчук, прийшла у команду ще студенткою, дев‘ять років тому. Зараз вона обіймає посаду головної дизайнерки. Надя Гавриленко влаштувалася вишивальницею, сьогодні вона є керівницею виробництва.
Фактично вся ключова команда залишилася і працює донині. Завдяки їм наш стиль вишиванок має свої особливості та не схожий на одяг інших виробників. Зазвичай ми надихаємося етнічними мотивами, але часто створюємо щось своє. Важливо, щоб все виглядало гармонійно: крій, орнамент, кольори.
Ми закликали світових зірок не мовчати
Ми до останнього не вірили у повномасштабне вторгнення, хоч всі про це говорили. Ніхто не розумів, де саме буде наступ, якими будуть наслідки. Тому ми заздалегідь не готували план евакуації виробництва. Та з першого дня війни почали комунікувати з усією нашою командою. Важливо, аби всі були у безпеці.
Ми вже практикували віддалену співпрацю під час карантину, мали непоганий досвід. В умовах війни це допомогло адаптуватися. Команда наших маркетологів писали різним зіркам та закликали їх не мовчати, говорити, що росія вбиває українців. Весь світ має знати правду. Зверталися до відомих зірок українського походження: Мілли Йовович, Кетрін Винник, Міли Куніс та Ештона Кутчера та сотень інших. Результат такої комунікації був.

Завдяки евакуації збільшили виробництво вдвічі
Знайшли на аутсорсі виробництво, з яким почали співпрацювати. Перевезли з Києва матеріали, лекала, ноутбуки, програми. Усе необхідне для створення одягу на їхньому обладнані. Ми не перевозили нашу великогабаритну техніку. Цього вистачило, щоб повноцінно організувати роботу.

Читайте також: «Я не можу опускати руки». Дружина захисника «Азовсталі» відкрила у Львові квіткову крамницю
Наш обов’язок – передавати частину прибутку на допомогу армії

Не менш важливо підтримувати та популяризувати українську культуру. У нас є проєкт «Стіни музеїв», який допомагає Музею Ханенків, Національному музею Тараса Шевченка та Музею шістдесятництва. Ми придбали у них квитки на 200 тисяч грн. Кожному покупцю безкоштовно відправляємо квиток разом із вишиванками. Розуміємо, що більшість цих людей не відвідують музей. Хоча це може бути мотивацією приїхати у Київ. Etnodim – бренд який створює мистецтво. Нас надихають роботи в цих музеях: картини художників, виставки українських митців. Ми розуміємо, наскільки їм зараз складно, адже відвідувачів поменшало. Тому вирішили так допомогти.

«Про що моя вишиванка»: символи та значення орнаментів в умовах війни

Чимало українських виконавців одягають цю вишиванку. Учасники гурту Kalush перед фіналом «Євробачення-2022» влаштували фотосесію у сорочках «Слово». Голлівудська акторка Кетрін Винник приїжджала в Україну також у вишиванці з цієї колекції.
Відомий берлінський стиліст та художник костюмів Франк Вайлд щодня публікує фото у різних жовто-блакитних образах та українських мотивах. Таким чином він підтримує Україну. Неодноразово одягав сорочки від «Етнодому». Зрозуміло, що потрібно популяризувати нашу культуру за кордоном. Сьогодні люди починають все менше говорити про Україну, всі потрохи затихають, хоча війна триває.
Читайте також: Vesna з Бучі. Знищений окупантами бренд косметики відновив роботу у Львові й готує мазі для ЗСУ
Одну із наших сорочок, яку Володимир Зеленський одягав на День вишиванки, було продано на благодійному аукціоні United24 за 100 тисяч доларів. Це вишиванка з піксельним орнаментом дубового листя. Усі зібрані кошти з аукціону були спрямовані на оборону та розмінування, медичну допомогу та відбудову України.


Суспільство

Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)

У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.


Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
Суспільство

На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.


Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
Суспільство

21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.

Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.


Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»