Суспільство
«У Львові — кава, а в нас — варення з перців і «Курган & Agregat». Як жінка перетворила любов до своєї громади в бренд
«А давайте після свят уже, після Миколая? У нас така запара — 150 листів від дітей, а питань мільйон: який розмір куртки, яка зарядка до того телефона потрібна, що то за «штука, яку носять військові». Часу геть обмаль лишилося… Ввечері? Я якраз варення з перцю крутитиму… Давайте спробуємо!». Врешті Олена Шаріпова, спеціалістка Близнюківської селищної ради, мама двох дітей та засновниця бренду смаколиків «Трипівень», погоджується на інтерв’ю.
Олена розповіла ШоТам, як стала помічницею святого Миколая у своїй громаді, як колись соромилася, що вона з невеличкого селища, а тепер стала амбасадоркою рідних Близнюків, та до чого тут «Курган & Agregat».
Олена Шаріпова
спеціалістка Близнюківської селищної ради, засновниця мануфактури смаколиків «Трипівень».
Бути дружиною захисника тяжко — це бути вдома за двох
Я народилася й виросла в Близнюках на Харківщині. У школі, як і багато однолітків, мріяла поїхати звідси далеко і назавжди. Після випуску подалася до Харкова здобувати омріяний фах журналістки. Але так вийшло, що вже на останньому курсі мені запропонували посаду кореспондентки в газеті «Нове життя»…у Близнюках. Тому я повернулася додому.
Працювала в місцевій газеті, дуже любила свою роботу. А потім, у 2016 році, зі мною стався Рустам. Він сам родом з Луганської області, і з початку антитерористичної операції виконує свій громадянський обов’язок. Уже скоро буде 10 років, як він боронить Україну від російських загарбників.
А познайомилися ми на Фейсбуці. Усі кажуть, що ми з ним схожі, як брат і сестра. Може, так я й зачепилася за те його фото в соцмережі. Це була якась група для спілкування. Я побачила світлину хлопця у формі з рудим котом на руках і підпис: «Заберіть нас!». І я лишила комент жартівливий, що я, мовляв, можу забрати лише одного, бо котів не люблю. І ми почали переписуватися. Напереписувалися вже на двох дітей і на спільний побут. Ну й жартуємо, що третя дитина — наш песик.
Бути дружиною захисника тяжко. Це значить бути самій для себе чоловіком, бо ти виконуєш усі функції, які ви мали б ділити на двох: діти, побут, робота, ремонт. Дуже непросто самій усе це тримати під контролем. Так живу вже 7 років, але розумію, чому, і наскільки важливо те, що робить мій чоловік. Спілкуємося в месенджерах чи телефоном, тільки-но в нього є можливість.
Помічниця святого Миколая із селищної ради
Коли я вийшла з декретної відпустки по догляду за молодшим сином, мені запропонували роботу в нашій селищній раді. Я погодилася. Мої напрямки — комунікації й робота з грантовими та культурно-соціальними проєктами.
Так разом з колегами шукаю для нашої громади програми грантової підтримки. Уже маємо успіхи — залучили 1 000 000 гривень від фонду Cedos на розвиток центру спільнотворення та 20 000 євро на проєкт «Шлях стійкості» від Міжнародної організації міграції, аби реінтегрувати ветеранів у мирне життя, підтримувати родини загиблих, національних меншин і ВПО. Це дуже важливі ініціативи, і я пишаюся, що залучена до їхнього втілення. Але найбільше моя душа віддана проєкту, де я одна з помічниць святого Миколая.
Почалося все минулого року з дзвінка в Кам’янець-Подільський. Я дізналася, що там є громадська організація «Легенда Поділля», яка втілює багато крутих ініціатив, і серед них — подарунки для дітей з родин у складних обставинах. Звернулася до волонтерів з проханням допомогти із солодощами для дітей з нашої громади — хотілося якось додатково порадувати їх до Дня святого Миколая. На що Мар’яна з їхньої команди мені відповіла: «А давайте спробуємо забезпечити адресні подарунки?». І закипіла робота.
Коли діти пишуть, що мріють про солодощі чи фломастери, я плачу
Я сконтактувалася зі старостами нашої громади щодо родин у складних життєвих обставинах і запропонувала, аби діти написали листи Миколаю та розповіли про свої бажання. Ми зібрали 163 листи від дітей. Команда ГО «Легенда Поділля» почала шукати благодійників, які могли б здійснити ці бажання. Прохання були дуже різні: планшет, навушники, солодощі, велосипед, аби закінчилася війна.
Працювати з цими листами було дуже тяжко морально. Ну як це можна витримати — є діти, які мріють про солодощі! Одна дівчинка просила ананас, бо ніколи його навіть не бачила. Інша написала лист олівцями й просила подарувати їй фломастери. Я плачу, коли читаю ці листи. Нам вдалося здійснити всі бажання, окрім прохання про мир… Подарунки цим дітям оплачували й передавали люди не лише з України, а також з Італії, Канади.
Цього року ми розуміємо, яке навантаження на волонтерів, але пробуємо повторити минулорічне диво, адже діти вже чекають. Маємо 150 листів. Ми з колегами із селищної ради та зі служби в справах дітей теж вирішили цього року особисто стати «Миколаями». Мене найбільше зачепив лист Оленки із села Добровілля. Вона написала, що дуже хоче в подарунок накладні нігті, аби в неї був модний манікюр. І я хочу організувати для неї похід у салон краси в Близнюках: зробимо і манікюр, і стрижку. Мене дуже вразило це прохання, бо моя донечка має це все. Я запрошую всіх, хто може й хоче створити маленьке диво хоча б для однієї дитини, приєднуватися до нас — просто напишіть мені. Ви зробите велику справу, і це добро обов’язково повернеться. Я дуже хочу, аби Близнюки й громада були місцем, де можливі такі маленькі дива.
«Курган & Agregat» і півень, що співає на три області
Колись я мріяла поїхати з села та жити у великому місті. Але зараз тут ростуть мої діти, і я хочу, аби Близнюки були для них найкращим місцем на землі. Раніше молоді люди соромилися, що вони з Близнюків, і коли хтось їхав навчатися в Харків чи інше велике місто, то часто казали, що вони, наприклад, з Лозової. Бо Лозову всі знають, а про Близнюки ніхто й не чув.
Вперше про Близнюки заговорили завдяки гурту «Курган & Agregat». Аміл і Раміл Насірови та Євген Володченко — це жителі нашого селища. І саме вони першими задали тренд серед української молоді: село — це круто! Тут нині живуть їхні батьки, і я товаришую з родиною Жені — вони дуже класні та креативні люди. Саме в Близнюках, у нашому ще недоремонтованому будинку культури, відбувся допрем’єрний показ фільму «Люксембург, Люксембург» за участі всієї акторської команди й режисера Антоніо Лукіча.
Усі здебільшого знають Близнюки саме через цей гурт, та я хочу, аби ми разом пішли ще далі, щоб і місцеві, і туристи сприймали цю територію як унікальну. Але в нас немає якихось архітектурних цікавинок, історичних пам’яток, місцевих легенд. Наприклад, у сусідньому містечку Барвінкове є своя «легенда» — козак Іван Барвінок. І ми вирішили, що легенду свого селища створимо самі.
Близнюківська громада — сільськогосподарська: лани, степи, мало лісу, дуже посушливе літо. Люди здебільшого займаються землею, і в цьому наша особливість. Але таких «особливостей» купа в Україні. Та що в нас насправді унікальне, то це півень, який співає на три області. Що це значить? Близнюки рівновіддалені від трьох обласних центрів: Харкова, Дніпра та Донецька. Так з’явилася концепція «Трипівень», і зараз ми оголосили конкурс на розробку логотипу для неї. Взагалі винахідниця слова «трипівень» — це Людмила Каменєва-Біліченко, працівниця центру культурних послуг, яка давно вивчає історію нашої громади.
Цього року в нас уперше відбувся благодійний фестиваль «Трипівень». Його мета — збір коштів на підтримку захисників. «Наспівали» ми на 60 000 гривень. Ці кошти передали братам Насіровим, а вони вже на конкретний фонд допомоги ЗСУ. Перший фест був з гостями лише із сусідньої Барвінківської громади. На наступний рік продовжимо і плануємо вже запросити Донецьку та Дніпропетровську області.
Недитячі солодощі з ароматом степу
Коли почалося вторгнення та окупація сусідніх громад, я вивезла дітей до друзів на Волинь. Минулого року ми прожили там 7 місяців. Там дуже-дуже красиво, розкішні ліси, але повернувшись додому, я зрозуміла, що скучила за своїм «лисим» степом! Раніше не усвідомлювала, як у нас красиво та як пахне. І я зрозуміла, що знаю, як зробити так, аби неповторний смак та аромат цього краю міг спробувати кожен.
Що росте в нас у кожному дворі? Помідори та перець. Як у нас пахне влітку? Духмяними травами і медом. Почалися мої чаклування на кухні. Рецепт від куми, ідеї з інтернету, власні кулінарні фантазії, і в результаті з’явилася мануфактура ковбойських солодощів «Трипівень».
У першу чергу це були пошуки місцевої ідентичності, чогось такого, що б людей приваблювало і запамʼятовувалося. Як у Львові є кава, у Близнюках — варення з перців. Чому «ковбойські солодощі»? Бо з вогником, з перчиком, недитячі.
Усі інгредієнти наші, близнюківські: помідори, перці, часничок, мед, духмяні трави. Ну от хіба прованські трави в рецептах не звідси. Насамперед варто спробувати варення з червоного перцю: воно солодке, але з гірчинкою, трошки полум’яне. Дуже пристрасна страва! Класно підходить до м’ясних і рибних страв, раджу спробувати всім.
Я дуже вірю в Близнюки
Моєму крафтовому виробництву лише кілька місяців. Готую у вільний час, а його, як ви розумієте, обмаль. Про прибуток говорити зарано: можу продати одну баночку на тиждень, а можу три за день. Тож іще навіть у нуль не вийшла після придбання сушарки для помідорів. Втім, мій маленький бізнес уже має благодійну складову: частину коштів від продажів я віддаю односельцям, які плетуть сітки для військових. Вони й для підрозділу мого чоловіка сплели — я дуже їм вдячна за це. Мабуть, у цьому і є секрет громади — підтримувати гарні ініціативи одне одного.
Я дуже вірю в Близнюки, у нас щирі та креативні люди. Ми з початку вторгнення прийняли близько 5 000 переселенців, і всіх завжди місцеві «розбирали»: знаходили, як і де розмістити. І продовжують це робити й досі.
Але хочеться, щоб ми також стали активнішими, розуміли, що треба мріяти й діяти. Ми можемо, звісно, безкінечно нарікати на владу, на неякісні дороги, але при цьому в нас є лише одна громадська організація. То хто ж має щось міняти? Я дуже хочу, аби кожен усвідомлював, що він теж впливає та вирішує, аби люди змінили позицію з «ой, все не так, зробіть хтось щось» на «давайте разом зробимо ось так і так». І тоді цей спільний механізм буде працювати ідеально.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
