Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Завдяки любові до квітів Підкамінська громада стала переможцем престижного екологічного конкурсу та отримала п’ять компостерів. Ці троянди багато років вирощує місцева жителька Марія Мартинюк, яка дізналася про компостування з інтернету, а тепер сама навчає інших через власний YouTube-канал.
Як одна жінка зробила екосвідомість своїм життям та привчає людей у громаді до компостування, розповідає ШоТам.
600 кущів троянд на органічних відходах
Марія Мартинюк з села Підкамінь на Львівщині завжди дуже любила квіти. Жінка посадила власний трояндовий сад, доглядала за ним, але через глинистий ґрунт вони пропадали. Завдяки інтернету пані Марія дізналася про компостування і почала збирати відходи вдома, в сусідів, у лісі та полі. Жінка ділиться, що спочатку було складно, бо все було невідомим.
«Я все звозила до саду та переробляла, бо дуже хотіла, щоб мої рослини почувалися краще. Складала весь компост на купу, переливала гнояркою і через рік він перепрівав, тому далі вже розвозила його садом», — каже Марія Мартинюк.
Марія Мартинюк біля свого фруктового саду. Фото: ШоТам
Згодом пані Марія на зиму почала накривати троянди і відразу закладати відходи між рядами: «А ще шкідники, які об’їдали квіти, тепер мали додаткову роботу — гризли листки та робили мені органіку»,
Жінка каже, що рослина, яка перегниває, дає поживу землі. Раніше вона теж полола свій город та парник і вивозила як і всі, але в них перестав родити врожай. Все через те, що земля виснажилася. Тоді й вирішила спробувати органічні добрива.
Троянди, які вирощує у рідному селі Марія Мартинюк. Фото: ШоТам
Завдяки цьому вдалося виростити близько шести сотень кущів різних троянд, а ще лілії, тюльпани та інші квіти
Перемогли в екологічному конкурсі попри сильну конкуренцію
Згодом ініціативу Марії Мартинюк помітила місцева влада. Голова Підкамінської селищної територіальної громади Богдан Бутинський впевнений,що проблема зі сміттям актуальна не лише для Підкамінської громади, але й всієї країни. Тому громада вирішила взяти участь в конкурсі «Кращі практики управління біовіходами».
Богдан Бутинський розповідає про перемогу Підкамінської громади в екологічному конкурсі та компостування у громаді. Фото: ШоТам
Проєкт реалізовує громадська організація «Екологічні новини». Голова організації Ольга Машкова каже, що мета цього проєкту — зменшити негативний вплив біологічних відходів на клімат та жителів громад:
«Саме біологічні відходи — харчові і садово-паркові складають 30-60% побутових відходів. І тому, компостуючи, ви можете зменшити сміттєзвалища або полігон майже на половину. А ще можна створювати екологічні робочі місця. Тому ми сподіваємося, що в громадах, які беруть участь в проєкті, з’являться такі посади як компостувальник чи еколог».
Участь в конкурсі брали понад пів сотні громад. Саме Підкамінська громада перемогла, тому тут встановили п’ять громадських компостерів. Богдан Бутинський наголошує, що головне — привчити людей сортувати відходи, покращувати екологічну ситуацію та привчити до компостування в громаді.
Село Підкамінь на Львівщині з висоти пташиного польоту. Фото: ШоТам
Голова селищної ради запропонував долучитися до проєкту і місцевому психоневрологічному інтернату. Директор інтернату Михайло Чумак каже, що відразу погодилися, адже є багато відходів, які хотіли використовувати з користю, а не просто викидати на смітник.
Михайло Чумак розповідає про компостування і інтернаті. Фото: ШоТам
«Всі минулі роки, коли ми вичавлювали сік з яблук, просто не знали, що робити з всіма відходами. А зараз вичавили сік, відходи завезли в ящики, пересипали тирсою, пересипали травою та будемо наповнювати. Думаю, що буде багато відходів і ми швидко наповнимо всі ящики та переробимо їх», — каже Михайло Чумак.
Ящики, в які працівники інтернату збирають органічні відходи для компостування. Фото: ШоТам
Директор закладу ділиться, що в них є свої поля, де висаджують городину — овочі та зелень. Тому перероблені відходи планують використовувати як добрива для господарства, аби мешканці закладу їли екологічно чисті продукти.
«Природа сама підказує нам як робити правильно»
Марія Мартинюк також працює в саду Підкамінського психоневрологічного інтернату, де компостує відходи. І на роботі, і вдома своїм прикладом жінка показує, чому важливо компостувати у громаді та яку це дає користь.
«Багато допомагають родичі, які косять траву, яку я забираю для переробки. Також підтримують сусіди. Навіть сама природа підказує нам як робити правильно. Хоча роботи багато, але квіти ростуть та дуже мене тішать своєю красою», — ділиться жінка.
Троянди з саду Марії Мартинюк. Фото: ШоТам
А ще пані Марія веде свій власний YouTube-канал, в якому розповідає, як доглядає за своїми квітами. Каже, що її мета — залучити до свідомої переробки сміття та компостування більше людей:
«Це може робити кожен. Головне не боятися, і тоді все вийде».
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі