Суспільство
«Наші БПЛА нищать БТРи вартістю в мільйони доларів». На Одещині створили фабрику ударних дронів. Ось як вона працює
Використовувати коптери типу DJI Mavic або Autel для скидання снарядів на полі бою – дорого й нераціонально. Тому благодійний фонд Хвиля’91 разом з Нацгвардією заснували фабрику ударних дронів FPV. Собівартість цих безпілотників демократична, а їхня ефективність уже доведена на фронті.
Про особливості застосування ударних дронів FPV, школу БпЛА, а також про те, як можна захищати кордони української ідентичності в тилу, ШоТам розповіла співзасновниця та директорка благодійного фонду Хвиля’91 Катерина Новачук.
Катерина Новачук
співзасновниця та директорка благодійного фонду Хвиля’91
Ударні дрони – не тільки додаткові очі, а й додаткові військові
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з колегами враз стали волонтерами. Оскільки працювали в логістичній компанії, то розуміли, де краще закупити необхідні товари та як їх доставити. Сфокусувалися на військовому напрямі, адже першою задачею було забезпечити захист України. Спочатку ми надавали допомогу через інші організації, а свій благодійний фонд Хвиля’91 утворили трохи згодом.
Ми підтримували військових, закуповуючи та доставляючи їм необхідне спорядження й техніку. Головним із векторів роботи є надання дронів DJI та інших марок. Ці безпілотники передусім допомагають у розвідці, використовувати їх як системи скидання снарядів – дуже дороге та нераціональне задоволення, але іноді у військових немає іншого вибору. Тож ми почали цікавитися ударними дронами FPV – first person view, що означає «вид від першої особи».
Ми багато допомагаємо фронту за різними напрямами й дізналися, що одна з військових частин Національної гвардії України почала займатися розробкою ударних дронів. Ознайомившись з їхніми технологіями, вирішили з ними, що варто співпрацювати й масштабувати виробництво, адже дрони – це певною мірою додаткові люди. Проте військовим не потрібно йти в контактний штурм, за них цю роботу виконує дрон, що допомагає врятувати їм життя. Восени 2022 року ми почали розвивати фабрику ударних дронів FPV, а перші результати побачили вже до нового року.
Військовим потрібні абсолютно всі можливі дрони FPV
Нині на фронті катастрофічно бракує дронів FPV – військовим потрібні абсолютно всі можливі дрони FPV. У когось коптери літають на 3 км, у когось – на 10, а в когось – на 40. Усі вони важливі, просто застосовуються для різних задач. Ми вбачаємо великі перспективи у використанні ударних дронів FPV на фронті. Зокрема, тому що нині Китай блокує експорт «мавіків» та інших коптерів, благодійні фонди й волонтери скуповують їх залишки по всьому світу за шалені гроші. А комплектуючі для безпілотників поки що можна вивозити, що ми й робимо.
Собівартість нашого дрона є доволі демократичною. Для порівняння: якщо DJI Mavic 3 Fly More Combo коштує приблизно 2,5-3 тис. доларів, до того ж їх експортують в обмеженій кількості, то собівартість нашого дрона складає 250-300 доларів. Тобто ймовірність, що вісім-десять FPV влучать у ціль, більша, ніж у одного «мавіка».
Досвід роботи в логістиці допомагає нам ефективніше використовувати кошти. Ми знаходимо фабрики безпосередньо в Китаї, напряму закуповуємо комплектуючі й завозимо їх до України. Тобто ми повністю закриваємо вироблення й доставлення дронів: від закупівлі запчастин до безпосередньої передачі на фронт.
Найпопулярніша модель – «Колібрі», у розробці – «Ластівка»
Із самого початку на фабриці за місяць виготовляли 100 дронів, потім – 500, тепер плануємо – 1000. Масштабування виробництва залежить від донатів, які забезпечують роботу фабрики. Найпопулярніша модель дрона – середній БпЛА «Колібрі». Його вантажопідйомність складає до 1 кг, дальність польоту – приблизно 6 км, розвиває швидкість до 170 км/год.
Нині інженери розробляють «Ластівку» – великий дрон-бомбардувальник, що може скидати декілька снарядів. Крім безпосередньо дрона, військові потребують комплект до нього – окуляри, пульти, модулі, антени й ретранслятори. На це також треба збирати кошти, щоб забезпечити наших захисників і захисниць.
За допомогою дрона FPV можна йти в наступ
При правильному застосуванні наші дрони успішно вражають ворожі цілі: окопи, БТРи, пікапи, КамАЗи. Також безпілотники дуже ефективні в міських боях, тому що можуть залітати у важкодоступні місця, наприклад, у будівлі. Пілоти повинні мати високі професійні навички, керувати цими дронами значно складніше, ніж «мавіками», зокрема через те, що у них різні стабілізаційні системи. Як мінімум людину не має захитувати, тому що перед нею відкривається вид від першої особи.
Читайте також: Черкаські «пташки» проти іранських «мопедів». В Україні створили БПЛА, здатні перехоплювати дрони-камікадзе. Ось як це працює
Нині дрони FPV набирають обертів, і багато військових опановують керування ними. Не варто очікувати, що якщо передаємо пілотам 10 безпілотників, то всі 10 точно вразять велику ціль. Але якщо пілоти опановують професійно управління FPV, за допомогою дронів можна йти в наступ, а не відправляти людей.
Ефективність застосування ударних дронів FPV також залежить від наявності додаткового обладнання та від місцевості, де їх використовують. Якщо у військових немає, наприклад, антен-ретрансляторів, то безпілотники краще використовувати в місцевості без пагорбів. Чим більша зміна висоти, тим більша ймовірність, що сигнал зв’язку втратиться.
Масштабували не лише виробництво, а й навички пілотів
Спочатку ми виготовляли дрони конкретно для підрозділу НГУ та зовсім невелику кількість – для деяких інших військових, які вміли пілотувати й підтвердили свої навички. Після масштабування виробництва стало зрозуміло, що треба масштабувати і знання пілотів – було дуже мало військових, які вміли літати на дронах FPV.
Для того щоб зробити підтримку фронту максимально ефективною, ми запустили ще й школу БпЛА для військових на базі НГУ, де в бойовій групі навчаються пілот розвідувального дрона типу Mavic і пілот ударного дрона FPV типу «Колібрі». Курс триває два тижні, і за цей час захисники проходять необхідну теорію, практикуються на симуляторах і полігоні. Нині в нашій школі БпЛА понад 200 випускників, які вже застосовують здобуті навички в бойових умовах.
Не просто збираємо донати, а пропонуємо корисно провести час
Ми впевнені, що, окрім основного фронту, маємо ще один напрям боротьби з Росією. Адже війна розпочалася задовго до прямого воєнного вторгнення – з насадження чужої мови й культури, з розмиття ідентичності та з привласнення наших надбань. Тому фонд почав проводити заходи за трьома напрямами: культура, наука та бізнес. Важливою частиною нашого бачення є те, що всі наші події – благодійні. Вхід на них – донат, який ми спрямовуємо на закриття актуальних запитів від військових. Тобто ми не просто збираємо кошти на армію, а пропонуємо гостям цікаво й корисно провести час.
Протягом пів року наш фонд проводить заходи, і я відчуваю результат. Люди діляться, що їм це важливо. Особливо цікаво, коли ми запрошуємо діячів, яких поки що мало хто знає, а аудиторія їх дуже гостинно приймає. Так було, наприклад, із львівським гуртом «Пиріг і Батіг» – слухачі залишилися в захваті від музики, віршів українських поетів і атмосфери того вечора.
Підтримувати ЗСУ та пізнавати українську культуру – відповідальність кожного українця й українки
Спікерами на наших заходах були музикант і громадський діяч Святослав Вакарчук, підприємець і громадський діяч Валерій Пекар, біолог Петро Чорноморець, філософи Володимир Єрмоленко і Вахтанґ Кебуладзе, публіцист і воїн ЗСУ Павло Казарін, історик Данило Яневський.
Ми особливо уважно ставимося до вибору майданчиків: наші заходи відбуваються в культурних інституціях: музеях, театрах і бібліотеках. Ми приводимо людей у ці локації, щоб вони з ними познайомилися й надалі відвідували їх. І це win-win: ми допомагаємо культурним інституціям, вони допомагають нам, а результат цієї співпраці – підтримка українських військових і культури.
Наші військові на фронті боронять кордони України. Ми в тилу маємо підтримувати ЗСУ, донатити й теж воювати, захищаючи кордони української ідентичності. Інфантильно сподіватися, що прийдуть ЗСУ, всіх врятують і допоможуть. Це відповідальність кожного українця й українки – допомагати армії, пізнавати і плекати свою культуру, цінності та транслювати їх.
Підтримати українських військових можна тут.
До Всесвітнього дня біженців ШоТам і Благодійний фонд «Рокада» за підтримки Агенства ООН у справах біженців в Україні розповідають історії трьох переселенців, для яких Україна стала новим домом. Вони залишили все — рідну країну, звичне життя, близьких — та почали життя заново.
В Україні відчувають себе вдома: історії біженців
Наталія Садикова
біженка з Казахстану
Наталія працює журналісткою та виховує трьох дітей. У 2014-му разом з чоловіком Айдосом — опозиційним політиком і журналістом — та дітьми втекла з Казахстану через переслідування. «Це був каток репресій: арешти, справи, спалене авто, психлікарня», — згадує вона.
В Україні родина отримала статус біженців. Наталія каже: «За 11 років — жодного випадку дискримінації. Українці — толерантний народ. Велика честь — бути тут».
У 2018-му подружжя створило ютуб-канал «Бәсе», що критикував владу Казахстану. У червні 2024 року у Києві Айдоса вбили. «Його вбили просто на моїх очах. Це прецедент — журналіста ліквідували за кордоном. Я втратила відчуття базової безпеки».
Наталія залишилася з трьома дітьми. «Найменша донька загадала на день народження, щоб я та її брат із сестрою були живі. Я нікому не побажаю такого», — зізнається вона.
Попри втрату, жінка повернулась до журналістики: «Я вірю: навіть один у полі воїн. Не можна здаватися — треба боротися».
Саба Ал Ямані
біженка з Саудівської Аравії
Саба народилася в Саудівській Аравії, але з дитинства жила між двома культурами: батьком-арабом і мамою-українкою, що працювала стоматологинею в Києві. «Мій батько не знав меж — я йому повністю належала», — згадує дівчина. У 15 років вона наважилася втекти до України, щоб уникнути примусового шлюбу з двоюрідним братом.
«Раніше я носила хіджаб, а в школу в Києві вперше прийшла без нього — моє пухнасте афро стало символом свободи», – каже Саба.
В Україні дівчина почала працювати асистенткою у мами, мріяла про університет, але мала проблеми з документами. Повернутися до Саудівської Аравії для неї означало втратити все, тому вона звернулася по захист до міграційної служби. У 2023-му, після понад року очікування, Саба отримала статус біженки.
Сьогодні дівчина має вищу освіту, пройшла багато курсів і завдяки гранту від УВКБ ООН в Україні відкриває власний стоматологічний кабінет. «Я знайшла тут не лише захист, а й віру — ми з мамою разом прийняли християнство. Тепер я постійно ношу хрестик і дихаю на повні груди».
Аббас Ахмаді
біженець з Ірану
Аббас народився в заможній родині в Тегерані, та після зміни режиму в країні його родину заслали в далеке село. «Я ходив тільки в школу та мечеть», — згадує чоловік. Згодом через переконання він став мішенню для фанатиків: «Мені відкрито погрожували смертю. Я мусив тікати».
У 27 років прибув до України. «Я не мріяв — я рятувався. Але тут зустрів усміхнених людей і зруйнував усі стереотипи», — каже Аббас.
Перші роки були складними — мовний бар’єр, самотність, бідність. «Коли вперше впізнав слово — радів, як дитина. Я навіть не розумів, що тут говорять двома мовами».
З часом чоловік знайшов кохання, створив сім’ю і прийняв християнство: «Це було свідомо — я ніби народився заново». У 2016-му він став громадянином України.
24 лютого 2022-го був в ОАЕ, але негайно повернувся. «Вивіз родину за кордон, а сам залишився допомагати. Я вже раз втратив дім, більше не хочу. Україна — мій вибір і мій дім».
Як коректно спілкуватися з біженцями: п’ять правил
- Правило 1 — прибираємо ярлики, бачимо людину
Перед нами — надзвичайно цікава авторка дитячих казок на ім‘я Вероніка, а не «ВПО», «біженка» чи «шукачка захисту». Отже, дивіться та бачте людину, особистість, а не її статус.
- Правило 2 — «Я розумію»? Ні!
Не кажіть так, бо вислів «Я розумію, через що вам довелося пройти» часто є недоречним. Ми не можемо по-справжньому зрозуміти біль і переживання людини, яка втратила дім та звичне життя, якщо самі не опинилися в подібній ситуації. Натомість захоплюйтеся силою духу та підтримуйте!
- Правило 3 — «А чому ти не страждаєш?»
«Ти втратив дім і при цьому ходиш у кафе? Ганьба, маєш страждати!»
Ні, людина і надалі має жити своє життя. Тому не судіть, а допомагайте.
- Правило 4 — «А як там було?»
Не розпитуйте про болісні події — це може повернути людину в травматичні спогади. Поважайте особистий простір і право не ділитися болем.
- Правило 5 — «Активність (робота, город, спорт…) лікує»
Дайте простір і час для майбутнього. Люди, які пережили переміщення, потребують не лише фізичної, а й психологічної безпеки. Тому не давайте порад, не тисніть, а будьте плечем.
Мова — це міст. Правильні слова не змінять ситуації, але здатні подарувати відчуття гідності, прийняття та підтримки. Будьмо уважні одне до одного — саме так ми зміцнюємо культуру поваги й взаєморозуміння.
Після поранення Едуард Биков понад рік не міг бачити. Воїн вижив після удару авіабомбою, що важила півтонни. Лікарі місяць боролися за життя Едуарда, який перебував у комі.
Унаслідок поранень він втратив праву ногу, ліву стопу та праву руку. Процес відновлення триває, а захисник ділиться першими успіхами після операції на правому оці.
Про це Едуард Биков та його лікар Ігор Ларін повідомили в інстаграмі.
«Люди, я бачу!» — говорить Едуард та посміхається. Після цього воїн розповідає своїм підписникам, які предмети лежать на столику поряд та з чого складається його прийом їжі. Едуарда підтримує його жінка Марина, яка супроводжує воїна на всіх етапах реабілітацій.
Читайте також: «Тату, я вагітна!»: звільнений з полону захисник дізнався, що стане дідусем (ВІДЕО)
Трансформаційний психотерапевт Ігор Ларін говорить, що захоплюється відданістю та самопожертвою жінки захисника. Самого ж Едуарда лікар називає прикладом жаги до життя.
«Вірте. У Любов, у Життя, у Світло. Практично всі лікарі, з якими я спілкувався, поки працював з Едуардом, казали мені, що надії немає», — ділиться Ларін успіхами свого клієнта.
Едуард Биков — військовослужбовець зенітного дивізіону 112 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. У квітні 2024 року Едуард виконував бойове завдання зі своїм підрозділом медевакуації. Авіабомба вагою понад півтонни вибухнула неподалік, спричинивши багато смертей і руйнувань. Серед завалів і тіл вижив лише важкопоранений Едуард.
Лікарі довго боролися за життя Едуарда, він місяць перебував у комі. Едуард втратив праву ногу, ліву стопу та праву руку, частково відновили слух. Тепер лікарі із захисником працюють над відновленням зору.
Нагадуємо, що у Львові реконструювали обличчя військовому, який втратив ніс через поранення.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Едуарда Бикова
«Тату, я вагітна!» — кричить у слухавку донька захиснику. Військовий повернувся з полону та одразу дізнався, що стане дідусем. Чоловік зміг почути голос близьких під час чергового етапу обміну важкопоранених та тяжко хворих українських бранців.
Відео з поверненням захисників поширив міністр оборони Рустем Умєров.
Обмін військовополоненими провели у межах домовленостей у Стамбулі. У дописі Рустем Умєров повідомив, що всі визволені українці потребують медичної допомоги та реабілітації, яку їм невідкладно нададуть у профільних медзакладах.
«Памʼятаємо про кожного і заберемо кожного», — додав міністр оборони.
Нагадуємо, що «Ветерани космічних військ» зібрали на стримі понад 1,4 млн грн для «Вовків Да Вінчі».
Також ми писали, що у Львові реконструювали обличчя військовому, який втратив ніс через поранення.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими