У столиці прибирають бордюри для безбар’єрного пересування маломобільних людей.
Про це повідомив мер Києва Віталій Кличко, пише Громадське радіо.
Зазначається, що бордюри прибирають, аби маломобільні люди та люди з інвалідністю могли безперешкодно пересуватися Києвом.
Кличко також зазначив, що цього вимагають сучасні європейські стандарти, тому будь-який ремонт та оновлення вулиць включатимуть такі вимоги, як низькі тротуари та велодоріжки.
Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.
“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.
Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.
Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.
“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.
Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.
“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.
Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.
“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.
“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.
Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.
У межах простору «Київ Мілітарі Хаб» відкрили сучасний спортзал із реабілітаційними тренажерами для військовослужбовців та ветеранів. Тут вони можуть безкоштовно займатися фізичними вправами.
Комплекс оснащений сучасними реабілітаційними тренажерами, які використовуються для тренувань військових з ампутаціями кінцівок та осіб, які користуються кріслом колісним.
У спортзалі є можливість займатися самостійно або з реабілітологом.
В Україні випустили серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» про коректну комунікацію з військовими і ветеранами, зокрема з тими, хто отримав інвалідність та був у полоні.
Про це повідомляє Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Серіал допоможе зрозуміти почуття, які переживають люди після повернення додому, навчить правильно спілкуватися з ними й вислуховувати тих, кому потрібно виговоритися. Його герої – військовослужбовці. Вони діляться своїм досвідом комунікації з цивільними.
«Герой одного з епізодів – Данило Кравець, звільнений з полону військовослужбовець. Він максимально відкритий у питаннях війни й може говорити про пережите, якщо його запитають. При цьому чоловік наголошує, що для когось лише згадка про полон може травмувати, тому важливо вміти будувати правильну комунікацію», – зазначили у Мінреінтеграції.
У серіалі 11 епізодів. У них розглядаються основи коректного, етичного та емпатичного спілкування в різних ситуаціях. Також порушуються питання підтримки ветеранів і ветеранок та сприяння їхній інтеграції в суспільство.
Освітній серіал створений за ініціативи Мінцифри у межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи першої леді Олени Зеленської, за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету міністрів, громадської організації «Безбар’єрність» та компанії Visa – учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів», для платформи «Дія.Освіта».