Восени в рамках місії “Face to Face” до Львова приїдуть реконструктивні хірурги зі США. Вони вже розпочали набір пацієнтів на безоплатні операції.
Хто може подати заявку та як це зробити – розповіли у платформі для розвитку медицини та науки в Україні INgenius.
Американські медики безоплатно оперуватимуть військових і цивільних, які внаслідок війни отримали тяжкі травми обличчя, дефекти лицевих кісток і повік.
У Києві розпочались зйомки першого документального фільму про шлях відновлення ветерана — «Сталеві». Це реальна історія про головні етапи відновлення бійця: від втрати кінцівок до реабілітації, протезування та повернення до цивільного життя.
Головним героєм фільму став 30-річний сержант Дмитро Колесник, який служив командиром відділення в Національній гвардії України на східному напрямку.
Проєкт, що виробляється за підтримки телеканалу ICTV2 і Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), показує всі етапи реабілітації Дмитра. 1 квітня цього року в автівку, на якій їхав Дмитро разом з побратимами, поцілив ворожий дрон. Внаслідок цього він потрапив до госпіталю з високою ампутацією лівої ноги і травмою живота, а згодом втратив і праву кінцівку.
Глядачі спостерігатимуть за лікуванням, протезуванням, тренуванням Дмитра, а також його спілкуванням з лікарями, родичами та побратимами.
Ментором для головного героя стане ветеран Олександр Терен, який нещодавно сам пройшов цей шлях. Олександр підтримує Дмитра, ділиться власним досвідом і супроводжує його у викликах на шляху до нового життя.
Деталі
Документальний фільм «Сталеві» став одним з переможців конкурсу соціально вагомого контенту PITCHUA+ «Історії української сили», який проводив проєкт Transformation Communications Activity (TCA), фінансований USAID. Виробництвом фільму займається компанія «ПроКіно» за підтримки телеканалу ICTV2 та USAID.
Прем’єра документального фільму «Сталеві» відбудеться в ефірі телеканалу ICTV2 у жовтні 2024 року.
Нагадаємо, що Міністерство оборони пояснило, як працюватиме електронний статус УБД.
Український інститут національної пам’яті визнав цей історичний будинок таким, що відповідає вимогам Закону про дерусифікацію. Це означає, що будівля має значення для національної історії та культури.
Однак не всі підтримують таке рішення. Проти цього категорично виступив прораб будівництва Василь Дідус. Взимку він незаконно збудував мансарду на будинку та стверджує, що будівля не має жодної історичної або архітектурної цінності, тому на ній можна будувати.
Будинок на вулиці Франка, 26, був зведений у 1899 році на замовлення адвоката Окружного суду Київської губернії Семена Замкова. Споруда має цікаву історію власників: після Замкова будівлю придбав Іван Михайловський, який володів нею до націоналізації.
У радянські часи будинок використовувався як комунальні квартири, але згодом змінив своє призначення. Наразі в ньому розміщені комерційні приміщення й архів суду, що відображає трансформацію використання історичних будівель у сучасному міському середовищі.
Нагадаємо, що у Києві відреставрують архітектурну памʼятку за 19 млн. грн.
Люда покинула роботу в банку та робить незвичайні дерев’яні сувеніри, які так і хочеться з’їсти. Творчість допомагає майстрині підтримувати українських воїнів, серед яких її брат-доброволець Тарас.
“Коли брат вирішив приєднатися до ЗСУ, трашно було навіть, коли він просто був в тренувальному центрі. Не кажу, що вже ті періоди, коли він був на сході України і безпосередньо брав участь в бойових діях”, – каже дівчина
До 2019-го Людмила працювала юристкою в банку та захопилася малюванням. Тоді вона ще не знала, що це хобі переверне її життя.
Новий шлях
Доля сама спрямувала Люду на новий шлях. Банд, де вона працювала, припинив існування.
“Я подумала, що варто спробувати малювати на дереві, тим більше в нас портопаливний котел, і біля кудин то багато дерева. Я намалювала сет з трьох політ, киві, апельсин, гранат і дивлюсь, чого мені цікаво це. Воно виходить гарно, оригінально. І все, зрештою, почалася моя серія «Їжа на дереві»”, – розповідає Людмила.
Продавати свої роботи вперше Люда наважилася одразу за кордон. За допомогою магазину Etsy. Вона не мала великих сподівань, але її дерев’яні фігурки почали активно купувати. Людмила навчилася робити з дерева все. Від ковбаски та сальця до шаурми, піци й огірків. Сало в її виконанні можна носити у вухах, ковбасним намистом прикрасити шию, а ківі повісити на ялинку.
Пізніше виявилося, що за кордоном людям подобаються дерев’яні кавуни, і Люда зробила цілу серію.
Повномасштабне вторгення
Справу, яка набирала обертів, могла зупинити повномасштабна війна. Але все вийшло навпак:
“Біжутерія на той момент не продавалися і почала продаватися саме з початку повномасштабної війни. У мене купували біжутерію в Америці, Британії та Канади.”
Творчість стала для люди не тільки віддушеною під час війни, а й допомогла їй вистояти фінансово. А ще дерев’яні прикраси та сувеніри почали допомагати українському війську:
“У мене купували якісь речі недорогі і казали їх не відправляти навіть. Це був такий донат. І за цей донат я теж могла робити якийсь донат”.
Потроху маленька справа Людмили почала конкурувати з великими українськими магазинами. А її дерев’яні сувеніри і до сьогодні допомагають підтримувати захисників України. Зокрема, брата Люди Тараса, який воював у найгарячіших точках і зараз проходить реабілітацію.
Сьогодні її роботи купують чи не по всьому світу. Від США до Європи, Австралії, Мексики та навіть Японії. Мисткиня йде до своєї мети, а разом з цим вірить, що здійсниться її мрія.
“Побачити якнайшвидше розвиток України, шалений потік інвестицій і розвиток. Я впевнена, що там будемо. Просто мені хочеться, щоб це було якнайшвидше”, – наголошує Анна.
